Виховна година з елементами рольової гри "Вечорниці на Андрія"

Виховна година з елементами рольової гри

Тема. Свято Андрія на Україні

Мета. Ознайомити учнів із традиційним народним святкуванням Андрія, з обрядами та звичаями, пов’язаними із цим святом; прививати інтерес до народних традицій; виховувати любов до рідної землі, її звичаїв; вчити берегти і збагачувати національні традиції.

Обладнання. Ікона Андрія Первозванного, рушники, калита, кочерга, квач із сажею, вареники з «секретом».

Дійство відбувається у класі. Клас святково прибраний у народному стилі: рушники, предмети побуту, макет печі, коло печі – кочерга, у кутку – сніп жита, на столі – макітра з варениками, дерев’яні ложки. Діти одягнені у святкові національні костюми.

Хід години спілкування

І. Вступне слово вчителя

Україно! Чарівна моя ненько, найкращий куточку земл1, солов’їна пісне! Ти найкраща, але найбільше твоє багатство — народ. Народ чесний, трудолюбивий, нескорений, міцний, як граніт, співучий, дзвінкоголосий.

3 давніх-давен наша Україна славиться величними традиційними святами й обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові доброти до української спадщини повертається до традицій свого народу.

Одним iз свят, яке завжди відзначали нaшi батьки, діди, прадіди, було велике зимове свято, особливо важливе для молоді — день Андрія.

Це свято відзначається 13 грудня i вважається днем пам'ят1 мученицької смерті одного iз дванадцяти апостол1в Христових — Андрія Первозванного.

За церковними легендами святий проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному з пагорб1в поставив хрест i сказав: «Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа». Згодом там, де він установив хрест, було споруджено Андріївську церкву.

День Андр1я Первозванного — найцікавіший. Від нього вiє чарівною староукраїнською стихією. 3 давніх - давен у ніч на Андрія дівчата ворожать. Може, не зовсім щиро, та все ж десь там, глибоко в душі, дівчина вірить, що Андрієва ніч допоможе їй пізнати свою долю — дізнатися, чи вийде заміж, а чи доведеться знову дівувати цілий рік.

Я хочу, щоб сьогодні ожили перед нами вечорниці в ніч на Андрія, a ігри, забави нагадали молодість батькам, бабусям, дідусям.

(Тихо лунає музика. Українська світлиця. Святково прибрано лавки, стіл, піч, макітри. На стінах вишиті рушники, доріжки, серветки. На столі на вишитому рушнику — запашний хліб, сіль).

Отож, перенесімося з вами в минуле і уявимо таку картину: Тихе українське село. Вечоріє.

Господиня: Оце стомилася, оббігала весь базар. Сьогодні ж Андрея. Пам’ятаєш, старий. Будуть у нас вечорниці. Все закупила, буде чим гостей пригощати.

Співає пісню: « По базарі походила»

По базарі походила, усі гроші розпустила,

Ой дана, дана, дана, усі гроші розпустила.

Хоч всі гроші розпустила, зате всього накупила,

Ой, дана, дана, дана, зате всього накупила

• Діду, та годі тобі той часник товкти. На, вдягни чисту свиту, бо незабаром молодь прийде на вечорниці.

Господар: Га? Ти до мене?

Господиня: Ні, то я Миколі Угоднику кажу!

(Дід підходить до образа Миколая, хреститься: «Святий Миколо Угоднику…»)

Господиня: Та тож Матір Божа. Зовсім сліпий старий. Нічого не бачить. Та сорочку обтруси, та бороду причеши, а то висить як собачий хвіст.

Господар: Ти чого бурчиш, стара?

Господиня: Та, кажу, скоро молодь прийде на вечорниці. Та ж Андрея сьогодні.

Господар: А що нам, най приходять, тільки не торохкоти. Годі вже, розкричалася…

Господиня: Щось не йдуть дівчата, вже б пора. І надворі стемніло, а їх і нема.

Господар: Лягати б спати, а вона ще на дівчат чекає. Сама не спить і іншим не дає.

Господиня: Та не бурчи вже. Молодість згадаємо.

А пам’ятаєш,

 Як були ми молоді.

Наваримо, бувало вареників –

Повна хата молоді.

(Стук у двері. Забігають дівчата).

Дівчина: Добрий вечір, тітонько,

Ми до вас на вечорниці завітали.

Господиня: Добрий вечір, любі дівчата, заходьте і сідайте на лави.

Господар: Ой дівчата, мої ж ви качечки, мої ви голубоньки, заходьте, порадуйте мене старого. А які ж ви гарні! Де мої літа молодії?!

Дівчата: А ви за нами сумували? Ви нас виглядали?

Господиня: Звісно, любі, я чекала,

Вам вечерю зготувала,

і варенички, й узвар.

І чарівних трав відвар.

Дівчина: Тітонько, а кажуть, сьогодні свято Андрея.

Розкажіть нам як колись Андріїв вечір святкували?

Господиня: За традиціями наших предків, дівчата та хлопці сходилися до однієї хати ввечері 12-го грудня. Жартували, оповідали цікаві історії та грали в різні ігри, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили... От послухайте.

Колись вечорниці були дуже поширені. На них молодь ближче знайомилася і пару собі вибирала. Було так заведено, що кожне село і навіть вулиця мала „свою" хату для вечорниць. Цікаво й те, що на ті самі вечорниці рідним братам і сестрам не дозволялось ходити - була повага до старших: молодші слухалися своїх старших братів чи сестер. Як тільки звечоріло, дівчата до господині, де мали відбутися вечорниці, приносили хто що мав: сир, масло, яйця, борошно, фрук­ти. Хлопці приносили наливку і цукерки. Господиня ще за дня варила ком­пот із сушених фруктів і картоплю на вареники. Дівчата приходили заздалегідь, щоб допомогти господині приготувати святкову вечерю.

Після заходу сонця надходили парубки, розсідалися по світлиці і тоді розпочиналося дійство. Починалося все із цікавих історій, які переказували хлопці, поки деякі дівчата з господинею на­кривали святковий стіл. Найдивовижніші оповідки розповідали старші парубки, вставляючи поміж тим всілякі жарти, щоб наймолодші дівчата не заспали, адже треба було 12-ї години ночі дочекатися, щоб наворожити собі свою доленьку... Хлопці і з дівчатами встигали порозважатися і їм збитки зробити для годиться.

Господар: Дівчата, раніше, як моя баба дівкою ще була, і я збирався до неї свататися, ото свята були! На Андрія хлопцям всі бешкети прощали, тобто «дрібненькі капості», наприклад, сховати віз, знати ворота, підперти двері Так, що дівчатонька, прив’язуйте хвіртки та бережіть вхідні двері! А якщо у вас на подвір’ї стоїть віз, швиденько ховайте до возівні. А то на наступний день можете знайти його на даху клуні, а браму на краю вулиці у канаві!

Господиня: У ніч на Святого Андрія дівчата гадають, хто швидше вийде заміж, чи буде в парі, як зватимуть судженого.

Дівчина 1: А хіба можна вгадати свою долю?

Дівчина 2: А ми теж хочемо знати свою долю.

Господиня: Але для цього треба добре і завчасно підготуватися. Та не журіться дівчатонька, у нас сьогодні ще багато справ попереду. Краще заспіваймо.

Ой у вишневому саду

(До хати з сільничкою заходить Одарка і дослуховує пісню).

Одарка: Ой, кумонько, серденько, прийшла до вас позичити трохи солі, бо у нас вся вийшла. Та бачу, вам не до мене. Піду.

Господиня: Та що ти, Одарко, проходь та посидь з нами трішечки.

Одарка: Та, ні. Василь лаятися буде.  А в тім… нехай собі лається. Зостануся. Може щось нового ще почую.

Господар: А ще на Андрія обов’язково пекли калиту. Калита – це великий солодкий, з медом і фруктами борошняний корж що повинні випікати всі дівчата разом. Кожна із дівчат повинна взяти участь у приготуванні страви. Зокрема, місити тісто по черзі. Корж має бути запечений до такої міри, щоб його було важко вгризти. Посередині калити слід зробити дірку. Крізь неї просувають червону стрічку і підвішують посередині кімнати, дуже високо, щоб дістати його можна було, тільки високо підстрибнувши.

Господиня. Коли калиту садили в піч, то примовляли:

– Гори, вогонь, ясно,

Спечи нам калиту красно!

А перед тим, як  її садити в піч, дорогу до печі кропили водою, примовляючи:

Водице – студенице,

Окропи калиті дорогу

Аж від печі до стелі,

Щоб ми були веселі.

Дівчина 1. Де ж це наші хлопці? Повинні б уже підійти.

Хлопці. (Стукіт в двері) Пустіть до хати, бо нема де ночувати.

Дівчата. Гарненько попросіть.

(Хлопці знову стукають)

Дівчата. Хто там стукає?

Хлопці. Пес рябий, баран крутолобий, ведмідь клишоногий, пустіть до хати.

Дівчата. Не пустимо! Ми візьмемо рогатини, поламаєм ваші спини.

Хлопці. Дівчатонька, голуб’ятонька, ми ж прийшли не битися, ми ж прийшли веселитися!

Дівчата. Тоді заходьте.

(Дівчата пускають парубків до хати.)

Господиня: А поки печеться НАША калита – розважимось.

А тепер давайте проведемо таку гру: дівчата будуть говорити початок прислів’їв та приказок, а хлопці продовжуватимуть їх.

Праця чоловіка годує, а … (Лінь марнує)

Який народ … (Такі й порядки)

Хто землю удобряє … (Тому й земля повертає)

Хто полю годить … (Тому жито родить)

Поки суд та діло… (А кошеня сало з’їло)

На городі бузина … (А в Києві дядько)

Хлопець. Щось дівчата засмутились. Розкажу я гумореску.

Це було позаторік

Та на нашім ринку –

Хтів купити чоловік

Кабанця чи свинку.

Нелегке це діло –

Нешкодливе щоб було,

І щоб добре їло,

І нарешті підібрав:

О! які хороші!

Гаманець мерщій дістав,

Став платити гроші.

А з якого ви села? –

Спитав молодиці.

Та йому відповіла:

Я з села Мельниці.

Заберайте їх назад!-

Буркнув незабаром,-

Я мельницьких поросят

Не візьму й задаром

Тітка ближче підійшла:

– То ж назвіть причину!

– А я з вашого села

Маю вже дружину.

Господиня  Подивіться, як колись збиралися на вечорниці.

Сценка «Кайдашиха і Проня Прокопівна».

Кайдашиха. Доброго вечора, Проню! Куди це ти збираєшся?

Проня. Зачекайте, сідайте. О, Господи, чи все в мене на своєму місці? Чи по-модньому? Ой, мамо моя, браслету забула надіти, не знаю, що мені більш до лиця! Чи мано? Чи манто? А книжки нема? Коли треба, то як на злість десь дівається.

Кайдашиха. Для кого ж так чепуришся, краля пансіонська?

Проня. А це моє дєло. Що вам до цього?

Кайдашиха. По якому це ти балакаєш? Забула, якого я роду? Ой,-якби-ти була моєю невісткою, я б тобі прочухана дала!

Проня. Фі, какі ви не образовані! Понятія нікакого не іме-єте о прілічіях. Я в пансіоні всі науки пройшла. Чула, сьогод¬ні в одному місці збираються інтересні люди.

Кайдашиха. Чи не на вечорницях часом?

Проня. Ага, на вечорницях. Як там занятно. А які кра¬сиві мужчини... Я було, як стріну їх, то так стривожуся, що цілу ніч не сплю.

Кайдашиха (зітхаючи). Ох, ті ще вечорниці.

Проня. Це хорошеє дєло. Здавна на Україні вечорниці гуляли. Колись давно-давно, да так давно, що вже мало хто пам'ятає, коли з'явився цей обичай в українців: збиратися ве¬чорами, гуляти, пісень співати.

Кайдашиха. Я теж люблю співати! Особливо «Ой на горі два дубки...»:

Ой на горі два дубки,

Ой на горі два дубки, два дубки

Та й схилились до купки...

Проня. Голосу нікакого, а все туда же! Хлопці на вечор¬ницях дуже красиві були, а уж как вечорами гуляли... Я ему: «Ваша люлька шкварчить!» А він до мене: «Єто в грудях моїх шкварчить от любові. У мене такая стремітєльность до вас об-разовалася ».

Кайдашиха. А дівчата ж які на вечорницях?

Проня. Теж мені кралечки! Звісно, не такі, як я, але гарні трапляються. А чого б інакше до них вечорами хлопці бігали?

Кайдашиха. То, може, вже підемо на вечорниці?

Проня. А как же!

Господиня. У нас сьогодні в залі є незвичайні гості. Азочко підхотьте. Азочка буде вам загадувати загадки, а ви піднімайте руки, хто знає відповідь.

Веселі загадки

1. Шпалери для стовпів (оголошення).

2. Папірці, які гріють душу і тіло (гірчичники).

3. Тваринка, яка на все має зуб (миша).

4. Мужчина, якому не потрібні послуги авіації (Карлсон).

5. Предмет, якому потрібне око та око (окуляри).

6. Коли він потрібен- викидають, коли не потрібен-піднімають (якір)

7. Аукціонний стукач (молоток).).

8. Боягузлива сірість (заєць).

9. Коробка передач (телевізор).

10. Той, що ходить і не дає спати (будильник).

11. Гуде, не літає, пилок збирає (пилесмок).

12. Шкільний писака (крейда).

13. Соління, на яке тягне влітку (море).

14. Герой, який посіяв гроші (Буратіно).

15. Літальний апарат Вінні-Пуха (кулька).

16. Гра в мовчанку (пантоміма).

17. Предмет, з яким можна іти на всі чотири сторони (компас).

18. Що не варто шукати в копиці сіна (голку).

Господар. А зараз пограємо у  ігри.

Принести найбільше речей за 1 хв.

Для конкурсу потрібні два учасника. За певну кількість часу два учасники мають принести речі. Переможець той, хто більше принесе.

Шукачі скарбів

Для конкурсу потрібні чотири учасника. На одяг юнакам та дівчатам прикріплюється  прищіпки. Їхнє завдання –  зав'язаними очима знайти і зняти їх з одягу одного з учасників.

Соломина

Для конкурсу потрібні два учасника. учасникам необхідно випити через соломинку склянку напою. Той, хто перемагає перший, отримує приз.

Господиня. От і спеклася калита.

(Прив’язують калиту до рогача.0

Біля підвішеної калити необхідно поставити вартового – це буде «пан Калитинський», веселий хлопець, душа компанії. І цією душею є наш Господар свята. А я маю у руках вмочений у сажу квач. І тримаючи калиту, починає припрошувати гостей по черзі:

Господар: «Я, пан Калитинський, запрошую пана Коцюбинського кусати калиту».

«Пан Коцюбинський» (кожен учасник гри) по черзі «сідає верхи» на коцюбу та їде кусати калиту.

   Господиня: Мета пана Калитинського – розсмішити пана Коцюбинського і не дати вкусити калити. Якщо пан Коцюбинський хоча б посміхнеться, то я мажу йому по обличчю квачем у сажі.  І потрібно говорити такі слова:

– Доброго здоров’я, пане Калитинський!

– Добрий вечір, пане Коцюбинський! Куди це ви прямуєте?

– Та калиту ж їду кусати!

– А я по обличчю буду писати!

– А я таки вкушу!

– А я таки впишу!

(Кусання калити кожним учнем.)

Розпочинаємо.

(Завершується гра тим, що калиту нарешті знімають і ділять поміж учасниками.)А поки гості спробують нашу калиту, Одарка нам розповість свою історію.

Одарка. Із святом Андрія пов’язано багато цікавих звичаїв: ворожіння дівчат на долю.  Одним із поширених  був спосіб ворожіння на балабушках (маленьких тістечках круглої форми із білого борошна). Коли балабушки спеклися й охололи, кожна дівчина позначає свою якоюсь міткою(папірцем, ниткою). На підлогу стелять чистий рушник, на нього розкладають балабушки. Потім в дім пускають голодного собаку. Першою вийде заміж дівчина, чию балабушку собака з’їсть першою. Якщо собака віднесе тістечко з рушника вбік, значить, хазяйці цієї балабушки судилася доля далеко від рідних країв. Щоб визначити ім’я нареченого, дівчина виходить на вулицю і запитує першого ж чоловіка, який їй зустрінеться, як його звати. Відповідь – ім’я майбутнього чоловіка.

Господиня: Ой, щось стало в хаті холодати,

Може по дрова когось послати.

Дівчина: Я піду, давайте тітко,

Наберу дровець верітку.

(Дівчина виходить і приносить каручи дров)

Господиня: Ось і зараз погадаємо,

І Оксанину долю взнаємо.

Дівчина: Ой, я знаю як гадати, мені колись бабуся моя розповідала.

Треба дрова рахувати.

Парна кількість – бути в парі,

А як ні – хай зачекає.

(Повертається дівчина, котра ходила по дрова).

 ГАДАННЯ

 Нам потрібен перстень, галузку, іграшка й квітку. Момент вибору був дуже хвилюючим, адже кожна з них вірила: що вибере на свято Андрія, це її й чекає.

Якщо під тарілкою буде перстень - скоро заміж вийде; якщо - квіточка, то ще дівуватиме; якщо галузка, то незабаром її розлука з милим чекає, а коли витягне іграшку, то зраду від коханої людини матиме.

 ГАДАННЯ

 Від стінки п'ятеро дівчат одна перед одною наперед ставали і хто перед порогом стане, та перша вийде заміж, а дівчина за нею - другою буде справляти весілля; за другою - третя і т.д...

 ГАДАННЯ

На аркушах паперу ім'я хлопців писали, потім перемішували їх, у шапку клали і собі „хлопця вибирали".

(Для дівчат і для хлопців.)

 ГАДАННЯ

Зав’язували очі дівчині, клали кругом неї 3 речі: віник, гроші, стакан. Розкручували її і вона повинна вказати пальцем, що вона вибирає. Якщо гроші – чоловік буде багатий, якщо віник – роботящий, якщо стакан – любить випити.

ГАДАННЯ

Чи хорошими жінками ви будете. Танцюєте навхрест коцюби і кочерги. Якщо один з рогачів далеко відлетить – значить злою дружиною, ні – хорошою.

Вчитель. Дуже багато різних ворожінь на Україні побутувало, що ніхто не перелічить - не порахує. Свято Андрія пов'язане з дуже багатьма обрядами та ритуалами, ми тільки маленьку часточку з вами відтворили.. Але найголовнішю стравою цього свята - це вареники. І вареники у нас з секректомі (перцем, сіллю, монетою та ін.). А перед тим як ми їх скоштуємо, дівчатка заспівають нам пісню про вареники, хто знає слова, то той допомагає.

Пісня «А МІЙ МИЛИЙ ВАРЕНИЧКІВ ХОЧЕ.»

Господиня. В кожній хаті в Україні

Вареники варять нині.

Це вареники знаменні,

Як їх родичі – пельмені.

І великі, непогані,

Вареники у сметані!

(Гра – змагання «Ліпимо варенички».)

Наліпили, а тепер можна і спробувати. (роздають вареники). У кого з сюрпризом, вітає всіх з наступаючими святами.

Господиня. Ми гуляли, веселились,

  Усім весело було.

  Вечорниці закінчились,

  І здається, все пройшло.

  Ні, так просто не проходить,

  В серці струночка бринить.

  Про Андріїв вечір спогад

  В нашім серці буде жить.

Господиня: Зі святом, вас, Андрії, Андріївни та Андрійовичі!

Нехай ніколи не гасне вогонь ваших сердець на добро та радість  людям!

 

 

 

 

 

 

 

Ой у Вишневому Саду там Соловейко щебетав

Додому я просилася а ти мене все не пускав      |(2)

 

Ой Милий Мій а я Твоя пусти мене зійшла Зоря *

Проснецця Матінка Моя буде питать де була я     |(2)

 

А Ти їй дай такий одвіт яка чудова Майська Ніч

Весна іде Красу несе і тій Красі радіє все      |(2)

 

Ой Доню-доню в чому річ де Ти блукала цілу ніч

Чому розплетена коса а на очах бринить сльоза   |(2)

 

Коса розплетена моя її Подруга розплела

А на очах бринить сльоза бо з Милим у розлуці я |(2)

 

Ой Мамо-Мамо й Ти була як я Дівчина-молода

Я жити хочу я люблю Мамо не лай Доньку свою     |(2)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ой, мій милий вареничків хоче,

Ой, мій милий вареничків хоче.

 

Навари, милая, навари, милая,

Навари, у-ха-ха, моя чорнобривая!

 

Та й дров же нема, милий мій, миленький,

Та й дров же немає, голуб мій сизенький!

 

Нарубай, милая, нарубай, милая,

Нарубай,у-ха-ха, моя чорнобривая!

 

Та й сили ж нема, милий мій, миленький,

Та й сили ж немає, голуб мій миленький!

 

Помирай, милая, помирай, милая,

Помирай, у-ха-ха, моя чорнобривая!

 

А з ким будеш доживати, милий мій, миленький?

Так з ким будеш доживати, голуб мій сизенький?

 

Із кумой, милая, із кумой,  милая,

Із кумой, у-ха-ха, моя чорнобривая!

 

Так підем же додому, милий мій, миленький,

Вареничків наварю, голуб мій сизенький!

 

Не балуй, милая, не балуй, милая,

Не балуй, у-ха-ха, моя чорнобривая!