ПРАДАВНІМИ СТЕЖКАМИ УКРАЇНСЬКИХ ТРАДИЦІЙ

СЦЕНАРІЇ СВЯТ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Практичний порадник

 

 

 

 

 

 

 

Схвалено до використання на засіданні методичної ради Морозівської гімназії від 30 листопада 2022 р. протокол №2

Укладач:

Слободенюк Ольга Миколаївна – педагог-організатор Морозівської гімназії

 

Рецензент:

Бондарчук Марія Іванівна, заступниця директора з навчально-виховної роботи Морозівської гімназії,« вчитель-методист»

 

Рецензія

Традиції, звичаї, обряди та свята українського народу – це ті неписані закони, найміцніші елементи, що об’єднуютьокремих людей в один народ, націю. Вивчення та впровадження народної спадщини формує етнічну самовідданість, зацікавленість в її відродженні, повагу до історії і культури народу.

Автор дає рекомендації і розкриває сценарії різних свят, спираючись на народний календар, що дає змогу створити природне виховне середовище, глибше усвідомити нерозривну єдність поколінь, пізнати свій народ, його традиції, вірування в самого себе, як часточку великого народу. Вчителька наголошує на значення цих заходів у вихованні поваги і любові до свого народу, що прийдешній день України повністю залежить від того, як ми сьогодні формуємо у молоді громадянську позицію, почуття патріотизму, єдності.

Національні традиції, звичаї є обличчям народу, значною виховною силою і вічним джерелом духовності для підростаючих поколінь.

 

Анотація

Практичний порадникмістить сценарії традиційнихкалендарних  свят та конкурсно – розважальних, пізнавальних програм, пов’язаних з національною культурою, народними традиціями та звичаями.

Тематичні виховні години дають можливість формувати національну свідомість, почуття патріотизму, сприяють формуванню людської гідності, єдності українського народу.

Практичний посібникрекомендовано педагогам-організаторам, класним керівникам, заступникам директорів з виховної роботи для творчого використання в освітньому просторі.

 

Зміст

Передмова

Свято-гра «Козацькому роду нема переводу або день на Січі».....5

Свято української кухні...............................12

Квітчаста хустка – берегиня вроди .......................29

Свято українського вареника...........................36

Квест «Весела Масляна»..............................48

Здрастуй, весно красна!...............................57

Світле свято Великодня ...............................6

Україна - вишиванка!

Список використаних інформаційних джерел

Передмова

Кажуть, історія народу - це вічність, а його культура - це той великий скарб, національне надбання, яке дісталося нам у спадщину від прадідів, яке примножується, збагачується та не втрачає свого значення й сьогодні. Вивчення історії рідного краю, популяризація традицій, культурних цінностей, надбаних народом протягом століть - одне з найголовніших завдань у виховній роботі школи.

Нині нам усім стає зрозумілим, що духовне відродження української нації, її культури вкрай необхідне і воно має базуватись передусім на рідній мові, народних традиціях, на безцінних зразках фольклору.

Основною метою виховання підростаючого покоління є формування національно свідомих громадян України, бо те якими вони будуть, залежить від кожного з нас. Ми, українці, володіємо колосальним моральним і духовним потенціалом, який зосереджено в українській традиційній культурі. Наш громадський обов'язок – задіяти цей потенціал у формуванні національної свідомості громадян своєї України.

Календарні свята - це найдавніша обрядовість, яка корінням  сягає первісних, язичницьких вірувань, та поєднує у собі раціональний досвід і релігійно-магічні вірування наших предків. До складу річного кола входили зимові, весняні, літні та осінні свята, обряди і звичаї. Кожен цикл свят несе своє смислове навантаження та насичений безліччю ритуалів і прикмет, які зв'язують між собою пори року.

В основі будь-якого заходу лежить сценарій. Дуже важливо, щоб учасники та запрошені на захід гості отримали нову, цікаву для них інформацію, невідомі їм факти на запропоновану тему. Коли використовуються широко відомі факти, це знижує інтерес до заходу. В ході заходу не завадять музичні паузи для позитивного настрою учасників, гумор, елементи театралізації, вікторини, конкурси, як складові елементи масового заходу.

За допомогою різних форм виховної роботи можна розкривати ті питання історії українського народу, які раніше замовчувались, більше приділяти уваги популяризації та відродженню народних обрядів, традицій, звичаїв, свят.

Порадник покликаний зробити роботу педагога-організатора легшою, у ньому представлені сценарії традиційних свят, які прийнято організовувати в кожній школі, які стануть в нагоді при роботі з учнями всіх вікових категорій.

 

 

Свято-гра «Козацькому роду нема переводу або день на Січі»

 

Мета заходу:  розширити знання учнів про запорізьких козаків, їх традиції,  побут, звичаї; залучити учнів до джерел національної історії й культури, сприяти патріотичному вихованню кожного учня, осмисленню себе частинкою великого українського народу, пробуджувати національну свідомість, загартовувати вихованців фізично і морально.

Голос за кулісами:

У сьому світі кожен зна

Є Батьківщина лиш одна,

Це наша славна Україна.

Не забувай Шевченка спів

Про горду славу козаків,

Не забувай, що ти — дитина

Землі, що зветься Україна!

Про Україну, рідний край

Ти завжди, друже, пам'ятай.

Вчитель:  Відомо людям ще з давніх – давен: «дерево життя» – це гілка, на якій ростуть три листочки: 1-й – символ минулого, 2-й – сучасного, 3-й – майбутнього часу.

Зображення «дерева життя» зустрічається на давніх каменях і свідчить про те, що люди в сиву давнину знали про нерозривний зв′язок минулого, теперішнього і майбутнього. Все навколишнє – це наслідок минулих дій, а в тому, що відбувається зараз, народжується майбутнє.

Тому, щоб бути освіченою людиною, краще орієнтуватися у житті, треба вивчати минуле свого народу, його історію. В минулому України відоме таке легендарне і неповторне явище як Запорізька Січ.

Дорогі гості! Сьогодні ми проведемо один день на Запорізькій Січі, ознайомимось з життям нашого славного козацтва. І перевіримо чи не втратили ми сміливості, спритності і кмітливості, прекрасних якостей наших славних предків – козаків запорозьких. А допоможуть сьогодні нам у цьому учні 3 (курінь «Джура») та 4 класів (загін «Чайка»).

(під звуки маршу виходять учасники і відбувається представлення куренів)

Учні 4 кл. Ми роду козацького діти,

ми любимо сонце і квіти,

і сонце нам шле свій привіт.

Ми роду козацького діти,

землі української цвіт.

Учні 3 кл. «Ми козацького роду,

                     Славних предків діти,

                     І у школі всі вчимося,

                     Рідний край любити»

Звучить «Пісенька Джури»

Мій вусатий дід

Знав, як божий день

Свій козацький рід,

Та співав пісень.

По краплині пив

Я дідові слова,

То — святі скарби,

То — вода жива.

Приспів:

Нагадайте мені, тату,

Дідові пісні.

Запрягайте, любий тату,

Коника мені.

Я від хати і до хати

Буду тих пісень співати,

Бо козакам, рід від роду,

Та й немає переводу.

Гей, гей, гей!

Гей, гей, гей!

 

Нам роздольний степ

Вірний оберіг.

З нього проростем,

Помагай нам Біг!

Матінка одна

Нам на сотні літ

Лада весняна,

Україна-світ!

Приспів.

Ведуча:  Ну що ж, шановне панство, а зараз повернімося у минуле.(Лунає барабанний дріб.) Наскільки нам відомо, козаки жили куренями (як ми у школі класами). Кожен курінь, йдучи у бій, вибирав собі за наказного курінного отамана, найхоробрішого і найкмітливішого козака. А у вас є такі отамани?... (відповіді дітей).

Отже, хороших отаманів вибрано. Відтепер ви маєте дбати про козаків свого куреня, як батьки про дітей.  Як ви думаєте, козаки прокидалися рано? (відповіді дітей)

Якими б не були погодні умови, козаки кожного куреня вставали ще до схід сонця і бігли купатися на річку. Потім снідали…. А що ж їли козаки?

Діти:(приблизні відповіді дітей) соломаху, тетерю, куліш, вареники, мед, галушки, варену або печену рибу, юшку з риби (щерба), іноді баранину або дичину і т.д

А зараз і ви маєте змогу поласувати ними, тому проведімо гру «Смачна трапеза», ви маєте по черзі підбігти до горщика та взяти ложкою вареник – повернутися назад, а останній учасник повинен показати пустий горщик.

(проводиться конкурс)

Ведучий: Після заутрені починалась бойова підготовка. Тому зараз ви зможете продемонструвати всю свою силу, а саме міцність своєї руки. Станьте, будь-ласка один навпроти одного, так ви зрозумієте з ким вам випало поборотися. А ми побачимо, хто сильніший.

(учасники по черзі запрошуються за стіл, де міряються силою)

Ведуча: Рівно в полудень із фортечної гармати лунав постріл. За цим сигналом козаки йшли обідати. Після обіду линули думи, пісні, козаки слухали розповіді кобзарів. Потім наставала тиша, замовкали козаки, і кожен із них подумки линув до рідної домівки. Згадувалося рідне село, старенька хатина, брати, сестри, рідна ненька. І всі ці думки виливались у пісню.

Ведучий: Українська пісне!

Ти пройшла шляхами

До мойого серця і живеш у нім,

Українська пісне!

Чарівна, всесильна!

Ти такою будеш через сотню літ!

Українська пісне!

Вчить тебе дитина

Щоби пам’ятала

свій козацький рід!

А тепер можна і пісню заспівати.

( Діти співають козацькі пісні)

Ведуча:  Усім відомо, що козаки любили не тільки помірятися силою, поспівати,    а й добре поїсти та ще й попити. І часто влаштовували змагання з цього приводу. Тому сьогодні і ми влаштуємо таке змагання. Я запрошую до себе отаманів. Вашим завданням буде наввипередки випити по кухлю традиційного улюбленого козацького напою, назву якого я поки що не скажу. Хто першим вип’є цей напій і скаже його назву – отримає додаткові бали для свого загону, ну і звичайно, звання «Справжній козак».

(отамани п’ють узвар на швидкість)

Ведучий:  Зараз я проведу ще одну гру, яка зветься «Гуси». Команди прошу вишикуватись за лінією. У першого учасника прапорець. Вам за сигналом потрібно навприсядки дійти до стільця (фішки), обійти його, повернутись і передати свій прапорець далі. Який загін швидше пройде дистанцію та підніме свій прапорець – той і виграє цей конкурс.

Ведуча:  Наші козаки шанували жінку як берегиню всього живого на землі. Але до козачки вимоги були особливі. Вона мала бути сильною і ніжною водночас. І мені хотілося б знайти серед нас таких дівчат. Я запрошую до участі в конкурсі двох дівчат, які принесуть бали своїм куреням.

(учасницям даються дві пір’їнки)

За моїм сигналом, коли розпочне грати музика, ви повинні підкинути пір’їнки вгору і дмухати на них знизу. Кому вдасться найдовше протримати їх в повітрі,той і принесе бали своїм куреням і ще отримає звання «Найніжніша козачка»

Танок «Черевички»

Ведучий:  А ще полюбляли козаки під звуки кобзи потанцювати, тому я запрошую по 1 учаснику від куреня. Вам потрібно якнайдовше виконувати елемент українського гопака. 

Звучить пісня "Я маленький козак"

Я - маленький козак,

Вусів ще не маю

Та до гарних дівчат

Я уже моргаю.

Скільки ще мені чекать,

Коли прийде той час,

Будите давно ви спать,

А я вас захищать.

Приспів:

Ой, ой, ой, ай, ай, ай,

Мамо, проводжай,

Запрягай коня

Для малого козака.

 

Я - маленький козак,

Шаблі ще не маю

Та у бійці любій

Я перемагаю.

Кілька років треба ждать,

Щоб трішки підрости,

Дуже люблю мандрувать

У дальнії світи.

Приспів.

 

Я - маленький козак,

Дівки ще не маю

Та ніякі труднощі

Мене не лякають.

Не боюсь ніяких чар,

Ні чорта самого,

Із далеких країв

Я спішу додому!

Приспів.

Ведуча:  Щоб переконатись у тому, що ви всі славного козацького роду і знаєте його історію, проведемо невеличку вікторину. Ось у мене є така чудова скринька в якій знаходяться цікаві запитання на які ви, порадившись, маєте дати відповідь. Отамани по черзі будуть зачитувати їх.

Перелік запитань:

1. Що означає слово «козак»?
2. Як називали приміщення, в якому жили козаки?
3. Яка була зброя у козаків?
4. Як називаються козацькі штани?
5. Що було символом влади козаків?
6. Як називається зачіска козака?
7. Як називали козацькі судна?
8. Хто очолював козацьке військо?
9. Де була розміщена Запорізька Січ?
10.  Від кого захищали свій край козаки?

Ведучий:Окрім спритності та сили, козаки завжди цінували дружбу та взаємовиручку. Часто тільки від злагоджених дій залежало життя кожного козака, тому  зараз конкурс «Перетягування линви». За моєю командою ви перетягуватимете канат. Переможе команда, яка зможе перетягти центр каната, більше ніж на один метр у свою сторону.

Ведуча:  Засвідчили разом сьогодні всі.

                 Що козацькому роду –  нема переводу!

Висновок журі:

Усім учасникам конкурсу присвоїти почесне звання «козак» і вручити пам’ятні подарунки та почесні грамоти.

Козачат усі щиро вітаємо,

Здоров′я і щастя бажаємо!

 Ведучий:  Отже, шановні гості та учасники, ми коротенько ознайомили вас із спадщиною запорізького козацтва. Нехай дійде до ваших душ брязкіт їхньої зброї, шелест козацьких знамен, стогін української землі від копит навальних ординців, як межа між життям і смертю, між минулим і майбутнім нашого народу.

Хай, добрі люди, вам щастя буде.

Хай буде доля на все роздолля.

А до того — літ пребагатона добро і згоду !

Хай не буде переводу козацькому роду!

Всіучасникиразом:  Хай же козацькому роду не буде переводу!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Свято української кухні

 

Мета: ознайомити та поглибити знання дітей про традиційні українські страви; розвивати куль­туру зв'язного мовлення, вміння виступати з пові­домленням; виховувати шанобливе ставлення та інтерес до народних обрядів, традицій, оберегів, побуту українців; сприяти духовному розвитку осо­бистості.

Обладнання: вишиті рушники, декоративний кошик та овочі і фрукти; презентація та аудіозаписи пісень; традиційні українські страви: варе­ники, пироги, каша, голубці, кисіль, галушки...

По периметру зали стоять столи, вкриті вишитими скатертинами та рушниками. На них роз­міщені страви української національної кухні в розпи­саному дерев'яному, глиняному посуді. Звучить весела українська народна музика.

Ведучий

Добрий день вам, добрі люди!

Хай вам щастя-доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік!

Ведуча

Гостей дорогих

Ми вітаємо щиро,

Зустрінемо хлібом,

Любов'ю і миром!

Ведучий. Доброго дня, шановні гості! Ми раді вітати вас на нашому святі української кухні!

Ведуча. Гостинний і працьовитий україн­ський народ здавна славився хлібосольством. Варто лише завітати до української оселі на годинку і без час­тування вас жодна господиня не залишить. Усе ситно, смачно, а головне — корисно та невибагливо.

Ведучий. Давайте пригадаємо, на які страви багате традиційне українське застілля, і не тільки прига­даємо, а й посмакуємо і похвалимо наших юних господарочок.

Ведуча. Отже, ласкаво просимо гостей на наше свято української кухні!

Звучить пісня «Зеленеє жито, зелене»

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене,

Зеленеє жито за селом,

Хорошії гості за столом.

 

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене,

Зеленеє жито ще й овес,

Тут зібрався рід наш увесь.

 

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене,

Зеленеє жито на лану,

Хорошії гості до ладу.

 

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене,

Зеленеє жито будем жать,

Дорогих гостей не забувать.

Ведучий. Україна здавна славиться своєю гостинністю, багатою і смачною кухнею. Борщі та пампушки, паляниці й галушки, вареники й ков­баси, голубці та крученики, пироги та калачі, млинці й холодці, печеня й напої з фруктів і меду відомі далеко за межами України. Наша національна кулінарія нараховує десятки тисяч рецептів страв.

Ведуча. Деякі страви мають багатовікову історію, наприклад, український борщ. Для більшості страв характерний складний набір ком­понентів. Лише способів варіння борщу налічується більше тридцяти, а до його складу входить близько двадцяти найменувань продуктів.

Ведучий. А яке розмаїття м'ясних страв: українські битки, шпигована часником і салом буженина, тушкована з капустою і салом свини­на, крученики, завиванці, фарширована птиця.

Ведуча. А рибні? Карасі в сметані, короп  фарширований грибами і гречаною кашею, щука туш­кована з хроном, рибні крученики, юшка...

Ведучий. Ну, і звичайно, не менш смачні та поживні страви з грибами: качка з локшиною та грибами, короп з грибами, гриби в сметані, яєчня з грибами, а ще юшка, мочанка, вареники, борщі… Одним словом, усього одразу не перелічити.

Ведуча. Тож настав час звернутися до наших твор­чих колективів. Вони докладніше зможуть розповісти нам про страви, які готували. Отже, розпочнемо ми з головного – хліба, бо «Хліб – усьому голова». «Без хліба немає обіду»,— кажуть у народі. І це щира правда. Хліб — головна страва на столі, і до нього ставилися з особливою пошаною.

Ведучий. Хліб шанували й берегли, як в багатих, і в бідних родинах. Існувало чимало традицій, пов'язаних з хлібом. Наприклад, коли заходило сонце, намагалися не починати нової хлібини. Не вчиняли тісто проти великих свят. Окраєць, що впав на підлогу, обережно піднімали і, поцілувавши, клали на стіл, а крихти зі столу ніколи не змахували в сміття.

Ведуча. Хліб можна їсти будь з чим, а особливо він смакує до борщу. Як не можна уявити моря без води, саду без дерев, так для українця немає обіднього столу без миски бор­щу.

Ведучий. Борщ — це символ родинного тепла, сімейної зла­годи і спокою. Чому так часто згадують цю страву? Тому що вона настільки давно увійшла до списку традиційних українських страв, що стала одним із найголовніших і найулюбленіших символів народної кухні й сутності життя.

Ведуча. А ще більше про борщ розкажуть учні 5 класу.

Ведучі відходять на задній план. Звучить весела українська музика.

Учні представляють свою страву й  композицію з буряка та виконують пісню «Борщ»

Все, що росте на українському городі,

З любов’ю щедро ми до столу подаєм.

Та над усе в житті ми дякуєм природі,

Коли смокуєм щойно звареним борщем.

Він по обіді кличе кожного до хати,

І по тарілці розливається душа.

Нас і за вуха від борщу не відірвати,

Коли він ллється наче пісня із ковша.

Приспів:

Ой, мій борщ, пахне часничком!

Вся рідня за одним столом.

До борщу сметанки ложечка

Проситься сама, та й не одна!

 

Зі всього світу до нас в гості їдуть друзі,

Ми хлібом-сіллю зустрічаємо їх всіх.

І за столом зібравшись у тісному крузі,

Луною котиться довкола дружній сміх.

Гостинність наша переповнює по вінця,

Усі упевнені, що ми в раю живем.

Та щоб пізнати справжню душу українця,

Вам необхідно причаститися борщем.

Приспів: (2 рази)

Чути розмову, до хати заходять Стецько та дівчина.

Стецько. Здоровенькі були! Оце почув, що про їжу говорять та гайда до вас!

Дівчина. О, Стецю, а що то ти носиш?

Стецько. А це Уляна втеребила мені гарбузя­ку. Казала, що каші наварить, а сама пропала, як булька на воді. А може, ти мене, Галю, почасту­єш чимось смачненьким, то я до тебе посватаюсь.

Дівчина. Посватайся, Стецю, посватайся, то ще одного гарбуза отримаєш.

Стецько. А ти дівка образована?

Дівчина. Образована.

Стецько. А в заморських краях бувала?

Дівчина. Бувала, Стецю, бувала.

Стецько. А що там варять, їдять?

Дівчина. Страв кращих, ніж у нас готують, я не зустрічала!

Стецько. Ти що?

Дівчина. Ось послухай.

Я в Італії була, їла макарони.

На Кавказі — шашлики,

А у Штатах — гамбургери.

Але щось не вистачало,

Їжі нам було замало

І приснилася мені

Каша варена в печі.

Стецько. А ще і салом можна затовкти ту кашу. Я б весь баняк враз «зметелив би». А ти кашу вмієш варити?

Дівчина. Авжеж, Стецю, вмію. Особливо з гарбуза.

Стецько. Ось така дівчина мені підходить. То я буду свататись до тебе.

Дівчина. Стецю, поговорімо потім про це, а зараз залишимось на святі та й послухаємо кра­ще, які страви готують.

Стецько. Може, і мені щось смачненьке перепаде.

Ведучий. «Борщ без каші — удівець, а обід — сирота», «Де піч та каша — там домівка наша».

Ведуча. Як із крупинок каша, так із днів-зерняток складається людське життя. Каша — це сим­вол продовження роду. Вона супроводжує людину від самого народження, адже є першою стравою після материнського молока.

Ведучий. Це одна з найсмачніших страв народної кухні. «Вари воду — вода буде, сип крупу — каша буде»,— цим прислів'ям визначається рецепт цієї страви. А найголовніший секрет її — побільше масла, бо «маслом каші не зіпсуєш»

Ведуча. Народних обрядів, елемен­том яких є каша, чимало. З давніх-давен каші при­сутні на весільному столі. «Коливом» називають поминальну кашу. Головна страва на святвечірньому столі — кутя. Пшеничне зерно символізує воскресле життя, а мед означає солодкість. На Святвечір перед вечерею батько прочиняє надвір двері й голосно ви­гукує: «Морозе, морозе! Іди до нас кутю їсти, а коли не йдеш, то не йди на жито, пшеницю, всяку паш­ницю!» А на свято Катерини дівчата кашею закли­кають долю. Часто вони закопували горщик каші, примовляючи: «Закопали горщик каші, ще й кілком прибили, щоб на нашу вулицю парубки ходили!»

Ведучий.На Україні кашу виготовляли з пшона, гречки, ячменю, пшениці, вівса, кукурудзи, пізніше рису. Але найулюбленішою все ж таки залишалась гречана каша: «Гречана каша — то матір наша»

Ведуча.  Цікаво, а яку ж кашу приготували сьогодні учні 10 класу?

Наперед виходять учні та представляють свою страву (рецепт)  та композицію з гарбуза.

Ведучий. Друзі, відгадайте загадку:

(Звертається до глядачів)

Химерний, маленький,

Бокастий, товстенький,

Чимось смачним напхався,

В окропі скупався.

Глядачі відповідають: «Вареник»

Ведуча.  Так, правильно, вареник. І на сході, й на за­ході, і на півдні та півночі України — всюди гостя зустрінуть вареничками. Ця страва завжди доречна — і в піст, і у свято. «Вареники на стіл — біда за поріг»,— каже народна мудрість.

Ведучий. А вже скільки є начинок для вареників, їх просто не злічити. Із сиром, м'ясом, карто­плею, капустою, вишнею — це традиційні начинки. Такі варе­нички варять по всій Україні. Але є й особливі рецеп­ти. Вареники готують з гречаною кашею, з рибним фаршем, сухими грушами, ягодами чорниці, а ще господині подають до столу вареники з телячою печінкою, перекруче­ною з салом, цибулею та перцем.

Читання гуморески  «Вареники-вареники!»

Сидить москаль на прилавку,

Прищурює очі...

Так і знати: москалина

Вареників хоче.

Хоче бідний вареників,

То й ніщо питати!

Та тільки їх по-нашому

Не вміє назвати.

«Хазяюшка, галубушка! —

Став він говорити. —

Свари-ка мне вот энтаво!..»

«Та чого зварити?..»

«Да энтаво... как, бишь, ево

У вас называют?..

Вот, что, знаешь... берут тесто,

Сыром накладают...»

«Та бог його святий знає,

Що вам, служба, гоже!..

Тісто сиром накладають...

То галушки, може?..»

«Не галушки, не галушки,

Я галушки знаю...

Свари-ка мне, галубушка...

Все, бишь, забываю...

Уж с глаз долой, так с памяти!..

Вот энтакой бес-то!..

Да знаешь ли, энтак сыр-то,

А на сыре тесто!..»

«Та бог його святий знає

І добрії люди!..

Сир у тісті?.. Хіба, може,

Чи не пиріг буде? »

«Да не пирог, голубушка...

Экая досада!..

Да знаешь ли, туда масла

Да сметаны надо!..»

А вона-то добре знає,

Чого москаль хоче...

Та чекає барабана,

Заким затуркоче.

Як почула барабана...

Слава тобі, боже!

Та й говорить москалеві:

«Вареників, може?..»

Аж підскочив москалина...

Та ніколи ждати.

«Вареники-вареники!» —

Та й пішов із хати.

                     (Степан Руданський)

Ведуча.  Жодне свято в Україні не обходилось без вареників. Та ще й з незвичайними начинками. Ліплячи вареники для парубків, дівчата у два-три варенички загортали пісок, бо­рошно, вовну, сіль.

Ведучий.А ще, варенички люблять різну поливку. Це і сметана, і смажена цибуля зі шкварками, і масло.

Ведуча.

Є вареники у хаті —

В Україні все гаразд:

Всі —^; щасливі і багаті,

Щедре сонце світить в нас!

Слава хаті українській,

Слава нашій всій землі,

І вареникам у мисці,

Що на нашому столі!

А нам вже цікаво дізнатись з якою начинкою вареники підготували для нас учні 3 класу.

Учні 3 класу представляють свою страву і ягідну композицію та виконують інсценізацію  пісні «Ой, вареники»

Ведучий. Впевнений, що кожен чув вислів «Картопля – другий хліб». Саме їй належить головна роль серед овочевих культур. Її варять, печуть, смажать, тушкують… З неї готують різноманітні страви, але найпопулярнішими залишаються деруни.

Ведуча.

Деруни, дерунчики

Ой,смачні ж, голубчики!

Як на стіл їх подаси

То й не треба ковбаси!

Ведучий.

Деруни, дерунята, дерунчики,

Золотаві, духмяні, смачні,

Ви окраса поліського столу,

Страва на день і цілі віки!

Ведуча. Деруни, або як їх ще називають, «терчаниками», «тертюхами», «кремзликами», «картопляними пляцками», готують господині з різними начинками: сиром, яйцем, м’ясом, грибами, а також додають до них шкварки, сметану, ряжанку, смажену цибулю та ін.. соуси. Їх смажать, тушкують та запікають у горщиках.

Ведучий. Мабуть, кожен із вас чув про День Деруна, який влаштовують щорічно восени коростенці. Саме там був спечений найбільший дерун вагою 118 кг, який був занесений до Книги рекордів України. Також у Коростені в 2009 році встановили справжній пам’ятник деруну.

Ведуча. Знають, що деруни – це дуже смачна та ситна страва й учні 8 класу, які вже поспішають їх нам презентувати.

Учні 8 класу представляють свою страву і композицію з картоплі  та виконують  пісню «Деруни»

Всі знають, що картопля другий хліб.
Їмо її і зранку і в обід,
І варимо і смажемо й печем,
Мундирчики готуєм і товчем.

Та хоч усі ті страви і смачні,
Готуй хоч на воді, хоч на вогні,
Ніщо нам не замінить деруни,
Бо пахнуть Україною вони.

Приспів.
І панянки і пани полюбляють деруни,
Їх сметанкой поливають, і здоров’я файне мають.
І багаті і прості, і худенькі і товсті,
І співачка і гончар, Президент і перукар.

Прості і невибагливі вони,
Кругленькі Українські деруни,
Картопелька, мучичка і яйце,
Підсолемо, підсмажемо, і все.

Вони такі рум’яні, запашні,
І кожен раз нагадують мені
Бабусине і мамине тепло,
І всю родину разом за столом.
Приспів.

Ведучий.У народі кажуть: «Краще нині горо­бець, як узавтра голубець».Ведуча.Так, голубці — це друга поширена укра­їнська страва, яка готується з листя кислої чи свіжої капусти та начинки з м'яса, рису чи гречки, кукурудзяної чи пшоняної круп, грибів, карто­плі, квасолі, цибулі, моркви та різних прянощів.

Ведучий. Важко було уявити святковий стіл в українській родині без голубців.

Голубці готували як на по­всякдень, так і на свято. З 20-30-х років нашого століття голубці почали начиняти рисово-м'ясною сумішшю та тушкувати, додаючи замість квасу томатний сік, соус чи пасту. 

Весела сценка «Куми і капуста»

Драстуйте, куме, драстуйте!
Доброго дня і вам, куме!
А шо то ви таке у мішку тягнете?
Та де ви бачите мішок?

Е, не ховайте, не ховайте, куме! Краще покажіть що там. 
Та де?
Та он – де. І що там у вас у мішку таке качається?
Та це …голова…
Яка? Боже, невже ви кого вбили чи зарізали?! Свят, свят, свят з вами, куме!
Та що ви мелете! Ось я краще вам загадку загадаю – ви і дізнаєтесь .що в мене в мішку.
Ану ж давайте, куме, зараз відгадаю.
Слухайте! Була дитиною – не знала пелюшок, а старою стала – 100 пелюшок мала.
Ой! Боже, та це ж Пріська Черпачка! Поки малою було – все таке голісіньке бігало, одна сорочина на ній. А тепер, як нарядиться – спідниць штук три, а потім кофтинки різні ,жупани, кафтани, хустки, свитки, …то точно 100 пелюшок. Боже, то невже ви її голову у мішку носите?
Та Господь з вами, куме! Що ви плетете?! Ось краще давайте другу загадку загадаю.
Вузлувата, головата, сто сорочок на ній і на одній нозі стоїть.
А..! То це Параска Манзюкова! у неї голова о-го-го, як гарбуз і на одній нозі зараз скаче, бо другу їй колодою прищемило. То це ви її укокошкали, куме?

Та заспокойтеся, куме, у вас одні страхіття та покійники на умі. Що я вам, рецидивіст якийсь чи, що…Діти, а може ви відгадаєте ці загадки і скажете, що у мене у мішку?
Вузлата, листата, а росте головата,
На одній нозі стоїть, сто сорочок на ній.
( діти відгадують)
А навіщо вам ця капуста? Її моя коза, і та не хоче їсти.
Е , куме, це така корисна штука, що її сам імператор Діоклетіан вирощував.
А я знаю, куме, що капуста ще буває цвітна, червоноголова, савойська, брюссельська і навіть, кольрабі – це така, що нашу ріпу нагадує.
А ще в капусті найбільше вітаміну У . Саме цей вітамін лікує виразку шлунку, гастрити, хвороби печінки. Допомагає запобігти атеросклерозу.
А ось ті, що хочуть схуднути обов’язково повинні їсти капусту, бо вона тільки місце в шлунку займає, а калорійність її низька.
То чого ми куме з Вами тут розбазікались, давайте краще до столу та почнемо вітамін Увживати.

Ой, куме, а які моя жінка  голубціприготувала…
Та що там ваша, ось моя жінка які голубціготує….
А моя якііі, та ще як шкварочок туди вкине..
А моя з м’ясцем, як стушкує!

А моя з грибочками!

А моя  сметанкою, як заправить!
А моя цибулькою, як засмажить!
Та досить вже, куме, бо все це і в живіт не вміститься!
Та де ви там живіт бачите? То вже черево як у мого кабана. Царство йому небесне, від Покрови заколов.
Так у вас свіжина! То чого ж ви мовчите!? Ходімо ми зараз свіженького м’ясця та з квашеною капусточкою…!

Учні 9 класу представляють свою страву та композицію з капусти.

Ведуча. Одним з найдавніших слов'янських страв був кисіль. Раніше вівсяні зерна про­смажували, мололи, просіювали, дрібну муку запа­рювали окропом, трошки охолоджували,  додавали шматок хліба і залишали на ніч заквашу­ватися у теплому місці. Тісто по­винно було гарно вкиснути перед варінням. Зварений кисіль заправляли маковим або конопляним мо­локом чи олією.

Ведучий. Їли кисіль із хріном чи цибулею, а якщо готували кисло-солодкий кисіль, то до нього додавали ягоди з медом, розливали у миску і охоло­джували. Почату миску киселю годилося з'їсти відразу, бо інакше він підходив водою й ставав несмачним, звідки й приказка: «Сьома вода на киселі».

Ведуча. Кисіль вважали смачним, якщо він був густим. На початку XXот. кисіль готували зі свіжих чи сушених фрук­тів і ягід використовуючи кар­топляний крохмаль. Цей спосіб дійшов і до­нині, входить до меню урочистих трапез. Кисіль подають останнім, що є ознакою закінчен­ня застілля, за що його у народі й прозвали «ви­ганяйлом». А ще у наш час додають кукурудзяний крохмаль, і взагалі, кисіль замінило фруктове желе на сметані.

Учні 2 класу представляють свою страву та композицію з фруктів.

Вірш «Смачний кисіль»

А мені сьогодні мама

Наварила киселю

З полуницями й грушками.

Дуже я такий люблю!

 

Є ще й бубликів багато!

Раз-разочок надкушу

Й гостей любих повну хату

На киселик запрошу.

 

Хто в пробіжку, хто підскоком

Гості збіглись звідусіль.

Глянув заєць косим оком:

– Що, без моркви ваш кисіль?!

Впхнула ніс у чашку лиска

Та й похнюпилась сумна –

Ні котлета, ні сосиска

Їй не бачилась до дна.

 

– Щоб кисіль приготувати, –

Кіт тихенько муркотів, 

– Треба з цукром додавати

Трохи мишачих хвостів.
 

Крила звісили дві пташки:

– Добрий цей кисіль на смак, 

Тільки з бубликів круг чашки

Хтось обгриз солодкий мак.

 

Я ж звірятам із пташками

Мовлю строго й жартома:

– Це мені зварила мама!

Свій кисіль доп’ю сама!

Ведучий. Велику роль у традиційному народному харчуваннівідігравали пироги . Пироги виготовляли двох видів: печені й смажені. Печені пироги нерідко робили зкислого тіста,  того ж, що й хліб, тобто переважно житнього, але обов'язково з начинкою. Пшеничні пироги пекли лише на свята.

Ведуча. За начинку правили сир  розтертий з сирими яйцями, свіжу або смажену квашену капусту, варену квасолю, смажену моркву і цибулю з вареними яйцями, мак, свіжі ягоди та фрукти, горох, картоплю, гречану кашу зі шкварками, печений гарбуз із калиною, просмажене з цибулею м'ясо, смажені з цибулею гриби.

Ведучий. Готували ще й смажені пироги з прісного тіста на пательні з великою кількістю олії. Пироги й досі є однією з найулюбленіших страв.

Учні 7 класу представляють свою страву та композицію з моркви.

Виконують пісню «Із сиром пироги»

Служив козак при війську, мав років 23,

Любив він дівчиноньку, і з сиром пироги.

 

Чи з сиром, чи без сиру, чи з житньої муки,

Чи теплі чи холодні, а лиш би пироги.

 

Ішов він раз по стежці ранкової пори

І стрінув дівчиноньку, що несла пироги.

 

Дівча моє хороше, чи знаєш мої сни,

Що я тебе кохаю, і з сиром пироги.

 

Дівчина як почула, козацькі мрії-сни -

Відразу запросила на свіжі пироги.

 

І як вони діждались щасливої пори -

Вона його цілує, а він їсть пироги.

 

Та раптом із-за лісу взялися вороги,

Козак із переляку сховався в бур'яни.

 

А то були мисливці -ніякі вороги,

Взяли собі дівчину, і з сиром пироги.

 

Козак гірко заплакав,бо люті вороги,

Візьміть собі дівчину -віддайте пироги.

 

Ой, чули, чули люди, ой, чули, чули ви,

Ніколи не міняйте любов на пироги!

Ведуча. Млинці  — популярна страва з тіста. Пшеничне, пшенично-гречане, кукурудзяне чи житнє борошно розводили молоком, сироваткою, маслянкою або водою, іноді додавали крохмаль, вбивали яйця й замішували рідке тісто. Потім випікали на пательні змащеній маслом, салом чи олією.

Ведучий. Смакували вони зі сметаною чи ряжанкою,  сметанним соусом з грибами, засмажкою з цибулі. Найчастіше млинці начиняли сиром, складали у макітру, потім їх заливали гарнесенько сметанкою й запікали, такімлинці називалися налисниками.  Зазвичай цією стравою закінчувалася гостина. Млинці були однією з найпопулярніших страв на Масляну.

Учні 4 класу представляють свою страву та композицію з кукурудзи.

Виконують пісню «Ой, які смачні млинці»

В кожну хату дівчина двері відчиняла
Та це ж святовже до нас в гості завітало.
Тісто в діжці підійшло ,з печі жаром дмуха
Смачні будуть в нас млинці - відтягніть за вуха

Приспів:
Ой,  які ж смачні млинці скрізь готують нині.
З маслом,сиром та варенням скрізь по Україні.
Їх до столу подають додавши сметану.
Люблять діти і старі страву бездоганну.

Ми до столу просим вас, наші любі друзі.
Гарні пахощі стоять аж по всій окрузі.
До млинців наллємо чай,той що наймиліший
Веселіше не знайдеш свята і гарніше

Час швидесенько біжить, а душа співає
На гостину нас усіх в гості зазивають
Із начинками  млинців  напекливід рання
Свято вже до нас прийшло з щедрим частуванням (2)

Приспів.

Ведуча. Ще одна популярна м’ясна страва – холодець, або, як його ще називають студень чи драглі. Варили його зі свинини, телятини, яловичини декілька годин. Додавали корінь петрушки, пастернак, моркву, цибулю, часник, та обов’язково хрін чи гірчицю. Хрін повинен був вражати своєю гостротою.

Ведучий. В урочистій народній трапезі ця страва входила до складу обов’язкових. Саме цю страву нам презентують учні 4 класу.

Учні 11  класу представляють свою страву та композицію з хрону.

Інсценізація жарту «Холодець»

— Ой, кума, ти звідкіля? (І торбинка нелегка).

 — На "Привозі" я була, півника шукала,

навіть курки не знайшла, шинка вчарувала

 і кров'янка запашна, вирізка, гомілка...

— Та кажи вже, що взяла?

— Сало на соломці, шкоринка в солонці.

 — Що купила? Покажи...

— Краще ввечері зайди:

встигну холодець зварити

ще й узвару літрів три.

—З чого буде холодець?

— Причепився, от капець...

Із ший курячих, з чого ж!

 —З чого? Ще не їв із ший курячих,

їв з хвостів товстих, телячих.

— Знаєш, куме, не навчай,

бо подам холодний чай.

Пенсії у нас які?

То ж бракує на хвости.

Шийки схожі, лиш малі.

— Схожі.., вигадала теж...

Кісточки, а м'ясо де ж?

— От причепа до жінок!

То візьми собі бінокль,

придивись великим оком

м'яса з ший, як із хвостів,

тільки б їв та не упрів...

— Добре. Взяти що до столу?

— О, це діло і розмова:

принеси до столу гуску,

а я виставлю капустку;

не забудь шматочок сала,

в мене хріну є чимало;

якщо є свиняча рулька,

в мене смажена цибулька.

— Що ти кажеш, кумця мила,

де такого взяти сила?

— Ти ж вередував неначе?

Шиї, бачите, курячі.

Як піднімуть ще тарифи

(хай би всі пішли на... рифи),

їсти будеш сочевицю,

уві сні скуштуєш птицю.

Ведуча. Ну, і як же без найпопулярнішого та найціннішого у традиційному харчуванні продукту —сала, яке і варять, і печуть, і смажать і сирим споживають. Раніше його ще різали на квадратні шматки, щедро солили і складали у дерев’яні ночви, скрині, бодні, керамічний посуд чи підвішували в торбах полотняних у коморі.

Ведучий. До двох років могло зберігатися солоне сало. Сало вживали на полуденок і підвечірок із хлібом, огірками та часником, брали з собою в дорогу. Його приварювали й споживали на сніданок чи вечерю до картоплі, борщу, юшки, каші. А ще засмажували чи рідкі страви — борщ, капусняк чи юшку. Часто на смаженому салі господині робили яєшню. Шкварки надавали чудового присмаку кашам, вареникам, млинцям, галушкам, мамализі, лемішці, тощо. Сало й сьогодні є надзвичайно популярним.

Учні 6 класу представляють свою страву та композицію з цибулі.

Виконують пісню «Сало»

Знов дорога повела
Від села і до села
Де цвіте картопля на городі
Де вкраїнське сало завжди в моді
Сало їм, на салі сплю
Бо я так його люблю
От якби ще й салом укривався
То як сир у маслі б я купався

Приспів:
Ой, ой, ой, і до душі припало
Ой, ой, ой, ти наше рідне сало
Ой, ой закуски кращої немає
Гей, веселись! Душа співає
Ой, ой, ой, і наше рідне сало
Ой, ой, ой, тебе не буде мало
Ой,ой, з тобою наш народ гуляє
Гей, душа співає

 

Український талісман
Віковічний наш талан
Сало - символ сили і достатку
Буде сало - буде все в порядку
Хай кабанчики ростуть
Хай багатство нам дають
Щоб ми всі жили як бочки в салі
Щоб не знали горя і печалі

Приспів:
Ой, ой, ой, і до душі припало
Ой, ой, ой, ти наше рідне сало
Ой, ой, закуски кращої немає
Гей, веселись! Душа співає
Ой, ой, ой, і наше рідне сало
Ой, ой, ой, тебе не буде мало
Ой, ой з тобою наш народ гуляє
Гей, душа співає

Ведуча. Наша українська кухня надзвичайно різноманітна і смачна, щедра, як душа нашого працьовитого народу. Вона– це такий же спадок, як мова, музика, література, яким ми маємо пишатися і шанувати.

Ведучий.Пам’ятаймо, хто ми є, бережімо наші звичаї і традиції! Ну а зараз, гості дорогі, усіх із радістю за­прошуємо до частування.

Разом: смачного вам!

Виховний захід закінчується частуванням усіх учас­ників та гостей.

 

 

Квітчаста хустка – берегиня вроди

 

Мета заходу: ознайомити учнів з  обрядовістю українського народу, визначити обрядове значення української  хустки; показати різні види пов’язування та використання хусток, продемонструвати їх глядачам;прищеплювати учням інтерес і виховувати поважне ставлення до українських звичаїв та обрядів, розвивати естетичний смак і творчі здібності.

Обладнання:Сцена прикрашена композицією з великих українських хусток; презентація, записи українських народних пісень, виставка малюнків учнів школи.

ХІД ЗАХОДУ:

Голос за кулісами

Хустка – крила над батьківським краєм,

Вона барви ввібрала у себе усі.

Зустрічайте це диво Вкраїни –

Гарну хустку у всій її пишній красі.

Вокальна група виконує пісню"Квітчаста хустка"

На ній - і гроно, і пелюстка,

і небо, райдуги на ній. 

Мов берегиня роду-хустка.

Здавен у нашій стороні.

То - нареченим на щастя,

То на добро матерям,

Вічний дарунок – хустина квітчаста

Знана стежкам і вітрам.

 

Веселі ви чи сумовиті

На схилах Ворскли чи Дінця, -

Нема таких жінок у світі,

Котрим вона не до лиця.

Мов помолодшала мати,

Гарна й сестра дорога.

Роси в хустині, немов діаманти,

Зорі й квітки в берегах.

 

Ой ті луги та бережечки.

Які вгорі такі й внизу...

На щастя й радість-два ріжечки,

А два-на смуток і сльозу.

Сонцю й роботі-найближча

Подруга днів осяйна,

Душу зігріє і зніжить обличчя

Хустка-тернова весна

Ведуча 1.Наша рідна ненька Україна – це край де почалося наше життя, тут жили наші прадіди, тут корінь українського народу, який сягає в далеку глибину століть.

Ведуча 2.Ми –  українці, а значить, маємо знати свою історію, любити свій народ, розвивати культуру і традиції.

Ведуча 1. А це означає, що ми маємо пам’ятати батьківську домівку,мамину пісню, берегти ті неоціненні реліквії, які передають нам у спадок.

Ведуча 2. Ви лише погляньте на цей витвір мистецтва – українську хустку!Яке розмаїття барв і візерунків!

Ведуча 1. Сьогодні ми вас познайомимо з українськими народними обрядами та звичаями, пов’язаними з цією перлиною українського народного побуту.

Ведуча 2.Cпоконвіків українська хустина була одним з найважливіших елементів народного вбрання та невід’ємною частиною української культури. Вона була наділена якоюсь магічною силою та вважалась оберегом.

Ведуча 1. Хустина супроводжувала людину протягом усього її життя. Вона як берегиня роду була з нею від самого народження і до останнього подиху.Хустину використовували, коли в родині народжувалась дитина, а також під час обряду хрещення немовляти.

Ведуча 2. У кожній родині, де підростала дівчина, розмальована скриня,                    в якій зберігали хустки, мала повнитися хустками. Мамина хустка… Прикладаєш її до щоки й відчуваєш всю мамину ласку, мамині лагідні теплі долоні, відчуваєш її ніжні вуста, що цілували цю берегиню, бажаючи своїм дітям щасливої долі, чуєш мамину колискову пісню.

 Дівчинка1.

Торкаючись рукою до хустини,

Я чую дотик ніжного тепла,

Бо ця хустина наша берегиня,

У ній є сила правди і добра.

Дівчинка2.

Подаруй мені, мамо, хустину

Із червоним, як мак, бережком,

Запишаюся в ній, як дитина,

Як калина під білим сніжком.

Дівчинка3.

Дай мені, мамо, хустину на щастя,

Хай буде на згадку вона,

Щоб не була поміж нами далека

Навіть чужа сторона.

Дівчинка4.

Не цурайтесь хустинок, дівчата,

Що ж ви носите тільки шапки?

На хустки Україна багата,

І цвітуть ще на них бережки.

Ведуча 1.  Доні – від мами, онуці – від бабусі – так передавали хустки в родині, що було свідченням єдності, міцності родини.

Ведуча 2.Іберегли її, як неоціненний скарб, як найдорожчу реліквію. Вона була родинним оберегом.

Звучить пісня «Хустина»

Візьму бабусину хустину 
На колір – синя синь небес, 
На себе я її накину – 
І в захваті замовкне все! 
І навіть квіти синьо-сині 
У здивуванні струсять синь, 
Коли в бабусиній хустині 
Ступлю у синю далечінь! 
А синє сонечко на трави 
Застеле сині промінці, 
Такі м‘якенькі і ласкаві, 
Як сині китиці в руці.

Ведуча 1.  Хустина… Скільки в ній таємничості!  У хустині, як і в жінці, закодовані вічність життя, краса, чарівність, кохання. Українська хустка – це

прикраса, доля, оберіг, частина української культури, такої різноманітної та різнобарвної, як і вся українська земля.

Ведуча 2.Українська хустка – це справжній витвір мистецтва.Жінки й дівчата довгими зимовими вечорами вишивали хустки. Розшивали їх різнобарвними нитками, шовком, навіть золотом і сріблом, зображуючи геометричні орнаменти чи квіти.

Ведуча 1.

На цій хустині квіти в різнобарв’ї,

На ній весна буяє молода.

І ніби зігріває теплотою,

В ній чути щебет солов’я.

Ведуча 2.

Швидко-швидко нитка сновигає —

Матір доньці хустку вишиває.

Вишиває хустку їй на свято,

А на хустці — квіточок багато.

Злото-нитку в хустку додає —

Вона доню заміж віддає!

Скільки на тій хустці квіточок,

Стільки буде в доні діточок!  

Дівчина виконує пісню «Мамина хустка»

Все минає з часом і з роками

Змінюється мода і пісні,

А в матусі хустка з тороками

Схована у скрині десь на дні.

Приспів:

Біла пелюстка, червона пелюстка -

В'ється мереживо без кінця.

Мамина хустка,мамина хустка,

Як вона доні моїй до лиця!

 

Сплетені віночком ніжні квіти

Квітнуть, наче долі оберіг,

А бабусі теплий літній вітер

Спомини приносить на поріг.

Приспів.

 

Ніжні, добрі і ласкаві руки

Білу хустку, мов вінок, зав'ють,

Дивиться бабуся на онуку -

Пригадає молодість свою.

Приспів.

Ведуча 1. Коли до дівчини приходили свати і парубок був їй до душі, то вона сватів перев’язувала рушниками, а нареченому дарувала хустку.

Ведуча 2.

Тихо-тихо ви погляньте:

Це ж хустина вишивана,

До години прихована.

Ось коли свати прийдуть —

Нареченому дівчина

В руки ніжно простягне,

Й разом з ним в життя піде 

Ведуча 1.На весіллі наречений з’являвся з хусткоюза поясом, а у церкві під час вінчання молодим  хусткою пов’язують руки, що було ознакою міцної сім’ї.

 Ведуча 2.Весілля завершувалося покриттям голови нареченої хусткою. Під супровід пісні «Горіла сосна, палала» свекруха зав’язувала невістці ту хустку, з якою наречений ходив на весіллі.

Іди доню за милого,

Візьми хустку гонорово,

Іди у світ широкий,

Візьми хустку в боки. 

Танцювальна композиція «Хустка  − берегиня вроди»

Ведуча 1. Коли юнак ішов до військамати обов’язково пов’язувала йому хустину, яка мала вберегти сина від усього лихого.

Вишивала мама хустку

Сину молодому,

Щоб його охороняла

Та вела додому.

Ведуча 2. Коли син вирушав у далеку дорогу, мати зав’язувала хліб у білу хустину, щоб не забував батьківського порогу.

Дай мені, мамо, хустину на щастя,

Хай буде на згадку вона,

Щоб не була поміж нами далека

Навіть чужа сторона.

Учень виконує пісню «Мамина хустка»

Я іду до тебе, мамо,
По квітучому саду,
Я несу до тебе, мамо,
Радість і журбу.
Затріпоче пелюстками
Хустка вдалині,
Тільки рідна моя мама
Вибачить мені.

Приспів:
Мамину хустку
В білих пелюстках
Ніжно до серця свого притулю,
Мамину хустку
В білих пелюстках
Я зберігаю в далекім краю.

Ведуча 1. Коли козак йшов на війну, кохана йому дарувала хустку — китайку червоного чи зеленого кольору, як символ вірності в коханні.  Вона ставала оберегом, щасливим амулетом козакові.

Дай же, дівчино, хустину,

Може, в бою я загину.

Темної ночі накриють очі,

Легше в могилі спочину...

Ой, дав він їй поклон низький

З коня вороного,

Вона ж йому хустину

З шовку зеленого. 

Ведуча 2.Хустка може чимало розповісти про свою господиню: дівчина вона чи заміжня жінка, ходить вона у веселощах чи горі, зібралась до свята чи до роботи. В українських жінок були буденні хустини, яківони одягали, коли порались по господарству, і святкові, в яких ходили до церкви.

Ведуча 1.Молоді жінки переважно носили хустини світлих кольорів, на жінках старшого віку можна було побачити лише темні, а вдови завжди одягали тільки хустки чорного кольору. Крім того, хустини були різного розміру і способи пов’язання цієї жіночої прикраси були різними.

Ведуча 2.Зараз дівчатка продемонструють нам способи пов’язання хусток в різних регіонах України.

Під коментарі ведучих дівчата демонструють зав’язані різними способами  хустки.

Ведуча 1. На Київщині кінці зав’язували навколо шиї та на потилиці.

Ведуча 2.У північних районах хустину пов’язували під підборіддям, а кінці – на маківці.

Ведуча 1. На Лівобережжі загорнутою хусткою обвивали голову так, щоб тім’я залишалось відкритим. Кінці з’єднувалися у вузол попереду і стирчали ріжками. Іноді зверху накладалася ще одна хустка.

Ведуча 2.  На Луганщині хустку зав’язували ззаду, під косою, залишаючи шию відкритою, або під підборіддям, щоб кінці вільно звисали попереду.

Ведуча 1. А у нас на півдні України модно було одним кінцем хустки обмотувати шию, а інший вільно звисав на грудях.

Ведуча 2. Упродовж століть в Україні хустка була найдорожчим подарунком.

Ведуча 1.Минають роки, десятиліття, виростають нові покоління, з’являється нова мода, та ніколи не  зникнуть народні традиції, обереги, які повсякчас знаходяться поруч з людиною.

Ведуча 2.  Хай цей традиційний оберіг українського роду –хустина – покриє усю Україну і захистить від війни та зла.

Ведуча 1.Усім нам треба берегти хустки і пам'ятати, що ми - українці.

Звучить пісня «Ми українці»

Ой, нічка ніченька, де ж та річенька, щоб печаль мою втопить.
Ой, де ж те сонечко, що у віконечко завітало хоч на мить.
А нас б'ють - ми не падаєм, а женуть - не йдемо.
Про погане не згадуєм і щасливо живемо.

Приспів.

А ми, в своїй сторінці хоч на хустинці, вріжем гопака.
А ми, ми Українці! Ми Українці, доля в нас така.
А ми, в своїй сторінці хоч на хустинці, вріжем гопака.
А ми, ми Українці! Ми Українці, доля в нас така.

Ой, земле, земленько, як же темненько, тай не видно небокрай.
Ой, літо, літонько, своїм дітонькам з неба зорі назбирай.
А нас б'ють - ми не падаєм, а женуть - не йдемо.
Про погане не згадуєм і щасливо живемо.

Приспів.

 

 

 

 

Свято українськоговареника

Мета заходу: вчити шанувати українські обряди; розвивати світогляд, широту думки; розвивати пізнавальний інтерес до українських традицій, культури і мови, творчі та артистичні здібності; прищеплювати любов до української культури та народних традицій; виховувати почуття національної гідності та гордості за українську націю.

Обладнання. Вишиті рушники, фартушки, тісто, качалки, посуд, начинки для вареників, вареники з різними начинками від кожного класу школи, цікаві факти про вареники, презентація про вареники (три технології приготування, відео про пам’ятники варенику та відзнаку)

Хід заходу:

Під українську мелодію виходять ведучі

Ведуча 1. 

Добрий день, кажу я  всім:

І дорослим, і малим!

Ведуча 2. Добрий день вам, добрі люди! Хай вам щастя-доля буде, Не на день і не на рік, А на довгий-довгий вік! Ведуча 1. Гей-но хлопці і дівчата! Поспішайте всі на свято Не баріться ні хвилини. Та ідіть до нас хутчіш Пісні жарти та смішинки Хай лунають все гучніш! Ведуча 2.Ох i веселе в нас свято буде! Ти тільки поглянь скільки людей зібралося!   Ведуча 1.Ну, звичайно, бо це ж чудове свято… . Ведуча 2. Зачекай хвилинку! А нехай нашi гості самі здогадаються на яке свято завітали! Тільки в хаті українській Покуштуєш диво з див: Тих півмісяців у мисці, де над ними в'ється дим, Бо гарячі - масло тане... Чи ж ви знаєте, що це? Всі відповідають: вареник. Ведуча 1.Та хто ж не вігадає такої смачної страви! Кожен скаже, що то… вареники! Ведуча 2. Так, дорогі гості у нас сьогодні– свято українського вaрeникa! Ведуча 1. Ой, ті вареники в сметані, Найсмачніші над усе! Українці! Пригадаймо, З чим вареники в нас є? Учень 1. Знає кожна господиня, Що до столу подає. З сиром там жовтіють в мисці, І з картоплею киплять... Полюбляють українці За столом поласувать. Учень 2. Ще з капустою наварять, Та з грибами - пахнуть як! Посмакуємо ми з вами, Посмакуємо - ще й як!

Ведуча 2. Кожна країна світу може похвалитися чималим переліком оригінальних страв, які складають її національну кухню. Та якщо говорити про борщ, галушки, кутю, сало, то іноземець точно згадає Україну. 

Ведуча 1.  Серед розмаїття традиційних українських наїдків особливе місце посідають вареники. З цією стравою пов’язано багато українських традицій і звичаїв. Про них пишуть вірші, гуморески і звичайно, складають пісні.

Учень виконуює пісню «Варенички мої»

Чи я ж не українець, не козак?
І до смачної страви не мастак?
Багато я чого у світі їв,
А до макітри серцем прикипів.
Бо розляглися в ній на всі смаки
Вареники! Вареники!

Приспів.

Варенички мої, варенички мої,
Варенички мої у сметані!
Варенички мої, варенички мої,
Варенички мої кохані.

 

І дух в мені козацький ожива,
І варить круто-мудро голова.
Пузаті розлітаються думки,
А в них лише одні вареники!
Пливе в сметані серденько моє,
І розстає, і розстає.

Приспів.

Варенички мої, варенички мої,
Варенички мої у сметані!
Варенички мої, варенички мої,
Варенички мої кохані.

Програш

Приспів.

Ведуча 2. Вареник за формою нагадує півмісяць, тому в народі йому приписували відповідні магічні властивості – сприяти добробуту і зміцненню здоров’я людини.

Ведуча 1. В Україні дуже люблять вареники. Ця страва, як і борщ, вважається найтиповішою в українській національній кухні. Слово «вареники» походить від слова «варити». Він має вигляд маленького конвертика з тіста, який наповнюють найрізноманітнішими начинками.

Ведуча 2. Вареники господині готували не часто, здебільшого у неділю і на свята, а також на весілля, хрестини, поминки, гостини, толоку й обжинки.

Ведуча 1. Ось і ми сьогодні  будемо готувати вареники, а про різні способи ліплення нам розкажуть три групи. А зараз давайте довідаємось, що вам відомо про них?

Учень з групи. Тісто для вареників готували з пшеничного борошна,додавали молоко або воду, яйця, цукор і сіль. Воду брали холодну, навіть крижану, тоді тісто довго не висихає і добре склеюється при виготовленні вареників. Смак тіста значно покращується з додаванням в нього розтопленого вершкового масла.

Учень з групи.Також для приготування вареників використовували житнє, пшеничне та гречане борошно або з їх суміші. Прісне замішували на сироватці з яйцем, давали йому вистоятись і розкачували варениці, які потім начиняли і варили разом з варениками.

Учень з групи. За начинку використовували сир, варену товчену картоплю,смажену капусту, варену квасолю, горохове пюре, пшоняну або гречану кашу, мак, калину, яблука, різні ягоди та сухофрукти. Варили вареники у крутому окропі, а потім складали у макітру й заливали засмажкою з олії або сала з цибулею.

Ведуча 2. Як же смачно це звучить!

Ведуча 1. А які ж були  способи ліплення вареників?

Група «Вареники з картоплею»

Учень 1. Вареники можна формувати різними способами: перший спосіб такий.

Тісто розкачують завтовшки 1-1,5 мм, ріжуть на смужки, потім на квадратики розміром 5х 5 см. Начинку кладуть посередині квадратика і зліплюють два протилежні кінці у трикутник.

Учень 2.

Я вареники ліплю,
Я вареники люблю,
З сиром , з полуницею,
З мясом, з вишнею, з чорницею,
А найбільше  картопляні!

Головне, щоб у сметані.

Учень 3. Наша група ліпитиме вареники з картоплею. Для цього ми вже відварили картоплю, пропустили через м’ясорубку, додали смажену цибулю і все гарно перемішали.

Ведуча 2. Дякуємо.А  поки учасники готують ми пропонуємо вашій увазі гумореску про вареники.

Гумореска

Сидить москаль на прилавку,
Прищурює очі…
Так і знати: москалина
Вареників хоче.
Хоче бідний вареників,
То й ніщо питати!
Та тільки їх по-нашому
Не вміє назвати.
«Хазяюшка, галубушка! —
Став він говорити. —
Свари-ка мне вот энтаво!..»
«Та чого зварити?..»
«Да энтаво… как, бишь, ево
У вас называют?..
Вот, что, знаешь… берут тесто,
Сыром накладают…»
«Та бог його святий знає,
Що вам, служба, гоже!..
Тісто сиром накладають…
То галушки, може?..»
«Не галушки, не галушки,
Я галушки знаю…
Свари-ка мне, галубушка…
Все, бишь, забываю…
Уж с глаз долой, так с памяти!..
Вот энтакой бес-то!..
Да знаешь ли, энтак сыр-то,
А на сыре тесто!..»
«Та бог його святий знає
І добрії люди!..
Сир у тісті?.. Хіба, може,
Чи не пиріг буде?»
«Да не пирог, голубушка…
Экая досада!..
Да знаешь ли, туда масла
Да сметаны надо!..»
А вона-то добре знає,
Чого москаль хоче…
Та чекає барабана,
Заким затуркоче.
Як почула барабана…
Слава тобі, боже!
Та й говорить москалеві:
«Вареників, може?..»
Аж підскочив москалина…
Та ніколи ждати.
«Вареники-вареники!»
Та й пішов із хати.

Ведуча 1. А зараз послухаємо другу групу.

Група «Вареники з сиром»

Учень 1.

Другий спосіб ліплення вареників такий: тісто розкачують завтовшки 1-1,5 мм, потім з нього вирізають за допомогою виїмки варениці, посередині кладуть сирну начинку, краї зліплюють. При цьому способі залишається багато тіста, яке швидко висихає і його знову треба перероблювати.

Учень 2.До вареників з сиром додають сметану чи ряжанку, або запивають холодним свіжим чи кислим молоком.

Ведуча 2. До вашої уваги Інсценізація пісні «Господиня»

Замісила  тісто 
Добула  сметани.
Позичила   сиру  я
У  куми   Тетяни.
Запашнеє   тісто
Сиром  напихаю.
Сама  пішла  до  сусіди
Поради питаю.
Ой сусідонько моя,
Дай же мені раду.
Бо з варениками я
навіки пропаду
Поки я в сусідки
Поради питалась
А собака влізла в хату
Наробила шкоди.
Влізла капосна на стіл
Всю сметану з’їла,
А вареники мої
Під стіл полетіли

А я ті варенички
Під столом збирала.
А на мене з борошном
Виварка упала.
Борошно на голові

Виварка на шиї

А варенички мої
Летять у помиї
А я тії варенички
В помиях збирала.
Зачепилась за баняк
Серед хати впала
А я тії варенички
На совок змітаю
Висипала на тарілку
Милого чекаю
Ой, не сердься на мене,
Я ж твоя Маруся,
Бо я така господиня
Як моя матуся

А я тії варенички
Знов ліпить взялася.
Бо я така господиня
У свій рід вдалася.

Цікаві факти про вареники

Ведуча 1. А яке ж свято без веселого танцю?

Ведуча 2. І його вже поспішають вам подарувати наші хлопчики та дівчатка.

( Танець «Ой, вареники у сметані»)

Ведуча 1. І послухаємо останню групу.

Група «Вареники з капустою»

Учень 1. Третій спосіб ліплення вареників такий: тісто розробляють на валик діаметром 2-3 см, ріжуть його на шматочки, кожен обкачують у борошні і розкачують варениці до товщини 1-1,5 мм, потім формують вареники.

Учень 2.  Для начинки можна взяти не тільки свіжу, а й кислу, тобто квашену капусту. Свіжу потрібно тушкувати із додаванням невеликої кількості солі, а кислу потрібно пропарити та трохи підсмажити.

Учень 3.  Підготовлені вареники кладуть у підсолений окріп і варять 5-6 хвилин, після цього їх виймають з води і трошки просушивши перекладають в макітру, поливають розтопленим вершковим маслом і злегка трясуть, щоб не злипались.

Учень 3. Тепер зрозуміло, що у нас пішло не так.Ось послухайте, як ми з батьком вареники варили

«Як ми з батьком вареники варили»( за П.Глазовим)

Батько наш  поїсти неабиякий мастак.
Що не зварить йому мати, все не так.
Вередує: - Як з’їдаю твій обід,
Наче гирю закладаю у живіт.
Он торік я в ресторані,— однім,— був…
Ледве миску з деволяєм не ковтнув.
Там таку дають підливку — смак і шик!
З нею з’їсти можна власний черевик.

Раз в неділю ми зосталися одні,

Сидимо удвох, немов на виданні.
— Не залишили  нам їсти, тo й нехай…
А ми зваримо вaреники давaй!
Налили ми в ночви свіжої води.
Півмішка муки засипали туди.
Я качалку взяв, а батько — макогон,
Тісто туго замісили, як гудрон.
Дріжджів кинули дві пачки — красота!
Потім перцю і лаврового листа.
Тісто витягли на стіл ми та й січем —
Я- ножакою, а батько – сікачем.

В казані кипить, аж піниться вода.
Я ліплю, а батько мій  вареники вкида.
На губах  у мене тісто, в батька сир.
Він по кухні походжа, як командир.
Хай живіт в нас лопне, а жінкам
Отакунького вареничка не дам!
В казані вода вирує, булькотить.
Сир гарячий нам на голови летить.
Покипіло так не більше двох годин,
Бачим: збились всі вареники в один.

Ми вареник той штовхаємо до дна,
А він лізе, випирає з казана.
Батько каже: — Ну, нехай вже буде так.
Покуштуємо, яке ж воно на смак!
Поділили ми вареник, сидимо.
Я виделкою, а батько ложкою — їмо.
Я помалу ремиґаю, він  жує.
— Синку,ну,  як враження твоє?!
Я показую на пальцях і стогну:
Зуби злиплись, язика не поверну.

В батька oчi лізуть з лоба — не ковтне.
— Стукни, сину, по потилиці мене! —
Я як двину його в шию кулаком!
Тут відразу нам полегшало обом.
Батько вперся  на своєму: — А жінкам
Я однаково й понюхати не дам!

Те, що я не з’їв і батько не доїв,
Потаскали кабанові ми у хлів.
А кабан понюхав тісто, кашлянув,
Перекинувся в баюру і заснув.
Батько штовх  його…Пардон, мосьє кабан!
Вибачайте, я не знав, що ви — гурман.
Може, й ви вже захотіли в ресторан?
І надів йому на голову казан…

Презентація  про пам’ятники варенику та відзнаку

Інсценізація пісні "А мій милий вареничків хоче"

А мій милийвареників хоче,

А мій милийвареників хоче.

Навари, милая, навари, милая,

Навари, уха-ха, моя чорнобривая.

Та й дров же нема, милий мій миленький,

Та й дров же нема, голуб мій сизенький.

Нарубай, милая, нарубай, милая,

Нарубай, уха-ха, моя чорнобривая.

Та й сили ж нема, милий мій миленький,

Та й сили ж нема, голуб мій сизенький.

Помирай, милая, помирай, милая.

Помирай, уха-ха, моя чорнобривая.

Так ходімо ж додому, милий мій миленький,

Вареничків наварю, голуб мій сизенький.

Не балуй, милая, не балуй, милая,

Не балуй, уха-ха, моя чорнобривая.

Ведуча 1.Діти, а хто знає прислів я про вареники?

Учень 1.Вареники- божіхваленики,кожен хвалить,та не кожен варить.

Учень 2. Вареники довели, що нам хліба не дали.

Учень 3. Сякі-такі вареники,а все ж кращі галушок.

Учень 4. Почекайте, вареники, прийде на вас масниця.

Учень 5. Сметаною вареників не зіпсуєш.

Молодці діти!

Ведуча 2.А поки варяться вареники хлопці нас трошки розвеселять.

(виходять три хлопці)

«Ліниві вареники»  муз. Ю .Шутенко, сл. А .Качана

Еники-беники, еники-беники,

Мама зварила ліниві вареники.

Мурка з-під столу нявкнула «няв!»-

Я їй лінивих вареників дав.

 

Боже мій милий, що з нею сталось!-

Мурка весь день по підлозі качалась,

Потім заснула біля дверей

І перестала ловити мишей.

 

Еники-беники, еники-беники,

Мама зварила ліниві вареники.

Жучка знадвору гавкнула «гав!»-

Я їй лінивих вареників дав.

 

Боже мій милий, що з нею сталось!-

Жучка весь день на порозі валялась,

Потім заснула біля плити

І перестала двір стерегти.

 

Еники-беники, еники-беники,

Знову зварили ліниві вареники.

Я у вітальні друзів зібрав –

Миску лінивих вареників дав.

 

Боже мій милий, що з нами сталось!-

Ми цілий день по вітальні  валялась:

Хто на дивані, хто на стільці,

Хто із виделкою в лівій руці.

 

Сном непробудним усі ми спимо,

В школу не ходимо й бурмотимо:

«Еники-беники, еники-беники,

Мама зварила ліниві вареники…»

Ведуча 1. Вареники готові і просимо господарочок до слова.

Група 1. 

Ой, вставали раненько, картоплю варили

До вечора вареників з нею наліпили

Наварили вареників для гостей хороших

Їжте, їжте вареники, гості наші, просим,

Вони трохи гаряченькі не попечіть губи.

А вже ж в ті вареники картоплі напхали

Ще й перчиком притрусили, там його немало.

В череп’яну макітерку ми їх положили

Олійкою з цибулькою добре помастили.

Їжте, їжте гості любі, рахувать не станем

Може, кому буде мало – ми іще доварим.

Група 2.

Милі гості, просим сісти

Вареники будем їсти.

Вареники непогані,

Вареники у сметані.

Вас чекають у макітрі

Вареники дуже ситні.

Білобокі, круглолиці,

Із рум’яної пшениці.

Їжте, їжте, просим щиро

Вареники наші з сиром

Група 3.

Українські вареники –

То краса і сила!

Ой, гарних вареників,

Ми сьогодні наварили!

Вареники із шкварками,

Та ще й у сметані –

Додають нам сил в роботі

Й навіть у навчанні!

Звучить аудіозапис пісні «Українські вареники» муз. і сл. І. Пустового, а дівчата роздають вареники.

Ведуча 2. Їжте вареники бульб’яні, щоб ваші щічки були рум’яні. Ведуча 1. Їжте вареники з капусти, щоб животи у вас були не пусті. Ведуча 2. Їжте вареники з сиром - з добром вас і з миром.

Ведуча 1.

Є вареники у хаті -
В Україні все гаразд:
Всі - щасливі і багаті,
Щедре сонце світить в нас!
Слава хаті українській,
Слава нашій всій землі,
І вареникам у мисці,
Що на нашому столі!

Ведуча 2.

Вареники, вареники, Спрадавна в Україні, Вареники, вареники Шанують і понині: Вареники із вишнями, Вареники з черешнями, З чорницями, суницями, Сливками й шовковицями, Вареники з капустою, Картоплею і сиром – Їжте, люди, на здоров’я І ходіть із миром!

Разом: Живіть, як вареники в смeтані! Смачного! Звучить пісня «За столом збирається родина »

 

 

 

 

 

 

 

 

Квест «Весела Масляна»

 Мета заходу: ознайомлення з традиціями святкування Масляної  в Україні, відтворити народні звичаї та обряди, збереження і примноження національних  традицій, формування духовно-етичних цінностей у підлітків, етичних і естетичних норм поведінки, організація дозвілля; розвивати уяву, увагу, пам`ять, кмітливість, спритність, виховувати любов до рідного краю, повагу до українських традицій, почуття гідності до українського народу.

Обладнання: пісня «Масляна», презентація «Масляна завітала», млинці, мед, сметана та варення, для конкурсів роздатковий матеріал (вікторина, загадки, 2 сонечка, 14 промінців), прислів'я про масляну, вірші про масляну, картинки з зображенням страв на масляну.

 Завдання:

- Прищеплення інтересу до вивчення елементів народної культури;

- Розвиток спритності, кмітливості;

- Сприяти розвитку творчого потенціалу учнів;

- Виховання в учнів бережливого ставлення до збереження традицій та звичаїв українського народу;

 Учениця 1:

Щедра Масляна

В село до нас прилетіла

В школу рідну нашу зайшла,

Радість всім нам принесла.

Вокальна група виконує пісню «Масляна»

Ой масляна прийшла, нам весну принесла
По землі струмочки, дівчатам віночки
Іди, іди до нас, бери собі запас
Вогнищу горіти, масляну палити.

 

Приспів:
Сонечко світи, пташечко лети
Хай по всьому світу, не буде біди
Сонечко світи, пташечко лети
Хай по всьому світу, не буде біди

Го-я, го-я-я

Програш:

Ой масляна прийшла, нам весну принесла
З вечора до рання, усім святкування
Іди, іди до нас, бери млинці та квас
Гори-гори ясно, вогнище не згасне

Приспів:
Сонечко світи, пташечко лети
Хай по всьому світу, не буде біди
Сонечко світи, веснонько іди
Хай по всьому світу, не буде біди

Програш:

Сонечко світи, пташечко лети
Сонечко світи, веснонько іди

Приспів

 Вчитель:Наше свято присвячене проводам зими і називається Масляна.     Масляна - стародавнє народне свято, яке відзначають на останньому тижні перед Великим постом.

За однією із версій назва свята виникла тому, що на цьому тижні за православним звичаєм м'ясо вже виключається з їжі, а молочні продукти ще можна вживати – саме тому варять вареники з сиром та печуть млинці, а Масляну називають Сирним тижнем. Млинець символізує сонце - перемогу добра над злом, тепла над холодом. Круглі, рум'яні, гарячі млинці являли собою символ Сонця, яке все яскравіше розгоралося, подовжуючи дні.Свято Масляної проходило весело і шумно, адже супроводжувалось різними іграми, гуляннями та забавами: гойдалки, кінні змагання, катання на санках.  Адже потім довгих сім тижнів не можна було веселитися, танцювати та сміятися, очищаючись від гріхів. Народ і донині вірить, що, якщо добре не відвести душу в цей період, потім цілий рік доведеться жити в нещасті. Уособленням свята  було опудало з соломи і ганчірок, одягнене в жіночий одяг.  Тиждень Масляної структурно поділяють на три основні частини: зустрічний "переломний" понеділок, "широкий" четвер, та "прощальна" чи "жартівлива" неділя. Кожна з них мала свою обрядову специфіку.

                        Як же називали дні Масляного тижня?

 Учениця 1:

Понеділок «Зустріч Масляної» - в перший день із соломи виготовляли опудало Масниці, прибирали хустками та стрічками. Надягали на нього домоткане вбрання.   У такому вигляді  Масляна зберігалася до п'ятниці у жителів села.

Учениця 2:

Вівторок «Загравання» - цього дня будували великі гірки та влаштовували ковзанки для дітей. Гірки зміцнювали на чотирьох стовпах, зверху настилали дошки, покривали снігом і заливали водою. Поруч встромляли в сніг ялинові гілки і ліпили зі снігу різні фігури.

Учениця 3:

Середу називали «Ласункою» - в цей день господині окрім млинців, випікали калачі, печиво, пироги й готували різні рибні страви до четверга. Зяті приходили в гості на млинці до своїх тещ.

Учениця 4:

Четвер «Гуляння» - з цього дня розпочиналася найвеселіша частина святкувань. У хату, де стояла Масляна, з усіх будинків приносили люди частування. Під загальний сміх і жарти пригощали один одного. А потім каталися на конях, співали  пісень та проводили кулачні бої.

Учениця 5:

П'ятниця «Тещині вечірки» - у п'ятницю зяті пригощали млинцями своїх тещ, іноді рідню. Зять зобов'язаний був ще з вечора особисто запросити тещу.

Учениця 6:

Субота  «Невістчині посиденьки» - в цей день родичі приходили в гості до молодої невістки на млинці, вона всіх пригощала, намагаючись показати себе гарною господинею. Також весь день у суботу молодь каталася на гірках.

Учениця 7:

Неділя «Прощений день. Проводи Масниці». Солом'яну ляльку - "Масляну" - урочисто спалювали, а попіл від опудала розсіювали по полю, щоб додати сили посіву, майбутньому врожаю. Родичі й сусіди обходили одне одного й просили пробачення за образи. Недарма народне прислів'я стверджувало: "Не вічно носити камінь за пазухою". Люди готувалися до найсуворішого і найдовшого з усіх попередніх  постів, а тому казали: "Масляна,  Масляна,  яка ти мала, - якби ж тебе сім неділь, а посту одна".Але, як стверджує інший крилатий афоризм: "Не завжди котові Масляна". Крім того, селяни в цей день традиційно прогнозували погоду. Вважалося: якою буде Сиропустна неділя, таким буде і Великдень.

І саме сьогодні ми пропонуємо вам взяти участь у веселому квесті.

Масляна тривала тиждень, тому в нашій грі буде 7 станцій, які відповідають дням тижня, про які ми щойно вам розповіли.

Вчитель : А тепер настав час познайомитися з правилами гри. У нас 7 станцій на яких вас зустрінуть веселі дівиці. Вам необхідно подорожувати по маршрутному листу і виконувати завдання. Лише виконавши завдання ви зможете отримати перепустку (промінчик, який потрібно прикріпити до сонечка), яка дозволить вам рухатися далі. Відповіді приймаються, якщо вони сказані хором і голосно. Прошу капітанів команд отримати маршрутні листи.

Команди отримують маршрутні листи і розходяться по станціях

Опис станцій:

Понеділок - «Зустріч»

Дівиця 1:

Перша станція називається «Зустріч».

Знає дівиця із нас кожна,

Що сумувать на Масляну не можна!»

Будете зі мною вірш читати,

в риму слова підбирати

 

Масляну люди вихваляли

Зиму дружно ……(проводжали)

На кониках весело катались

До посту всі……(готувались)

Масляна щедра гостей всіх вітає,

Млинцями смачними всіх…..(пригощає)

Ми нудьги не переносимо –

В гості Масляну ……(запросимо)

А ми Масляну дожидаємо,

Сиром Масляну ….(зустрічаємо)

Сиром гірку ми укладаємо,

Маслом зверху її …….(поливаємо)

Наша Масляна годована ,

Нам від предків вона …..(подарована)

Виконана  робота команди: перепустка до наступного дня тижня.

Команда отримує промінчик і  рухається далі.

Вівторок - «Спортивна»

(На станцію обидві команди приходять одночасно).

Дівиця 2:

Всі на «загравання» швидше до нас:

Пропонуємо ігри вам в цей час!

Ну ж бо, хто із вас сильніший?

І спритніший, й розумніший!

В два ряди,  хутчіш ставайте,

Й веселу гру розпочинайте!

Естафета «Обруч»: за командою перший гравець біжить до обруча, пролазить і повертається назад, передає естафету наступному гравцеві.

Естафета «Ключик»:  команди стають одна навпроти одної, кожен другий учасник розвертається спиною, кожну команду обв’язують шнурочком на якому знаходиться ключик, починаючи з першого гравця учасники по черзі протягують ключик, аж поки він не опиниться в першого учасника.

Команди отримують перепустки і рухаються далі.

Середа - «Ласунка»

Дівиця 3:

Станція «Ласунка»

Щиро вас вітає

Хто прийняти участь

В нашій грі бажає?

Гра наша простенька

Зрізай, смаколика, швиденько.

Учасники повинні із зав’язаними очима зрізати смаколики, які причеплені на нитці. Команди виконують завдання і рухаються до наступної станції.

Четвер – «Розважальна»

Дівиця 4:

А на нашій станції «Четвер широкий»

Вас зустрічають дівиці червонощокі,

Сподіваємось від вас пісні почути

Щоб про вас ніколи не забути.

Пісня «Ой, які смачні млинці»

В кожну хату дівчина двері відчиняла
Та це ж до нас Масляна в гості завітала.
Тісто в діжці підійшло ,з печі жаром дмуха
Смачні і будуть в нас млинці - відтягніть за вуха

Приспів:
Ой які ж смачні млинці скрізь готують нині.
З маслом,сиром та варенням скрізь по Україні.
Їх до столу подають додавши сметану.
Люблять діти і старі страву бездоганну.

Ми до столу просим вас, наші любі друзі.
Гарні пахощі стоять аж по всій окрузі.
До млинців наллємо чай,той що наймиліший
Веселіше не знайдеш свята красивіше

Приспів.

На морозі скрипалі райдужно заграють.
Ведмежатко та цигани та й розвеселяють.
Прощавай вже Зимонька,забирай пороші,
Йде слідами вже Весна і денькі хороші.

Приспів.

Трійка із саньми біжить,молодість співає
Під дугою бубоньці в гості зазивають
Сніг катання і млинці із самого рання
Масляна до нас прийшла з щедрим частуванням (2).

Учасники  виконують пісні, отримують промінчик і рухаються далі.

П'ятниця - «Загадкова»

Дівиця 5:

Діти, а тепер спробуйте відгадати загадки.

(Учасники повинні відповідати хором)

 Загадки

1. Вона приходить з ласкою
Та зі своєю казкою.
Чарівним посохом махне —

І все навкруги розцвіте. (Весна.)

 

2. Біле, та не вода,

Солодке, та не мед.

Від рогатої беру —

Діткам віддаю. (Молоко.)

 

3. Я пихчу та позіхаю,

У діжі жити не бажаю.

Вже набридла тадіжа,

Ви спечіть з мене коржа. (Тісто.)

 

4. Кільце не просте,

Кільце — золоте,

Блискуче, хрумке,

Рум'яне й пухке. (Бублик)

 

5. Маленький, товстенький, бокастий,

Чимось смачним напхався

Й в окропі скупався.

У нірку впав і пропав. (Вареник.)

 

6.Що на сковорідку наливають,

А потім в сопілку згортають? (Млинець.)

7. Блукає самотньо вогняне око,

 скрізь, де буває –

поглядом зігріває. (Сонце)

 

8. Зоря - зоряница, червона дівиця,

стежину випускає, росу розстеляє.

Їде стороною, з плугом, бороною,

з джерельною водою. (Весна)

 

9. В хаті — хата,
На хаті — труба.
Зашуміло в хаті,
Загуділо у трубі.
Вогонь в хаті розведуть,
Та гасити не підуть. (Піч)

Учасники отримують перепустку і рухаються далі.

Субота - «Народна творчість»

Дівиця 6:

А, зараз, діти, прикмети згадайте,

І про Масляну розповідайте.

Прикмети пов’язані з  Масляною:

1) Дощова погода в неділю перед Масляною – великий урожай грибів.

2) Який день Масляної гарний, в такий сій пшеницю.

3) Якщо на Масляну йде сніг, буде урожай гречки.

4)    Як сонце сходить рано, то й весна рання буде.

Дівиця 7:

І про мудрі прислів'я

Нам також нагадайте

Про млинці і про весну,

Про яскраві гуляння,

І про проводи зими,

З ранку й до світання.

Дівиця 6: А ще покажіть свою кмітливість. Прислів'я - це цвіт народного розуму, це життєва народна мудрість. Прислів'я фарбують мову, роблять її образною. Спробуйте з’єднати прислів'я.

Прислів'я:

Масляна, Масляна, яка ж ти мала,                           за рік розориться.

Вареники на Масляну доведуть,                 тим більше гарних днів залучиш.

Мине Масниця                                            - якби тебе сім неділь, а посту одна.

З себе хоч останнє продай,                                     – доведеться поститься.

Хто на Масляну скупиться -                            а Масляну широко зустрічай!

Чим більше млинців напечеш,                              що і хліба не дадуть.

Учасники виконують завдання і рухаються далі.

Неділя - «Прощений день»

Дівиця 1:

У прощений день - неділю

Попросіть у всіх прощення.

Може, хто кого образив,

Випадково чи навмисно,

Тепер це неважливо, звісно.

Тому всі разом посміхніться,

Із близьким другом обійміться,

І з тим, з ким посварились,

Щоб всі сьогодні помирились!

Спочатку повернись праворуч,

А потім розвернись ліворуч,

Поважай завжди того, хто поруч!

(Всі просять вибачення один у одного).

Дівиця 2:

Всі команди дуже старалися.

А ми вами просто милувалися. 

Ми по сонечку вам даруємо,

Щоб ви усміхалися, щоб вчилися,

І дружно змагалися!

 (Дарують всім учасникам сонечка).

 

  Вчитель: Діти, наше свято мало не стільки змагальний характер, як пізнавальний. Ви познайомилися із звичаями свята «Масляна», дізналися, що це дійсно дуже веселе народне свято.

Дівиця 3:

На чай з млинцями запрошуємо. 

Проходьте, не соромтеся!

Гарні млинці! Всім вистачить!

Пригощайтеся! Пригощайтеся!

А млинці - то круглі

Прямо з жару.

Підходьте, підходьте,

Ближче до самовару.

Всі підходять до накритого столу, де проводиться чаювання.

Здрастуй, весно красна!

Мета заходу: збагатити знання дітей про квітучу пору року, розвивати увагу, уяву, пам'ять, вміння спостерігати за змінами в природі, відкривати в ній красиве, виховувати любов до рідного краю на основі багатого українського фольклору та етнографії.

Обладнання:На сцені стоїть стіл, накритий вишитою скатертиною, на ньому — тарілка з розмальованими яйцями, хлібом, на ньому лежать пучечки засушених лікарських трав, біля столу декоративна піч.

Хід заходу:

Ведуча 1. Доброго вам дня, дорогі наші гості! Ми раді вітати вас у нашій шкіль­ній «Зеленій Світлиці». Наша зустріч відбувається перед приходом, якої пори року, скажіть мені, будь-ласка, діти?

Лунає запис співу птахів

Учні. Весни!

Ведуча 2. Молодці, діти, правильно! Але, що ж таке весна?

Учні:

1-й учень: весна – це тепло, яскраве сонечко, блакитне небо.

2-й учень: весна – це перші квіточки, зелена травичка, зелені листочки на кущах і деревах.

3-й учень: весна – це теплий дощик, веселі співи пташок. Це перший грім і перша громовиця.

4-й учень: весна – це мамине свято, це день народження Тараса Шевченка, це Великоднє свято.

5-й учень: і навесні завжди радісний настрій!

Ведуча 1. Дітки, а скажіть, будь-ласка, які ви знаєте весняні місяці?

Учні: Березень,Квітень,Травень!

Ведуча 2. Так, які ж ви розумні! Всі знаєте, що перший місяць весни – березень.

У березні земля

Прощається з торішніми снігами.

І пролісок з вологими листками –

В колисці лісу перше немовля.

Ведуча1. В народі кажуть, «март усіх варт» — і сніжком може сипонути, і морозцем вдарити... Але саме він зустрі­чає весну, як довгождану наречену. Весну, за уявленнями наших предків, приносили на своїх крилах птахи. Тому у березні жінки випікали обрядове печиво у формі пташок. Діти, співаючи, носили їх по селу, співаночками за­кликаючи весну.

Весно красна! Весно красна!

Прийди, весно, з радістю,                

З великою милістю!

Ведуча 2. У березні ж лунали і перші веснянки — пісні молодості та краси.

Благослови, мати,

весну закликати!

Весну закликати,

зиму проводжати!

Зимочку в возочку,

літечко в човночку!

Ведуча 1. Як починались веснянки, перший раз варили горщик каші, виносили на вулицю, закопували, прибивали його кілочком та спі­вали веснянки.

Ведуча2. Діти, а може, і ви знаєте веснянки? Заспівайте нам!

Виконують пісні «Ягілочка»

Ягіл-ягілочка,
Ягілова дочка
Устала ранесенько,
Вмилася білесенько.

Ягіл-ягілочка,
Ягілова дочка
Головоньку чесала,
Квітами ся вбирала.

Ягіл-ягілочка,
Ягілова дочка
Ой на вулицю вийшла
Та як зоря зійшла.

Ведуча 1.Перш ніж перегорнути сторінку березня, давайте згадаємо прикмети на погоду, на врожай, які пов'язані з птахами:

•   Рано прилетіли жайворонки і граки — рання буде весна;
•   Голуби розтуркотілися — на тепло;
•   Гуси сидять, сховавши голови під крило — знову похолодає;
•   Журавель прилетів — скоро лід на річках зійде.
•   Прилетіли шпаки — вена біля порога;

Ведуча 2. Якщо березень весну, ніби наречену, лише в гості приво­дить, то квітень зустрічає, як повноправну господиню. Узлісся, луки, видоли­нки вдягаються в зелені шати. Давньоруська назва цього місяця — «цвітень», а ще його називають «лелечник», бо прилітають лелеки — найшановніші в українців птахи. У народі кажуть: «Прилетів лелека— весну приніс здале­ка!» До речі, ви знаєте прикмету про лелек?

Діти називають прикмети.

Так, якщо вони змостили гніздо на хаті — буде в ній панувати зла­года та щастя.

Ведуча 1. Чимало весняних свят припадає на квітень: Дарини, Васи­ля, Олексія теплого..., а також вербна неділя. Верба та верболіз першими з дерев цвітуть, адже пухнасті «котики», які вам подобаються, — це суцвіття вер­би. За народним звичаєм, освяченою в церкві вербою мати обходила све своє го­сподарство, торкалась худоби, страв, і, звичайно, членів родини, примо­вляючи:

Дівчина (учасниця свята) з вербовою гілочкою підходить до столу, торкається страв, а потім проходить по всьому залу, торкаючись дітей та щоразу повторюючи слова.

За тиждень — Великдень,

Недалечко — червоне яєчко!

Будь здоровий, як вода,      

Будь багатий, як земля,        

І будь плідний, як лоза!

Ведуча 2. Великдень - це одне з найбільших християнських свят після Різдва Христова. Звичай пекти паски та фарбувати яйця прийшов до нас ще з дохристиянських часів. Більшість дійств підкреслювали пошану до природи, поклоніння Землі, Сонцю і Хлібові.

Ведуча 1. Загалом Великдень — це родинне свято, а тому в гості майже не ходили. Тільки молодь вдень збиралась на вигоні та водила хорово­ди, а діти грались крашанками у навбитки, як, мабуть, і ви граєте?

Дівчатка показують веселу сценку з крашанками.

Ведуча 2. А до нас у віконце вже стукає травень. Про який би весняний місяць ми не говорили, а травень — особливий! Навколишній світ, ніби святкує свою молодість рясним цвітінням, соковитістю трав, трелями пта­шиного співу. Мабуть, тому його ще називають «громовик», «пісенник», «травник». Здавна в народі вважали, що трави, зібрані у травні, мають чудо­дійну силу.

Ведуча 1. На травень припадає чимало обрядових дійств, пов'язаних із поетичним оспівуванням природи.

Інсценізація пісні «Подоляночка»

Десь тут була подоляночка,
Десь тут була молодесенька,
Тут вона впала, до землі припала,
Личка не вмивала, бо води не мала.

Ой встань, встань, подоляночко,
Обмий личко, яко шкляночко,
Возьмися за боки, поскачи три кроки
В горохлянім вінку, бери собі дівку,
Плини по Дунаю, бери дівку скраю.

Ведуча 2. Ще одне шановане людьми свято — Юрія, зберігання домаш­ньої худоби. А також переплавна середа на яку дуже чекали діти, адже тільки після неї можна було купатись у річках і ставках.

Ведуча 1. На гуляннях до кінця травня співали гаївки і веснянки, які виникли ще в давні часи й освячені добрим Ярилом — Богом Сонця і Весни.

Ведуча 2. Наші предки знали безліч прикмет. Ось деякі з них:

•      Рясно цвіте осика — на врожай вівса.
•      Якщо краплини роси звисають вранці на кінчиках листків — буде дощ.
•      Вишня цвіте пишно — жито добре цвістиме.
•      Зацвіла черемха — ще буде весняний заморозок.
• Зацвіла ліщина — сій моркву, петрушку, мак; цвіте калина — сій огірки; бузина зацвіла — сади капусту.

Незліченні багатства рідної природи. Вона і зіг­ріє, і нагодує, й одягне, і полікує.

Ведуча 1. Діти, а до нас у гості завітала бабуся-травниця, і я думаю, що вам буде цікаво її послухати.

Заходить бабуся-травниця.

Бабуся-травниця. Добридень, дорогі дітки! У народі кажуть: від кож­ної хвороби Бог сотворив ліки — чи ягідку, чи травку, чи корінець. А чи зна­єте ви якісь лікарські рослини?

Відповіді дітей.

Молодці, знаєте трави. (Підходить до лави, бере трави, показує дітям і роз­повідає про них). Ось звіробій. Він і рани залікує, і кишечник вам налагодить, якщо отруїлись, не дай Бог. А ось ромашка — її відваром потрібно полоскати горло при ангіні. Настій із шипшини взимку чудово поповнить ваш організм вітамі­нами. А чай із засушених квіточок ехінацеї підтримає імунну систему. Багато ще можна говорити про різноманітні трави! А як їх збирати? Не знаєте? То я вас зараз навчу. Трави потрібно збирати вранці, до сходу сонця, найкраще — до 23 травня. Потрібно стати ли­цем на схід і помолитись: «Мати Божа ходила, зілля родила, вітром полива­ла — нам на поміч давала». А як далі бути?

1-ша дівчинка. (із залу) Я знаю! Трави треба сушити на горищі, на протязі, пов'язавши їх у невеличкі пучечки.

2-га дівчинка. (із залу) А зберігати потрібно у па­кетах або в банках під капроновою кришкою — щоб не припадали пилом!

Бабуся-травниця. Молодці, усе знаєте. А якого правила потрібно зав­жди дотримуватися, коли збираєте трави? Ніколи не зривай усі рослини — адже і після тебе на цій землі ще житимуть люди! До побачення, дітки! Зустрі­немось з вами у лісі!

Виходить.

Ведуча 2. Звичайно, навесні всі ми дуже полюбляємо прогулянки до лісу. Свіже повітря, ніжна зелень дерев, квіти, щебет пташок...

Ведуча 1. До речі, про квіти. А чи знаєте ви, діти, які з весняних первоцвітів стали рідкісними і занесені до Червоної книги України? Ні? Тоді давайте запросимо усі разом до нас Весну-красну, вона нам і розповість.

Учні виконують пісню «Прийди, весно!»

Прийди, прийди, весно красна,
Чепури наш рідний край,
Там, там, та-ба-да-ба...
Приспів:
Принеси, весно, нам
Рясні дощі, рясні дощі.
Принеси, весно, нам
Радощі, радощі.
Хай всюди пісня луна,
Пісня луна, пісня луна.
Хай нам зустрінеться

Дівчинонька гарна.

Прийди, весно, в наші села,
Принеси нам дивних див –
Очі синії веселок
З хуртовинами садів.
Там, там, та-ба-да-ба...
Приспів.
Прийди, прийди, весно красна,
Чепури наш рідний край,
Засвіти нам сонце ясне,
З нами в гурті погуляй.

Виходить весна у вбранні із кошиком квітів.

Весна. Добрий день, любі діти! Дуже рада вас зустріти!

Ведуча 2. Ой, весна, весна, днем красна!

 Що ж ти нам, весно, принесла?

Весна.

В народі про мене кажуть: «Березень – з водою, квітень – з травою, а травень – з квітами». Погляньте, які чудові мої квіти! Діти, а які весняні квіти ви знаєте?

Учні 4 класу розповідають вірші.

1. Весна-чарівниця,

  Неначе цариця.

  Наказ свій послала,

  Щоб краса вставала!

 

2. Проліски, травичка,

  Кульбаба рясна

  Й зелена муравка,

  Й фіалочка красна.

 

    3. Всі квіти весняні,

  Веселі, духмяні,

  З-під листя виходять,

  Голівки підводять

  Од сну зимового до сонця ясного!

Весна.  Молодці!А зараз я буду вам загадувати загадки про квіти, а ви повинні відгадати і назвати їх.

 (кульбаба)

Саме ця квітка занесена до Червоної Книги України, а ще горицвіт весняний, левурда або ведмежа цибуля, астрагал шерстистоквітковий, сон великий, зозулинець шоломоносний, любка дволис­та, лілія лісова, бран душка весняна.

Ведуча 1. Діти,запам'ятайте ці рослини! Якщо вони зустрінуться вам у лісі, в жодному разі не рвіть самі і зупиніть того, хто захоче це зробити. Будьте охоронцями рідної природи!

Ведуча 2. Діти, а хто знає і розкаже вірші про весну?

                      Учні 2,3,4 класів розповідають вірші.

Весна.  Дужевсім вамдякую за чудові вірші, а мені час поспішати, бо маю ще дуже багато справ, а завтра ми з вами обов’язково зустрінемося.

 Виходить.

Ведуча 1. От і підійшла до кінця наша зустріч у «Зеленій світлиці». Ми згадали весняні обряди нашого народу, народні прикмети, навчились з вами правильно збирати лікарські рослини і запам'ятали, які рідкісні рослини треба обе­рігати. Завжди пам'ятайте: рідна земля — це найбільше багатство; мудрість на­родна — це найбільший скарб. Любіть рідну землю, вивчайте народну мудрість, будьте на цій землі справжніми господарями!

Учні  виконують пісню «Весняночка-паняночка»

 Весняночка-паняночка,
Де ти зимувала?
 

– У лісочку на кленочку
На сорочку пряла.

– Весняночка-паняночка,
Де ти зимувала?
– У лісочку на пеньочку
Квітку вишивала.

– Весняночка-паняночка,
Прийди, не барися,
Щоб йти дівкам на вулицю,
Дома не журиться.

– Весняночка-паняночка,
Заглянь же в віконце,
Хай повіє теплий вітер
Та пригріє сонце.

Весняночка-паняночка,
Хай пташки прилинуть,
Хай в чужих краях далеких
Гніздечко покинуть.

Весняночка-паняночка,
Принеси травицю,
Хай на річках обернеться
Та й лід у водицю.

Світле свято Великодня

Мета заходу: розширити знання учнів про святкування Великодніх свят; розкрити зміст свят; відроджувати звичаї та обряди нашого народу, примножувати його традиції; виховувати у школярів почуття любові до свого народу.

Обладнання: зал прикрашений вишитими рушниками, гілочками верби; оформлена виставка дитячих робіт на Великодню тематику; на сцені стоїть стіл на якому лежить паска, крашанки і писанки; свято доповнюють відеослайди.

Хід заходу:

(Діти одягнені в національні українські костюми)

Ведуча: Україна - країна смутку, краси, радості, печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над яким світять яскраві зорі, це історія мужнього народу, що віками боровся за волю та щастя. Історію свого народу можна пізнати, вивчаючи його звичаї, ті прикмети, по яких розпізнається народ.

В усіх народів світу існує повір'я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світу, як блудний син і ніде не може знайти собі притулку, бо він загублений для свого народу.
Разом з пробудженням природи від зимового сну на нашій землі, в Україні, починається цикл народних весняних свят. Ці свята пов’язані зі стародавніми віруваннями та звичаями. Народ наш у своїх казках створив чудовий образ весни, гарної молодої дівчини з вінком квітів на голові. Весна — бажаний гість, її закликають дівчата піснями-веснянками.

Дівчатка танцюють танець під пісню «Весняночка»

 

Дівчина 1

Прийди до нас, весно,
Із радістю, із великою

до нас милістю,
Із житом зернистим,
Із пшеничкою золотою
І вівсом кучерявим,
Із ячменем вусатим,
Із просом і гречкою.

Дівчина 2

Із калиною-малиною,
Із чорною смородиною,
Із грушами, із яблучками,
Із усілякою садовиною,
Із квітами лазуровими,
Із травою-муравою!

Дівчина 3

Прийди, прийди, весно,
Принеси нам жита,
Принеси нам цвіту,
Ще й рясних квіточок,
Щоб сплести віночок!

Дівчата виконують пісню «Прийди, прийди, весно красна!»

Дитина 4

Мов на крилах диво-птиці
На  величній колісниці

Синьоока, світлолиця

Мчить краса Весна-дівиця.
Дитина 5

По всіх усюдах пісня лине,
Усе пробуджує від сну.

Усі комашки, всі рослини,

Вітають чарівну весну.

Дитина 6

Ясне сонечко зустрічаємо
Весну красну ми вітаємо

Красну весноньку довгождану

Любу гостоньку всім бажану.

Дитина 7

Вся вона, як та царівна
Пишна гарна і чарівна

Мов та річечка ступає

І усіх теплом вітає!

Заходить  весна з кошиком квітів під фонограму пташиного  щебету .

Весна :

А ось і я весна-красна!

Куди ступлю – усе навколо  оживає.

Іду, пробуджую від сну,

Всю землю чарівну

Як я засміюся –
То сонце пекуче засяє. 
Прокинуться луги, ліси і поля,
Усе зацвіте й заспіває.

Дівчина 1

Ой, весна, весна, днем красна,
З чим ти, весно, до нас прийшла?

Весна:

Я прийшла до вас з теплом
І зеленим житечком

Із водицею та шовковою травицею.

А ще із запашними квітами

Дощами умитими.

Дівчатка виконують танець квітів.

Дівчина 2

Ой, весна, весна, днем красна,
Що ж ти, весно, принесла?

Весна

Принесла я вам світле
Свято довгождане —
Воскресіння із давніх давен величаве.

Дівчина 2 (найменша зростом)

Що ж це за свято?

Всі (разом)

Великдень.

Весна

Так, дівчатка. А якщо хочете дізнатися про це свято більше, то запитайте у бабусі Устини, яка розповість вам багато чого цікавого.

Дуже гарно ви співали,
Закликали, мене вітали.
Нашій зустрічі я дуже рада,
Та  вже мені іти пора.
Бажаю щастя вам всім нині.

Бажаю радості, добра.
Дарую вам всі ті пісні,
Що  їх пташки співають,
Ту  музику, що награють ліси,
І квіти ті, що зараз розквітають,
І повні пригорщі здоров'я і краси.

До побачення! До зустрічі усім!

Весна виходить, а дівчатка потрапляють до бабусиної світлиці.

Дівчатка

Доброго дня!

Бабуся Устина: Доброго дня, мої любі! Сідайте, будь-ласка! (діти сідають)

Ну що готові слухати?

Дівчатка

Так.

Бабуся Устина: Великдень — день Воскресіння Ісуса Христа. «Воскрес Христос, і життя панує»,— так писав святий Іван Золотоустий. Коли б сучасна людина спроможна була відчути всю безмежну радість цього світлого дня, то вона зрозуміла б той невидимий зв’язок поєднання її душі з душею далеких пращурів.

До  дівчаток підходять  два хлопчики з  вербовими гілочками  і легенько доторкуються до плеча однієї з них.
Дівчинка 5

А ви хто?
Хлопчик 1

Ми веселі вістунці!

Тоненьким прутиком з вербовим котиком тебе вітаємо.

І радісну звістку всім повідомляємо.

Що день великий – не за горами,

що вже за тиждень буде Великдень!

Дівчинка 5

А чого ви мене б'єте?
Хлопчик 2

Не я б'ю, верба б'є

за тиждень Великдень

недалечко - червоне яєчко.

Будь здорова, як вода,

А багата, як земля,

А красива, як весна.

Хлопчики йдуть зі сцени.
Бабуся Устина:

Неділя Вербна радість нам приносить,

Весна співає в небі голубім,

І гілочку верби вона підносить,

Дарує світлі сподівання нам усім!

 

«Не, я б'ю -  б'є лоза цілюща,

Віднині недалеко свята час!» -

Прадавній щирий приказ невмирущий

Бажає щастя кожному із нас!

На Вербову неділю люди несуть свячені гілочки верби додому, кілька гілок садять на городі, а решту вносять до хати і ставлять під святими образами. Свяченій вербі приписується магічна сила. Під час грози з градом освячені гілочки викидають навхрест перед хатою, щоб град зупинився, а також на пасовисько худобу вперше виганяли свяченими гілками.

Після Вербної неділі по українському звичаю: люди миють вікна, білять хати, прикрашають кімнати рушниками, прибирають подвір'я.

Дівчинка 1

І як тільки вони все це встигають зробити!?

Бабуся Устина: А щоб Великодня діждати, потрібно всіх прощати, добро в хату пускати, а погане забувати. Давайте і ми з вами спробуємо посміхнутися один одному і залишити у себе в душі тільки добрі почуття.
У християн існує такий звичай: у Чистий четвер треба скупатися до схід сонця і змити з себе все погане з тіла та душі. От і ми з вами зараз вмиємося.

Вмочує гілку верби у глечик з водою і бризкає на дітей промовляючи слова.

Водичка, водичка, вмий дитяче личко,
Щоб очі блищали, щоб щічки червоніли,
Щоб кусався зубок та сміявся роток!

Дівчинка 6 

Бабусю Устино, а далі чим займались?

Бабуся Устина: Коли вже скрізь був порядок, наставав час розмальовування писанок та випікання пасок. Пекли паску у п'ятницю чи субботу - це великий випечений хліб, який символізує вічність людського життя. За паску кожна господиня хвилювалась особливо. Перед тим, як поставити її в піч вона обмітала віником всі кути хати, примовляючи: « Буду паски в піч саджати, а ви, хвороби й негаразди геть з моєї хати, виходьте з моєї світлиці в темницю». Також вважалося, що коли паска печеться, потрібно, щоб нікого чужого в хаті не було. Хвилювалась господиня й за те, щоб паска не вийшла горбатою чи потрісканою, бо це могло бути ознакою якоїсь біди.

Дівчинка 7

Як цікаво!  Бабусю Устино, а розкажіть, будь-ласка, про писанки, бо мені дуже подобається  розмальовувати їх з мамою.

Бабуся Устина: Невід'ємною частиною Великоднього свята були і є крашанки і писанки. Писанка - то своєрідний мініатюрний символ народного живопису. Яйце - це символ сонця, символ весняного відродження природи, зародження життя, продовження роду, символ Воскресіння Христа. У нас в Україні найчастіше розписували писанки дівчатка. Кожне яйце вони купали у трав’яних фарбах, після цього їх розмальовували зображуючи різноманітні орнаменти, наприклад:

Сонце — символ світла й життя.

Колесо — знак безперервного відродження життя.

Хрест — символ Всесвіту.

Дерево життя — символ природи.

Зорю — знак неба.

Гілку — охорону проти хвороб.

Рибу — символ води.

Півня — охоронця добра.

А також розмальовували їх різними фарбами: червона означала життя та любов; зелена – весняне воскресіння природи; жовта – сонячне тепло та врожай; коричневий – щедрість матері-землі.

Якщо дівчина дарувала парубкові писанку — це означало, що вона його вибрала. Дівчата малювали писанки й несли на плай, пускали з гори. Куди вона скотилася, звідти й буде суджений.

Візьміть в руки барвисте яйце, помилуйтеся красою різноманітного орнаменту і ви доторкнетеся до самої історії (беруть у руки). Дівчатка, а давайте і ми з вами розмалюємо писанки.

Дівчинка 7 

Так, але тільки, якщо ви нам допоможете.

Бабуся Устина: Залюбки.

Дівчинка 6

Українська писанка -

Як дитяча пісенька,

Як бабусина казка,

Як матусина ласка.

Сяду собі скраєчку

І розмалюю яєчко:

Хрестик, зоря, віконце –

Встане воно, мов сонце.

Дівчатка виконують пісеньку «Писанка» і розмальовують яєчка.

Розмалюю писанку, розмалюю,

Коника гривастого намалюю.

Розмалюю писанку, розмалюю,

Соловейка любчика намалюю. (двічі)
Розмалюю  писанку, розмалюю,

Різьблену сопілочку  намалюю.

А моя сопілочка буде грати,

Буде коник весело танцювати. (двічі)

Дівчинка 5

Писанка - це дивосвіт
яку шанує світ.

З року в рік і крізь віки

Всіх чарують писанки.

Дівчинка 7 

Писанка така барвиста
Гарна красна промениста,

Фарби всі неначе грають,

Бога славлять, величають.

Дівчинка 2

Вкраїнська писанка проміниться життям,
Великдень славить перед цілим світом,
Співзвучноговесни серцебиття
В ній оживають трави, птахи, квіти.

Дівчинка 1

Яєчко – розмальоване, барвисте,

Ним тішиться і старець, і дитя,

Творіння людських рук святе і чисте,

Маленький символ нашого життя.

Дівчатка виконують пісеньку «Гарна писанка у мене»

Бабуся Устина: Дуже поважний і улюблений у нашого народу звичай освячення на Великдень їжі.

Сценка

Дія відбувається в кошику:

Яйце:
Хтось тисне щохвилини,
Не чую рук вже й ніг,
Затерпла всенька спинка
Й болить вже правий бік!
Гей, хто тут? Озовися!
Наліг, що все тріщить.
Ти чуєш? Піднімися,
Не можу більш терпіть!

Хрін:
Хто ниє біля мене
У цей святковий день?

Яйце:
Це я, яйце свячене...
Хтось душить, наче пень.

Хрін(придивившись):
То шинка, друже милий,
Обабіч розляглась...
Спить, бач, як знахабніла.

(Хрін відсуває шинку).

Шинка(прокинувшись):
А вам до того зась...

Яйце(радісно):
Тепер уже вільніше,
Та й біль вже не такий...

Хрін:
І вигляд веселіший.

Яйце:
Ти добрий... Хоч гіркий.

Хрін:
Що за такого мають -
Мені не дивина...
Проте, всі поважають,
Як прийде лиш весна.
Сьогодні свято - Пасха...
Я незамінний тут.
Який смачний я з м’ясом...

Ковбаса(ображено):
Хвалько ти, шалапут!
Смачніша всіх на світі
І найситніша - я,
Мене їдять і діти,
І вся людська сім’я.
Беруся радо в боки -
Гей, гоп, са-са, са-са,
Червоні в мене щоки -
Танцює ковбаса Танцює.

Масло:
Я теж потрібне людям,
Їм ситності даю...
Мене і в страві люблять,
І хворі з медом п’ють.
Без мене свято Пасха
Не може обійтись.

Сир:
Скажи мені, будь ласка,
Чи гірший я, ніж ти?
До мене дай сметани -
Хоч пальці оближи.
Й вареники із мене
Чи ж не смачні, скажи?

Паска (гордо):
Та що там говорити!
Важливіша я тут!
Без мене вас святити
До церкви не підуть!
Я - голова над вами,
Мій рід йде з давнини,
Шанують нас віками
І славлять щовесни.
Та й Паскою Великдень
Звуть люди на землі...
Тоді і день великий,
Як паска на столі...
До того ж я багата
Родзинками, медком...
Їдять мене на свято
Із м’ясом, молоком...

Крейда:
Я теж, як ви свячена -
Лиш з церкви принесли -
На дверях, хоч не вчена,
Малюю я хрести.

Писанка:
Я писана красуня,
Вся в рисках і квітках.
Красу митців несу я,
Їх славлячи в віках.
Мене кладуть у свято
На пишному столі,
Щоби моїм убранством
Втішалися малі.

Шинка:
“Краса”, “любов” - всі трублять
Давно я знаю вас!
Однак мене всі люблять
Без всяких там прикрас.

Писанка:
Без мене наше свято
Не буде тим, чим є,
Бо писанка багата
Всім радості дає.

Хрін (додавши):
В цій писанці вкраїнська
Душевна глибина:
Жива блакить барвінка
Й хода весни красна.

Свічка(до всіх):
О, знати ми повинні
Ціну собі й другим,
Любов, як ту святиню,
Нести до серця всім.

Великдень - день єднання.
Це свято всіх родин!
І він - наш прапор спільний,
Бо ми - народ один.
Розмову припинімо...
Христос Воскрес! -
Скажімо у мирі і добрі.

Бабуся Устина:Дівчатка, а скажіть мені, будь-ласка.
1.Хто людей до церкви скликає,
А сам у ній не буває.
(Дзвін)
2.Кинути вгору — то біле,
Кинути на землю — то жовте.
(Яйце)
3.Розколеш лід — візьмеш срібло,
Розколеш срібло — візьмеш золото.
(Яйце)

Бабуся Устина: На Великдень існує ще такий звичай: щоб ніколи не сваритися, треба всім нам замиритися. Є для цього й гарна мирилка:
Мир миром,
Пироги з сиром,
Варенички в маслі!—

Ми дружечки красні,
Поцілуймося, помирімося!
Діти кілька разів промовляють цю мирилку й миряться, хто з ким захоче.

Великодні свята не обходилися без ігор. Тому дітям дуже подобалося гратися в навбитки: це коли одна дитина тримала свою крашанку в руці "носком" догори, а друга цокала своїм яєчком, також "носком". У кого "носок" розбився, той повертав яєчко "пухою", а той, у кого крашанка залишилася цілою, продовжує цокати "носком". Побита крашанка називалася "битка", її одержував переможець (той, хто розбив). Буває, в кого трапиться міцна битка, той вигравав в других цілу торбину яєчок.

Гралися також в «Котка»: це коли встановлювали невеличку гірку з якої діти по черзі скочували крашанку і намагаючись підбити крашанку суперника. Підбита крашанка діставалася переможцю. І вигравав той, хто збирав більше крашанок.

А щеє цікавапісня-гра, яка називається «Дружно писанки візьмемо»

Бабуся із кошика дає кожному по 2 писанки і говорить:

Я яєчка розписала

Та у кошик поскладала.

Повний кошик писанок –

Це для вас, малих діток.

Нумо, в руки їх беріть

І в танок із ними йдіть.

Дівчатка співають ходячи кроком по колу.

Дружно писанки візьмемо

І по колу ми підемо.

Тук-тук-тук, тук-тук-тук –

І по колу ми підемо. (двічі)

Стоячи на місці дівчатка піднімають руки вгору.

Вгору писанки піднімем

І постукаємо ними.

Тук-тук-тук, тук-тук-тук –

І постукаємо ними. (двічі)

Присідають і стукають злегенька об долівку.

Ми присядемо гарненько

І постукаєм тихенько

Тук-тук-тук, тук-тук-тук –

І постукаєм тихенько. (двічі)

Ховають писанки за спини і стрибають на місці.

Писанки ми заховаєм,

Мов зайчата, пострибаєм.

Тук-тук-тук, тук-тук-тук –

Мов зайчата, пострибаєм. (двічі)

Дівчинка 2

А я знаю гру, яка називається «Де сховалась писанка?»  Ставаймо дружно в коло. Я буду носити писанку, а дівчинка в колі буде відгадувати.    
Гра «Де сховалась  писанка?»
- Писанку в руках тримаю 
поза колом я гуляю
а кому покладу
вам про  це я не скажу.

Дитина непомітно віддає писанку комусь із гравців. Той, хто отримав писанку, тричі стукає ними одна об одну. Всі діти звертаються до гравця, що всередині кола із заплющеними очима.
- В кого писанка, вгадай 
і хутчіш відповідай.
Дівчинка розплющує очі й промовляє:

Раз, два, три - як треба

Писанка напевно в тебе.

Називає того, хто на її думку, отримав писанку. Якщо вгадає – стає ведучим, а якщо ні – то залишається в колі.
(Повторити  двічі)

Учасники стають вряд.

Бабуся Устина:

На столі - духмяна паска
А круг неї  писанки
Уділи нам, Боже, ласки,
На всі  дні, на всі роки.
Не мала у нас родина
Та молитва всіх одна:
Хай розквітне  Україна
Як в погожий день весна.

Дитина 1 

Цвіте барвінок синьо-синьо
І в'ється ніжно навесні.

Заспіваймо щиро й сміло

Великдень йде по всій землі.
Пісня «Христос Воскрес»

Христос воскрес! Усе радіє,

Сміється сонечко з небес,

Прозора річечка леліє

Христос воскрес! Христос воскрес!
В траві фіалочки зітхають,

І пролісок тремтить увесь

Розквітла яблунька аж сяє –

Христос воскрес! Христос воскрес!
Пташки  співають в полі, в лісі,

І дзвонить дзвін аж до небес,

Де білі хмарки розпливлися.

Христос воскрес! Христос воскрес!

Бабуся Устина: Дорогі малята, шановні гості, не забувайте стежки до народних джерел, любіть людей, бажайте  їм добра, миру на всій землі.

Свято закінчується.

Україна- вишиванка!

Мета заходу: розширити уявлення учнів про вишиванку, як вид мистецтва, про її значення у житті українців; ознайомити учнів з відомостями про регіональні особливості оздоблення виробів в українських національних традиціях; виховувати почуття національної гордості за свій народ, захоплення мистецтвом свого народу; сприяти розвитку творчої активності, артистизму, естетичного смаку, самостійності та організованості.

Обладнання: лава на сцені, вишиванки, ноутбук, проектор, екран, презентація та відеоролики про вишивку.

Хід заходу:

Голос за сценою

До лиця вишиванка, тобі до лиця,

Ти радієш, всміхаєшся без кінця!

Соковиті насичені кольори,

Як світанки яскраві вечори!

У орнаменті долі переплелись,

І на віки узорами зрослись,

Ніби серце гаряче долоня твоя!

Одягни вишиванку, Україно моя!

Йде на свято вся сім'я!

Ти і я!

Ведуча1. Доброго дня всім, хто сьогодні завітав до нас на свято!

Ведуча 2. Вітаємо щиро, всю нашу велику родину!

Ведуча 1. Людина, праця, пiсня - це все вiчне, безсмертне. Наш український народ працьовитий, здiбний, обдарований та щедрий на таланти. Якщо працювати - то аж до десятого поту, якщо спiвати - то дзвiнко, якщо творити щось - то неповторно.

Одному з видів українського народного мистецтва – вишивці присвячене наше сьогоднішнє свято. Всіх щиро запрошуємо полинути в дивовижний світ народної вишивки, щоб дізнатися більше про наші обряди, традиції, культуру та історію.

Ведуча 2.Народне мистецтво, яке століттями передавалося із покоління в покоління, завжди було і є ґрунтом для спілкування людей, джерелом пізнання історії, культури далекого минулого.

Ведуча 1. З давніх давен прийшло до нас рукоділля - в’язання, вишивання, різьблення, ткацтво. Виникло воно з любові до рідної землі і батьківської оселі.

Ведуча 2.Українська народна вишивка — унікальне явище духовно-матеріальної культури нашого народу. Упродовж тисячоліть у народній вишивці відображали  думки і настрої людини,  красу природи, полохливий світ думок майстринь, оберегову символіку речей, позначених візерунком нитки й голки.

Відео «Українська вишиванка»

Ведуча 1.

Вишиванка - символ Батьківщини,
Дзеркало народної душі,
В колисанці купані хвилини,
Світло і тривоги у вірші.
Ведуча 2.

Вишиванка - дитинча кирпате,
Що квітки звиває в перепліт,
Материнські ласки, усміх тата,
Прадідів пророчий заповіт.
Ведуча 1.

Вишиванка - писанка чудова,
Звізда ясна, співи та вертеп.
Вишита сльозою рідна мова,
Думами дорога через степ.
Ведуча 2.

Я рідний край та мову солов’їну

У вишивку свою вплела, в нитки.
Я прославляю рідну Україну,
Яскраві вишиваючи квітки.

Пісня «Україна-вишиванка»

Нитка сонячного ранку.

Нитка пісні солов'я,

Україна-вишиванка,

Ніжна матінко моя,

Ти і грішних і невинних

Пригортаєш до грудей,

Я люблю свою країну,

Я люблю її людей!  (2)

 

Приспів:

Будьте красиві, будьте здорові,

Білі, русяві і чорноброві,

Будьте веселі, будьте багаті

В кожній оселі і в кожній хаті!

 

Вишиваю візерунки

Диво-травами степів,

Смаком перших поцілунків

І коханням вечорів.

Вишиваю як уклінно

Ти запрошуєш гостей,

Я люблю свою країну,

Я люблю її людей!  (2)

 

Приспів:

Може є у світі кращі

Кольори на полотні,

Але ти єдина наша,

А у тебе ми одні.

Я тебе святу і грішну

Пригортаю до грудей!

Я люблю свою країну,

Я люблю її людей!  (2)

Ведуча 1.  Вишивка – це один із найдавніших видів народної творчості. Завжди було властиве людині бажання прикрасити свій одяг, дім, посуд. Звичайний шматок домотканого полотна за допомогою вишивки перетворювався у витвір мистецтва.
Вишиванка — краля!
Пишна, загадкова.
Означає кожна
Ниточка в ній слово.

Перша вам розкаже
Про тепло долоні,
Що стелила рясно
Хрестики червоні.

Друга нитка — чорна
Жалібно озветься
Про дівочі сльози,
Материнське серце.

А зелена скаже
Про долю-стежину,
Що проклала мати
Голкою дитині.

Жовта проголосить
Про величність сонця,
Про життя багатство,
Про рясне колосся!

Голубий моточок
Стиха прошепоче
Про волошки в полі
Та кохані очі.

Не важливий колір —
А важливе слово.
Вишивай не хрестик,
Вишивай розмову.

Ведуча 2.                                    
Прошу вас, дівчата, сідайте,
Беріть в руки п’яльця.
Трішечки повишивайте,
Хлопці ж, не баряться!

Візьмем голку, клубок шовку,
Полотно біленьке,
Та й почнемо працювати

Щоб було гарненько.

Ой, вишивки нашілюбі,
Ми вас вишиваєм,
Та про красу і про фарби
Думки не лишаєм.

Де покласти слід рожеву,
А де ніжно-синю,
Щоб славила моя праця
Рідну Батьківщину,

Щоб сміялась вишивка
Файними квітками,
Щоб пишалась Україна
Своїми майстрами.
(Звучить мелодія)
1 хлопчик.

Стійте, хлопці, зупиніться!
Та навколо оберніться!
Подивіться, які дівчата.
Всі красиві та завзяті!
2 хлопчик.
Виходьте дівчата до нас погуляти
Ми хочемо з вами разом танцювати.

Дівчинка.

А у нас сьогодні свято,
Дуже весело мені,

 Зараз буду танцювати
 В українському вбранні.

Танець хлопчиків і дівчаток «Як ішли ми на дівки»

Хлопчик.

Мама вишила мені
Квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні:
– На, вдягай, синочку!
В нитці – сонце золоте,
Пелюстки багряні,
Ласка мамина цвіте
В тому вишиванні.

Дівчинка.

Уставала моя матінка ранесенько
Вишивала руту-м’яту зеленесеньку,
Ще й казала-промовляла: «Люба донечко.
Хай для тебе запалає щастям сонечко.

Уставала моя матінка мов  веселочка,
Квіточок та й насукало веретенечко.
Погукала мене ніжно на світаночку —
Дарувала білосніжну вишиваночку.
 

Хлопчик або дівчинка.
Знову з вечора й до ранку
У зимові вечори
Вишивала вишиванку
Люба бабуся мені.

Клала хрестики дрібненькі
В різнобарвні кольори
Вишиваночка чудова
Так сподобалась мені.

Одягну я вишиванку
І на свято в ній піду
Гарну пісню заспіваю
І бабусю звеселю.   
 Пісня «Бабусина вишиванка»
Вечорами довгими не спала,
А бувало навіть до зорі.
Трепетно бабуся вишивала
Хрестики на білім полотні.
Зацвіли фіалочки барвисті
і троянди білі пелюстки
щоб онучці вроду чисту-чисту,
принесли бабусині нитки.
 

Приспів:
Бабусина вишиванка-дарунок на все життя
щоб квітли мої світанки мережкою вишиття.
Нехай кольори веснянки мене бережуть від бід.
Бабусина вишиванка, мов долі моєї цвіт.

Ця сорочка, наче берегиня,
Моїх перших мрій і сподівань.
Я пишаюсь нею у родині
Радо одягаю без вагань.
Хай твої, бабусю, щедрі руки ,
Бог благословляє кожен день,
Щоб росли здоровими онуки
І співали сонячних пісень.

Приспів(2)
Ведуча 1.Зразки народної вишивки в музеях Європи відносять до п’ятого століття нашої ери, а пам’ятки української вишивки, на жаль, збереглися лише за кілька останніх століть.

Ведуча 2.  Історія народної вишивки на Україні сягає своїм корінням у глибину віків. Свідчення мандрівників і літописців та дані археологічних розкопок доводять, що вишивання як вид мистецтва на Україні існує з давніх часів.

Ведуча 1.  Ще за часів Київської Русі мистецтво художньої вишивки дуже цінувалося. В Києві в Андріївському монастирі, сестра Володимира Мономаха Анна організувала школу, де молоді дівчата вчилися вишивати сріблом та золотом.

Ведуча 2.Вісім віків живуть легенди про незвичної краси посаг, яким здивувала Францію донька Ярослава Мудрого. Саме перед вишиванками нареченої завмирали вибагливі французи.

Ведуча 1. За козацьких часів жіночі сорочки в Україні мали такий самий вигляд, як і сучасні жіночі сорочки Київщини та всього Лівобережжя. Так на виставці народного мистецтва у Німеччині у 1945 році серед представлених експонатів були дві жіночі сорочки, котрим було понад 150 років, які були вишиті чорними і червоними нитками. На одній був рослиннийорнамент, а на іншійквітковий.
Ведуча 2. 

Червоно - чорні всі узори,
мережив ряд на полотні.
Традицій пласт, легенди роду,
духовний символ, оберіг,
калини кущ, дівочу вроду,
на полотні все хтось зберіг.
Прості орнаменти, народні,
тягучі як пісні степів.
Все актуально і сьогодні,
хоча й прийшли з далеких днів.

Звучить пісня «Два кольори»

Два кольори, мої два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба.
Два кольори, мої два кольори,
Червоне – то любов, а чорне – то журба.

Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила мені,
Червоними і чорними,
Червоними і чорними нитками.

Мене водило безвісті життя,
Та я вертався на свої пороги.
Переплелись як мамине шиття
Мої сумні і радісні,
Мої сумні і радісні дороги.

Мені війнула в очі сивина,
Та я нічого не везу додому,
Лиш згорточок старого полотна
І вишите моє життя,
І вишите моє життя на ньому (2р.)
Ведуча 1.Майже кожна область, кожен регіон, часто і окремі села, від матері до дочки передавали свої узори. Тому за кольором та орнаментом вишивки завжди можна визначити місце її виготовлення.
(відеоролик)
Учні:

Є на вишиванці розмаїті квіти —
Це ж Україна наша перлами розшита.
Є на ній і гори, є на ній долини,
Все, що є найкраще на Вкраїні милій.
Вишивали прабабусі руки,
Щоби пам'ятали внуки і правнуки.
Щоби своїм дітям в пам'ять передали,
І щоб рідну землю завжди шанували.
Матінко Небесна, на руках із Сином
Від біди й недолі збережи Вкраїну,
Від рук загребущих, лиха і напасті,
Щоб як вишиванка розквітало щастя.

Ведуча 2.І досі вважають, що сорочка має чарівну силу, захищає від ворогів, тобто служить оберегом. А тому з нею пов’язані повір’я. Наприклад, починати шити сорочку можна було лише у чоловічий день, щоб вийшла гарна.  Не можна було вузол на вишиванці лишати, щоб довго носилася.

Учень

А ще у народі кажуть:
- Як неділя, то й сорочка біла.

- Як мати рідненька, то й сорочка біленька.

-До Великодня сорочка хоч лихенька, аби біленька.
- У наших хазяйок та по сто сорочок, а у мене одна та й та біла щодня.

- Рукава як писанка, а личко як маків цвіт.

Ведучий 1: Довгими осінніми та зимовими вечорами збирались дівчата на вечорниці і вишивали.

(дівчина сидячи вишиває сорочку, а паралельно звучить мелодія пісні «Вишивала дівчина вишиванку»та голос за сценою)

Сорочку-вишиванку                                                           
До самого світанку
Вишивала дівчина в сиву давнину.
Схрещувались ниточки,
Розквітали квіточки:    
Ружі та барвінок, вздовж по полотну.

Вишивала з піснею
Стало все барвистеє.
Чи на дворі дощ був,

 чи холодний сніг.
Вишивала ружу
Та вкладала душу,
Щоб на довгі роки вийшов оберіг.  

Танець під пісню  «Вишиваночка»

Донька

Вишийте, мамо, сорочку,
В рідній моїй стороні.
Вишийте  гори рядочком,
Вишні рясні при вікні.
Хрестиком виший, матусю,
Рідні сади і поля.
А я і у сні повернуся
Вранці стрічать солов'я.

Вишийте, мамо, сорочку,
Вишийте в ріднім краю
Згадку про ласкаві очі,
Спогад про ніжність свою.

Будуть роки пролітати
Вдаль за життєву межу.
Вишиту шовком сорочку
Я у душі збережу.

Мама

Вдягни, дитино, рідну вишиванку
І українцем йди у білий світ.
Дивуйся світу в росянім серпанку
Й люби цю землю вже з дитячих літ.
Вдягни, дитино, рідну вишиванку
І з чистим серцем в білий світ іди.
Вона зігріє сонцем на світанку
І оберегом стане від біди.

Звучить пісня у виконанні мами та донечки«Мамина сорочка»

Мені сорочку мама вишивала

Неначе долю хрестиком вела

Щоб лихих стежинок не шукала

І до людей привітною була

Виконуй доню – мама говорила

Життя закони, істини прості

Не зраджуй землю, що тебе зростила

Не залишай нікого у біді

 

Приспів (2):

А сорочка мамина біла-біла

А сорочка мамина серцю мила

А сорочка мамина зігріває

Я її до серденька пригортаю

 

Літа неначе птахи пролітали

Матусі коси дивом зацвіли

І я сорочку білу вишиваю

Як вишивала матінка мені

Виконуй доню – мама говорила

Життя закони, істини прості

Не зраджуй землю, що тебе зростила

Не залишай нікого у біді

Ведуча 2.Відлітають роки, минають віки, змінюється мода, але ніщо не затьмарить краси вишитих речей. Вони вічні.

Учні:

Одягнімо вишиванки, друзі,
Хай побачить українців світ —
Молодих, відважних, дужих,
Разом
У єднанні на сто тисяч літ.

Звучить заключна пісня «Вишиванка»

До лиця вишиванка, тобі до лиця,

Ти радієш, всміхаєшся без кінця!

Соковиті насичені кольори,

Як світанки яскраві вечори!

У орнаменті долі переплелись,

І на віки узорами зрослись,

Ніби серце гаряче долоня твоя!

Приспів:

Одягни вишиванку, Україно моя!

Йде на свято вся сім'я!

В вишиванці каштан і акація!

Ти і я-я!

Одягни вишиванку, Україно моя!

Йде на свято вся сім'я!

В вишиванці каштан і акація!

Ти і я-я-я!..

 

За столом вся родина, за столом

Скатертина розшита хрестиком!

Пахне святом і радістю коровай! -

Пам'ятай ці хвилини! Пам'ятай!..

Голуби в небі білі, голуби,

Щоб життя заіскрилося, полюби,

Ніби серце гаряче долоня твоя!

Приспів.
Свято закінчується.

Майстер – клас із виготовлення вишиванок

Список використаних інформаційних джерел

 

1. Артюх Л.Ф. Українська народна кулінарія. – Київ: Наукова думка, 1977. – 154 с.
2. Бєлік О.В. Українська кухня // Позакласний час. – 2006. – № 13-14. – С. 62-65.
3. Близнюк Н.М. Берегине моя, українська хустко! URL: https://rbdy-gor.e-schools.info/m/news/83609
4. Бойко Л.М., Семененко М.А. Виховний захід про хустку. URL: https://www.slideshare.net/Cshkilniy/ss-77420419.
5. Воропай О. І. Звичаї нашого народу [Текст] : нар.-календар. звичаї, укр. нар. одяг : етногр. нарис / Олекса Воропай ; худож. оформ. Інни Бородаєвої. Київ : Пульсари, 2012.  630 с. : кольор. іл. - Бібліогр.:
6. Дмитренко М.К., Дмитренко Г.К. Уроки з народознавства. – К.: Редакція газети «Народознавство», 1995. – 222 с.
7. Кордонська А.В. Традиційні українські страви // Класному керівнику. Усе для роботи. – 2012. – № 6. – С. 9–16.
8. Кордонська А.В. Українська кухня // Класному керівнику. Усе для роботи. – 2011. – № 7. – С. 42–47.
9. Кравець О.М. Сімейний побут і звичаї українського народу: історико-етнографічний нарис. – К.: Наукова думка, 1966.  – 198 с.
10. Лозко Г.С. Українське народознавство. –  3-е вид. – X.: Видавництво «Див», 2005. –  472 с.
11. Манян А.В. Українська кухня // Позакласний час. – 2012. – № 15/16. –      С. 60-62.
12. Михайлов В.М. Технологія приготування їжі: Українська кухня. – Харків: Світ книг, 2012. – 537 с.
13. Потапенко О.І., Кузьменко В.І. Шкільний словник з українознавства. – К.: Український письменник, 1995. – 292 с.
14. Свята, традиції, звичаї українського народу. Харків: Белкар-книга,  2013. 96с.
15. Українська кухня / Худож. О.І. Мікловда . – 3-тє доп. вид. – Київ: Техніка, 1970 . – 305 с. 
16. Українське народознавство. Навчальний посібник / За ред. С.П. Павлюка,  Г.Й. Горинь, Р.Ф. Кирчіва. –  Київ: Знання, 2004. –  570 с.
17. Українські традиції: хустка як оберіг. URL:https://chicagorazom.com/ukrayinski-traditsiyi-hustka-yak-oberig/
18. Шалімов А.С. Сучасна українська кухня . – 1984 . – 271 с.
19. https://uk.wikipedia.org/wiki/
20. http://patelnya.com.ua/category/kuhni-narodiv-svitu/ukrajinska-kuhnya/
21. http://varenuk.com/ukrayinska-istorychna-kuhnya
22. http://about-ukraine.com/index.php?text=739
23. http://www.bizslovo.org/content/index.php/ru/koz-tvo/50-eda/299-ist-form-ukr-kuhni.html
24. http://svsm.webnode.com.ua/news/ukrains%27ka-nats%D1%96onal%27na-kukhnya/