Практична робота № 2. «Руська правда» – історичне джерело про правове становище різних груп населення Русі-України

Практична робота № 2. Тема. «Руська правда» – історичне джерело про правове становище різних груп населення Русі-України

Мета. На основі витягів з «Руської правди» охарактеризувати правове становище різних груп населення Русі-України.

Завдання 1. Опрацюйте витяги з «Руської правди» та дайте письмові відповіді на запитання.

Із «Руської правди» про юридичну відповідальність за вбивство

1. Коли уб’є муж мужа, то помститися має брат убитого, чи батько або син, або брат старшого сина, або інші брати. Якщо не буде кому звершити кровну помсту, то внести 80 гривень, коли вбитим буде князів муж (боярин) чи княжий тіун (управитель господарством князя). Якщо вбитим буде горожанин, чи гридень (дружинник), чи купець, чи боярський тіун (управитель господарством боярина), або мечник (дружинник, який виконував ще й судові функції), або ізгой, або новгородець, то 40 гривень сплатити за нього. [...]

3. Якщо уб’ють княжого мужа під час розбою, а вбивцю не шукають, то платити 80 гривень тій верві (сільській громаді), у якій голова убитого лежить, а коли простолюдин, — то 40 гривень. [...].

8. А це про княжих отроків (молодші дружинники князя), чи про конюха, чи про повара, — то 40 гривень, а за тіуна огнищного (управителя князівського дому) і за конюшого — 80 гривень, а за сільського тіуна, княжого чи землевласникового, — то 12 гривень; а за рядового (нечиновну, просту людину) — 5 гривень, так само і за боярського.

9. А за ремісника і за ремісницю, — то 12 гривень, і за кормилицю (жінку, яка вигодувала дитину), хоч би була й із холопів чи рабів.

• 1. Чи існував звичай кровної помсти в Русі-Україні?
• 2. Яким був розмір штрафу за вбивство представників різних суспільних верств?
• 3. Яким був штраф за вбивство жінки-годувальниці? Про що це свідчить?

Завдання 2. Опрацюйте витяги з «Руської правди» та дайте відповіді на запитання.

Із «Руської правди» про правове становище челядника (холопа)

22. Коли челядник (холоп) сховається, і на торгу сповістять про його втечу чи пропажу, і через три дні його не знайдуть, то після третього дня новий господар вважає його своїм челядником, а попередньому власнику холопа сплачує 3 гривні продажі.

28. Коли хто знайде свого украденого челядника і візьме його [...]; і за всі збитки має платити останній вор, і князю продажі 12 гривень за челядника, чи вкраденого чи уведеного. [...]

29. Коли ж щось крадене купив на торгу, чи коня, чи одяг, чи худобину, то довести невинуватість можуть два вільні мужі або митник, які мають знати, у кого купив, тоді йти за ним тим свідкам під присягою.

• 1. Чи були в Русі-Україні окремі суспільні групи предметом власності інших людей?
• 2. У скільки цінували володіння челядником / холопом?
• 3. Чиї свідчення бралися до уваги у випадку купівлі краденого?

Завдання 3. Опрацюйте витяги з «Руської правди» та дайте відповіді на запитання.

Із «Руської правди» про юридичну відповідальність за крадіжку

35. Якщо вкрадуть княжого коня і наявного не буде, то платити за нього 3 гривні, а за інших — по 2 гривні. [...]

37. Якщо ворами будуть холопи, чи князівські, чи боярські, чи монастирські, — їх же князь продажею не карає, оскільки вони не вільні, то подвійно має заплатити їх власник позивачу за кривду.

• 1. Чи був однаковим штраф за крадіжку власності князя та власності інших суспільних груп? Наведіть відповідну цитату з документа.
• 2. Хто ніс відповідальність за крадіжку, здійснену холопами? Про що це свідчить?