Позаурочна робота. Економічна гра "Непростий вибір"

ПОЗАУРОЧНА РОБОТА

ЕКОНОМІЧНА ГРА «НЕПРОСТИЙ ВИБІР»

Яка дитина в грі, така вона

здебільшого буде в праці.

А.Макаренко

Постановка проблеми з метою впровадження гри. У процесі викладання економіки і підприємництва та фінансової грамотності важливою проблемою є зміна економічної поведінки дитини в напрямку розвитку в неї підприємливості, діловитості, ощадливості, працьовитості, навичок співпраці в колективі та інших ціннісних орієнтацій, які грунтуються на економічному способі мислення.

За ринкових відносин людина починає усвідомлювати не тільки цінність свободи вибору, а й відповідальність, що з вибором зв’язана. Приймаючи рішення зайнятися бізнесом чи працювати за наймом, людина вибирає свою долю і долю своїх дітей.

Випускник школи, коледжу, університету, який буде жити і працювати в новому тисячолітті, повинен уміти самостійно діяти, приймати рішення, гнучко адаптуватися до умов життя, володіти високим рівнем толерантності. Середня та вища школа формує випускника, неготового до життя, а особливо до плідної спільної роботи в колективі, де йому доведеться жити та працювати.

Учні (студенти) часто не мають навичків співпраці (наприклад, при підготовці до якогось позаурочного заходу спочатку на роль лідера є бажаючі, а коли доходить до реального продукування ідей і їх  втілення в життя, клас стає пасивним і всі чекають на зовнішнє керівництво). В слабкоорганізованому класі колектив відразу пасивний, керівника доводиться призначати "згори", але обов’язково знайдеться "непокірний". Тобто не відбувається нормального процесу розподілу ролей, взаємодії, прийняття рішень та їх виконання.

Учні не здатні, оскільки не вміють, а не вміють тому, що їх не навчили співпрацювати.

Учні часто не мають власної думки, а якщо і мають, бояться висловлювати її відкрито, на весь клас, тому відмовчуються в процесі заняття. Часто учні не вміють слухати інших, об’єктивно оцінювати їх думку, в процесі обговорення змінювати свою думку, йти на компроміс.

Завдання педагогів – навчити учнів (студентів) співпрацювати в команді, бо саме ці навички будуть корисними і постійно застосовуваними в дорослому житті.

Ціль гри: навчити учнів (студентів) мати самостійний погляд на конкретну проблему, захищати свою позицію, погоджувати свої дії з іншими, формувати навички прийняття рішень у команді шляхом досягнення консенсусу.

Хід гри: Навчальна група розподіляється на команди по 4-5 осіб. Кожна група має придумати собі якусь романтичну назву, пов’язану з морськими мандрівками, оскільки скоро вони відправляться у подорож на кораблі по океану. Кожна команда отримує умови гри, на ознайомлення з ситуацією надається 5–7 хвилин. Після цього перед мікрогрупами ставиться завдання: спочатку кожен член команди має індивідуально проранжувати предмети, заповнивши відповідний стовпчик таблиці, і тільки потім команда приступає до вироблення колективного рішення. На виконання завдання надається 20–30 хвилин.

Текст ситуації

Уявіть, що ви знаходитеся на кораблі в Тихому Океані. Корабель починає повільно тонути. Ви не знаєте свого точного місцезнаходження, але найближчої землі ви не бачите. На кораблі є рятувальний пліт з веслами, де вистачить місця для всіх членів вашої команди. Через декілька хвилин ви займете свої місця на ньому, але спочатку потрібно вирішити, які речі ви візьмете з собою з корабля. У ваших кишенях вже є 2 коробки сірників, пачка цигарок і 200 грн. Нижче наведено перелік ще 15 предметів, які є на кораблі. На жаль, ви не можете взяти всі. Вам можна взяти на пліт тільки 6 із них, найважливіших на вашу думку.

Ваше завдання – сформувати рішення групи і розмістити в порядку важливості 15 предметів, які вам потрібні для виживання, а також дати пояснення щодо рейтингу кожного предмета. Ваша група буде застосовувати метод досягнення групової згоди (консенсусу) для ухвалення рішення. Це означає, що порядок розташування кожного з 15 предметів має бути схвалений кожним членом групи до того, як воно стане частиною загального рішення. Спільного рішення досягти важко, і не кожне рішення по розміщенню предметів одержить повне схвалення. Постарайтеся, однак, усією групою скласти один список, з яким усі члени групи, хоча б частково, але погодилися б.

Запишіть результат рішень вашої групи в нижченаведеній таблиці.

Дайте відповідь на такі запитання:

1. Чи згодні Ви з рішенням вашої групи?

2. Які пояснення Ви можете надати щодо вибору рангу кожного предмета?

3. Яку стратегію було обрано вашою командою: пливти в якомусь напрямку, щоб коли-небудь досягти землі, чи залишатись на місці й чекати, доки вас не знайдуть?

15 предметів:

1. Дзеркальце для гоління – необхідне для подачі сигналів рятувальній службі.

2. Десятилітрова каністра суміші масла і бензину – необхідна для подачі сигналів. Рідина може бути розлита на воді і підпалена (звичайно, подалі від плоту).

3. Двадцятилітрова каністра з водою – необхідна для того, щоб пити, тому що багато води втрачається від потіння.

4. Триденний набір продуктів на 1 особу – необхідна їжа.

5. Шість квадратних метрів матової поліетиленової плівки – використовується для збору дощової води, може служити укриттям.

6. Дві шоколадки – резервна їжа.

7. Рибальський набір – оцінений після шоколаду, тому що «синиця в руці краще журавля в небі». Немає гарантії, що ви впіймаєте рибу.

8. П’ять метрів нейлонової мотузки – можна зв’язувати предмети, щоб вони не впали за борт.

9. Подушечка для сидіння (надувна) – може використовуватися як засіб порятунку у воді, якщо хто-небудь упаде за борт.

10. Засіб для відлякування акул – і так ясно, для чого.

11. Дві пляшки рому – містять 80 % алкоголю. Досить, щоб користуватися як антисептиком. Стане причиною зневоднювання, якщо його випити.

12. Невеликий транзисторний радіоприймач – річ незначна, тому що немає передавача (і ви перебуваєте за межами його досяжності).

13. Мапи Тихого океану – не потрібні без навігаційного устаткування.

14. Сітка від комарів – у Тихому океані немає комарів.

15. Секстант – без таблиць і хронометра абсолютно марний.

Роз’яснення для викладача. Відповідно до думки експертів, найнеобхіднішими після аварії корабля є предмети, за допомогою яких можна привернути увагу, і предмети, які допоможу дочекатись прибуття рятувальників. Навігаційні прилади мають другорядне значення.

Пояснення, наведені у списку предметів, стосуються лише найголовніших можливостей використання кожного з них.[1]

Порядок і час виконання завдання (45–60 хв.):

1. Формування команд і вирішення організаційних питань (5 хв.).

2. Індивідуальний вибір. На початку заняття кожен учень, отримавши в руки перелік 15 предметів, повинен визначити свої індивідуальні переваги: вибрати шість основних, з його точки зору, предметів і проранжирувати їх по мірі важливості. Кожний має пояснити вибір рангу кожного предмета.

Таким чином, кожний учень визначає свою позицію з цього питання, заповнюючи стовпчик таблиці «Крок 1» (5 хв.).

3. Ділення на групи. Викладач утворює малі групи. (по 4–5 чол.). Поділ повинен бути, по можливості, випадковим, добре щоб в групі з’явились учні, які не сиділи до цього часу поряд. Чим більша внутрішня різнорідність групи, тим кращий ефект праці, тим більше різноманітного досвіду вносить кожний. (2 хв.)

4. Робота в малих групах. Кожна група працює над створенням загальної позиції - вибором 6 найбільш значущих предметів та їх ранжуванням. Спільний вибір повинні розділяти усі члени підгрупи. Тут важливо чути один одного і вибирати вагомі аргументи. Цей етап є, в принципі, найістотнішим в цілому методі – тут народжується найбільше задумів та ідей. Тут кожен може відчути, якою важливою є його власна думка. Кожний має дати відповідь на такі запитання:

1. Чи згодні Ви з рішенням вашої групи?

2. Яку стратегію було обрано вашою командою: пливти в якомусь напрямку, щоб коли-небудь досягти землі, чи залишатись на місці й чекати, доки вас не знайдуть?

Група приймає командне рішення щодо ранжування предметів і заповнює стовпчик таблиці «Крок 2» (10 хв.).

5. Представлення результатів. Представники підгруп (за бажанням або за вибором викладача) презентують результати своєї роботи – викладач записує їх на дошці, не коментуючи. Для того, щоб у окремих учнів не виникало бажання "сховатися" в групі, викладач може сам визначити людину, яка презентуватиме результати своєї малої групи. Як правило, це веде до активізації усіх учасників гри і формує персональну відповідальність за аналіз матеріалу. (10 хв.)

6. Загальногрупове обговорення (5 хв.).

7. Підведення підсумків. Оголошення викладачем рейтингу та пояснень експертів. Колективно заповнюється стовпчик таблиці «Крок 3» (8 хв.).

Аналіз і порівняльна оцінка результатів прийняття рішень

Використана література:

1. Шевчук С.П., Матвієнко Л.П., Шевчук О.С. Методика викладання менеджменту: Навчальний посібник. – Миколаїв, 2009.