Позакласний захід "Всесвітній день радіо"

Міністерство освіти і науки України

Управління освіти Дніпропетровської обласної державної адміністрації

Вище професійне училище №17

Методична розробка

позакласного заходу

«Всесвітній день радіо»

Розробив:

кл. керівник 

М.М. Козич

м. Дніпро

Всесвітній день радіо

Мета: ознайомити учнів про історію виникнення радіо і роль радіохвиль в сучасному житті;  сприяти розвитку грамотної мови, пам’яті, пізнавальної активності, вмінь до планування та самоконтролю, вмінь самостійно працювати з літературою; сприяти  розвитку  ключових компетентностей учнів.     

Обладнання: презентація «13 лютого - Всесвітній день радіо», документальний фільм «Что такое радиоволны».

Місце проведення: актова зала.

ХІД ЗАХОДУ

1. Вступне слово класного керівника.

 Тема сьогоднішнього виховної години "Всесвітній день радіо". На перший погляд важко сказати, що можна говорити про радіо цілу годину? Насправді, ця тема дуже глибока і цікава. По-перше, цікава сама історія виникнення радіо. Дискусії, хто ж винайшов радіо, існують і зараз. По-друге, існування сучасної людини неможливо  уявити без радіохвиль. Вони  вже більше 100 років є невіддільною частиною нашого життя, і вже зараз життя людини залежить від них. І з кожним роком ця залежність тільки росте. Про це ми і будемо сьогодні говорити.

2. Виступ  учнів.

Презентація «13 лютого – Всесвітній день радіо»

Слайд 1.

 Всесвітній день радіо — свято, що відзначається щорічно 13 лютого з ініціативи Іспанії. Свято було проголошено на 36-й Генеральній конференції міжнародної організації ЮНЕСКО від 3 листопада 2011 року. Дата святкування 13 лютого була вибрана тому, що саме в цей день у 1946 році вперше вийшло в ефір «Радіо ООН», яке проводило мовлення зі штаб-квартири ООН. 

 Як кажуть засновники свята, він повинен не тільки віддати належне радіо як засобу зв'язку, але і послужити зміцненню співпраці між усіма, хто має відношення до радіо, а також сприяти як міжнародним ЗМІ, так і місцевим радіостанціям в розширенні доступу до інформації та сприяння свободі вираження думок і гендерної рівності на хвилях радіо. Адже в століття цифрових технологій радіо продовжує залишатися засобом зв'язку і спілкування для найбільшої аудиторії у світі. Тому ЮНЕСКО закликає всі країни брати активну участь у Всесвітньому дні радіо.

Слайд 2.

  За радянських часів професійне свято працівників телебачення та радіомовлення відзначалося 7 травня. Цю дату було встановлено 1945 року, під час святкування 50-річчя винайдення радіо Олександром Поповим.

 1994 року Укртелерадіокомпанія запропонувала керівництву держави встановити 16 листопада як професійне свято для теле-, радіопрацівників. Саме цього дня 1924 року в Харкові вийшла в ефір перша передача українського радіо.

 Нині до журналістів та працівники сфери радіо долучилися телевізійники, представники інтернет-ЗМІ. Цей день відзначають і фахівці зв'язку, що забезпечують роботу телефонних мереж і таких важливих на сьогодні мереж Інтернет-зв'язку.

 В епоху глобальних інформаційних обмінів, прискорених соціальних, економічних, культурних процесів праця медіа-мовників – фахівців радіо, телебачення, інтернет-ресурсів – має вирішальне значення для формування повноцінного інформаційного поля суспільства, поглиблення ціннісно-смислових комунікацій між громадянами та забезпечення актуальних світових тенденцій. Медіа-мовники першими реагують на злободенні проблеми та сповіщають про якісні зміни в розвитку суспільства, актуалізують ті питання, вирішення яких очікують громадяни, оперативно висвітлюють гарячі зміни, що відбуваються в нашій країні і світі.

 Кожна людина, яка включила з ранку телевізор, яка  заглянула до поштової скриньки, яка послухала  новини по радіо в машині або маршрутці, нервово озирається, прагнучи розрізнити в поліфонічному багатоголоссі дзвінок свого мобільника, яка  підняла  телефонну трубку або скористувалася  Інтернетом, — символічно відзначає День працівників радіо, які щодня забезпечують можливість спілкування в повсякденному житті і створили простір для комунікацій в бізнесі.

Слайд 3.

 Яка ж історія появи радіо?  

 Після того як було відкрито електрику, його використовували в якості «листоноші», який передає інформацію з блискавичною швидкістю. По проводам навчилися передавати електричні сигнали, переносили телеграми і живу людську мову. Це була перемога над простором! Але ж телефонні та телеграфні дроти не протягнеш за кораблем або літаком, за поїздом або автомобілем.

 Перекинути міст через простір людям допомогло радіо (в перекладі з латинської «радіо» означає «випромінювати», воно має спільний корінь і з іншим латинською словом - «радіус» - «промінь»). Для передачі повідомлень без проводів потрібні лише радіопередавач і радіоприймач, які пов'язані між собою електромагнітними хвилями, інакше званими радіохвилями, випромінюваними передавачем і прийнятими приймачем.

 Згідно вікіпедії радіо — область науки й техніки, пов'язана з передаванням на відстань електромагнітних коливань високої частоти — радіохвиль, з допомогою яких здійснюється зокрема радіомовлення — передача через радіо сигналів, мови, музики для необмеженої кількості слухачів.

Слайд 4.

 Спробуємо сьогодні заглянути в історію радіо.

 Протягом 120 років суспільство не може ніяк визначитися, хто винайшов радіо. Справа в тому, що практично в один і той же час це геніальне відкриття зробили кілька вчених з різних країн. Олександр Попов, Гульєльмо Марконі, Нікола Тесла, Олівер Лодж,   Майкл Фарадей, Генріх Герц, Джеймс Максвел,— всі ці люди так чи інакше пов’язані з радіо.

Слайд 5.

 Не так важливо, кого з них першим відвідала геніальна думка, всі вчені вклали в розвиток науки неоціненний вклад. Якщо запитати українця і європейця про те, ким винайдено радіо, то відповіді будуть зовсім різні, перший відповість, що це Попов, а другий — Марконі. Хто ж правий, насправді, а хто помиляється?

Слайд 6.

 Перші задатки теорії електромагнітних хвиль з'явилися ще наприкінці 1600-х років: саме тоді вперше було висунуто припущення про «хвильової» природу світла. На початку 1800-х були відкриті інфрачервоне і ультрафіолетове випромінювання, а в 1830-х англійський учений Майкл Фарадей передбачив саме існування електромагнітних хвиль; ще через 30 років британський фізик Джеймс Максвелл завершив побудову своєї теорії електромагнітного поля для фізики. Суворе оформлення і стрункий математичний апарат дозволили на її основі отримати тверде обґрунтування існування електромагнітних хвиль.

Слайд 7.

 Німецький вчений  Генрих Герц  експериментально отримав та вивчив електромагнітні хвилі, однак його приймальний пристрій був лише індикатором електромагнітних хвиль і його можна було використовувати лише в лабораторних умовах, а   про можливість здійснення бездротового зв’язку  вчений не давав ствердної відповіді.

 Герца, як вченого, цікавили досліджувані фізичні явища.

Слайд 8.

 Трохи пізніше один винахідливий француз на ім'я Едуард Бранлі повторив експеримент Герца, застосувавши більш надійний елемент для виявлення електромагнітних хвиль - радіокондуктор, скляну трубку, наповнену металевими тирсою, які могли різко і набагато, в кілька сот разів, міняти свою провідність (опір) під впливом радіосигналу. Для приведення «трубки Бранлі» в первинний стан для детектування нової хвилі її потрібно було струснути, щоб порушити контакт між тирсою. Кажуть, саме Бранлі вперше застосував слово «Радіо», хоча, якщо вірити вікіпедії, воно походить від латинського слова radio (випромінюю, випускаю промені). У сучасному розумінні це слово означає різновид бездротового зв'язку, при якому в якості носія сигналу використовуються радіохвилі, вільно поширювані в просторі.

Слайд 9.

 Тесла одним з перших запатентував спосіб надійного отримання струмів, які можуть бути використані в радіозв'язку. Патент, виданий у США 10 березня 1891 року, описував «Метод управління дуговими лампами», в якому генератор змінного струму виробляв високочастотні (за мірками того часу) коливання струму близько 10 000 Гц. Запатентованою інновацією став метод придушення звуку, виробленого дуговою лампою під впливом змінного або пульсуючого струму, для чого Тесла придумав використовувати частоти, що знаходяться за рамками сприйняття людського слуху. За сучасною класифікацією, генератор змінного струму працював в інтервалі дуже низьких радіочастот.

 У 1891 на публічній лекції Тесла описав і продемонстрував принципи радіозв'язку. У 1893 році впритул зайнявся питаннями бездротового зв'язку і винайшов щоглову антену.

Слайд 10

 Удосконалити радіокондуктор вдалося англійському винахіднику Серу Оліверу Джозефу Лоджу. Він створив «прилад для реєстрації прийому електромагнітних хвиль», який містив в собі вищезгаданий кондуктор, джерело струму, реле і гальванометр. Створений ним прилад називався «Когерер» і був напрочуд простий. «Трубку Бранлі», яку для відновлення чутливості до «хвиль Герца» слід періодично струшувати, він підключив до електричного дзвінка, який бив по трубці молоточком-зацепом. Влітку 1898 року Лодж отримав патент на «використання налаштованої   індукційної котушки або антенного контуру в бездротових передавачах або приймачах, або в обох пристроях». Цей патент став основою механізму для настройки радіо на потрібну частоту, проте подальших досліджень в області практичного застосування своїх напрацювань Лодж НЕ повів, в результаті чого поступився честь винаходу радіо нашому співвітчизнику Олександру Степановичу Попову.

Слайд 11

 За допомогою когерера, з’єднаного  з електричним дзвінком, Олександр  Попов зміг продемонструвати передачу радіосигналу, що несе інформацію, - азбуку Морзе. По суті, з цієї конструкції («приймача Попова») почалася ера створення засобів радіотехніки, придатних для практичних цілей.

Слайд 12    На слайді - перший когерерний радіоприймач  Олександра  Степановича  Попова, 1895 рік.

Слайд 13

 Італійський винахідник Гульермо Марконі в числі перших розгледів в радіозв'язку комерційний потенціал. Почавши з демонстрації пристрою, вкрай схожого на пристрій Попова (принцип дії і складові частини були ті ж самі), йому вдалося розпочати серійний випуск винайдених їм радіопристроїв. На рубежі 19 і 20 століть саме він почав виробництво радіоапаратури в промислових масштабах, заради чого переїхав до Англії. Саме його компанія за шість років домоглася тисячократного збільшення дальності передачі сигналу. У 1897 дальність передачі становила 10 км, в 1899 - вже 100, ще через рік - цілу 1000, а в 1903 довели показники до 10 000 км, що дозволило передавати дані між материками. У 1912 році компанія Марконі викупила патент Лоджа на «настройку радіо».

Слайд 14

 У цей період А. С. Попов працював у Кронштадті, де займався оснащенням кораблів російського флоту засобами бездротового зв'язку. Під керівництвом вченого на початку 1900 року була споруджена радіостанція на острові Гогланд у Фінській затоці. Перший же обмін радіограмами з цією станцією дозволив врятувати велику групу рибалок, яких віднесло на крижині у відкрите море. Інший операцією, виконаною завдяки винаходу Попова і одержала широку популярність, стало надання допомоги броненосцю «Генерал-адмірал Апраксин»,  який сів на камені.

 Починаючи з 1900 р в Кронштадті, а потім в Санкт-Петербурзі був організований промисловий випуск апаратури для бездротового телеграфу, але за обсягом виробництва Росія відставала від Англії, Німеччини та США. Радіостанцій не вистачало навіть для задоволення потреб поштово-телеграфного відомства і військово-морського флоту Росії, тому доводилося купувати апаратуру за кордоном, в основному - все у того ж Марконі.

Слайд  15

 Рання смерть (1905 рік) завадила А. С. Попову стати лауреатом Нобелівської премії, яку комітет по преміях вирішив присудити в 1909 році за найбільш значні роботи в області радіотехніки. Цю престижну премію присудили Марконі .

 У 1934 р Італійська академія наук обрала Марконі своїм президентом, а через три роки винахідника не стало. У день похорону Марконі 21 липня 1937 року, радіостанції всього світу перервали передачі. Так світ прощався з останнім (або першим?) Піонером радіотехніки.

Слайд 16

 І зараз існують дискусії щодо винаходу радіо.

 Великі досягнення у винаході радіо зробили фізики — Микола Тесла, Едуард Бранлі, Олівер Лодж тощо. Вважається, що ці фізики багато зробили для винаходу радіо, однак, жоден не розробив повноцінного радіоприймального пристрою. А саме це було вирішальною ланкою для винаходу.

 Багато років у наукових колах відбуваються дискусії з приводу першого винахідника радіо. Зазвичай, називається два імені — італійський винахідник і нобелівський лауреат Гульєльмо Марконі та російський винахідник, професор Олександр Попов. На відміну від Марконі, Олександр Попов не взяв патенту. Однак, про час винаходу засвідчує й опубліковане вже через п'ять днів у газеті «Кронштадтский вестник» повідомлення про виступ вченого на пам'ятному засіданні Російського фізико-хімічного товариства, і детальний опис схеми приладу, вміщений у січневому номері за 1896 рік науковому  Журналі Руського фізико-хімічного  суспільства. Гульєльмо Марконі у свою чергу 2 червня 1896 року подав заявку на свій винахід до Лондонського патентного бюро. 4 червня 1897 рокі він, отримавши патент № 12039 на «Удосконалення передачі електричних імпульсів і сигналів в апаратурі щодо цього» представив свій винахід лондонському Королівському інституті.

3. Перегляд документального фільму «Что такое радиоволны»