П Р А К Т И Ч Н А      Р О Б О Т А   №1

ТЕМА:	Надання домедичної допомоги при раптовій зупинці серця. Домедична допомога при порушенні прохідності дихальних шляхів та інших невідкладних станах.
МЕТА:	Ознайомити з основними завданнями та принципами реанімаційних заходів, послідовністю дій, навчити швидко визначати ознаки дихання та серцебиття, відпрацювати автоматичність порядку дій проведення СЛР.

Обладнання:  Інструкції з проведення СЛР, ШВЛ, НМС.

 

І. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. 

Користуючись роздатковими матеріалами дати відповіді на питання:

1.   Як визначити зупинку серця?

2.   Що таке «ланцюжок виживання»?

3.   Які основні правила та порядок проведення реанімаційних заходів?

4.   Алгоритм проведення ШВЛ способом «із рота в рот»

5.   Алгоритм проведення НМС однією та двома особами.

6.   Описати ознаки часткової та повної непрохідності дихальних шляхів. 7. Прийом Геймліха. Особливості використання. 

 

ІІ ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

1.     Продемонструвати на студентах прийом Геймліха. 

2.     Визначте порядок дій у «ланцюжку виживання»

А) виклик екстреної медичної допомоги 

Б) терапія постраждалої людини

В) серцево-легенева реанімація

Г)  рання дефібриляція

3.     Під час масажу серця частота компресій на 1 хв. має становити:

А) не менше 150

Б) не менше 120

В) не менше 100

Г) не менше 50 

 

4.     Які дві процедури є ключовими під час виконання реанімаційних дій:

А) очищення ротової порожнини

Б) фіксування безпечного положення постраждалого на боці

В) штучна вентиляція легень

Г) масаж серця;  

 

Додаток до Практичної роботи № 1

 

У сучасній медичній практиці застосовується алгоритм першочергових рятувальних дій — «ланцюжок виживання». Він укладений з метою надання найбільш ефективної допомоги постраждалому з раптовою зупинкою серця і передбачає чотири етапи: 

1)        раннє виявлення стану постраждалого та виклик екстреної медичної допомоги (щоб виграти час); 

2)        надання постраждалому серцево-легеневої реанімації (щоб запобігти

загибелі); 

3)        рання дефібриляція (щоб відновити роботу серця); 

4)        терапія (лікування) після реабілітації (щоб відновити функції організму та сприяти одужанню).

 

 

 

 

 

 

 

Метод «із легенів у  легені»

Цей метод є найефективнішим, оскільки він забезпечує введення в легені постраждалого об’єму повітря, відповідного до глибокого вдиху (500– 700 мл). Цей метод передбачає застосування одного з двох способів — «із рота в рот» або «із рота в ніс». Перший спосіб зумовлює вдування повітря у легені через ротову порожнину, з одночасним затисненням носа. У випадку дій рятівника/рятівниці за другим способом вентиляція легень відбувається через ніс, а рот постраждалого має бути закритим. 

Головними умовами для проведення штучної вентиляції легенів є: 

üгоризонтальне положення постраждалого на спині на твердій поверхні; Š 

üфіксоване положення голови постраждалого (закинута назад), що забезпечує прохідність дихальних шляхів; Š 

üритмічне дихання рятівника/рятівниці (16–19 вдувань на 1 хв).

 

Під час зупинки серця необхідно викликати його скорочення та розширення штучним шляхом — зробити непрямий масаж серця (НМС). Це здійснюють завдяки зовнішньому впливу — сильним ритмічним натисканням рук (компресій) на грудну клітку приблизно під нижньою частиною грудної кістки. У результаті відбувається стискання серця між грудиною та хребтом, що зумовлює його штучне скорочення (при натисканні) та розширення (при послабленні). 

Для того щоб правильно зробити непрямий масаж серця, слід

дотримуватися чітких правил. Š 

ØПостраждалий має перебувати в горизонтальному положенні на спині на твердій поверхні. Грудну клітку слід звільнити від одягу. Š 

ØОсоба, яка надає домедичну допомогу, приймає стійке положення та нахиляється. Лінія її плечей паралельна грудині постраждалого.

ØРятівник/рятівниця кладе долоні одна на одну та розташовує на грудній клітці постраждалого (приблизно на 4 см вище мечеподібного відростка).

 

ØВиконувати ритмічні натискання слід прямими руками, не згинаючи їх у ліктях і не відриваючи від грудної клітки. Š 

ØНатискання слід робити з такою силою, щоб зрушення грудної кістки у напрямку хребта становило 5 см. Š 

ØПід час непрямого масажу серця частота натискань має становити 100 разів на 1 хв.

  

Непрохідність       (обструкція)        дихальних шляхів  — гострий стан, який виникає при грубих порушеннях в людини біомеханіки дихання та ковтання.

Серед чинників, що зумовлюють раптову обструкцію, найпоширенішими є потрапляння в дихальні шляхи сторонніх тіл (зокрема, шматків їжі, ґудзиків, інших дрібних предметів), їх механічну       закупорку   блювотними         масами, слизом або рідиною (наприклад, водою). 

Також порушення прохідності дихальних шляхів може виникнути в результаті западання язика й надгортанника під час втрати людиною свідомості. 

Зазвичай       без     своєчасної невідкладної допомоги вже за 5–6 хв постраждалий може загинути.

 

Надавати постраждалому домедичну допомогу щодо відновлення прохідності дихальних шляхів необхідно, зважаючи на його стан. 

У        випадку      неповної     обструкції   постраждалого     заохочують до прокашлювання та спостерігають за результатом: якщо спроби відкашлятись вдалі і прохідність дихальних шляхів відновлено, людині допомагають прийняти безпечне положення. 

Якщо постраждалий не може відкашлятися та дихати (тобто настає повна обструкція), але ще перебуває в свідомості, то для відновлення прохідності дихальних шляхів слід негайно застосувати прийом Геймліха та подбати про виклик екстреної медичної допомоги, яка доставить людину до лікарні. 

У разі виникнення повної обструкції та втрати свідомості перш за все слід забезпечити звільнення верхніх дихальних шляхів (як і при раптовій зупинці серця). Для цього голову постраждалого відкидають назад, виводять його нижню щелепу вперед (обережно при підозрі на травму шийного відділу хребта) та відкривають рот. За необхідності механічно очищують рот і глотку, видаливши сторонні предмети або речовини. Після цього викликають постраждалому екстрену медичну допомогу і проводять серцево-легеневу реанімацію.

 

Прийом Геймліха

Для вилучення стороннього предмета з дихальних шляхів дуже дієвим є застосування прийому Геймліха — чергування ударів долонею по спині та абдомінальних поштовхів. Він передбачає кілька методів залежно від віку (дорослий чи дитина) та стану постраждалої людини. 

Розглянемо два найпоширеніші методи. 

До постраждалої людини зі збереженою свідомістю абдомінальний поштовх може бути застосований в положенні стоячи або сидячи. Для цього рятівник/рятівниця стає позаду постраждалої людини, нахиляє її вперед і наносить п’ять ударів по спині між лопатками (рис.1). Якщо обструкція дихальних шляхів не усунена, потрібно виконати п’ять поштовхів. Стиснувши одну долоню в кулак, рятівник/рятівниця          прикладає   її        до      живота постраждалої людини трохи вище пупка і нижче мечеподібного    відростка (рис.2).           Потім,   міцно обхопивши кулак другою рукою,     швидким     різким рухом        вдавлює   кулак          у живіт у напрямку вгору (рис.3). Надалі таким чином чергують по п’ять ударів та      п’ять поштовхів до      відновлення прохідності дихальних шляхів. 

Якщо постраждала людина не може триматися на ногах, застосовують прийом Геймліха в положенні лежачи. Людина, яка надає допомогу, стає навколішки з будь-якого боку або над постраждалою людиною. Перегорнувши її на бік, надає п’ять ударів по спині мі лопатками, потім вкладає на спину та сідає зверху в області суглобів (рис. 4). Нижню частину долоні однієї руки прикладає до живота по середній лінії трохи вище

пупка і нижче мечеподібного відростка.  Другу руку кладе поверх першої і різко натискає на живіт швидким рухом вгору по середній лінії (рис. 5). Повторювати прийом Геймліха слід до тих пір, поки дихальні шляхи постраждалої людини не будуть звільнені від стороннього предмета або рідини. 

Застосовуючи прийом Геймліха, рятівник/ рятівниця примусово виштовхує повітря з легень вгору, у дихальне горло й тим самим пр,имушує перепону дихання вилетіти.