"Правди й вольності пророк" (з нагоди річниці народження Т.Г.Шевченка)

ВСП «Немішаївський фаховий коледж Національного університету                      біоресурсів і природокористування України»

Методичні матеріали

«ПРАВДИ Й ВОЛЬНОСТІ ПРОРОК»

(з нагоди річниці народження

Тараса Григоровича Шевченко)

Розробила викладач

ВСП «Немішаївський фаховий коледж НУБіП України»

Кищук Олена Іванівна

Немішаєве - 2021

«Правди й вольності пророк»

Наша дума, наша пісня

                                           Не вмре, не загине…

                                                От де, люде, наша слава,

                            Слава України!

 Тарас Шевченко

За традицією, початок березня – це  особливі для українського народу дні, пов’язані  із Шевченківськими датами. У цей весняний час ми звертаємося до постаті Великого Кобзаря, яка у своїй величі була, є і залишається ні з чим незрівнянною, невичерпною для людського подиву й  розуміння.   

Славне ім’я  Кобзаря стало символом нації, а його творчість –  джерелом пізнання і натхнення, духовною основою, на якій була зведена незалежність української держави.

Шевченків «Кобзар» для українців - те саме, що й Біблія. Його загортали у вишитий рушник і зберігали біля образів як святиню. Політв’язні царату, дисиденти, шістдесятники… Шевченко був з кожним українцем у тюрмах, таборах, і на засланні, на чужині, в еміграції. Був на Майдані, і в окопах війни, в руїнах Донецького аеропорту з нескореними кіборгами і з кожним українцем, що залишився на окупованих агресором українських територіях.

Шевченко залишив нащадкам духовний заповіт, що передається із покоління в покоління, від роду до роду. Духовну велич і красу українського слова письменник підніс на найвищу височінь. Шевченківське слово знаменує вільний дух та свободу і об’єднує всіх українців. І саме це є приводом для того, щоб знов і знов повертатися до переосмислювання спадщини його в контексті сьогодення.

Вся творчість  Т. Шевченка пронизана любов’ю до України, його пророчі слова  не залишають байдужим жодного українця. Він поза часом...

Будьмо гідними продовжувачами Шевченківської справи, патріотами своєї землі!

 Вшановуємо пам’ять славетного Кобзаря!

 Ведучий 1.      І знову – березень… І знову линуть до нас думи геніального українського поета Т.Г. Шевченка. Традиційно український народ у цей весняний час звертається до постаті Великого Кобзаря, яка у своїй величі була, є і залишається ні з чим незрівнянною, невичерпною для людського подиву й  розуміння.   

Ведучий 2.    Т.Г.Шевченко – це слава і гордість українського народу. Волею історії він ототожнений з Україною. Він росте і й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка.

            В дні перемог і в дні поразок,
            В щасливі дні і в дні сумні
            Іду з дитинства до Тараса,
            Несу думки свої земні

Ведучий  1   Т.Г.Шевченко писав: “Історія мого життя складає частину історії моєї Батьківщини”. Ці слова найточніше виражають зміст його життя і творчості.

Ведучий 2    Тож перегорнімо сторінки життя славного сина України – ТАРАСА ГРИГОРОВИЧА ШЕВЧЕНКА.

Ведучий 2.    Відкриваємо першу сторінку: «Т.Г.Шевченко – великий   художник»

Ведучий 1.     Т.Г. Шевченко був дуже таланови¬тим. Великий поет, письменник, художник, дра¬матург, скульптор. Він добре знав давньогрецьку та давньо¬римську літературу. З цікавістю читав Гомера, Овідія, Данте, Шекспіра, Пушкіна.

 Ведучий 2    Але найперший талант, який відчув хлопчина – це малювання.

Ведучий 1.   Завдяки  своїм картинам Шевченко здобуде волю, познайомиться з видатними людьми, які введуть його у світ літератури та мистецтва. 

Ведучий 2.   Мистецька спадщина  Шевченка - це 835 творів, відомо що 270 втрачені. Він працював у галузях станкового живопису, графіки, монументально-декоративного розпису та скульптури, досконало володів технікою акварелі, олії, олівця, пера.

Ведучий 1.  Шевченко стане одним із зачинателів критичного реалізму в українському мистецтві та першим видатним майстром офорту.  Імператорська Академія мистецтв вимушена буде присвоїти Шевченкові у вересні 1860 р. почесне звання академіка гравюри.

Ведучий 2.  Це буде згодом. А поки що для маленького хлопчини крейда і вуглинка є неабиякою радістю. Все ними малює: стіни, лави, стіл в хаті і на дворі. Якось прийшла сестра Катерина з панщини і не впізнала своєї хати: візерунками розмальовані стіни, долівка, призьба. Малювання було  манією Тараса.

Ведучий 1.  Талант художника проявився в Тараса Шевченка значно  раніше, ніж талант поета. Якщо перші літературні спроби припадають на 1836–37 роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас – це “Погруддя жінки”,  датований самим автором  1830 роком. З цієї юнацької роботи і розпочалася  творчість видатного художника.

 Ведучий 2.
Коли Шевченкові минуло 14 років, його зробили дворовим слугою пана Енгельгарда і він поїхав з України. Юний Шевченко у лютому 1831 року прибув до Петербурга -  столиці Російської імперії. З цього часу почалося його тривале столичне життя, сповнене боротьби за існування, незгасного бажання стати вільним.

Ведучий 1. Перебування в Петербурзі відкривало перед Шевченком нові можливості.    Невгамовною пристрастю лишалося прагнення стати художником.  Зрештою,  1832 р. пан  Енгельгардт віддав його на навчання до маляра  Ширяєва.

Ведучий 2.
Влітку 1836 він познайомився зі своїми земляками -художником і педагогом Іваном Сошенком, поетом Євгеном Гребінкою,письменником Василем Григоровичем і художником Олексієм Венеціановим. Зусиллями друзів  молодого поета викупили з кріпацтва .  Це сталося 25 квітня 1838 року.   Шевченкові було тоді 24 роки.

Ведучий 1.  Про цю визначну подію далі наша розповідь:

1 учень.   Пан Енгельгардт запросив за свого кріпака величезну суму грошей: 2500 руб. сріблом. Для викупу Тараса з кріпацької неволі було вирішено намалювати картину і розіграти її в лотерею. Вирішили, що Брюлов для цього намалює портрет поета Жуковського.

2 учень.   Далеко не всім відомо, що лотерея розігрувалась у царській родині. Найбільш активну роль у цьому зіграла 19-літня дочка імператора Миколи І – Велика княжна Марія Романова.

1 учень.    За рік до цього влітку 1837 року княжна Марія  здійснила велику поїздку Україною.

2 учень.  На Миколаївщині  були армійські вчення і маневри, де був присутній імператор Микола І, імператриця, цесаревич Олександр  та багато генералів. Україна вразила молоду княжну. Можливо, тому, вона із співчуттям віднеслась до долі молодого талановитого українця.

1 учень    22 квітня 1838 року княжна Марія внесла 300 рублів за лотерею на портрет Жуковського. Інші білети лотереї купляли також члени імператорської родини, в тому числі і майбутній імператор Олександр та імператриця Марія Федорівна. Було зібрано 2500 рублів і за ці кошти Шевченка було викуплено.

2 учень         Пізніше, коли Велика княжна Марія стала президентом Імператорської Академії мистецтв, вона ще раз допомогла Шевченкові визволитись із заслання у 1857 році.

Ведучий 1.     Це була найсвітліша доба в житті Тараса Григоровича. Він тішиться  свободою та пише братові: "Живу, учусь, нікому не кланяюсь, і нікого не боюсь... велике щастя бути вільним чоловіком..»

Учень: 

            Так  в  людському  морі                             

Стрілися  брати,

Що  зуміли  в  горі

Щиро  помогти.

Викупили  друзі.

Вольним  став  Тарас!

Чом  же  серце  в  тузі? –

Біль  чому  не  згас?

Сміливий  і  щирий

Був  Тараса  спів.

Він  гострить  сокири,

Кличе  на  панів.

Ведучий 2. Звільнення з кріпацтва 22квітня 1838 року дало право Шевченку вступити до Петербурзької  Академії мистецтв. Він став улюбленим учнем Карла Брюллова.  У малярстві він робить дедалі помітніші успіхи. За час навчання в академії його тричі нагороджують срібною, а потім золотою медалями за малюнки з натури і живописні твори.

  Ведучий 1   У  1843 році Тарас Григорович приїхав  в  Україну. Під час подорожі він  створив цілу серію картин під назвою  “Живописна Україна”, на яких відображено історичні місця, побут і природу країни.

Ведучий  2 .  Шевченко робить ілюстрації до своїх власних творів. Він не міг не написати портрет улюбленої героїні Катерини.  Коли й ого ім’я вже здобуло певної слави, меценат Григорій Тарновський купує його картину «Катерина», поклавши початок своїй українській колекції.

Вірш «Катерина»     

Кохайтеся, чорнобриві, 
Та не з москалями, 
Бо москалі — чужі люде, 
Роблять лихо з вами. 
Москаль любить жартуючи, 
Жартуючи кине; 
Піде в свою Московщину, 
А дівчина гине — 
 

Якби сама, ще б нічого, 
А то й стара мати, 
Що привела на світ божий, 
Мусить погибати. 
Серце в'яне співаючи, 
Коли знає за що; 
Люде серця не побачать, 
А скажуть — ледащо! 
Кохайтеся ж, чорнобриві, 
Та не з москалями, 
Бо москалі — чужі люде, Знущаються вами.

Не слухала Катерина 
Ні батька, ні неньки, 
Полюбила москалика, 
Як знало серденько. 
Полюбила молодого, 
В садочок ходила, 
Поки себе, свою долю 
Там занапастила. 

Ведучий 1  .Велике місце в Шевченковому доробку належить портретам. Він почав працювати над ними ще кріпаком.   Незабаром він став одним з відомих і популярних портретистів.

Ведучий 2.    У своєму щоденнику Шевченко писав: «Мало бачити, милуватися прекрасним, розумним чолом людини, треба  намалювати його на папері і милуватися ним, як творінням живого Бога».

Ведучий 1.  Поміщики запрошували Шевченка у свої маєтки, замовляли портрети своєї родини    

 Ведучий 2.  Малював Шевченко і своїх друзів : Євгена Гребінку, Пантелеймона Куліша, Михайла Щепкіна

Ведучий 1.   В творчості Т.Г. Шевченка проходить прекрасний своєю моральною силою i чистотою образ трудящої жiнки-матерi, сестри, дiвчини, коханої.

Ведучий 2.   «Такого полумяного культу материнства, -  писав Максим Рильський, - такого апофеозу жіночого кохання й жіночої муки не знайти, мабуть, нi в одного  з поетiв свiту. Нещасний в особистому житті, Шевченко найвищу i найчистішу красу світу бачив у жiнцi, в матері». 

Ведучий 1        У нашім раї на землі

                           Нiчого кращого немає

               Як тая мати молодая

              З своїм дитяточком малим…

Ведучий 2 .  Особливої уваги заслуговують образи жінок, які жили в серці митця, він їм присвячував ще й поезії.

Ведучий 1. В 1843 році Шевченко в Яготині гостював у сімействі князя Миколи  Рєпніна, де був прийнятий дуже щиросердно. Доньку генерала Варвару Тарас назвав «добрим ангелом». Між молодими людьми зав’язались щирі стосунки. Варвара сприяла поширенню альбому «Живописна Україна», згодом буде клопотати про звільнення Шевченка із заслання. Шевченко присвятить Варварі поему «Тризна».

Ведучий 2. Одним з найкращих портретів вважається зображенняГанни Закревської. Воно й не дивно, якщо взяти до уваги те, що Шевченко був закоханий у цю жінку.   Ганна Іванівна була дружиною Платона Закревського з Пирятина. Шевченко часто гостював у них, а господиню називав  «Ганна Вродлива». На балу  Шевченко не відходив від Ганни цілий вечір, а прощаючись, відірвав від її плаття одну з блакитних квіток, якими була прикрашена сукня, і довго зберігав цю реліквію.

Ведучий 1.    У 1843 році намалював її портрет, а 1848-на засланні присвятив їй вірш «Немає гірше, як в неволі», поему «Сліпий» та вірш «Якби зустрілися ми знову».

Читець.      Якби зустрілися ми знову, чи ти злякалася б, чи ні?

Якеє тихеє ти слово тоді б промовила мені?

Ніякого. І не пізнала б. А може б, потім нагадала,

Сказавши: « Снилося дурній». А я зрадів би,

Моє диво! Моя ти доле чорнобрива!

Якби побачив, нагадав, веселеє та молодеє,

Колишнє лишенько лихеє. Я заридав би, заридав!

І помоливсь, що не правдивим, а сном лукавим розійшлось,

Слізьми-водою розлилось колишнєє святеє диво!

Ведучий 2.    В дачному селищі Стрельна біля Петербурга в червні 1860 року на дачі Надії Забіли, української поміщиці, Шевченко знайомиться з наймичкою, колишньою кріпачкою, 20- літньою Ликерою Полусмак— вона полонить душу поета,   знову  пробуджуючи  надію знайти милу серцю дружину.  Поет присвячує своїй коханій вірш, який так і називає «Ликері».

  Ведучий 1 :  Та на жаль,  Доля не дала Шевченкові сімейного щастя, родинного тепла, взаємної любові. Не було в поета навіть хатинки - останньої мрії. Він мріяв про люблячу дружину, діток, про садочок біля власної хати над Дніпром, та не судилося. За своє життя Кобзар закохувався багато разів.

 Ведучий 2.     Любили й Шевченка, але кожного разу щось ставало на перешкоді одруженню. Оксанку Коваленко розлучили з Тарасиком-кріпаком обставини. Вирвавшись на волю, Тарас не скоро повернувся у рідне село, а коли приїхав,  Оксана вже була одруженою жінкою. Варвара Рєпніна кохала Тараса, та він мав княжну лише за друга. Обдарована Катерина Піунова була ще надто молода, щоб оцінити велич того, хто сватався до неї, а Ликера Полусмак за убогістю свого духа не збагнула, кого втрачає.

Ведучий 1.   Були ще й інші освічені, розумні жінки-дворянки: Закревська, Ускова, але їх зв'язував шлюб із законними чоловіками. Була ще Харитина Довгополенківна, та любила вона не Шевченка. Так і не вдалося Тарасові стояти під вінцем у церкві з подругою на все життя.

Учень.  Поставлю хату і кімнату,
Садок-райочок насажу.
Поси́жу я і похожу
В своїй маленькій благодаті.
Та в одині-самотині                                         
В садочку буду спочивати,
Присняться діточки мені,
Веселая присниться мати,
Давнє-колишній та ясний
Присниться сон мені!...

Ведучий1.   Окреме місце належить автопортретам Шевченка. На «Автопортреті» 1840 р.Шевченко у розквіті творчих сил, сповнений високого натхнення.      Автопортрет, написаний в Яготині 1843 і подарований Варварі Рєпніній , зображує Шевченка за роботою. Тут виразно передано уважне сприйняття молодим художником навколишнього життя.  Останній автопортрет, виконаний 1 лютого 1861 року, відтворює образ безнадійно хворого художника.

Учень1

Чи не покинуть нам, небого,

Моя сусідонько убога,

Вірші нікчемні віршувать,

Та й заходиться риштувать

Вози в далекую дорогу,

На той світ, друже мій...

Ведучий 2. До останніх хвилин свого життя Тарас Григорович Шевченко працював у своїй майстерні при Петербурзькій  Академії мистецтв.  Буквально в ній він і помер у неділю 10 березня  1861 року о п’ятій ранку.

Ведучий1. Шевченка без перебільшення можна назвати геніальним художником. В його картинах відбилась вся глибина і самобутність його особистості, що засвідчила невичерпне розмаїття людського духу.

Ведучий 2.   Відкриваємо другу  сторінку: «Т.Г. Шевченко                  і музика»

Ведучий 1.    Шевченко дуже любив музику, мав гарний голос, чудову пам’ять і відмінний музичний слух. 

Ведучий 2.      Пісня стала найкращим другом Тараса. Вона була основою творчості та  першою книжкою, з якої Т.Г.Шевченко довідувався про історію народу, його  думки, почуття. Згодом про пісню поет писав: «Вона мене і порадить, і  розважить, і правдоньку мені скаже».

Ведучий1.   Поет дуже любив природу. В віршах «Зоре моя вечірня», «По діброві вітер виє»  він зумів передати всю кра­су української природи.

(Звучить пісня «По діброві вітер виє» ).

Ведучий 1.      Відомий музикознавець Дмитро Ревуцький  згадував: «Коли мені довелося в 1902 році бути в селі Качанівці в розкішній садибі Василя Тарновського, старий садівник  Андрій  Кот привів мене до столітнього дуба і сказав:                    «Отут під дубом мій батько та інші кріпаки  сходилися ночами слухати, як Тарас Григорович Шевченко співав їм пісні. Він співає було, а люди плачуть. Тому цей дуб і зветься Шевченковим».

Ведучий 1 .        Коли в 1847 р. Шевченка заареш­тували і везли етапом до Оренбурга, він також співав. І жандарми заслухалися його співом. А співав Тарас і сумні пісні, і веселі, особливо для дітей. Любив він слухати і камерну музику, концерти Баха, симфонії Моцар­та,  Бетховена, мазурки Шопена.

Ведучий 2.         З музичних інструментів особливо любив Тарас Григорович віолончель. Тембр цього інструмента за своєю теплотою й виразністю наближається до звучання людського голосу.

Ведучий 1.       Завдяки надзвичайній мелодійності та ритмічній віртуозності своїх поезій  Т.Г. Шевченко здобув славу одного з наймузикальніших поетів світу. Народна пісня,  любов до якої поет проніс через усе життя, стала матір'ю  Шевченкової поезії , втіленої в «Кобзарі».

Ведучий 2.        Читати «Кобзар» народ став по-своєму: він почав його співати.  Авторами пісень на Шевченкові вірші ставали музиканти, невідомі лірники й кобзарі. Поширеними ще за життя поета були в народі пісні на його вірші «Тяжко, важко в світі жити», «Нащо мені чорні брови» . 

Ведучий 1.        На вірші Т.Г. Шевченка написано багато пісень. І багато з них написав  Микола  Лисенко.   Він  створив « Музику до «Кобзаря». Всі знають пісні на слова  поета: «Зоре моя вечірня», «Закувала зозуленька», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Думи мої», «Заповіт», «Сонце заходить», «Садок вишневий коло хати» та інші

Ведучий 2.  Відкриваємо  наступну  сторінку:                                   «Цікаві факти про Тараса Шевченка»

1. ЗОВНІШНІСТЬ

Молодий, здоровий, середнього зросту, широкоплечий, міцно збудований. Його кругле виголене обличчя було прикрашене бакенбардами, волосся вистрижене по-козацькому, але зачесане назад. Він був темний блондин . Голос у нього був м’який, в ході й рухах – зосередження.

2. ВДАЧА

Ось як згадують про Шевченка сучасники: "Своєю простотою, сердечністю, однією своєю появою мимоволі прив’язував до себе всіх: від малого до великого…".

 "Його проста мова, добра, розумна усмішка - все якось притягувало до нього й залишало враження старого знайомства, старої приязні, при якій всі церемонії робилися зайвими",

"Він був надзвичайно ласкавий, м’який і наївно довірливий до людей, в усіх він знаходив щось добре.  Сам же він впливав на інших якось чарівливо, всі любили його, навіть слуги".

3. ТАЛАНТ

Свої поезії Шевченко писав з надзвичайною легкістю – наче жартома: міг не тільки слухати при цьому розмови присутніх, а й сам брати в них участь. Шевченко був академіком гравюри Петербурзької академії мистецтв. Він залишив по собі багату спадщину: сотні закінчених картин олією та аквареллю, понад 30 офортів, близько 1300 малюнків. До того ж, не все збереглося. Шевченко був віртуозом співу. Мав добрий слух, гарний голос. Знав безліч українських пісень. Часто співав соло, а свою улюблену "Зіроньку" виконував так, що загіпнотизовував слухачів. Окрім того, був талановитим оповідачем і прекрасним декламатором.

4. ОТОЧЕННЯ

Друзями Шевченка були відомі культурні й мистецькі діячі Росії. Так, він переселився до відомого художника Карла Брюлова, щоб опікуватися ним під час хвороби, викликаної любовною драмою.   Геніальний актор Щепкін настільки любив Шевченка, що 70-річним спеціально приїхав на зустріч до Тараса Григоровича у Ніжній Новгород. Для вже поважного старця це був справжній подвиг. Ніхто з таким ентузіазмом не приймав Шевченкових творів і не декламував їх, як цей видатний актор Росії.   Відомий історик Микола Костомаров, який був з поетом у дружніх  стосунках, під час похорону Шевченка почав промовляти, але, схвильований, заридав і пішов геть.

Шевченко був у дружніх стосунках з усією тогочасною  українською елітою – Кулішем і Гулаком–Артемовським, Гребінкою і Марко Вовчком, Квіткою-Основ’яненком і Максимовичем.

5. СЛАВА

В Україні Шевченко мав таку велику популярність, що поміщики навперейми запрошували його в гості, а коли поет входив до зали, то всі присутні стовплювалися при вході, і навіть чванькуваті пані, що інакше не розмовляли, як по – французьки, очікували його появу з великою цікавістю. Він був предметом загальної уваги і захоплення.

Повертаючись пароплавом із заслання, недавній рядовий Шевченко мешкав у каюті самого капітана і був постійним гостем подорожуючих мільйонерів. Уся петербурзька еліта: найславетніші вчені, письменники, політичні діячі, митці, артисти, композитори, модні красуні, аристократи й студенти, урядовці - усі вони строкатим і галасливим натовпом після заслання оточили Шевченка, не даючи йому ні відпочити, ні зайнятися своїми справами. Його мало не носили на руках.

Про його популярність свідчить і те, що автопортрет Шевченка купила дядина царя Олександра ІІ, велика княгиня Олена Павлівна, а один з офортів - граф Олександр Іваров, син колишнього міністра освіти.

6. ГРОШІ

Гроші Шевченка не трималися. Маючи великі суми, витрачав їх, сам добре не знаючи, як і куди. Не вмів бути ні ощадливим, ні розпоряджатися грішми. Часто необережно позичав і ставав жертвою ошуканців. Йдучи до міста, завжди брав гроші для жебраків. Якось не замислюючись, всунув у руку старцеві золотого імперіала. Переляканий небувалою щедрістю, той відмовився від такої суми.

У Києві служниця, перучи Шевченкові хустки, знайшла позав’язувані у вузликах гроші, Поет ніяк не міг пригадати, коли і за яких обставин туди їх заховав. У неділю за ці "дурні якісь гроші" він справив банкет для дітвори з цілої околиці.

7. ЧУТКИ

Народні чутки швидко "канонізували" Шевченка. Під час життя у Києві він мав звичку гуляти Подолом у білому костюмі. Його почали називати "білим паном", а після арешту пішла чутка, що "білий пан" хотів волю дати, а пани його в тюрму посадили. Після смерті, коли інтелігенція почала відвідувати могилу Шевченка в Каневі, серед подільских міщан з'явилася чутка, що могила "білого пана" зцілює від хвороб і почалося "паломництво".

8. МОДА

Коли Тарас Шевченко став у Петербурзі модним портретистом і почав заробляти непогані гроші, у нього з’явився потяг до модного одягу. Він відвідував гарні ресторани, носив вишуканий одяг. З особливим задоволенням поет описує в щоденнику придбання гумового плаща-макінтоша, які тільки-но з’явилися у Петербурзі. Плащ коштував 100 карбованців — сума на той час досить велика (для порівняння - у археологічній комісії Тарас Григорович працював за 150 карбованців на рік).    Коли Шевченка заарештували, на ньому був фрак, а він сам був чисто виголений і мав вигляд, ніби збирається на свято.

9. Сад Шевченка

Коли Шевченка переводили в Новопетровськ, у дорозі він опирався на вербову палицю. Пізніше встромив її в землю на солдатському городі – і з неї виросло перше дерево у Новопетровську.

Згодом сад засадили.

У 1857 році форт Новопетровський було перетворено на місто Олександрівське. Сад став міським і звався весь час садом Шевченка.

10. СТАТИСТИКА

Відомий український літературний критик Микола Гнатишак в 1936 році систематизував творчість Шевченка. Ось декілька цікавих фактів його праці:

• Усіх віршованих творів у "Кобзарі" - 218;
• Кількість поем, в основу яких покладено біблійний сюжет - 7;
• Кількість творів, у яких наявні  поетичні молитви - 17 ;
• Кількість творів, у яких наявні вислови "молитися", "Богу молитися" - 150;
• Кількість творів, у яких наявні вислови "Господа благати", "Бога благати" - кілька десятків;
• Кількість творів, у яких мовиться про Святе Причастя - 6;
• У "Кобзарі" вживається слово "Бог",  Ісус Христос – 600 разів;
• Згадано про Бога – у 143 творах;
• У "Кобзарі" згадується Матір Божа – 25 разів

11.  ПРЕМІЯ

Національна премія України імені Тараса Шевченка —найвища в Україні творча відзнака за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва.  Премію засновано 20 травня 1961 року

Першими  Диплом та Почесний знак лауреата року отримали Павло Тичина, Олесь Гончар в галузі літератури і Платон Майборода в галузі музики.

Розмір Шевченківської премії становить  250  тисяч гривень .

Лауреатами премії, зокрема є актори:

Наталя Ужвій, Ольга Сумська, Богдан Бенюк, Богдан Ступка

Поети та письменники:

Василь Стус,      Василь Симоненко,  Дмитро Павличко,    

Борис Олійник,  Володимир Сосюра,  

Андрій Малишко,  Іван Дзюба ,   Анатолій Дімаров,      Володимир Дрозд

Павло Загребельний ,  Віталій Коротич   та інші

12.  Переклади «Кобзаря»

Від виходу з друку першого видання «Кобзаря» і до сьогодні твори  Шевченка читають  не тільки в Україні, а й в інших країнах світу. Його поезії  перекладені  понад 150 мовами світу .

Ведучий 1.

Відкриємо четверту сторінку :   Правди й вольності пророк"

Ведучий 2.  Творчість Тараса Шевченка – духовна спадщина і національна святиня українського народу

 Ведучий 1  Шевченко насправді є і Апостолом, і Проро­ком української нації у біблійному розумінні цих слів. І з'явився як посланець Божий у період найбільшого занепаду національного життя. Слово його  було наділене величезною енергетичною си­лою, здатною відродити Дух нації.

Ведучий 2 

Він був поетом волі в час неволі,
Поетом доброти в засиллі зла.
Була у нього незвичайна доля,
Та доля Україною була.

Ведучий 1. . З безмежного болю і з неосяжної любові народжені твори Шевченка.          18 квітня 1840 року в Петербурзі з’являється друком перша збірка поета під назвою “Кобзар”. До книжки ввійшло вісім творів: “Думи мої, думи мої...”, “Перебендя”, “Катерина”, “Тополя”, “Думка”,    “До Основ’яненка”, “Іван Підкова”, “Тарасова ніч»

Ведучий 2 .  Ця  маленька  книжечка  відразу  відкрила  немов  новий  світ  поезії,  вибухнула,  мов джерело  чистої  води,  заясніла  невідомою  досі  в  українському  письменстві виразністю,  простотою  і  поетичною  грацією  вислову. Не  приніс  “Кобзар”  Шевченкові  ні  багатства,  ні  розкоші,  зате  вкрив  вічною         славою  як  могутнього  захисника  істини  і  справедливості.                                        Ведучий  1   Там найдете щире серце

                        І слово ласкаве,

                       Там найдете щиру правду   

                       А ще, може, й славу

Ведучий 2 .  За „Кобзарем» можна вивчати історію українського народу. Один із сучасників наших висловився приблизно так:  якби ми, українці, розуміли Шевченка, ми б не були такими, якими є на сьогоднішній день.

Ведучий 1. З пам’яті зринає: „Якби ви вчились так, як треба…» Справді, якби ми вивчали історію і розуміли її за Шевченком, ми б не витворили фатального Чорнобильського монстра біля самого серця України — Києва,  не зрікалися б масово  рідної мови й пісні, не були б страхопудами, коли йдеться про найсвятіше. Бо нам було б неоднаково:

Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огні

Її окраденую збудять…

Ведучий 2    А мрія про справедливий суспільний лад неодмінно пов’язувалася з непохитною вірою: „І буде правда на землі».

Ведучий 1.    Вся творчість Шевченка вчить жити по правді, бачити красу людини в її душевному благородстві й готовності робити іншим добро:

Добре жить

Тому, чия душа і дума

Добро навчилася любить.

Учень.  

      Схаменіться, недолюди,

Діти юродиві!

Подивіться на рай тихий,

На свою країну,

Полюбіте щирим серцем

Велику руїну,

Розкуйтеся, братайтеся,

У чужому краю

Не шукайте, не питайте

Того, що немає

І на небі, а не тілько

На чужому полі.

В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля.

   Ведучий 1     Шевченко пристрасно шукав обриси нового суспільства, всім серцем линув до тієї України, в ім'я якої боровся, жив, творив:

І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.

Ведучий 2   Україна! Для Шевченка це слово було священним. Хотів бачити Україну вільною, щасливою. Але не чекав, поки народ сам звільниться від панського гніту, а боровся.  Воїн в бою б'ється мечем,  а поет — своїм словом.  Скільки любові в словах:
Я так люблю
мою Україну убогу,
Що прокляну святого Бога
За неї душу погублю.
Ведучий 1.       Шевченко підносить ідею патріотизму, намагаючись збудити  бажання захистити народ від утисків і поневолення, піднести його мову й культуру, не відмежовуючись при цьому і від культури інших народів:
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.

Ведучий2.   У його словах відчувається дух соборності, дух заклику до боротьби українського народу за волю. У посланні «І мертвим, і живим…» Шевченко закликає до об’єднання і вірить у соборність усіх українців:
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечірній
Тихо засіяє…
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!
Ведучий 2 . Шевченкова поезія давно стала найважливішим і нетлінним складником духовного єства українського народу. Шевченко – це не тільки те, що вивчають, а й те чим живуть. У чому черпають сили і надії. У глибини майбутнього слав Шевченко свої непохитні заповіти синам рідної землі, і серед цих заповітів перший і останній:

Борітеся —поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда,

за вас слава

І воля святая

Ведучий 2.
Минають віки, стираються написи на камені, тліють книги, руйнуються будівлі, але слово Шевченка — живе і вічне. Вивчаймо його, думаймо над його істиною, виконуймо його заповіти, які посилав він синам свого народу. І серед них — найперший і найголовніший:

Свою Україну любіть,

Любіть її… Во время люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.    

Ведучий 1.

Читаємо Шевченків «Заповіт».
Соборно жито засіваймо,
Соборно правду пожинаймо,
Соборно волю бережімо,
Соборно славу вознесімо.
Соборно чужого научаймось,
Соборно й свого не цураймось,
Соборно думу засіваймо,
Соборно Бога в серці маймо.