Конкурс «Вчительська десятка». Розробки додавай – подарунки вигравай!
Ви додали 0 з 10 розробок у період з 11 по 20 серпня для участі у розіграші, який відбудеться 21 серпня.

Практичні та лабораторні роботи з біології для 6-го класу

Про матеріал

Практичні та лабораторні роботи з біології для 6-го класу

Практичні та лабораторні роботи виконуються з метою закріплення або перевірки засвоєння навчального матеріалу та рівня сформованості практичних умінь і навичок. Виконуючі практичні та лабораторні роботи учні демонструють: навички роботи з натуральними об'єктами, мікроскопом та лабораторним обладнанням; уміння розрізняти біологічні об'єкти, розв'язувати пізнавальні завдання за інструктивною карточкою; уміння порівнювати, робити висновки, розв'язувати вправи та задачі тощо.


Перегляд файлу

 

 

 

Методичні рекомендації  , що до проведення практичних робіт з біології для учнів 6 класу за новою навчальною програмою.

Підготувала

вчитель біології

Травлинської ЗОШ І-ІІІ ст. Ю.І. Войтюк

 

 

 

 

 

Практичні та лабораторні роботи виконуються з метою закріплення або перевірки засвоєння навчального матеріалу та рівня сформованості практичних умінь і навичок. Виконуючі практичні та лабораторні роботи учні демонструють:  навички роботи з натуральними об’єктами, мікроскопом та лабораторним обладнанням; уміння розрізняти біологічні об’єкти, розв’язувати пізнавальні завдання за інструктивною карточкою; уміння порівнювати, робити висновки, розв’язувати вправи та задачі тощо.

 

 

 

 

 

 

 

Методика виконання практичної роботи №1 

Робота 1. Будова світлового мікроскопа і правила роботи з ним.

Мета роботи:     

1.    Вивчити будову світлового мікроскопа (рис. 1).

2.   Описати в зошиті основні частини мікроскопа та їх призначення.

3.Розглянути правила роботи з мікроскопом.

Обладнання:Світловий мікроскоп , предметне скло , покривне скло, шматочки м`якоті плодів кавуна, яблука, помідора. 

Хід роботи:

1.Розгляньте мікроскоп. Знайдіть тубус ( зорову трубу ) зі збільшувальним склом, штатив із предметним столиком і дзеркалом, гвинти. Яке значення має кожна частина ? У скільки разів  збільшує мікроскоп? (заповніть таблицю «Будова мікроскопа» )

 

 Будова мікроскопа МБР-1 (рис. 1):

1 -  окуляр; 2 -  об`єктив; 3 - тубус, 4 -  штатив; 5 - предметний столик; 6 - дзеркало; 7 - гвинти; 8 – предметне скло;  . 

http://cl.rushkolnik.ru/tw_files2/urls_1/3/d-2554/2554_html_71206fe8.jpg

 

Рис.1. Мікроскоп МБР-1.

2.  Заповнити таблицю: Будова мікроскопа.

 

Назва частини мікроскопа

Призначення частини мікроскопа

Окуляр

 

Об`єктив

 

Тубус

 

Штатив

 

Предметний столик

 

Дзеркало

 

Гвинти

 

Предметне скло

 

2.Правила  роботи з мікроскопом.

Прочитайте правила користування  мікроскопом.

1. Мікроскоп зберігають захищеним від вологи, пилу та світла. При перенесенні мікроскоп беруть правою рукою за колонку штатива, а лівою підтримують знизу.

2. Окуляр, об'єктив, дзеркало протріть серветкою. Поставте мікроскоп перед собою ближче до лівого плеча. Праворуч від мікроскопа покладіть зошит.

3. Вивчення будь-якого об'єкта починають з малого збільшення. Поставте в робоче положення об'єктив малого збільшення (х8). 

4. Підніміть за допомогою гвинта об'єктив над предметнім столиком на висоту 0,5 см. 

5. Дивлячись в окуляр (лівим оком), поверніть дзеркало в напрямку до джерела світла, поки поле зору не буде освітлено яскраво і рівно­мірно.

6. Покладіть на предметний столик препарат з м`якоті помідора чи яблука накривним скельцем догори, щоб об'єкт знаходився в центрі отвору предметного столика. Закріпити там  предметне скло двома затискачами.

7. Потім під контролем зору повільно опустіть тубус за допомогою  гвинта, щоб об'єктив знаходився на відстані біля 2 мм від препарату.

8. Дивіться в окуляр і одночасно повільно піднімайте тубус за допомогою гвинта, поки в полі зору не з'явиться зображення об'єкта. Запам'ятайте, що фокусна відстань для об'єктива малою збільшення дорівнює приблизно 0,5 см.

9. Щоб перейти до розглядання об'єкта при великому збільшенні мікроскопа, необхідно відцентрувати препарат, тобто помістити точку де міститься препарат точно в центр поля зору. Для цього, дивлячись в окуляр, пересувайте препарат руками, поки він не займе необхідне поло­ження. Якщо об'єкт не буде відцентрований, то при великому збільшенні точка розміщення препарату з шматочка  м`якоті залишиться поза полем зору.

10. Поворотом  за годинниковою стрілкою переведіть в робоче положення об'єктив великого збільшення (х40). Опустіть тубус під контролем ока (дивіться, як опускається тубус, не в окуляр, а збоку) майже до препарату. Запам'ятайте, що фокусна відстань для об'єктива великого збільшення дорівнює приблизно 1 мм!

11. Дивлячись в окуляр, повільно (!) піднімайте тубус, поки в полі зору не з'явиться зображення. Застосовуючи мікрометричний гвинт, потрібно одержати контрастне зображення клітин виготовленого препарату. ( замалюйте побачене в зошит)     

12. При малюванні препарату дивіться в окуляр лівим оком, а в зошит - правим.

13.Після роботи протріть скельця серветкою та приберіть мікроскоп у футляр.

 

Завдання 2. Замалюйте побачене в зошит.

 

 

 

 

 

 

Висновок:  Які прилади належать до збільшувальних, що спільного у них, чим відрізняються між собою?У скільки разів збільшує  сучасний світловий мікроскоп ?

Самоперевірка:

закінчити речення.

1.Перші мікроскопи почали виготовляти у…….. (XVIIст.)

1.Прилад, що дозволяє збільшувати зображення предмета  в сотні і

тисячі разів це-   …. (мікроскоп)

2. Мікроскоп був вперше сконструйований в Голландії вченим –  …… ( Антоні ван Левенгуком )

3.Перші мікроскопи давали збільшення до  …… раз. (270).

4. Сучасні світлові мікроскопи  збільшують зображення до ……..раз. (3600)

3. У школі на уроці біології використовують для вивчення клітин- /світловий мікроскоп/

4 Назва «окуляр» походить від латинського слова  « окулус», що означає ……. (око)

5.  В ХХ столітті був сконструйований  мікроскоп, що збільшує предмети в сотні тисяч разів це- .. 

(електронний мікроскоп)

6.До штатива мікроскопа прикріплені ….(тубус, предметний столик, дзеркало)

7. Дай назву мікроскопу:

 http://izobretenie.net/uploads/posts/2011-10/1318880674_axioskop2b.jpghttp://go2.imgsmail.ru/imgpreview?key=1f04420626c5e72e&mb=imgdb_preview_452http://go2.imgsmail.ru/imgpreview?key=3a3ac9fdc938bcea&mb=imgdb_preview_1369

Методика виконання практичної роботи №2

Практична робота № 2.

Тема:

Виготовлення мікропрепаратів шкірки луски цибулі та розгляд її за допомогою оптичного мікроскопа.

Мета: Навчитись виготовляти мікропрепарат луски цибулі та вивчити будову клітини.

Обладнання:мікроскоп, предметні та накривні скельця, препарувальні голки, піпетка розчин йоду, м`ясиста луска цибулі,склянка води.

Хід роботи:

1.Приготуйте  мікроскоп для роботи. З лусочки цибулі  препарувальною голкою зніміть тонку прозору шкірочку.

2.Піпеткою , або скляною паличкою нанесіть на предметне скло краплину чистої води і опустіть у воду зняту шкірочку, розправте її за допомогою препарувальної голки.

3.У воду додайте краплину розчину йоду, накрийте шкірочку накривним скельцем так, щоб під ним не залишилось пухирців повітря.

4.Розгляньте виготовлений мікропрепарат під мікроскопом. Знайдіть оболонку. Зверніть увагу на форму клітини.

5.Знайдіть ядро. Воно має округлу форму.

6.Розгляньте цитоплазму, зверніть увагу на її зернистість.

7. Знайдіть вакуолі, що заповнені клітинним соком. Полічіть скільки їх.

8.Замалюйте побачене під мікроскопом.  Підпишіть назви складових частин клітини , які не позначені на мал.1. (клітинна мембрана, цитоплазма, ядро, мітохондрія, ендоплазматична сітка, комплекс Гольджі, вакуоля, рибосоми, лізосоми, цитоскелет .)

http://go4.imgsmail.ru/imgpreview?key=1667bd1d0b2fbf22&mb=imgdb_preview_427 

Схема будови клітини

шкірочки цибулі.

 

 

 

 

9.Зробіть висновки про те , що є основними частинами клітини та про особливості форми клітини шкірочки цибулі.

Практична робота №2.

Тема : Виготовлення мікропрепаратів шкірки луски цибулі та розгляд її за допомогою оптичного мікроскопа.


Мета: навчитися виготовляти мікроскопічні препарати та ознайомитися із будовою клітин на прикладі покривної тканини соковитої луски цибулини.
Обладнання, матеріали та об'єкти дослідження: цибулина цибулі ріпчастої, мікроскоп, препарувальний набір, піпетки, фільтрувальний папір, предметні та накривні скельця, 2%-й розчин йодиду калію, таблиці «Будова клітини».
Хід роботи:
1. Пригадайте правила користування мікроскопом і підготуйте його до роботи.
2. Розгляньте на малюнку 1.  послідовність дій під час приготування препарату зі шкірки цибулі.   Мал1. Виготовлення мікропрепарату із шкірки

цибулі.

 

і
3. Протріть предметне скло серветкою. Піпеткою нанесіть на нього 1-2 краплі розчину йодиду калію (він забарвлює цитоплазму у світло-жовтий колір). Зайвий розчин видаліть фільтрувальним папером.
4. Скальпелем або лезом безпечної бритви від соковитої луски цибулини відріжте смужку завдовжки 3-4 мм, переламайте її навпіл та зніміть пінцетом тонку верхню шкірку так, як показано на малюнку 1. Шматочок шкірки покладіть у краплину йодиду калію на предметному склі та розправте препарувальною голкою.
5. Сухе накривне скельце вертикально поставте поруч із краплиною йодиду калію та обережно опустіть його на краплину.
6. Виготовлений препарат покладіть на предметний столик мікроскопа і розгляньте його, використовуючи об'єктив малого збільшення (х 8).
7. Дивлячись в окуляр лівим оком, знайдіть у полі зору мікропре-, парат і за допомогою гвинтів установіть його найчіткіше зображення.
8. Роздивіться контури клітинних стінок, в яких помітні пори. Виберіть у полі зору 3-4 клітини, в яких добре помітно сірувате ядро, велику вакуолю (вона може займати майже весь об'єм клітини) та зернисту цитоплазму золотистого кольору у вигляді тяжів у центрі клітини або суцільного шару поблизу її стінок.
9. Не зміщуючи препарат на предметному столику, замініть об'єктив (застосуйте об'єктив більшого збільшення).
10. Регулюючи мікрогвинтом чіткість зображення, розгляньте окремі складові клітини.
11. Замалюйте кілька клітин шкірки цибулини. Позначте складові частини клітини, які ви побачили, і підпишіть їх.

 

 

 


12. Запишіть у зошит висновки, зроблені на підставі виконаних досліджень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Практичні робота №3

 Тема:

« Порівняння будови мохів, папоротей та покритонасінних (квіткових) рослин».

 Мета: Порівняти будову мохів, папоротей та покритонасінних (квіткових) рослин. Зробити висновки про особливості їх розмноження  та будови. Навчитись визначати до якої групи належать рослини за їх зовнішніми ознаками .

Обладнання: гербарії мохів, папоротей,покритонасінних;таблиці «Будова мохів» , «Будова папоротей», «Будова покритонасінних».

Хід роботи:

  1. Розгляньте зовнішню будову моху зозулиного льону. Знайдіть стебло, листки,коробочки зі спорами, ризоїди. Зверніть увагу на особливості  розмноження , будови спорофіту та гаметофіту зозулиного льону. Порівняльний аналіз запишіть до таблиці.

 

http://school.xvatit.com/images/4/42/%D0%9C%D0%B0%D0%BB._143._%D0%96%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%94%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D1%86%D0%B8%D0%BA%D0%BB_%D0%B7%D0%BE%D0%B7%D1%83%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%BD%D1%83.jpg

 

 

 

 2.Розгляньте зовнішню будову папороті.

А) Знайдіть кореневище з коренями , що відходять  від нього. Кореневище є видозміненим підземним пагоном.

Б)Розгляньте листок папороті. Зверніть увагу на  його розмір та забарвлення. Зверніть увагу як росте листок папороті.

В)Розгляньте бурі мішечки із спорами на нижньому боці листка. Як вони розміщені? Яке значення спор у житті папороті?

Г) Зверніть увагу на будову гаметофіту та спорофіту папоротника. Порівняльний аналіз запишіть до таблиці.

http://school.xvatit.com/images/8/89/%D0%9C%D0%B0%D0%BB._147._%D0%96%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%94%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D1%86%D0%B8%D0%BA%D0%BB_%D1%89%D0%B8%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0_%D1%87%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%87%D0%BE%D0%B3%D0%BE.jpg 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  1. Роззгляньте гербарій покритонасінних рослин. Знайдіть корінь,  стебло,  листок , квітку та плід. Визначте гаметофіт  та спорофіт  у покритонасінних рослин. Познач частини рослини  за малюнком.Результати аналізу занеси до таблиці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця « Порівняльна характеристика будови мохів, папоротей та покритонасінних (квіткових) рослин».

 

 

 

Органи росслин

Мох Зозулиний льон

Папоротник

Квіткові рослини

Вегетативні органи

корінь

 

 

 

Стебло

 

 

 

листок

 

 

 

Генеративні органи

заросток

 

 

 

квітка

 

 

 

насінина

 

 

 

плід

 

 

 

розмноження

 

 

 

Середовище існування

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки:Чим відрізняється будова між мохами , папоротеподібними та покритонасіннимирослинами ? В чому особливості їх розмноження? Які рослини , на вашу думку,  більш пристосованіші до умов існування і чому ?

Перевір себе:

  1. Папоротеподібні зростають переважно:

а)     на луках;

б)    в лісах;

в)     в чагарниках.

 

 2.Хвощ польовий використовують як:

а)     корм для сільськогосподарських тварин;

б)    добриво;

в)     лікарську рослину;

г)     їстівну рослину.

 

3.Запліднення у мохоподібних відбувається тільки:

а)     у суху сонячну погоду;

б)    у воді;

в)     під час проростання спори;

г)     у коробочці спорофіта.

4.Сорусами у папоротеподібних називають:

 

а)     групи заростків;

б)    скупчення коренів;

в)     скупчення спорангіїв;

г)     молоді листки.

 

 

5.  Хвощ польовий на підземних пагонах має бульбочки, що слугують для:

а)     розвитку коренів;

б)    постачання рослини водою;

в)     запасання поживних речовин;

г)     формування гаметофіту.

 

6.Вищими називають рослини, тіло яких:

 

а)     складається з багатьох клітин;

б)    здатне утворювати захисну оболонку;

в)     складається з органів;

г)     здатне перебувати як у воді, так і на суходолі.

 

 7.Серед спорових рослин справжні листки мають лише:

 

а)     хвощеподібні;

б)    папоротеподібні;

в)     мохоподібні;

г)     плауноподібні.

 

 8.Водорості живляться:

а)     синтезуючи необхідні речовини під час фотосинтезу;

б)    вбираючи поживні речовини з води;

в)     вбираючи поживні речовини з дна водойм.

 

 

 

 

Практична робота № 4 «Визначення видів кімнатних рослин, придатних для вирощування в певних умовах.»

Мета: Навчитись визначати назви видів кімнатних рослин за допомогою атласів –визначальників, а також визначати до якої групи належить рослина за ознаками будови тіла. Зробити висновок , що будова рослини –це результат її пристосування до умов середовища. Створити рекомендації що до догляду за різними видами рослин враховуючи їх будову та пристосування.

Обладнання:  атласи-визначальники кімнатних рослин, кімнатні рослини, фотографії кімнатних рослин, що ростуть вдома.

Хід роботи:

1.За допомогою атласа-визначальника  визначте види кімнатних рослин.

2.Розгляньте будову різних видів кімнатних рослин. Визначте до якої групи кожна з них належить:

А) за типом розмноження -   спорові чи насінні рослини;

Б)екологічна група –за відношенням до світла, води, температури;

В)життєва форма рослин- дерев`янисті, напівдерев`янисті , трав`янисті,виткі, повзучі,  прямостоячі, однорічні чи багаторічні.

3. Створити рекомендації, що до догляду за різними видами рослин враховуючи їх будову та пристосування.

Заповніть таблицю «Характеристика кімнатних рослин».

Назва виду кімнатної рослини

Характеристика рослини за розмноженням та життєвою формою.

Екологічна група рослини

Рекомендації по догляду

Кактус(приклад)

Покритонасінні, розмноження насіниною або вегетативною брунькою, трав`яниста рослина.

Світлолюбна, рослина довгого дня,теплолюбна, посухостійка.

Грунт повинен бути повітро-і водопроникним з  достатньою кількістю піску, поливати по мірі висихання, південне вікно.

 

 

 

 

 

 

Висновок: Чому кімнатні рослини потребують різного догляду? Про  що потрібно подбати перед тим , як завести в дома кімнатну рослину?

Практична робота № 5 «Розпізнавання їстівних та отруйних грибів своєї місцевості.»

Мета: Навчитись розпізнавати їстівні  та отруйні  гриби своєї місцевості. Звернути увагу на місце проростання грибів та особливості збору. Навчитись надавати першу допомогу при отруєні грибами та вивчити  основні правила техніки безпеки, що до споживання та збору грибів.

 Обладнання: муляжі їстівних та отруйних грибів, фотографії, малюнки грибів, атласи-визначельники, слайди.

Хід роботи:

1. Ознайомтесь з інструктажем з техніки безпеки: Гриби.( додаток 1.)

2.Розгляньте наочний матеріал різних видів грибів. Поділіть їх за зовнішнім виглядом( на свій розсуд) на дві групи: їстівні та отруйні. За допомогою атласів - визначальників чи інструктивних карток перевірте правильність свого вибору.

3.Зробіть висновок про риси схожості та відмінності між їстівними та отруйними грибами.

Заповніть таблицю

Назва гриба

Харчова цінність

Характерні ознаки гриба

Місце проростання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.Висновок:Чому потрібно бути обережним та дотримуватись правил техніки безпеки під час збору грибів та їх споживання?Як надати першу допомогу при отруєні грибами та які симптоми отруєння?

 

Завдання для самоконтролю :

1.Обери  рядок, у якому записані тільки їстівні гриби.
А   маслюк, лисичка, мухомор;
Б   чортів гриб, опеньок осінній, боровик;
В   печериця, бліда поганка, підберезовик;
Г   дощовик несправжній, маслюк, сироїжка.

Ґ  білий гриб,лисичка, рижик.

 

 

.

2.Розпізнай отруйні й їстівні гриби своєї місцевості. З’єднай за допомогою стрілочок зображення їстівного гриба з кошиком.

 

  http://balsvit.ucoz.com/_si/0/s74379207.jpg       http://t1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSfXOITFiOdu19UfaKxoXFZqM_CQohur19h6aXsZBj9AIknAMMvS729Yd79       http://t1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSIYeSDZ1j8ydRVqDdcOQUdpma2LG9pCIlkF5d3mg4pshqx8BarkvADYZdm   

 

http://t0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTm4xxuj0IAy2pSYMaRdnWbgHwBMG7kVllKQMaurV8nIckgyq6E4Q    http://t1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQ41muyEfHfwpzPY9eHZSmSnslhynUsahR_oTJCq7zayZeHLS9F     http://t3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSWOxTzndvSEfjtA6btu7xQ4Nhw8GYuxxNpuQuMOUZL17UiNlUsvQ

 

 

http://balsvit.ucoz.com/_si/0/s34936025.jpg          http://t1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcThtBmlEc0mHnW6fgt792UuCJsMsinnSaesjg42hh7BR0UYcRJkWg       http://t1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTY0NzrEx9t-Ylw8TVZklpI_6tIhQxUCqr2Jj3IGkM6MFuvKUUu1Q

 

 

   

 

 

 

 

3.Розпізнай гриб за його описом і скажи  його назву. Запиши її біля відповідної фотографії. .

 

А   Шапочка у нього оранжево-червона, дуже схожа на опале листя осики. Здогадалися, що це за гриб? Якщо ні – розріжте ножем шапочку чи ніжку гриба. М’якуш гриба – білий і враз починає синіти, і чим далі – тим більше.

 

Б   В листяних лісах їх не знайдеш. Вони ростуть в ялинових, а частіше в соснових лісах. Та не по одному, а цілим сімейством. В хорошу погоду цей гриб сухий, шапочка шовковиста, блискуча. Шкірка на шапочці легко відділяється і шапочку можна обчистити, як яйце. А в дощову погоду шапочка гриба стає слизькою, маслянистою. Тому цей гриб називається...?

 

В    Його добре видно здалеку. На високій білій ніжці, в червоній шапочці, покритій білими краплинками. Але якщо гриб не ховається під деревом, а сам запрошує грибника, то тут щось не те. Напевно, це отруйний гриб. Але топтати його не потрібно. Хай собі росте, а як постаріє, краї шапочки загнуться доверху і він перетвориться в блюдце на ніжці. Пройде дощ і у блюдечко потрапить вода. Але це вже буде не проста вода, а отрута. Якщо муха захоче напитися води, вона гине не встигнувши злетіти. Тому гриб назвали...?

 

Г    Трухлявий пеньок допоможе вам правильно знайти дорогу до цих  грибів. Які ж гриби ростуть на пеньках і руйнують їх?

 

 

 

 

 

 

 

 

1                                                                   2

 

 

http://go4.imgsmail.ru/imgpreview?key=http%3A//www.udec.ru/big-images/openok%5Fletniy-1.jpg&mb=imgdb_preview_324                        http://go1.imgsmail.ru/imgpreview?key=http%3A//miragro.com/sites/default/files/imige/pchelovodstvo/podosinovik%5Fkrasnyy%5F0.jpg&mb=imgdb_preview_428

 

 

 

 

3.                                                                  4.

.                                                                  

http://t3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQPjf54ofXSog0YYkUv_EZcnxU6Gkbt5VcV1qpqmRc-18IZlatJ                          http://go4.imgsmail.ru/imgpreview?key=http%3A//school.xvatit.com/images/b/b5/Muxomor.jpg&mb=imgdb_preview_9

 

 

 

Слухайте уважно  вірш і доповнюйте за  змістом словами «так» чи «ні».

 

Підберезовик назвався,

Загорів дивіться як.

У руденьку шапку вбрався,

Його можна брати?   

На його червоній шапці

Білі цяточки ясні.

Він красивий, мов у казці.

Гриб цей візьмете собі?

Сироїжки кольорові

Розрослися гарно як!

І зелені, й пурпурові.

Ми у кошик їх візьмемо?

Ця родилась на світанку,

Доки трави росяні.

Звуть цей гриб – бліда поганка.

Її візьмете собі?

Ц е- жовтесенькі сестрички,

Любить їх поїсти всяк.

Бо грибочки ці – лисички.

Назбираємо їх?

Білий гриб міцний і дужий,

Як справжнісінький козак.

І його всі хвалять дуже.

Справді він найкращий?   

Хоч несправжні, теж опеньки,

І ростуть в ті самі дні.

Вони яскраві і гарненькі.

Ну, беріть їх швидше!  

 

                                                                                               

 

                                                                                                  1 група

 Прочитайте текст. Знайдіть інформацію про те, коли найкраще збирати гриби.

  

  Кінець літа – початок осені – це час збирання безцінного дару природи – грибів. Збирати гриби любить багато хто. Але чи всі знають, як правильно збирати гриби?
  Рекомендуємо вирушати за грибами рано вранці. Коли ще немає сонячних променів,  гриби краще видно. Світанок – кращий час збирання, недаремно говорять: «Щоб грибів набрати, слід раніше встати». І це не єдина причина раннього походу за грибами. Тому, хто запізнився в ліс, можуть залишитися тільки обрізані грибні ніжки.
  Добре шукати гриби по росі. Волога шапочка гриба блищатиме і буде здалеку помітна серед листя.

 

Обговоріть інформацію в групі.

Випишіть з тексту прислів’я і поясніть його значення .

 

2 група

           Прочитайте текст. Знайдіть інформацію про те, де в лісі найкраще збирати гриби. 

  

  Звідки почати пошук грибів: з околиці чи відразу заглибитися в ліс?                               Наслідуючи відоме прислів’я: «Гриби шукають – по лісу гасають», більшість недосвідчених грибників спрямовуються в глиб лісу. Досвідчений же грибник розпочне з узлісся.  Яскраві гриби, гриби на високій ніжці, грибні сімейки відразу впадають у вічі. Але ж багато хто з них маскується під колір опалого листя, ховається в траві, під кущами, хмизом чи лісовою підстилкою.

   Ви знайшли гриб. Він може рости один, особливо на початку сезону. Але з вдалого місця йти рано: починайте обстежувати місцевість. Не випадково в народі говорять: «Гриб любить парочку» або « Де один грибок, там цілий вінок».

Обговоріть інформацію в групі. Випишіть з тексту прислів’я і поясніть їх значення .

 

3 група

           Прочитайте текст.  Знайдіть інформацію про те, як треба зривати гриби, щоб не завдати їм шкоди.

  Гриби, щоб вирости , потребують багато води. Тому в народі кажуть: «Літо з дощами – осінь з грибами».

Не варто забувати про те, що гриби впродовж багатьох років ростуть в одних   і тих же місцях. Тому дуже важливо, виявивши лісовий дар, не виривати його з коренем із ґрунту, а акуратно вивернути, намагаючись не пошкодити ніжку. Таким чином вдасться зберегти грибницю і місце плодоноситиме і в майбутньому.
 Зрозуміло, не варто збирати старі й червиві гриби. Також немає сенсу і у зборі грибочків, що тільки-но пробилися з-під землі, оскільки відрізнити їх від отруйних досить важко. Обговоріть інформацію в групі. Випишіть з тексту прислів’я і поясніть його значення . 

 

 

 

 

 Інструктаж із техніки безпеки: Гриби.( додаток1.)

 Настійно радимо всім! Не збирайте та не їжте гриби зовсім. Без грибів можна прожити.

Останніми роками реєструється значна кількість нещасних випадків, пов'язаних із вживанням грибів.

ГРИБИ - це дарунок лісу, але водночас вони є небезпечним продуктом харчування, який може привести до отруєння, а іноді й смерті. Отруєння організму викликають токсини, алкалоїди та сполучення важких металів, які містяться в грибах. Прикро, що багато людей висновки роблять лише на основі свого гіркого досвіду.

Основні причини отруєнь.

-вживання отруйних грибів;                                                                                                                        - неправильне приготування умовно їстівних грибів;                                                                          - вживання старих або зіпсованих їстівних грибів;                                                                - вживання грибів, що мають двійники , або   змінилися  внаслідок мутації (навіть білі гриби і підберезники мають своїх небезпечних двійників).

Симптоми отруєння: нудота, блювання, біль у животі, посилене потовиділення, знижується артеріальний тиск, судоми, мимовільне сечовиділення, проноси, розвиваються симптоми серцево-судинної недостатності.

 

УВАГА! НІ В ЯКОМУ РАЗІ НЕ ДОВІРЯЙТЕ ТАКИМ ПОМИЛКОВИМ ТЛУМАЧЕННЯМ:

"Усі їстівні гриби мають приємний смак".                                                                     "Отруйні гриби мають неприємний запах, а їстівні - приємний".                                                          "Усі гриби в молодому віці їстівні "                                                                                "Личинки комах, черви й равлики не чіпають отруйних грибів ".                                    "Опущена у відвар грибів срібна ложка або срібна монета чорніє, якщо в каструлі є отруйні гриби ".                                                                                                              "Цибуля або часник стають бурими, якщо варити їх разом з грибами, серед яких є отруйні".                                                                                                                         "Отрута з грибів видаляється після кип’ятіння протягом кількох годин".                      "Сушка, засолювання, маринування, тa кулінарна обробка знешкоджують отруту в грибах".

ПЕРША  ДОПОМОГА ПРИ ОТРУЄННІ ГРИБАМИ.

1.Викличте швидку медичну допомогу.                                                                               2. Одночасно, не очікуючи її прибуття, негайно промийте шлунок: випийте 5 - 6 склянок кип'яченої води або блідо-рожевого розчину марганцівки; натисніть пальцями на корінь язика, щоб викликати блювоту; прийміть активоване  вугілля (4 - 5 пігулок), коли промивні води стануть чистими.                                                                                                           3. Після надання первинної допомоги: дайте випити потерпілому міцний чай, каву або злегка підсолену воду, відновіть тим самим водно - сольовий баланс; покладіть на живіт і до ніг потерпілого грілки для полегшення його стану.                                                                                                  4. З'ясуйте, хто вживав разом із постраждалим гриби, проведіть профілактичні заходи.

                         ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

Вживати будь-які ліки та їжу, а надто алкогольні напої, молоко, це може прискорити всмоктування токсинів грибів у кишечнику. Займатися будь-якими іншими видами самолікування.

                         ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ:

Отруєння грибами дуже важко піддається лікуванню. Врятування життя потерпілого залежить від своєчасного надання йому допомоги. Краще недорахувати кількох грибів у кошику, ніж поставити під загрозу здоров’я, а інколи й життя своєї родини та своє власне  життя. Щоб запобігти отруєнню грибами, ми рекомендуємо Вам заходи та правила, які необхідні для виконання кожній людині, дотримуйтесь їх.

Застерігаємо! 
 


  1. Купуйте гриби тільки у відведених для їх продажу місцях(магазинах, теплицях), особливо уникайте купівлі на стихійних ринках.

  2. Збирайте і купуйте тільки такі гриби, про які Вам добре відомо, що вони їстівні.

  3. Не збирайте гриби, якщо не впевнені, що знаєте їх, - якими апетитними вони не здавалися.

  4. Не збирайте гриби поблизу транспортних магістралей, на промислових пустирях, колишніх смітниках, в хімічно та радіаційно небезпечних зонах. Перевірте, при можливості гриби на радіоактивність.

  5. Не збирайте невідомих грибів. Особливо з циліндричною ніжкою, у основі якої є потовщення, обрамлене оболонкою.

  6. Не збирайте грибів з ушкодженою ніжкою, старих, червивих або ослизлих.

  7. Ніколи не збирайте пластинчаті гриби. Отруйні гриби маскуються під них.

  8. Не порівнюйте зібрані чи придбані гриби із зображенням в різних довідниках, - вони не завжди відповідають дійсності.

  9. Не куштуйте сирі гриби на смак.

10. Гриби підлягають кулінарній обробці в день збирання, інакше в них утворюється трупна отрута.


 

 

http://ua.convdocs.org/pars_docs/refs/89/88537/88537_html_392504e6.gif

 

 

Глива звичайна

(Pleurotus ostreatus) 
Синонім - глива устрична. З сімейства плевротових (Pleurotaceae). Капелюшок діаметром 3-10 см, однобока, рідше округла з загнутими хвилястими краями, раковінообразная, сіра, зустрічаються екземпляри зеленувато-сірі, бурі, фіолетово-коричневі, синювато-коричневі. Гіменофор пластинчастий, білий, має вузькі платівки, низько спускаються по ніжці.

Ніжка висотою 1-4 см, товщиною 1-3 см, біла, щільна, до заснування звужується, іноді відсутня. М'якоть біла, м'ясиста. Смак і запах приємні, грибні. Зустрічається дуже часто, великими скупченими групами, на пнях і стовбурах листяних дерев, живих і мертвих. Росте в садах на волоському горісі. Плодоносить з весни до пізньої осені, а за відсутності морозів - і взимку, але найчастіше - з вересня по грудень. Не боїться посухи. З вересня по листопад плодоносить, особливо на вирубках, глива дубова (Pleurotus dryinus). М'якоть цих грибів від натиску жовтіє.

Глива звичайнаГливи їстівні. У їжу йдуть тільки молоді гриби, оскільки старі жорсткі. Використовують для приготування супів, пирогів, смажать, сушать, маринують, солять. В даний час освоєно штучне розведення глив на деревині листяних дерев.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Печериця польова

(Agaricus arvensis) 
Синонім - печериця луговий. З сімейства агарікових (Agaricaceae). Капелюшок діаметром 3-15 см, біла з жовтуватим відтінком, при натисненні жовтіє, толстомясістая, спочатку округло-дзвоникоподібна, потім майже плоска. Гіменофор пластинчастий, пластинки вільні, роздуті, спочатку білі, потім рожеві і, нарешті, чорно-бурі.

Ніжка висотою 5-15 см, товщиною 1-3 см, до основи потовщується, порожниста, біла, потім жовтіючому, з широким двошаровим кільцем. М'якоть біла або жовтувата, на зламі злегка жовтіє. Смак солодкуватий, горіховий, запах анісовий. Зустрічається часто, на лісових галявинах, у узбіч доріг, на вирубках, пасовищах, в лугах серед трави. Плодоносить з червня по листопад.

Печериця польова - делікатесний гриб, за смаковими якостями - найкращий серед шампіньйонів. Варять, смажать, тушкують, сушать, солять, маринують. У польового печериці є небезпечний двійник - печериця рижеющій, або жовтошкірий (Agaricus xanthoder-mus). Має запах карболової кислоти (так званий «аптечний»). Зустрічається часто, особливо в посадках білої акації, з липня по жовтень. Отруйний. Існує небезпека переплутати польовий печерицю зі смертельно отруйної блідої пелетки (Amanita phalloides). Якщо у гриба на ніжці немає здуття і Вольво, платівки рожеві або темні (у блідої поганки завжди білі), значить це печериця.

Печериця польова

 

Маслюк зернистий

(Suillus granulatus) 
Синонім - маслянок літній. З сімейства болетових (Boletaceae). Капелюшок діаметром 3-8 см, жовто-бура, напівкуляста, гладка. Гіменофор трубчастий, світло-жовтий, з округлими порами, які виділяють краплинки молочно-білого соку.

Ніжка висотою 4-8 см, товщиною 1-2 см, жовтувата, щільна, із зернятками у верхній частині. М'якоть щільна, жовтувато-бура, у старих грибах водяниста і червиві. Смак і запах приємні, фруктові. Зустрічається часто, часом дуже рясно, групами, під молодими хвойними деревами на піщаних грунтах. Плодоносить з липня по листопад.

Маслюк зернистий - делікатесний гриб. Використовують в смажених, тушкованих блюдах, в супах, маринують, солять, сушать. Шкірочку капелюшки видаляють. Близький до описаного увазі - маслюк звичайний, або пізній (Suillus luteus). Гриби мають плівкове кільце на ніжці, а молоді - біле покривало, що закриває Гіменофор. Зустрічається рідко, під молодими соснами, з липня по жовтень. Використовується так само, як і маслянок зернистий. Володіє антибіотичними властивостями.

Маслюк зернистий

 

 

 

Чесночнік дрібний

(Marasmius scorodonius) 
Синонім - негніючнік часниковий. З сімейства тріхоломових (Tricholomataceae). Капелюшок діаметром 1-3 см, червоно-коричнева, пізніше палева, опукла, потім плоско-розпростерта, злегка зморшкувата. Гіменофор пластинчастий, білий, платівки часті, досить широкі, прирослі до ніжки.

Ніжка висотою 2-5 см, товщиною 0,1-0,3 см, порожниста, хрящувато, циліндрична, звужується до основи, блискуча, гладка, червоно-бура. М'якоть білувата, тонка, сухувата, жорстка. Смак слабо виражений, запах сильний, часниковий. Зустрічається часто, великими групами, на сухих місцях з глинистої і піщаним грунтом, вирубках, у заростях молодих, на пнях і сушняк. На цьому виді грибів, звичайно ж готовий бізнес не побудуєш, не дивлячись на те, що час плодоношення достатня велика, з червня по листопад місяць. Але на зиму для великої родини запастися можна легко!

Чесночнік дрібний - хороший їстівний гриб. Варять, смажать, сушать. Чесночнік іноді плутають з неїстівних негніючніком коліщатко видним (Marastnius rotula). Його легко впізнати за білою або сірувато-бурою гофрованого капелюшку і відсутності запаху.

Стаття доповнена 9 жовтня 2009

Чесночнік дрібний

 

 

 

 

Лисичка жовта

(Cantharellus cibarius) 
Синонім - лисичка справжня. З сімейства лісічкових (Cantharellaceae). Капелюшок діаметром 2,5-4 см, жовта, м'ясиста, щільна спочатку опукла, потім плоска з загорненими краями нарешті, лійчастого з хвилястими краями, гладка. Гіменофор складається з рідких, вузьких, жовтих складок низхідних по ніжці

Ніжка висотою 2-4 см, товщиною 1-2 см, зрослися з капелюшком, циліндрична, щільна, жовта. М'якоть біла, на зрізі повільно жовтіє, пружна, пліт, ва, дуже рідко пошкоджується хробаками. Смак слабо виражений, запах сильний, приємний. Зустрічається досить рідко, в лісах, де мало розвинений трав'яний покрив, у узбіч лісових доріг, у місцях, вкритих мохом. Зростає повільно, вимоглива до вологи. Плодоносить з липня по листопад.

Лисички - єдиний вид грибів, які не кришаться і не мнуться. Тому збирати їх можна не тільки в кошики, а й в рюкзаки, сумки. Лисичка займає перше місце серед грибів за вмістом вітаміну РР: на 1 кг сухої ваги припадає 500 - 600 мг вітаміну. До речі, добова потреба організму людини в цьому вітаміні становить 25-30 мг. Яскраво-жовте забарвлення грибів, подібністю якої з кольором лисячого хутра і зобов'язані вони своєю назвою, пояснюється вмістом у них каротину.

Лисичка-делікатесний гриб. Свіжі гриби можна смажити, готувати з них смачні супи. Лисички солять, маринують, сушать. Перш ніж варити або смажити, сушені гриби замочують на годину-півтори в молоці. В даний час освоєна технологія штучного вирощування лисичок. До родини лісічкових відноситься і кратереллус вороніовідний (Craterellus cornucopioides). Синоніми: лисичка сіра, вороночнік рожковідний, труба мертвих. Плодові тіла мають вигляд глибокої вирви на дуже короткій ніжці. Всередині гриб чорно-бурий, зовні темно-сірий. Зустрічається рідко, у вологих місцях, з липня до жовтня. Маловідомий делікатесний гриб. Використовується у свіжому (смажать, варять) і сушеному вигляді.

Лисичка жовта

 

 

Опеньок осінній

(Armillarlella mellea) 
Синоніми - опеньок справжній, армілларіелла медова. З сімейства тріхоломових (Tricholomataceae). Капелюшок діаметром 2-8 см, колір - від охристого до медово-жовтого, мелкочешуйчатая, опукла з загорнутим краєм, пізніше розпростерта, з горбком у центрі. Гіменофор пластинчастий, спочатку жовтувато-білий, потім з іржавими плямами, у молодого гриба покритий білою плівкою, платівки прирослі до ніжки, трохи низхідні по ній.

Ніжка висотою 5-10 см, товщиною 0,5-2,5 см, циліндрична, з білим кільцем у верхній частині, до основи потовщується, мелкочешуйчатая, у верхній частині біла, в нижній - коричнева. М'якоть білувата, тонко-м'ясиста. Смак кисло-терпкий, запах солодкуватий, приємний. Зустрічається часто, повсюдно, великими групами, на грунті, пнях і живих деревах, особливо рясно на вирубках. Плодоносить з вересня по листопад.

Осінній опеньок - хороший гриб, який можна використовувати в будь-якому вигляді. Зазвичай в їжу йдуть тільки капелюшки. Якщо вони не дуже молоді, їх рекомендується перед приготуванням 10-15 хвилин проварити, так як не проварені гриби можуть викликати отруєння (в цьому відношенні осінній опеньок є винятком серед їстівних грибів і наближається до умовно їстівних). Ніжки досить жорсткі, але після термообробки теж цілком їстівні. Іноді зазначений вид плутають з ложноопенком сірчано-жовтим (Hypholoma fasciculare), який легко відрізнити за зеленуватою забарвленням суперечку.

Опеньок осінній

 

 

 

 

 

Луговий опеньок

(Marasmius oreades) 
Синонім - негніючнік луговий. З сімейства тріхоломових (Tricholomataceae). Капелюшок діаметром 2 - 5 см, кремова з відтінками, від вологи темніє, конусовидна, пізніше плоска з горбком у центрі, краю рубчатий, потім гладкі. Гіменофор пластинчастий, світло-палевий, платівки рідкісні, широкі, вільні.

Ніжка заввишки 4-7 см, товщиною 0,5 см, циліндрична, порожня, з білим нальотом борошнистим. М'якоть блідо-жовта. Смак приємний, запах гвоздикових. Зустрічається часто, на лісових галявинах, по узліссях лісу, уздовж доріг, серед трави; дуже часто на дернових грунтах, на луках, де нерідко утворює «відьомський кола». Плодоносить з травня по жовтень. При відмирання не гниє, а засихає, тому називається негніючніком.

Луговий опеньок - делікатесний гриб. Капелюшки варять, смажать, сушать, маринують, солять.

Луговий опеньок

 

 

Підосиновики

(Leccinum aurantiacum) 
Синоніми - обабок осиковий, осіновік, красноголовік. З сімейства болетових (Boletaceae). Капелюшок діаметром 4-12 см, помаранчева, червона, буро або жовта, опукла, з звисає по краях шкіркою. Гіменофор трубчастий, білий або жовтувато-білий.

Ніжка висотою 8-15 см, товщиною 2-4 см, циліндрична, білувато-сірувата, з хлопьевідний лусочками. М'якоть біла, щільна, на зламі червоніє, синіє, потім чорніє. Смак і запах приємні, слабкі. Зустрічається досить рідко, під осикою і дубом, в дрібнолісся і сирих місцях. Плодоносить з червня по листопад.

Підосиновики - високоякісний їстівний гриб, майже не пошкоджується хробаками. Смажать, гасять, в супах розварюється, сушать, маринують, солять. 
Часто зустрічається обабок желтопоровий (Leccinum croclpodium). Незначно відрізняється від нього обабок тополевого (Leccinum duriusculum). За смаковими якостями близькі до підосиновики.

Підосиновики

 

 

 

 

<

 

 

Зимовий гриб

(Flammulina velutipes) 
Синонім - опеньок зимовий. З сімейства тріхоломо-вих (Tncholomataceae). Капелюшок діаметром 2-9 см, медово-жовта, у центрі темніша, плоско-опукла, пізніше плоска, гладенька, слизова. Гіменофор пластинчастий, жовто-білий, платівки рідкісні, широкі, злегка прирослі до ніжки.

Ніжка висотою 3-10 см, товщиною 0,5-1,5 см, циліндрична, у верхній частині ясно-жовта, у нижній - бура, ворсиста. Смак і запах приємні. Зустрічається великими, тісними групами на живих і мертвих деревах, пнях, на місці вирубок, в парках і садах,, на фруктових деревах, липі, осики, тополі і, особливо часто, на вербі. Плодоносить з грудня по березень. Грибниця зимового опенька живе десятки і навіть сотні років, тому на одних і тих же місцях можна збирати врожай багато років. У нас в країні освоєно його штучне розведення на суміші тирси та висівок. Зимовий гриб смачний. Його капелюшки варять, маринують, сушать.

Зимовий опеньок - дивовижний гриб. Вдарить мороз - він застигне, закоченеет. А з відлигами гриб знову оживає і росте, як ні в чому не бувало. Збирати його можна без побоювання - отруйні двійники взимку не ростуть.

Зимовий гриб

 

 

 

 

 

 

 

 

Білий гриб

(Boletus edulis) 
Синонім - боровик. З сімейства болетових (Bole-taceae). Капелюшок діаметром 3-15 см, коричнева з варіаціями, м'ясиста, випукла. Гіменофор трубчастий, світло-сіруватий, змінюється до зеленувато-жовтого.

Ніжка висотою 4-15 см, товщиною 2-5 см, білувато-сірувата з білим сітчастим малюнком у верхній частині. М'якоть біла, щільна. Смак і запах приємні. Зустрічається рідко, під дубом, буком, грабом, осикою, березою, уздовж доріг і стежок. Плодоносить з червня по жовтень. Білий гриб займає перше місце на грибному п'єдесталі. Співак лісу Л. М. Леонов так писав про нього: «... загадкове і вже де-не-де легендарне, нескінченно примхливе, тому що дике, але незвичайно звабної диво лісове - білий гриб».

Білий гриб за смаковими якостями не знає собі рівних. Його варять, смажать, сушать, маринують. Називається він білим, тому що після сушіння не темніє. Білі гриби на дачі вирощуємо.

Білий гриб

 

 

Сироїжки

Рід Russula. З сімейства сироежкових (Russulaceae). 
Рід сироїжок об'єднує близько 150 видів грибів. між видами бувають дуже незначні. Тому ми обмежимося описом загальних родових ознак сироїжок, виділивши лише подгруздкі і Валуй. Капелюшок діаметром Л-12 см, спочатку куляста або дзвоникоподібна, потім розпростерта, плоска або лійки-видна; має різне забарвлення: червону, зелену, синю, фіолетову, жовту, коричневу, чорну з різними відтінками, в різних сполученнях. Гіменофор пластинчастий, різного кольору - від білого до охристого, платівки вільні, іноді з плямами, прирослі до ніжки або низхідні по ній, у деяких видів виділяють краплинки рідини.

Ніжка висотою 2-10 см, товщиною 1-4 см, суцільна, булавовидний або циліндрична, спочатку щільна, потім порожня, біла, жовтувата або червонувата, з різними відтінками. Смак їстівних видів приємний, умовно їстівних - Пекучий, запах приємний, частіше слабко виражений, деякі види пахнуть оселедцем. Зустрічається часто, під дубом, буком, березою, липою, грабом. Плодоносить з червня по жовтень. У молдавських лісах. Практично кожен другий-третій гриб - Сироїжка. Більшість сироїжок їстівне, а деякі види відносяться до розряду делікатесних. Чим менше на капелюшку червоного кольору, чим більше зеленого, синього і жовтого, тим гриб смачніше. До умовно їстівних належать сироїжки з червоною забарвленням, що ростуть у вологих місцях, у боліт. Вони володіють пекучим смаком і вимагають попередньої теплової обробки (10-15 хвилин).

Сироїжки варять, смажать, тушкують, сушать, маринують, солять. Деякі грибники їдять сирими сироїжки, посипавши сіллю. Якщо свіжі гриби обшпарити окропом, вони менше кришаться. Мабуть, найкраща з сироїжок, що виростають в молдавських лісах, - зеленувата, або луската.

 

 

Сироїжки

 

 

Отруйні гриби!

Обережно: отруйні гриби!

Був час, коли гриби відносили до нечисту силу. Час містики пройшло, страх перед грибами залишився, страх отруїтися. Але лише у тих людей, хто не знає гриби. Автор був свідком того, як горе-грибники, зібравши гриби, нерідко тут же викидали їх. Так би мовити, і віддав належне і азарту, і розуму. Так, серед грибів зустрічаються і отруйні, які призводять до важких отруєнь, а іноді і до смерті. Відомо, наприклад, що від отруйних грибів загинули дружина і діти Евріпіда, легендарного творця давньогрецьких трагедій. Поплатився за пристрасть до дегустації невідомих грибів начальник царської імператора Нерона грізний Апокій Северін. У Стародавньому Римі отруйні гриби активно використовувалися в боротьбі за палацову владу. Так, Нерон вступив на престол, усунувши з допомогою отруєних білих грибів, свого попередника Клавдія. Оскільки в ті часи померлого імператора проголошували богом, Нерон з такою собі чорною іронією став називати білі гриби «їжею богів». У більш пізній час загинули, отруївшись грибами, папа римський Климент VII і французький король Карл VI. І сьогодні бувають випадки важкого отруєння грибами. Біда приходить до тих, хто не може відрізнити отруйні гриби від їстівних. Як же це зробити?

Багато покладаються на «вірні» ознаки, що допомагають легко виявити отруйні гриби. Кажуть, що отруйні гриби згортають молоко, викликають побуріння головок цибулі та часнику, почорніння срібних предметів. Це невірно. Згортання молока відбувається під дією ферментів типу пепсину та органічних кислот, а побуріння часнику та цибулі - ферменту тирозинази. Ці речовини можуть міститися як в отруйних, так і в їстівних грибах. Те ж саме і з сріблом, на яке впливають корисні для людини амінокислоти. Помилково затвердження і про те, що отруйні гриби не пошкоджуються личинками черв'яків і слимаками. І інші «прикмети» отруйних грибів: тонка ніжка, Вольво (плівка біля основи), кільце на ніжці, неприємні запах і смак, яскраве забарвлення - не відповідають, за рідкісним винятком, дійсності. Є тільки один абсолютно надійний спосіб відрізнити отруйні гриби від їстівних - треба їх знати.

Отруйні грибиДо отруйним грибів відносяться 32 види. Найнебезпечніший гриб - бліда поганка. Зустрічається вона часто. Недосвідчені грибники іноді плутають її з печерицями або сироїжками. У поганка, як і в інших грибах, дуже багато амінокислот, жирів та інших корисних речовин. Але «ложка дьогтю псує бочку меду»: гриб містить сильний отрута - аманітотоксін. Він не руйнується при термічній обробці, не розчиняється у воді. Одна бліда поганка, яка потрапила в їжу, може погубити трьох-чотирьох дорослих людей. Досить часто зустрічається її близький родич - мухомор пантерний. На щастя, його гострий, редечний запах зазвичай відлякує грибників. За неприємного, «аптечного» запахом легко відрізнити від їстівних отруйні печериці - темно-лускатий і рижеющій. Нерідкі отруєння помилковими опеньками: сірчано-жовтим і цегляно-червоним. Зазвичай це буває восени, коли маса міських жителів спрямовується на видобуток врожайного осіннього опенька. Небезпечного двійника має і їстівний дощовик. З інших часто зустрічаються в Молдові отруйних грибів слід відзначити Свинуха тонку, лепіоту отруйну і гриби роду іноцібе. Крім того, тут виростають умовно отруйні гриби - гнойовики чорнильний і білий. При вживанні в їжу з алкоголем вони викликають отруєння.

Всі гриби, з огляду на характер викликаються ними отруєнь, ділять на три групи. 
До першої відносять гриби, що містять отруту місцевої дії (печериця рижеющій отруйний, недовареним осінній опеньок, ряд інших). Вони викликають розлад травлення, яке проявляється через 1-2 години після їжі. 
До другої групи належать гриби, отрута яких діє на нервові центри (мухомори пантерний і червоний, гриби роду іноцібе). Через 2.часа після їжі з'являються нудота, блювота, пронос, сильна пітливість. Настає стан сп'яніння з нападами сміху, плачу, галюцинаціями. Можлива втрата свідомості. 
Третя група грибів (бліда поганка, опеньок сірчано-жовтий та ін) містить отруйні речовини, що вражають печінку, нирки та інші найважливіші органи. Дія отрути проявляється дуже пізно - через 8-48 годин. За цей час відбуваються необоротні руйнування в клітинах найважливіших органів людського організму, в центральній нервовій системі. Часто отруєння закінчуються смертельним результатом. Їх клінічні симптоми: нудота, блювання, різкий біль у животі, слабкість, судоми. 
При консервації грибів в банки разом з частинками грунту можуть потрапити бактерії, які викликають важке захворювання - ботулізм. Приводять до отруєння і умовно їстівні гриби: сморчки, рядовка фіолетова, дубовик та інші, якщо вони неправильно приготовані. Небезпечно вживати в їжу старі гриби, в яких почався процес розкладання. Не рекомендується збирати гриби у автомагістралей з інтенсивним рухом: тут в грибах накопичуються. Шкідливі речовини, що надходять з вихлопних газів автомобілів. При перших ознаках отруєння слід негайно промити шлунок потерпілому, дати проносне, укласти хворого в ліжко і викликати лікаря. 

Отруйні гриби - володіють токсичністю, яке не зникає після обробки! 
Отруєння - іноді закінчуються смертельним результатом! 

 

СТРОЧОК ЗВИЧАЙНИЙ ЗВИЧАЙНИЙ

СВИНУХА ТОНКА

 

БЛІДА ПОГАНКА

ЛЕПІОТА ОТРУЙНА

 

ЛОЖНООПЕНОК СІРЧАНО-ЖОВТИЙ

ІНОЦІБЕ ВОЛОКНИСТИЙ

 

ЕНТОЛОМА ЖОВТУВАТО-СИЗА ОТРУЙНА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Строчок звичайний звичайний

(Gyromitra esculenta) 
З сімейства ризинову (Rhizinaceae). Капелюшок діаметром 2-13 см, спочатку каштаново-коричнева, потім темно-коричнева, неправильно округла, мозговідно-складчаста, порожниста.

Ніжка висотою 3-9 см, товщиною 2-4 см, білувата, сірувата, жовтувата або червонувата, циліндрична, бороздчатою або складчаста, нерідко сплюснутий, порожниста, суха. М'якоть білувата, воскоподібні, дуже ламка. Смак і запах приємні. Зустрічається досить рідко, на піщаній незадерненной грунті, на узліссях лісу, на вирубках, на узбіччях доріг, стежок, краях канав. Плодоносить з березня по травень. Іноді Строчок звичайний звичайний плутають із сморчками. Ці гриби мають різну форму капелюшки. Строчок звичайний-неправильно округлу, шмаркач-яйцеподібну.

Строчок звичайний звичайний - смертельно отруйний гриб! В останні роки в рядках знайдений сильний токсин - гіромітрін. Після термічної обробки та сушіння не руйнується!

Строчок звичайний звичайний

 


Бліда поганка

(Amanita phalloid.es) 
Синонім - мухомор зелений. З сімейства аманітових (Amanitaceae). Капелюшок діаметром 4-10 см, зелена з відтінками, в центрі темніша, шовковиста, спочатку дзвоникоподібна, потім плоско-опукла. Гіменофор пластинчастий, білий, платівки часті, широкі вільні. 
Ніжка висотою 5-10 см, товщиною 1-2 см, біла, рівна, товщають до основи, оточена вольво, з білим широким кільцем. М'якоть біла, тонка. Смак солодкуватий, запах слабо виражений. Зустрічається часто, у світлих лісах, під дубом, буком. Плодоносить з червня по жовтень.

Бліда поганка має деяку схожість з печерицями, зеленими сироїжками і поплавками. На відміну від печериць у поганки білі пластинки, колір яких з віком не міняється (у печериць вони стають блідо-рожевими або темними), і клубневідние потовщення у підстави ніжки. Поплавки дізнаються по відсутності кільця і смугасто-рубчатий краю шапки. У сироїжки немає клубневідного здуття, вольво та кільця.

Бліда поганка - смертельно отруйний гриб! Більшість отруєнь закінчується смертельним результатом. Токсини, які вона містить, не руйнуються при кип'ятінні, сушіння та інших видах обробки.

Бліда поганка

 

Ложноопенок сірчано-жовтий

(Hypholoma fasciculare) 
Синонім - ложноопенок Пучкова. З сімейства строфаріевих (Strophariaceae). Капелюшок діаметром 2-5 см, жовтувата, в центрі темніша з червонуватим відтінком, спочатку опуклий, потім розпростерта. Гіменофор пластинчастий, сірчано-жовтий із зеленуватим відтінком, платівки вузькі, прирослі до ніжки.

Ніжка висотою 5-7 см, товщиною 0,5 см, рівна, порожниста, волокниста, сірчано-жовта, біля основи бура. М'якоть ясно-жовта, тонкомясістая. Смак гіркий, запах важкий, неприємний. Зустрічається часто, великими групами, на пнях і біля них, на гнилій деревині. Плодоносить з червня по листопад. Іноді ложноопенок збирають разом з осіннім і літнім опеньками. Це відбувається через збіг місць проживання, часу виростання і зовнішньої схожості грибів. Однак розрізнити гриби неважко: від їстівних двійників сірчано-жовтий опеньок відрізняється зеленуватою забарвленням суперечку.

Яд ложноопенка сірчано-жовтого вражає травні органи.

Ложноопенок сірчано-жовтий

 

 


Свинуха тонка

(Paxillus involutus) 
З сімейства свінухових (РахШасеае). Капелюшок діаметром 5-10 см, спочатку оливково-бура, пізніше вохристо-бура, мелковорсістая, у молодих грибів слабо опукла, потім плоска, в центрі лійчастого, вдавлені, з загнутими вниз краями. Гіменофор пластинчастий, бурий, платівки часті, легко відділяються від капелюшки, при натисненні буріють, низхідні по ніжці.

Ніжка висотою 2-3 см, товщиною 1,5-3 см, брудно-жовта, суцільна, циліндрична, звужується до основи, з'єднується з капелюшком трохи збоку, що і робить гриб схожим на свиняче вухо. М'якоть жовтувата, м'яка, на зламі буріє. Смак кислуватий, запах гнилої деревини. Зустрічається часто, групами, під осикою, дубом, буком, березою, у чагарниках, у боліт, в садах, на коренях викорчуваних дерев, старих мурашниках, на вирубках. Плодоносить з травня по листопад.

До недавнього часу Свинуха тонку відносили до умовно їстівних грибів низької якості. Проте останнім часом у нас в країні і за кордоном почастішали випадки отруєння нею, причому досить важкі. Дослідження показали, що в Свинуха міститься сильний не руйнується в результаті термообробки отрута - мус-Карін, схожий з токсином червоного мухомора. Під його впливом у людини наступає так званий Муска-ріновий синдром. Його ознаки - блювота, пронос, посилене слино-і потовиділення, уповільнення ритму серцевих скорочень. При попаданні в організм великої дози отрути порушується дихання, відбувається набряк легенів. Крім того, Свинуха тонка містить антиген, який, потрапляючи в організм людини, викликає утворення в крові антитіл (отрути), що руйнують еритроцити. Причому отруєння може настати через саме невизначений час, навіть після багаторічного вживання свінушек в їжу.

Свинуха тонка

 

 

 

Лепіота отруйна

(Lepiota helveola) 
З сімейства лепіотових (Lepiotaceae). Капелюшок діаметром 2-4 см, брудно-сірувато-рожева, сіро-червона, коричнева з відтінками, розпростерта, тонковолокниста, з дрібними лусочками, суха. Гіменофор пластинчастий, спочатку білий, потім жовтувато-білий, платівки широкі, часті, вільні. 
Ніжка висотою 2-4 см, товщиною до 1 см, кольору капелюшка. Або світліше, порожниста, луската, з вузьким пластинчастим білуватим кільцем, яке з віком зникає. М'якоть біла, на зламі злегка червоніє. Смак і запах невиразні. Зустрічається часто, повсюдно, на відкритих трав'янистих місцях, луках. Плодоносить з червня по жовтень.

Отруєння лепіотой отруйної можуть закінчитися смертю!

Лепіота отруйна

 

 

 

 

<

 

 

Ентолома жовтувато-сиза отруйна

(Entoloma sinuatum) 
Синонім - ентолома виїмчаста-пластінковая. З сімейства ентоломових (Entolomataceae). Капелюшок діаметром 4-17 см, брудно-біла або кремово-світло-сіра, спочатку Подушко відновипуклая, потім розпростерта, часто неправильно-округла, з опущеними краями, гладка, трохи липка, у зрілих грибів суха, блискуча. Гіменофор пластинчастий, брудно-жовтуватий або рожевий, платівки широкі, рідкісні, з більш темними краями, слабо прирослі до ніжки або виїмчасті.

Ніжка висотою 3-12 см, товщиною 1-4 см, біла, циліндрична, товста, щільна, суцільна, іноді розширюється до підстави, гладковолокністая, вгорі борошниста, внизу гола. М'якоть біла, товста, щільна. Смак приємний, запах борошняної, потім стає неприємним. Зустрічається рідко, в світлих лісах, під дубом, буком. Плодоносить з липня по жовтень. Так само рідко зустрічається отруйна ентолома сіра, або димчастий (Entoloma rhodopolium). Цей гриб має горбок або вм'ятину в центрі капелюшки, прирослі зубцем платівки і тонку водянисту м'якоть. Отруйні ентоломи іноді плутають з ентоломой садової (Entoloma clypeatum) і калоцібе травневим (Calocybe gambosa).

Ентолома жовтувато-сиза - отруйний гриб, отруєння яким іноді закінчуються смертельним результатом!

 

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
docx
Додано
10 лютого
Переглядів
874
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку