Позакласний захід. Українські вечорниці "Рідну землю, де живем, УКРАЇНОЮ зовем"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала

Цвинда З.І.

 

 

ПЛАН

1. Привітання хлібом-сіллю.

2. Слово ведучій.

3. Пісня «Виростеш ти,сину»

4.Слово хопчика і дівчинки.

5.Слово ведучій.

6. Пісня «Господиня гарна»

7.Слово господигні і господарю

8. Концертна програма.

9. Слово господині і господаря. (вірш про рушник)

10. Слова хлопчика і дівчинки

11. Пісня «Пісня про рушник»

12.Гості, історія вишиванки.

       - пісня «З вечора до рання»

       - пісня «Два кольори»

       -  гра «Посіяла конопель»

13. Гумор.

        - «Допитливі батьки»

        - інсценізація вірша «Домашній твір»

14 . У виконанні батьків пісня «Калинонька»

15. У виконанні дітей пісня «Маленькі наші ноги»

16. Слово господині і господарю (пригощання варениками)

17 . Пісня «Бувайте здорові»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема: «Рідну землю, де живем, Україною зовем»

Мета. Розширити знання про  Україну. Прищеплювати інтерес до історії, культури, традицій і звичаїв українського народу. Залучати учнів до пошукової, науково-дослідницької, краєзнавчої роботи. Розвивати вміння працювати з різними джерелами інформації. Вдосконалювати мовну культуру учнів, виховувати любов до україньсьї, мови, української пісні  почуття патріотизму, шанобливе ставлення до історичного минулого.

Обаднання: В залі розміщено макет сільської хати, тин з глечиками, соняшники, кукурудза та квасоля в макітрах, накриті ряднами лави, вишиті рушники та серветки, керамічний посуд реально відтворюють місцевий колорит. Звучать народні пісні в запису. І дорослі, і діти — всі одягнені в український одяг.

Форма проведення: українські вечорниці

Оформлена виставка «Це зробила моя мама»

Виставка фотографій «Моя родина».

Місце проведення: актова зала

Дата проведення:_____________

 

ХІД ЗАХОДУ

 

Діти в українських костюмах, попереду хлопчик і дівчинка з хлібом і сіллю на рушнику.

 

Хлопчик: Добрий день (вечір) вам, люди добрі

щиро просим до господи!

Раді вас у нас вітати,

щастя і добра бажати!

 

Дівчинка: Хлібом-сіллю вас вітаєм

і здоров'я вам бажаєм.

Під веселий рідний спів,

посилаєм вам уклін!

(Діти вклоняються,  виконують пісню «Зелене жито, зелене»)

 

1. Зеленеє жито, зелене,

  Хорошії гості у мене.

  Зеленеє жито женці жнуть,

  Хорошії гості уже ждуть.

 

2. Зеленеє жито, зелене,

  Хорошії гості у мене,

              Зеленеє жито у межі,

          Хорошії гості від душі.

 

           3. Зеленеє жито, зелене,

               Хорошії гості у мене.

               Зеленеє жито, ще й овес,

               Тут зібрався рід наш увесь.

 

І. Ведуча. Нашій славній Україні, її працелюбному народові, споконвічним українським традиціям, народним пісням і звичаям присвячуємо нашіу країнсь-

кі вечорниці.

   Україна — славна і чудова земля з широкими і чистими річками, мережаними нивами. А височенні гори від Півдня стоять, немов сторожі. А здалеку синє море грає, мов запрошує до себе: «Ходіть мої рідні, ходіть». Колись наші предки, запорожці, гуляли по моїх хвилях, погуляйте і ви. Сумно мені за вами, за вашою милозвучною мовою. А до моря вливається Дніпро — найбільша річка на Україні. Над Дніпром на горах блищить золотоверхий Київ. А там міста і села по ярах і балках, а там степи шумлять, хвилюються, колихаються, пахнуть...

Дівчинка:     Різні в світі є країни,

                                Різні люди є на світі,

                                Різні гори, полонини,

                                Різні трави, різні квіти,

                               А у нас, в усіх одна країна,

                               Найрідніша нам усім

                              То — прекрасна Україна,

     Нашого народу дім.

Пісню «Виростеш ти сину» виконують учасники вечора.

 

Виходять хлопчик і дівчинка.

 

Українці батько й ненька.

Українкою я звуся

І тим іменем горджуся.

 

Хлопчик: А по чім тебе впізнаю?

 

 Дівчинка: Повкраїнському звичаю.

  В мене вдача щира, сміла,

                         Є відвага духа й тіла.

   І душа в мене здорова,

   Українська в мене мова!

 

Хлопчик: А скажи, де край твій рідний?

 

 

 

 Дівчинка: Там, де неба круг погідний

   Там, де сонце сяє ясно,

   На Вкраїні діти красні.

   Де степи, лани безкраї,

   Де орел буйний літає

  Де Дністер і хвилі Прута,

                          Де Дніпро — старий Славута,

  Де високії могили,

  Що в них голови зложили

  Мої предки в лютім бою

  За Вкраїну матір свою.

 

 Щоб свої мене любили,

                          Щоб про мій народ питали,

Україну шанували.

 

Ведуча: Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, добре слово сусіди, традиційний звичай взаємодопомоги, незамулена криниця, з якої пив воду мандрівник, задавніла пам'ятка на околиці села — все це ро­довідна пам'ять, наші символи, історія, може, почасти й сумна, але в основі велична, всестверджуюча.

 

Х л о п ч и к . Україно! Краю милий,

                        Краю золотавий.

                        Поля, твої широкополі,

                          Пісні   дзвінкоголосі

                         Міста наші рідні,

                         Сади пишноцвіті,

                         Городи багаті.

 

Д і в ч и н к а .Любіть Україну у сні й наяву,

                                  Вишневу свою Україну.

                                  Красу її вічно живу і нову,

                                  І мову її солов'їну.

 Ведуча: На дворі осінь. А в нас на вечорницях панує святковий настрій.  Але  які  же це вечорниці.  Коли на них не порядкує господиня. А от і вона! Дозвольте вас усіх познайомити з нашою господинею.  

 

Співає пісню «Господиня гарна»

 

Господиня: А щоб мені було веселіше, я взяла собі на допомогу   господаря.

Господар  кланяється

Господар:  Добрий вечір, дорогі друзі!

                            Добрий вечір!

                            Правда, чудова  ця фраза?

                           Вона зближує з вами відразу.

                           Після дня трудового

                           Цілком до речі,

                           Щоб був у нас дійсно

                           Чудовий вечір.

                           Упоравшись з ділом, 

                           Хіба не варто зустрітись

                           З піснею, дотепом,   жартом?

 

Господиня: Народна пісня! Хто не був зачарований нею? Вона завжди багата мелодією і красою обрядів.

На наших вечорницях зібрались і учні і їх батьки, які дуже люблять українську народну творчість, гарно співають, танцюють.

 

(Окремо номери художньої самодіяльності, програма)

 

Господар: Що за вечір, як без танців,

                         Це напевно скаже всяк.

                         То ж попросим, сміливіших

                          До нас швидко  на гопак.

 

Господиня: А ну, давайте, музики, заграйте нам український танець.

(Учні  класу виконують танець)

 

 Ведуча: Дорогі друзі! Всі ми бачимо, що нас оточує все рідне, українське. Ось подивіться, які чудові рушники прикрашають наш зал. витреш лице рушником, що вишила мати, і ніби нап'єшся цілющої води.

І. Висить рушник на стіні,

В нашій тихій привітній оселі,

      Тільки квіти на ньому чомусь

       Вже поблідлі й не дуже веселі.

       Вишивала його ще моя прабабуся

       І висить рушник цей, як згадка жива,

       Про маму моєї бабусі.

А що є ріднішого в світі від мами?

Дозвольте усіх запитати.

Через те-то внуки, діти й правнуки

Повинні про рід свій завжди пам'ятати.

 

 

Дівчинка: Мені розповідала моя бабуся, що колись вишивали рушники одні для хлопчиків, другі для дівчаток. Для хлопчиків на рушнику вишивали чорнобривці, волошки, а для дівчинки — цвіт полину, незабудки.

Хлопчик:Аяще знаю, що були родинні рушники. На них вишивали котиків. Це означало, що в цій родині в пошані батьки.

Д і в ч и н к а. Отже, від сивої давнини і до наших днів у радості і в горі рушник — невід'ємна частина нашого побуту. Ми можемо при­знатися, що рушники на Україні здавна в пошані.

 

Х л о п ч и к . Його можна порівняти з піснею. Без рушника, як і без пісні, неможливе народження, одруження, зустріч гостей. Мати дару­вала рушник синові, який вирушав з дому в далеку дорогу, як оберігання від нещасть. А яка чудова пісня є про рушник! То ж давайте, дорогі гості та батьки, заспіваємо разом цю пісню.

 

Д і в ч и н к а.Весільний  рушник  кожна  дівчина  готувала  собі заздалегідь. Вишивати рушники, як і сорочки, мати навчала дочок ще  змалку.  Багато  вишивали  дівчата  на  вечорницях довгими зимовими вечорами.

 

(Хлопці і дівчата у вишиванках  заходять під музику (пісня «Добрий день вам, добрі люди»), сідають на лаві.

Г о ст і:  Добрий день вашій хаті!

Го с п о д а р: Доброго здоров’я!

Г о с т я. Добрий вечір, люди добрі! Погляньте! Яка на мені гарна вишита сорочка! А дістала я її з бабусиної скриньки. Може ви думаєте, що вона туди відразу потрапила? Ні. Вона пройшла довгий шлях...

                 Василю, Василю!

                  Коноплі сію, коноплі сію (імітація)

                  Хустиною-волочу,

                  хустиною волочу (імітація)

                  Віддаватися хочу.

 

Ведуча: Посіяли коноплі. Сходять коноплі, але...

  (гра)

•     Занадився журавель, журавель

      До бабиних конопель, конопель.

В с і:      Сякий-такий журавель, журавель

              Сякий-такий довгоногий,

      Сякий-такий   довгоносий,

      Сякий-такий виступає,

      Конопельку все щипає.

 

•   А я того журавля уловлю, уловлю,

Сіттю крила пов'яжу, пов'яжу.

Щоб він сюди не скакав, не скакав,

Конопельку не щипав, не щипав!

 

Ведуча: Виросли коноплі, зібрали їх, помочили та посушили. І от сидять дівчата за щипками, кужелем, за прядкою, п'яльцями.  ( Імітація, дівчата вишивають, співають пісню «З вечора до рання»

 

Хлопчик: Ой чия ти дівчино, чия ти?

                         Чи не вийдеш на вулицю гуляти?

 

Д і в ч и н к а Цілий вечір, аж до ранку я пряду,

                       Бо сорочки не маю до ладу.

 

В є д у ч а: 3 цих ниток зробили полотно, пошили сорочки, вишили її та попрасували...

(Звучить пісня «Два кольори»)

Господиня: А які ж то вечорниці, без щирого українського гумору!

 

Учень: Ну і мамо! Ну і тато!

                         Наче справжні дошкільнята!

Нічогісінько не знають —

Смішно і сказать комусь!

Бо щодня мене питають

                        Лиш одне: «Чому» й «чому»...

• Ти чому образив Віту?
• А чому отримав двійку.

                        — І чому прийшов так пізно?

— Та чому в шкарпетках різних?

                         — Ти чому такий непослух?

                       — А чому не стелиш постіль?

•   Ти чому це вірш не учиш?
•   А чому портфель без ручки?
•   і чому такий синець?
•   Ох! Настане мій кінець!

Не поясниш їм ніколи —

Хоч би дуже захотів...

Треба їх віддать до школи —

   Хай питають вчителів!

Інсценізація   вірша   «Домашній  твір».
 

 

Автор:Вітько-бідак страждає, так,

                Аж здригує ногами!

                 Він — за столом,

                 Він пише твір:

                «Я помагаю мамі»,

                 старанно олівець гризе,

                Та супить брови грізно,

                Але нічого — хоч умри —

                До голови не лізе...

                Так ось тихесенько зайшла

                 в його кімнату мама.

М а м а:  Вітюнь, будь ласка, в магазин

 Сходи за сірниками.

а мамі...

С и н:     Ну й морока!

              Сама іди! Я твір пишу —

              Роблю важкі уроки.

А в т о р: І мама вийшла... А Вітько

Швиденько пише в зошит.

             Коли мене попросять...

М а м а: Вітюнь, картопельки начисть,

А я зварю вечерю.

 Та так, що ледь не лопне.

С и н: Я твір пишу! Я — зайнятий!

Сама вари картоплю!

 писати знов сідає.

С и н (пише): «Я мамі сам варю обід,

      Вечерю та сніданок...

Автор: Радіє син.

С и н: Не твір, а люкс!

  Оцінка буде гарна!

що він радіє марно...

Учень:Коли б начальником я став

             хоч на одну годину,

            То я б одразу наказав

               Закон ввести єдиний:

               У дні святкові й вхідні

               Батьків не допускати

               Без нас у парк, на стадіон,

               До цирку й до театру.

               Ще й всюди входи б спорядив

               Словами охоронними:

              «Вхід без дітей Суворо заборонено!»

 

Г о с п о д и н я. Коли співала мати навесні —

                             Летять мов гуси-лебеді пісні —

                             Без слів тоді пробуджуються трави

                             І проліски виходять на галяви.

В с і (співають): Співай, моя мамо,

                               Співай, моя рідна,

      У світі ти в мене одна!

                              У білому світі мелодія срібна

      Свята, як твоя сивина.

 

В є д у ч а: У виконанні мам послухайте пісню «Калинонька»

 

Всі діти співають «Маленькі наші ноги»

 

 Господар: Щось вечір такий довгий! Наспівались, натанцю­вались, аж  їсти  захотілось.   А  ви  дорогі  гості,   чи  не  хочете посмакувати?  Що на це  нам скаже господиня!  Чим  почастує гостей?

 

Господиня: Та вареників наварила. А може наші гості не хочуть вареників?

 

 Господар: Милі гості, просимо до столу. Вареники будемо їсти. Вареники непогані, вареники у сметані!

 

Господиня: В кожній хаті на Вкраїні

                            Вареники варять нині.

                            Ці вареники знаменні,

                            Як їх родичі пельмені.

 

Господар: Вас чекають у макітрі

                         Вареники дуже ситні

                         Білолиці, непогані,

                         Вареники у сметані.

 

 

 Господиня: Дорогі друзі! От і закінчуються наші вечорниці. Дозвольте подякувати всіх, хто прийшов до нас на веселе і рідне свято, взяв у ньому активну участь.

 

Ведуча: Будемо сподіватися, що хороша традиція спільного відпочинку батьків, дітей і запрошених буде продовжуватись і надалі.

 

Господарі: Скільки б не співали, а кінчать пора,

   Щастя і здоров'я зичить дітвора.

Щоб Ви і ми щасливі були. 2 рази.