Практична робота №1
Тема: Створення і редагування Google документів
Мета:
Навчальна. Сформувати знання по створенню Google документів.
Розвиваюча. Розвивати практичні навички роботи з текстовими документами.
Виховна. Виховувати естетичні смаки, культуру оформлення документів.
Щоб приступити до роботи, проходимо авторизацію на сайті https://www.google.com.ua і запускаємо Google Диск .
Тепер створюємо документ. У меню вибираємо пункт «Створити» і далі зі списку «Google Документи».
Перед нами відкривається зовсім чистий аркуш, дуже схожий на знайомий вам лист Microsoft Word.
Напишіть кілька рядків тексту. Крім тексту є можливість вставляти в документ формули, таблиці, картинки, коментарі, колонтитули, форматувати текст і автоматично формувати зміст. Документ можна перекласти іншими мовами!
Кнопка «Зберегти» відсутня, все відбувається автоматично.
Закривши вікно, ви можете переконатися, що документ створений. Напишіть його назву.
Натисніть в правому верхньому куті кнопку «Спільний доступ»
У віконечку , що з’явилося, можна встановити різні види доступу кількома способами.
Спосіб 1. Можна ввести електронні адреси користувачів, з якими ви хочете поділитися документом у поле посередині вікна.
Спосіб 2. Повідомити, опублікувати, чи надіслати посилання на цей документ. Для цього натискаємо вгорі справа Отримати посилання для спільного доступу.
Виберіть тип перегляду документа: редагувати, коментувати абопереглядати. Якщо ви будете спільно редагувати документ спільно, ставте “Редагування”, а якщо людина буде тільки читати без можливості змінювати дані, то краще поставити “Читання”. Якщо бажаєте, щоб до документу додавалися коментарі – надайте такий доступ.
Тут же є кнопка Копіювати посилання, після натискання на яку можете вставити її для пересилання.
Отримати більше можливостей можна, натиснувши внизу справа Додатково.
Тут ви можете ще раз перевірити правильність надання доступу і змінити при потребі, можете поділитися посиланням через соціальні мережі та електронну пошту, а також встановити обмеження: заборонити редакторам змінювати параметри доступу чи не дозволяти завантаження, копіювання і друкування документу.
Мальовниче місто Бар
Мальовниче українське історичне місто Бар – сучасний районний центр у Вінницькій області, розташований на лівому березі річки Рів. Давнє місто Рів, що знаходилося на правому березі річки, згадується в історичних документах 1401 р. Тепер там знаходиться село Чемериси-Барські.
За результатами досліджень історії Барського староства, яке провів М. Грушевський, відомо, що у 1538 р. за дорученням Бони Сфорци – королеви Польщі – в заплаві ріки Рів розпочато будівництво замку, який отримав назву Бар на честь міста Барі (Італія), де Бона Сфорца народилася. Це будівництво поклало основу міста й відкрило нову сторінку в історії України та Польщі.
У ХVІ-ХVІІІ ст. місто Бар було дуже відомим у Східній Європі та Поділлі у зв’язку з його королівським і магдебурзьким статусом, замком та укріпленнями, місцезнаходженням і значенням як центру ремесла та торгівлі. Місто неодноразово потрапляло до описів іноземних мандрівників того часу. Впродовж ХVІ-ХVІІІ ст. місто було адміністративним центром Барського староства Подільського воєводства, «залізним щитом» південного кордону Речі Посполитої у ХVІ ст., цитаделлю на порубіжжі Східного і Західного Поділля. У той час вирували значні політичні події та пристрасті у зв’язку з постійними нападами татар, турків, походами козацьких військ Максима Кривоноса і Богдана Хмельницького в роки національно-визвольної війни середини ХVІІ ст., рухами опричників, повстаннями гайдамаків. Місто Бар було центром військово-політичного об’єднання, відомого в історії як Барська конфедерація. Розгром повстання конфедератів у 1772 р. російськими військами став приводом для першого поділу Речі Посполитої. З приєднанням Правобережної України до Росії Бар увійшов у 1793 р. до її складу як повітове місто, а з 1797 р. став заштатним містом Могилівського повіту Подільської губернії. У другій половині ХІХ ст. Бар стає значним торговельно-ремісничим містом. Розвиток промисловості та ремесел сприяв виникненню культурно-освітніх закладів.
Історія міста Бара знайшла відображення в магістерській дисертації М. Грушевського, наукових працях М. Яворовського, М. Орловського, О. Пламеницької, Є. Сіцінського, В. Січинського. З Барського краю походять багато відомих людей: народний месник Устим Кармелюк, герой Визвольної війни Данило Нечай, родина Григоровичів-Барських. З Барською землею пов’язані життя та творчість М. Коцюбинського, Ю. Словацького, Г. Яблонського.
У місті збереглися історичні пам’ятки: залишки кам’яної фортеці, жіночий кармелітський монастир ХVІІІ ст. (нині діючий монастир сестер бенедиктинок-місіонерок), Свято-Успенський храм ХVІІІ ст., де зберігається копія чудотворної ікони Божої Матері «Барська», костел Св. Анни початку ХХ ст.
Також у барі є будинок, який потребує рестоврації, це будинок у якому мешкала родина Коцюбинських, 1872-1876 рр., вул. Святого Миколая, 15 південня частина міста, навпроти парафіяльного костелу Св. Анни. Побудований в 1863 році, приватна власність єврея-купця Іссідора Штока. Одноповерховий цегляний будинок площею 279 кв.м., 12 х 24 м, з підвалом. Фундамент з бутового каменю на вапняковому розчині. Коцюбинський Михайло Михайлович – видатний український письменник і громадський діяч. Народився у Вінниці 17.09.1864 р. в сім’ї службовця. У 1872 р. з переходом батька на посаду поліцейського наглядача сім’я переїхала до Бару і поселилася в найкращому у місті півтораповерховому будинку, ганок якого виходив на ярмарковий майдан, зайнявши наверху 6 кімнат, кухню та коридор. На той час будівля належала поліцейській управі міста, тож тут була й канцелярія Михайла Матвійовича, батька майбутнього класика.
Братська могила учасників громадянської війни 1918-1920 рр., могили радянських воїнів 1941 р., 1944 р. та партизан 1944 р., вул. Буняковського, 7 / південна частина території колишньої фортеці. Тут знаходяться шість братських могил, в одній з яких (крайня зліва) поховані учасники громадянської війни 1917-1920 рр. Кількість похованих та прізвища усіх похованих не встановлено. У п’яти братських могилах 1941-1945 рр. поховано 477 воїнів радянської армії, які загинули в бою за звільнення міста й навколишніх сіл від німецько-фашистських загарбників у період з 19 по 25 березня 1944 року.
Братська могила польських вояків, 1920 р., вул. М. Кривоноса, центр старого римо-католицького кладовища, північно-західна частина міста. Кількість похованих та прізвища загиблих польських вояків невідомі, час поховання – раннє літо 1920 року. У травні 1920 року м.Бар захопили польські війська. Почалось активне відновлення влади польської шляхти й поміщиків, що призвело до масових заворушень, повстань серед селянство і робітників місцевих промислових підприємств. Тривалі сутички на території Бара призвели до значних жертв серед польських окупантів і місцевого населення. 24 серпня 1920 року в ході жорстоких боїв та великих втрат з обох боків місто було остаточно звільнено військами Червоної армії.
У 1983 році на честь радянських воїнів, жителів Бара, захиблих у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр., у місті було споруджено меморіал, який займає територію в 0,7 га.
Пам’ятник Грушевського М.С., 2001 р., майдан М.С. Грушевського, 1 центральна частина міста.
Бюст М.Є. Врублевського, 1985 р., вул. Пролетарська, 6, біля будинку міської ради / центральна частина міста.
Пам’ятний знак жертвам голодомору вул.Соборна, 12 / ценр міста
Пам’ятний знак на честь будівельників газогону „Союз”, 1975-1978 рр. – перехрестя вулиць Пролетарської та Червоноармійської північна частина міста.