Позаурочний захід. "Творець ракетної теніки Янгель"

Мета. Ознайомити учнів із життєвим шляхом талановитого конструктора –

Михайла Кузьмича Янгеля та його внеском у розвиток ракетобудування.

Розвивати пізнавальні здібності, навички працювати з науково-популярною літературою та комп’ютером, використовувати ресурси мережі інтернет.

Виховувати почуття патріотизму, бажання поповнювати свої знання, пізнавати навколишній світ, уміння критично оцінювати і використовувати різноманітну інформацію.

Обладнання: мультимедіапроектор, фотоматеріали на оптичних носіях інформації, демонстраційний екран..

       Етнічний українець,

 нащадок примусово виселених до Сибіру селян,

 він не забув ні мови, ні батьківщини

 і за першої нагоди повернувся працювати в Україну.

Походження

Михайло Янгель народився 25 жовтня 1911 р. у с. Зиряново Нижньо-Ілімського району Іркутської області в багатодітній сім'ї.

Дід Михайла Кузьмича по батьковій лінії, Лаврентій, був висланий із Чернігівської губернії за бунтарство на каторгу, а потім на вічне поселення. Із дружиною та дітьми він у1880-х оселився в селищі Зирянова, де згодом народився майбутній конструктор. Через це, як згадував сам Янгель, на батьківщині його з трьома братами називали «хохлами».

У його батьків – Кузьми Лаврентійовича і Анни Павлівни – було 12 дітей. Михайло був шостою дитиною.

Батьки, самі неписьменні, намагалися дати дітям освіту. У рідному селі Михайло закінчив початкову школу (три класи). Школа розміщалася у звичайній селянській хаті. В одній кімнаті жив учитель, у другій одночасно навчалися учні всіх трьох класів. Потім Михайло жив у бабусі в Нижнєілімську, де закінчив четвертий і п'ятий класи. Восени 1924 р. 13-річний Михайло замість школи разом з батьком вирушив за двісті кілометрів від рідного села у тайгу полювати на хутрового звіра. Повернулися тільки в лютому. Наступний навчальний рік навчався в Куйтуні, де жив у тітки. Влітку 1926 р. він поїхав у Москву до старшого брата Костянтина – студента Гірничої академії. Михайло навчається у сьомому класі, а після занять працює рознощиком у друкарні. Щоб заощадити гроші, які видавали на трамвай, ходив пішки, зате, як з гордістю згадував пізніше, Москву вивчив і вздовж, і поперек. Закінчивши сьомий клас, Михайло переїхав у м. Красноармійськ Московської області, де два роки навчався у фабрично-заводському училищі (ФЗУ) при ткацькій фабриці. Після училища два роки працював на цій фабриці помічником майстра. Фабрика випускала тканину для обшивки літаків – перкаль, там часто бували льотчики, і Михайло став мріяти про авіацію.

Життя та діяльність

У 1931 р. за путівкою комсомолу М.К.Янгеля було направлено на навчання до Московського авіаційного інституту (МАІ). Навчаючись на останньому курсі, він почав працювати в КБ Миколи Миколайовича Полікарпова – "короля винищувачів" того часу. Під керівництвом Полікарпова виконав дипломний проект на тему "Висотний винищувач з герметичною кабіною". Пізніше М.К.Янгель писав: "Техніку я вивчав в МАІ, але справжню школу інженерного мистецтва та колективної творчості пройшов у конструкторському бюро М.М.Полікарпова".

У 1938 р. для ознайомлення із загальним рівнем розвитку американської техніки та досвідом роботи американських фірм М.К.Янгель сім місяців перебував у відрядженні у США. Після закінчення відрядження його було призначено помічником головного конструктора. КБ розробляло новий винищувач І-180, який повинен перевершувати найновіші винищувачі за всіма параметрами: швидкістю, маневреністю, озброєнням.

У грудні 1938 р. на М.К.Янгеля було зведено наклеп. Буцімто він – син куркуля, який зі зброєю переховується у тайзі. М.М.Полікарпов надав М.К.Янгелю відпустку, і той поїхав за п'ять тисяч кілометрів у рідне село за документами, які мали спростувати цей наклеп. Поїздка була дуже непростою. Досить сказати, що довелося у грудні на човні перепливати річку Ангару шириною один кілометр з дуже сильною течією.

Під час Великої Вітчизняної війни М.К.Янгель працював начальником цеху авіаційного заводу. Робота була дуже напруженою. Бувало, він кілька діб не полишав цеху.

У 1944 р. М.К.Янгель працював заступником головного інженера в ОКБ А.І.Мікояна, у 1945 р. – провідним інженером в КБ В.М.Мясіщева, у 1946-1948 рр. – в апараті Міністерства авіаційної промисловості, де координував роботи з розвитку літакобудування.

М .К. Янгель у Дніпропетровську

У 1950 р. М.К.Янгель закінчив з відзнакою Академію авіаційної промисловості СРСР, і його призначили начальником відділу в КБ С.П.Корольова у Дніпропетровську. Він бере участь у розробці ракет Р-5, Р-7, Р-11. У 1952 р. М.К.Янгеля призначили директором НДІ-88, до складу якого входило КБ С.П.Корольова, а пізніше – його головним інженером.

На початку 1950–х років вирішили створити в Дніпропетровську серійне конструкторське бюро та налагодити виробництво ракет, розроблених школою С. П. Корольова: Р-1, Р-2, а пізніше — Р-5. Для цього перепрофілювали автомобільний завод, будівництво якого почали 21 червня 1944 року. Постановою Ради Міністрів СРСР автопідприємство 1951 року передали Міністерству озброєнь з присвоєнням йому секретної назви «завод № 586». 10 квітня 1954 року відділ головного конструктора підприємства перетворили на Особливе конструкторське бюро (ОКБ) № 586). Головним конструктором і начальником новоствореного підрозділу призначили Михайла Янгеля.

. У новоствореному КБ  почали розробку нового виробу — 8К63 — ракети на висококиплячих компонентах палива з автономною системою керування. З цього моменту значними темпами зростав чисельний склад ОКБ, розвивалося експериментальне виробництво і створювалась експериментально-лабораторна база. У Конструкторського бюро С. П. Корольова з'явився серйозний конкурент, який обрав істотно новий напрям — створення рідинних ракет на нових компонентах палива, а також розробку автономних систем керування, які забезпечують політ ракети без впливу ззовні.

22 червня 1957 р. на полігоні Капустин Яр було здійснено успішний пуск стратегічної ракети Р-12 з дальністю польоту до 2000 км. У 1959 р. цю ракету прийняли на озброєння. Р-12 стала ефективним засобом оборони країни в роки холодної війни. На основі цієї ракети були створені ракетні війська стратегічного призначення (РВСП), першим головкомом яких був маршал М.І.Недєлін. Саме ракета Р-12 була вирішальним фактором ядерного стримування під час Карибської кризи. . Лише в липні 1989 року ракету зняли з озброєння у зв'язку з укладенням договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності.

 До речі, перший ступінь ракети Р-12 (рухова установка з камерами згоряння) експонується у Державному політехнічному музею при НТУУ "КПІ".

Створення першої стратегічної ракети, що втілила в реальність новий напрям у ракетній техніці, дало життя новій науково-конструкторській школі в ракетобудуванні — школі М. К. Янгеля. У наступні роки, розвиваючи взятий напрям, у школі створили ряд нових зразків балістичних ракет далекої дії на висококиплячих компонентах палива, конструктивно і технологічно ще досконаліших, з високими експлуатаційними і енергетичними характеристиками: 8К65, або Р-14 (СС-7) з дальністю 4000 км, вагою головної частини 2200 кг і стартовою вагою 85 т, а також 8К64, або Р-16 (СС-7) з дальністю понад 8000 км, вагою головної частини 2200 кг, стартовою вагою 150 т (перша вітчизняна двоступінчаста ракета на висококиплячих компонентах палива з автономною системою керування). Робота над ракетою Р-16 тривала, і в 1963 році її взяли на озброєння. Створення 1-го покоління бойових ракет на висококиплячих компонентах палива таким чином завершили.

Зусиллями М.К.Янгеля була створена потужна ракетобудівна кооперація організацій розробників і виробників з багатьох промислових галузей СРСР.

У період з 1963 по 1968 рр. під керівництвом М.К. Янгеля були розроблені стратегічні комплекси Р-36 (8К67, 8К69). Комплекси оснащувалися рідинними ракетами, що гарантувало тривалість бойового чергування в заправленому стані протягом семи з половиною років тобто весь час експлуатації. Це давало можливість виключити заправні системи зі складу шахтних пускових установок, а самі установки рознести на значну відстань одна від одної. Такі «поодинокі старти» мали набагато більше шансів уціліти в разі ядерного нападу. Орбітальна головна частина, що виводилася на низьковисотні орбіти, могла з'явитися над ціллю з будь-якого напрямку, що унеможливлювало її ураження технічними засобами протиракетної оборони. Саме це змусило США піти на переговори про скорочення ядерних озброєнь, і саме в цьому полягає найбільша заслуга М.К. Янгеля.

На переговорах про скорочення стратегічних озброєнь США вимагали знищити передусім саме ці ракети — адже вони були практично невразливі для засобів протиракетної оборони США. Унікальну систему для дальнього виявлення міжконтинентальних балістичних ракет зорієнтували на північ, на висоту орбіти 1300 км. Орбітальну головну частину, що з'являлася з протилежного боку на низькій орбіті (120 км), виявити було практично неможливо. Наявність на озброєнні цієї ракети змусила США розпочати переговори про обмеження стратегічних озброєнь, в результаті яких США припинили роботи по розгортанню системи ПРО «Сейфгард». Комплекс 8К69 було знято з озброєння у 1983 році. Таким чином із створенням та розгортанням ракет другого покоління досягли паритету в галузі стратегічних озброєнь.

М.К.Янгель розгорнув роботи по ракетних комплексах третього покоління МР-УР100 (15А15), МР-УР100 УТТХ (15А16), Р-36М (15А14) – славнозвісна "Сатана", яку США включили першою на знищення при підписанні договору про роззброєння.

Космічні ракети-носії Янгеля

На базі бойових ракетних комплексів ще в 1950-ті роки янгелівці почали розробляти ракети-носії для штучних супутників Землі. На кріогенних компонентах створили другий ступінь для ракети Р-12. Так з'явився космічний носій «Космос», який показав високу надійність і доцільність використання вже створеної, відпрацьованої військової техніки. За ним створили носії: наймасовіший і найдешевший для запуску космічних апаратів серії «Космос», «Інтеркосмос», створений на базі Р-14, «Циклон» з автоматизованим стартом 

З початку 60-х років фірма М.К. Янгеля перетворюється з суто ракетної на ракетно-космічну. У 1962 р. ракета-носій 63С1 ("Космос") вивела на орбіту штучний супутник Землі ДC-1 (дніпропетровський супутник) – "Космос-1". Пізніше носій "Космос" виводив на орбіту радянські, французькі, індійські супутники. У Дніпропетровську на замовлення КБ С.П.Корольова була створена кабіна для посадки космонавта на Місяць і повернення на орбітальний корабель.

Гордістю колективу стала ракета-носій «Зеніт-3SL», для якої характерна точність виведення на орбіту, що перевершує точність зарубіжних носіїв, висока надійність, рівень автоматизації робіт на стартовому комплексі, екологічна чистота. Вантажопідйомність «Зеніту» становить 13740 кг. Не дивно, що до цього носія виявляють велику зацікавленість зарубіжні фірми.

М.К.Янгель розгорнув роботи по ракетних комплексах третього покоління МР-УР100 (15А15), МР-УР100 УТТХ (15А16), Р-36М (15А14) – славнозвісна "Сатана", яку США включили першою на знищення при підписанні договору про роззброєння.

Учням М. К. Янгеля довелося завершувати розробку розпочатих ним ракетних комплексів третього і четвертого поколінь (1969 - кінець 80-х років).

Пам’ять.

М. К. Янгель рано пішов з життя - надлюдські перевантаження, стреси далися взнаки. Серце зупинилося 25 жовтня 1971 р., в день 60-річчя вченого.

Вдова М. К. Янгеля, Ірина Стражева, у передмові до українського видання своєї книги «Тюльпани з космодрому» писала: «Я щаслива, що цю книгу багато українців зможуть прочитати рідною мовою. Михайло Кузьмич був тісно пов'язаний з Україною, її чудовими людьми. Тут колись жили його діди і це коріння, яке сягає глибини років, незаперечно лягло в основу формування його характеру, становлення його особистості».

Наступні роки КБ "Південне", розвиваючи доробок першого головного конструктора М.К.Янгеля, забезпечило створення та виведення на бойове чергування ракетних комплексів четвертого покоління: комплекс Р-36М2 з важкою ракетою "Воєвода", стаціонарний 15Ж60 і залізничний 15Ж61. Вони і сьогодні є вершиною досконалості сучасного світового ракетобудування. Створені на базі бойових ракет космічні носії "Космос", "Інтеркосмос", "Циклон-2", "Циклон-3", "Зеніт" набули широкого міжнародного значення.

Успішна діяльність М.К.Янгеля обумовлювалася його високим творчим потенціалом. Він був людиною високих моральних та ділових якостей. Його вирізняла здатність мислити масштабно, чітко бачити перспективу.

Діяльність М. К. Янгеля була високо оцінена країною. Він двічі Герой Соціалістичної Праці (1959 р., 1961 р.), лауреат Ленінської (1960 р.) і Державної (1967 р.) премій, академік Академії наук Української РСР (1961 р.), академік Академії наук СРСР (1966 р. ), доктор технічних наук (1960 р.). Його іменем названо школи і вулиці в Києві і Дніпропетровську. Його ім'я носять пік на Памірі, кратер на Місяці, створене ним КБ "Південне" у Дніпропетровську.