Практикум для класних керівників "Спостерігаємо лідера "

1. Практикум «Як визначити лідера в дитячому колективі»

Учитель, якщо він хоче стати ліде­ром, має знати пріоритети групи. Якщо ми прийшли до класу підлітків, як це зробити швидко і безпомилко­во? Розглянемо на прикладах.

Учитель заходить до класу і рап­том звертається із питанням: «Хто у вас лідер?» відповіддю є невпевнене: «У нас його нема». Скаже це саме той, про кого було поставлено питання. В іншому випадку називають інших дітей, але всі поглядають в один бік. Туди й треба дивитись, щоб отрима­ти відповідь. У третьому випадку один з дітей на фоні загального за­хоплення вигукне: «Я». Так можна визначити тільки блазня, а лідер той, з ким він найчастіше спілкується.

•                 Можна вільно розсадити дітей у кімнаті. Місце лідера завжди буде в останньому ряду, як правило, в се­редині, або у кутку, протилежному до вхідних дверей. Звідти він бачить усіх, а його, не повернувшись, не бачить ніхто. Він може керувати класом, звертатись до всіх, а зворотне спілкування складне: необхідно обер­нутися, а це певна комунікативна перешкода. Особливість становища лідера в групі — за­критість, захищеність від будь-яких неперед­бачених дій (впливів). Місце — якомога далі або в кінці довгого столу (у стані конфронтації). Якщо він сів поруч, знайте: готується своєрід­не запрошення до співпраці (приймати його слід лише тоді, коли лідерство вже переходить до вас).
•                        Можна провести тест-зображення фігур. Квадрат — найбільш стійкий серед них. Лідерські риси виявляє той, у кого на зобра­ження людини пішла найбільша кількість квад­ратів.
•                        Якщо до класу (групи) звернутися із питан­ням або пропозицією, що потребує однознач­ної відповіді («Вимкнути тут світло», «Чи мож­на мені відкрити кватирку?», «Давайте перене­семо тенісний стіл»), — першим відповість лідер. Право говорити від імені групи делегується саме йому. Ми запитуємо на вечірці: «Вже пізно, може слід розходитись?». Уважно подивимось, хто першим відповість «так» або «ні». Це і буде той, чия підтримка нам особливо необхідна у роботі з дітьми, хто грає ту роль, яка має належа­ти нам самим, однозначністю відповіді він за­кріплює свій статус в очах аудиторії.
•                        Лідер, зазвичай, найактивніше відмовляється від офіційного керівництва, оскільки нефор­мальна перевага влаштовує його найбільше. Не накладайте йому керівництво, адже істинним вожаком зможе стати той, кого клас обере для цього за вашої підтримки.

Як ще впізнати лідера? Які риси виокремити? Як ним стати? Яких умов дотримуватися?

Поспостерігайте за дітьми уважно, і ви поба­чите, що лідер — це той, чиї слова у веселій ком­панії обов'язково викликають сміх, навіть, якщо думка не вирізняється глибиною і дотепністю, той, хто, не намагаючись привернути до себе увагу, заповнює паузи в бесіді, вставляє слово, яке здатне спрямувати її подальший перебіг.

Найповнішу характеристику особистості, яка є лідером, дасть її мовний портрет.

•                 Коли говорить лідер, замовкають найтемпераментніші полемісти, його слухають, ніколи не перебивають. Розуміючи це, лідер говорить, особливо не хвилюючись за виразність мовлен­ня, не сумніваючись у своїй правоті. Той, хто сумнівається в собі, не може бути лідером.
•                 Є ще одна особливість «словесного портрета» лідера: він ніколи не переказує чужих думок, щоб підтвердити власні, він взагалі уникає делегува­ти кому-небудь свої повноваження арбітра. У нього завжди повно анекдотів, веселих історій на всі випадки життя. Але він ніколи не повторює їх в одній групі, створюючи собі репутацію людини феноменаль­ної пам'яті.

Здавалося б, культура мовлення підліткових лідерів настільки низька, що володіння нею можна ігнорувати. Але насправді лідер — люди­на, яка говорить найбільш доцільно, точно, ло­гічно, лаконічно, ясно. Що ж стосується правильності, то норми, прийняті компанією, до­тримуються бездоганно. Інша справа, що вони не можуть бути нормами всього суспільства і ча­сто протистоять їм..

Вести за собою має право лише той, чий авторитет обумовлений не циркулярами і не дипломом, а внутрішньою потребою членів колективу бачити керівником саме таку лю­дину, яка має риси, про які мріє кожен.    .

Погляньмо на лідерів-підлітків. Як вони гово­рять?

Лідер мало говорить про себе, але максималь­но — про своїх співрозмовників, не дозволяючи собі розслаблятися, говорити про свої слабкості, свій поганий настрій. Навпаки, він намагається оптимізувати групу всім своїм виглядом, пере­конує кожного, що діє вільно: «Це треба саме мені».