Позакласний захід "Вишиванка єднає нас"

Вишиванка єднає нас

Відео

Ведучий 1    

Доброго дня всім, хто тут зібрався нині!

Доброго дня всім, хто в гості завітав!

Доброго дня, великій цій родині!

Шановні гості, ми вітаємо вас!

Ведучий 2     

Ми раді Вас вітати у нашій світлиці

І дарувати хліб із золота – пшениці,

Щоб хліб святий був завжди на столі,

Й щасливі були всі на українській цій землі.

Прийміть же хліб на мальовничім рушникові.

Віншуєм вас привітним гожим словом.

( Виходять дві дівчинки і кладуть хліб на вишитім рушникові на стіл)

Ведуча 1. Україна – край віри, надії та краси, радості і печалі, розкішний

вінок рути і барвінку, над яким сяють ясні зорі. Україна – це милозвучна

рідна мова, вишитий рушник і задушевна лірична пісня. У нашого

українського народу є давня народна традиція – від покоління до покоління

передавати сімейні обереги, сімейні реліквії як пам'ять, як символ

невмирущості родоводу.

Ведучий 2. У нас чарівна природа, казкові ліси і загадкові поля, безмежні степи, сині моря, повноводні ріки, цілющі джерела, родючі ґрунти — це наша матінка Земля. Вона жива, вона промовляє до нас живими квітами, повіває прохолодою легкого вітру, співає нам щирі пісні про свою любов до людей, шепоче ніжні слова... Вона жива!

Ведуча 1. І з давніх-давен наші предки знали про це і глибоко шанували ясне Сонце, живу Землю, рідну Матір, святу Берегиню, вічне Дерево життя. Адже це все, без чого вони не уявляли свого буття і тому ставились з глибокою пошаною до них, як до могутніх і святих першооснов усього сущого.

Ведучий 2. Люди любили і шанували все це і вірили, що без цього не було б самого життя, тому складали казки і легенди, повір’я і думи. І, найголовніше, свою любов наші предки висловлювали в чарівних природних узорах, якими прикрашали свій одяг, взуття, помешкання, бо здавна в благородній душі українця жила краса і любов до всього земного. Україна — це чарівний і благодатний край і в ній із сивої давнини живе мудрий і добрий, творчий і натхненний народ.

Вірш «Україно моя!»

Україно моя, найчарівніший краю,

Де билини, казки і легенди живуть.

Линуть щирі пісні із зеленого гаю,

І струмочки з джерел відправляються в путь.

Тут усе найрідніше, найкраще, пісенне,

Рушники вишивані й простори ясні,

Дороге, миле серцю, святкове й буденне,

Й вишиванка, що в спадок дісталась мені.

Вишиванко моя, я з тобою повсюди,

У хвилини щасливі і в миті круті

Українкою іду й пізнають мене люди.

Ну, а я славлю мамині руки святі,

Що з любов’ю сорочку мені вишивали,

Додавали у неї і світла, й тепла,

Щиру пісню і думу у виріб вкладали,

Щоб щаслива в дітей їхня доля була.

Не цурайтесь традицій своїх, добрі люди,

Оберегів святих, що живуть у віках.

Бо без них українців із нас вже не буде,

Як і квітів зимою у білих полях.

 

Ведуча 1. Сьогодні на нашому святі зібралися ті, кому не байдуже, як далі будуть зберігатися і примножуватися наші прадавні звичаї, зокрема один з них – у радості і в біді не залишатись байдужими, черствими, виливати свою душу, свій настрій на білому полотні – на рушнику, вишиванці, скатертині,серветці – розмаїттям кольорів та візерунків. Все зробити для того, щоб і

молодь наша виховувалась духовно багатою, щирою, працьовитою.

Ведучий 2   

   Народне прислів'я каже: «Без верби і калини нема України». До сказаного слід додати: «І без вишивки». Тому що вишиваний рушник і вишита сорочка давно стали українськими народними символами - оберегами.

     Ведучий 1    

   Напевне, нема в Україні оселі, де б не було вишиваного рушника, чи серветки, чи сорочки. Ці дорогі серцю речі передаються дітям, онукам, правнукам із покоління в покоління і свято зберігаються.

Ведуча 1. Українська вишивка – це найбільш улюблений вид народної творчості українського народу, це його краса та гордість. Вишивка – це схвильована розповідь про думки та почуття людини, поетичне осмислення природи, світ натхненних образів, що сягають своїм корінням далекого минулого.

Ведуча 2. В Україні вишивка здавна була неодмінним атрибутом народного побуту, святкових обрядів, як традиційна окраса селянського житла та одягу. Нею прикрашали рушники, сорочки, чоловічі пояси, жіночі фартухи та спідниці. Майстрині прагнули передати красу природи, її буйне цвітіння, відтворювали свої думки і почуття, надії і сподівання. Тому є вишивки радісні та веселі, в яких барви бринять, як жартівлива співаночка, а є сумні і замріяні.

Відео про вишиванку

Вірш «Моя вишиванка»                        

Я встану рано-вранці, на світанку,

Як спалахне на квіточці роса.

Вдягну найкращу в світі вишиванку

І оживе, засвітиться краса

В промінні сонця. І моя сорочка

У рунах, в квітах зразу оживе...

З чарівних квітів я сплету віночка

Й над світом щира пісня попливе.

Сорочка, що матуся вишивала,

Сердечко гріє, душу веселить.

Бо ж мама щастя-долю закликала.

Цей оберіг в житті нас захистить.

Ведуча 1. Вишивання — це давнє заняття людей в Україні, йому тисячі років!

Найкращим оберегом була вишита сорочка, бо вона захищала не тільки тіло від хвороб, але й душу від злих духів. Традиційно в Україні сорочку вишивала мати для сина , вкладаючи у цей виріб свою любов, думи, мрії і світлі надії, щоб ішли сини у складну дорогу життя з маминим благословенням сміливими і сильними, мужніми і відважними, справжніми українцями.   

Вірш « Дитино»

Вдягни, дитино, рідну вишиванку

І українцем йди у білий світ.

Дивуйся світу в росянім серпанку

Й люби цю землю вже з дитячих літ

А щире й рідне українське слово

Ти гордо через все життя неси.

Живи активно, гідно, веселково

І милостиню в ката не проси.

Вдягни, дитино, рідну вишиванку

І з чистим серцем в білий світ іди.

Вона зігріє сонцем на світанку

І оберегом стане від біди.

Ведуча 2. І донечці мати вишивала сорочечку, але до того часу, поки дівчинка вже підросла і сама навчилася уміло вишивати. А вчилися дівчатка вишивати з раннього дитинства, щоб стати майстринею. А як навчилися, то кожна собі вишивала та так майстерно, щоб сорочка була найкращою, якої нема ні в кого, проявляли свою фантазію, творчість, видумку, старання...  Вишиванням займалися переважно дівчата й жінки. Багато вишивали дівчата на вечорницях довгими осінніми та зимовими вечорами.

Дівочі посиденьки-теревені

Заходять двоє дівчат, сідають.

1-ша дівчина. Що, дівчата, не сумували тут без нас?

2-га сестра.  Не сумували! Хіба не бачиш, сорочки вишивали!

1-ша сестра. Поки ви з хлопцями нажартуєтеся, я дві сорочки встигну вишити!

2-га дівчина. А давайте сорочки наші вишивати. А за вишиванням і вечір приємнішим стане.

Дівчата сідають вишивати.

1-ша дівчина. Ой, ви вже стільки вишили! А тільки починаю ( береться вишивати з передньої частини).

1-ша сестра. (Ім’я) Чи ж ти десь бачила таке, щоб сорочку починали вишивати з переду? Її слід починати з країв: манжетів, рукавів, поділу.

1-ша дівчина. Чому?

1-ша сестра. Уважають, що манжети, рукави—місця, через які до людини може просочитися негативна енергія. Тому краще починати з країв. Так ти закриваєш доступ усій поганій енергії до себе і до своєї сорочки!

1-ша дівчина. починає вишивати з країв.

 2-га дівчина. Наші пращури вважали, що сорочка має чарівну силу, захищає від ворогів, тобто сорочка була оберегом. А тому з нею пов’язані повір’я,  про неї народ складав приповідки. Які саме, ми зараз послухаємо.

2-га сестра. У народі існувало таке повір’я, що починати шити сорочку можна лише у чоловічий день, краще у четвер, бо, як почнеш у середу, вона негарна буде. Не можна вузол на вишиванці лишати, тоді сорочка довго носитиметься.

2-га дівчина. Кажуть, що коли приходили в дім незнайомі люди, то господарі одягали вишиванку навиворіт і негативна енергія поверталася до того, хто її випромінював. Мабуть, господарі були дуже кумедними у вивернутих сорочках!

За сценою чути гуркіт.

2-га сестра. (до 1-ї сестри) Вивертай швидко свою сорочку, незнайомці ідуть!

1-ша сестра. Та то, мабуть, хлопці знову бешкетують.

1-ша дівчина. Хай бешкетують, поки є час. Після весілля ми вже їх будемо під контролем тримати.

2-га сестра. Справді. Є повір’я, що коли молода наречена шиє молодому сорочку, то перш ніж її надіти, беруть сорочку за комір, б’ють об одвірок і приказують: «Сорочка на тіло, а ліньки у двері».

2-га дівчина. Краще тою сорочкою нареченого бити. Хоча лінь усе одно не вийде. А ще бабуся,  пам’ятаю розповідала таке: наречена напередодні весілля дарувала вишиванку не лише нареченому, а і його батькам. А сорочку,  яка була призначена матері нареченого, потрібно було перед вишиванням відбілювати у солоній воді, щоб не було сліз.

1-ша сестра. Ой, у тебе сорочка така сама буде, як і в мене!

2-га дівчина. Та ні, придивись уважніше, лише схожі деякими елементами візерунки. Та я ж сама знаю, що візерунки вишиванок повторювати заборонено, тому що можна перейняти чужу долю.

Усі затихли.

2-га сестра. Ох засиділися вже! Заспіваймо пісню та і затанцюймо!

Пісня і танець

Ведуча 1 Магічним знаком-оберегом є на Україні вишитий рушник. Він супроводжує українців протягом усього життя.

Ведуча 2

Український рушник супроводжував селянина протягом усього життя: і в радості, і в горі. Рушник завжди був символом гостинності – на ньому підносили дорогим гостям хліб-сіль. Під час будівництва хати рушниками підіймали сволоки, потім ці рушники дарували майстрам. На них приймали новонароджених, з рушниками проводжали людину в останню путь. По тому, скільки і які були рушники, створювалася думка про жінку, її

дочок.

Ведуча 1 Ніщо так предметно й наочно не характеризувало жіночу вправність, майстерність і працьовитість, як ці вимережані руками витвори. І старші жінки, і молоді часто досвіткували: пряли, вишивали. І саме на досвітках

переймали від старших і майстерність, і знання. Рушник - від слова «руки». Бо руки його творять і він передається з рук у руки, його біла основа - це колір святості; його орнаменти - то життєвий зміст побажань, прагнень і помислів.

БІЛЕ ПОЛЕ ПОЛОТНЯНЕ    Т.Коломієць

Біле поле полотняне,   

Рівно ткане, чисто пране,

А по ньому голка ходить,

За собою нитку водить.

А як пройдеться поволі – 

Покрутнеться так і сяк –  

Зацвіте червоний мак.

І волошки зацвітуть.

Застрибає навпрошки –

Зажовтіють колоски.

Зеленіють трави в полі.

Зазирне і там, і тут –

Біле поле полотняне

Рушничком барвистим стане.

Ведуча 1 Хата без рушників, - казали в народі, - що родина без дітей. Рушник з давніх-давен символізував не тільки естетичні смаки, він був обличчям оселі, відтак і господині. По тому, скільки  і які були  рушники, створювалася думка про господиню та її дочок.

Ведуча 2     З покоління в покоління передавали майстрині своє вміння й секрети рукоділля, особливості візерунка, орнаменту, техніки вишивання. Вишиваний рушник і донині не втратив свого значення в побуті. Вишивання  рушників  популярне і нині.

Ведуча 1 Узори-символи на рушниках не тільки прикрашають житло, а й охороняють, захищають, оберігають від злих духів, приносять щастя. Тому і називаємо ми рушники оберегами. Існує звичай в Україні дарувати на щастя рушник, цей чарівний оберіг.

Ведуча 2 Без рушника не обходиться жодна подія: ним витирають руки, накривають хліб, прикрашають ікони, портрети, рушники широко використовують у весільних обрядах. З рушником приходили до молодої матері, яка народила дитину; зустрічали і проводжали дорогих гостей; проводжали до війська; проводили в останню путь. Рушник - своєрідна освята початку справи та її кінця. Рушники мають свою назву

(Звучить спокійна мелодія, на сцену виходить жінка з дівчатами в

українському вбранні).

Жінка. А ти молодець! Як гарно утирач вишила!

1-а дівчина. Який утирач? Це ж полотенце для рук.

Жінка. Саме так. Але раніше вишивали рушник для рук та обличчя і

називали утирач. А ще був і стирок.

2-а дівчина. А це що таке? Що за стирок?

Жінка. Стирок – це рушник для посуду, стола і лави. Раніше й утирачі і стирники ткали переважно з цупких валових ниток «ухвійки». А от нині – з кращих сортів льону та конопель.

3-я дівчина. А інші – це які?

Жінка. Це покутники, плечові, подарункові, обрядові.

1-а дівчина. Ну, покутники, це, очевидно, ті, що на стінах над фотографіями

вішали… А плечові?

Жінка. Е, дівонько, плечові – це ті, котрими сватів в’яжуть, але вам заміж ще

ранувато.

3-я дівчина. А рушник на якому хліб беруть хліб в дорогу чи на поле також якийсь особливий?

Жінка. На цьому рушнику вишивали польові квіти: мак, щоб сон у землероба був міцний та здоровий, волошка – зір береже, барвінок, що вік довгим був. Щоб хліб був свіжим та смачним, на рушнику вишивали усіма відтінками зеленого кольору – бо це колір сили, здоров’я, міцності. Рушники, дівчатонька, вміють говорити. Дивишся на рушник – і бачиш душу людини, бо рушник має історію, долю, за ним стоїть чиєсь життя, сльози, пісні, сподівання.

Учень

Рушник – це дому давній оберіг,

Він вишитий усякими нитками.

Споконвіків родину він беріг,

Бо вишитий матусеньки руками.

Учень

Рушник несли, як народився син чи доня,

У візерунках і у квітах запашних,

Щоби завжди щаслива була доля

Й усе найкраще було лиш для них.

Ведучий1 У чарiвну силу рушника вiрили як у доброго чудодiя, що оберiгає вiд усякого лиха. А щоб ця сила була, потрібно вишивати з добрими, чистими і радісними думками.

Ведучий 2 Пропонуємо вашій увазі номер, де  рушники поєдналися з таночком.

виконують танок

Ведучий 2 А зараз ми пограємо у гру „Марафон ерудитів”.

За кожну правильну відповідь буде нагорода.

Запитання

1.Як називають кольорові нитки для вишивання? (Заполоч)

2 З яких рослин  давнину виготовляли полотно?(коноплі, льон)

4 Що символізував білий колір вишивки на білому полотні  сорочки? ( сил того, хто буде носити цю сорочку)

5 Які ще кольори, крім білого, притаманні українській вишивці найчастіше (чорний, червоний, синій, жовтий).

6 Як називалися предмети в скрині нареченої? (посаг)

7.

До вашої уваги декілька цікавих фактів про вишиванку

1. Першу школу вишивки в Київській Русі було створено ще в ХІ столітті. Її заснувала Анна, сестра Володимира Мономаха.
2. Одна з найоригінальніших вишиванок - борщівська. Така сорочка розшита чорними нитками. Є легенда, що коли турки і татари знищили практично всіх чоловіків у Борщеві, жінки цього і сусідських поселень протягом декількох поколінь одягали саме такі чорно-білі сорочки в знак скорботи та печалі.
3.  Першим ведучим, який з’явився  у прямому ефірі у вишиванці, став Андрій Шевченко. У вишиванці він відкрив телемарафон "Ніч виборів" на "5 каналі" ще у 2004 році. Згодом таку тенденцію підтримали й інші. 
4. Наш національний етно-колорит продовжує надихати і закордонних дизайнерів, які створюють все нові й нові варіанти інтерпретацій традиційних українських візерунків.  
5. Приміром, у круїзній колекції «Resort 2017» від модного дому «Valentino» чітко прослідковуються українські мотиви – традиційні елементи нашого національного одягу були помітні у багатьох варіантах вбрання. Вишивка, мережки і стильні етно-аксесуари виглядали на подіумі дуже оригінально!
6. Американський модний журнал про моду Vogue назвав українську вишиванку модною. Її успіх видання пояснює появою модельєра Віти Кін, яка почала активно використовувати традиційні українські візерунки в оформленні своїх уборів.

Як бачимо, вишиванка підкорює світ. Будьмо в тренді.

Учень. Мереживом виткане наше життя, душею свій час відчуваєш.

            І буде настільки цікавим буття, які в нього нитки вплітаєш.

            І все, що хвилює твої почуття, передано кимсь вже чудово.

            Повірте, це дивне таке відчуття, як з пензлем змагається слово.

Ведуча 2. Народна вишивка – це мистецтво, яке постійно розвивається. Це

величезне багатство, створене протягом віків тисячами талановитих

народних майстринь. Наше завдання – не розгубити його, передати це живе

іскристе диво наступним поколінням. І ми з гордість можемо стверджувати  «Вишиванка єднає нас»

Учень А я іду по світу в вишиванці
Встає над світом щире сонце вранці
І землю гріє променем ясним.
А я іду по світу в вишиванці.
Я — українець! І горджуся цим.

Учень: В нас обереги вишивають здавна.
Така традиція в народі прижилась.
Вона прадавня, вічна й дуже славна.
В культурі й до сьогодні збереглась.
Ані вікам, ні моді не здолати...
Вона в людському серці і в душі.
У ній любові, мрій, надій багато
І ви  традиції забути не спішіть

  Учень.  Народе мій, краяни і краянки!

               Плекаймо паросток зелений навесні, 

               Нехай цвітуть – не вицвітають вишиванки

               І стоголосо лине пісня , по землі.

Учень  Нехай слова і пісні милозвучні 
              Для вас лунають знов і знов, 
               Хай будуть в серці нерозлучні 
              Добро, надія, віра і любов! 
Учень.    Хай вам сміється доля журавлина, 
                 Поля розлогі колосом цвітуть,

                Нехай червоні ягоди калини 
                 Щасливу вашу осявають путь.

Учень Уклін вам, добрі люди, хто завітав на наше свято,

Хто хоче притулитись до щирості й краси.

І з вами нам не сумно, і з вами нам не тісно.

Нехай лунає пісня на різні голоси!

Пісня