Правила техніки безпеки під час занять легкою атлетикою

Інструкція із безпеки життєдіяльності учнів Правила техніки безпеки під час занять легкою атлетикою Пам'ятай і завжди виконуй! 1. При сильному вітрі, зниженій температурі та підвищеній во¬логості повітря необхідно збільшити час на проведення розминки. 2. Взуття повинне мати підошву, яка унеможливлює ковзання. 3. Не перетинати зони бігу, стрибків, метання під час занять на них інших осіб. 4. Проведення занять на спеціально обладнаних бігових до¬ріжках, поверхня яких рівна й неслизька. Доріжка повинна продовжуватись не менше, ніж на 15 м за лінію фінішу. 5. Під час бігу на короткі дистанції при груповому старті необхідно бігти по своїй доріжці. 6. Виключити різку миттєву зупинку. 7. Не бігти по біговій доріжці за годинниковою стрілкою. 8. Ретельно розрихляти пісок у стрибковій ямі - місці призем¬лення. 9. Не виконувати стрибки на нерівному, рихлому або слизькому грунті. Не приземлятися на руки. 10. Граблі та лопати не залишати в місцях занять. 11. Граблі класти на землю зубцями донизу, шиповки - шипа¬ми донизу. 12. Готуючись до метання, оглянути місцевість і впевнитись у відсутності людей у робочій зоні. 13. Не подавати снаряди для метання кидком. 14. Не стояти праворуч від метаючого, якщо він метає правою рукою, та ліворуч, якщо він метає лівою рукою. 15. Снаряди для метання збирати тільки з дозволу вчителя. 2. Повторити: ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ЛЕГКОЇ АТЛЕТИКИ Легка атлетика - один із найстаріших видів спорту. В основу легкоатлетичних вправ покладені природні рухи людини - ходьба, біг, стрибки, метання. Історія легкої атлетики сягає в глибоку давнину. Перші відомості про легкоатлетичні змагання датуються 776 р. до н. е. Вони зустрічаються в історичних нотатках про Олімпійські ігри Стародавньої Греції. У той час програма цих змагань складалася тільки з бігу. Боротьбу, кулачний бій і взагалі усі вправи, що розвивали силу, греки відносили до важкої атлетики. Ясно, що назва «легка атлетика» сьогодні досить умовна, адже важко назвати, наприклад, біг на довжелезну дистанцію — марафон або метання молота «легкими» фізичними вправами. Найдавнішим змаганням атлетів, безсумнівно, є біг. Разюче, що сьогодні ми знаємо ім`я першого олімпійського чемпіона древньої Греції і дату, коли відбулася ця подія. Це трапилося в 776 р. до н.е. в Олімпії. Переможець був один, тому що атлети змагалися на тих іграх тільки в бігу на один стадій (приблизно 192 м) — звідси слово «стадіон». Ім’я переможця - Коріб, здається, він був кухарем з міста-поліса Эліди. В Ермітажі, у Санкт-Петербурзі, можна побачити грецькі і римські пам`ятні медальйони, монети із зображеннями бігунів. Змагалися древні і у метанні диска. Були диски з дерева, каменю, заліза, бронзи, нерідко прикрашалися різьбленням, зображеннями птахів, тварин або сценами спортивних змагань. Вага диска була від 1,25 до 6,63 кг. (Сьогодні диск важить 2 кг для чоловіків і 1 кг для жінок.) Серед болільників іноді дуже цінувалися метателі спису. Їх охоче зображували і скульптори. Сучасна легка атлетика раніше, ніж в інших країнах, почала культивуватися в Англії. Ще у 1837 тут відбулися перші змагання з бігу на дистанцію близько 2 км. Учасниками цього змагання були учні коледжу міста Регбі. Незабаром і в коледжах Ітона, Оксфорда, Кембриджу, Лондона також організуються спортивні змагання. Трохи пізніше в програму змагань включається біг на короткі дистанції, біг з перешкодами і метання ваги, з 1851 включені в програму стрибки в довжину і висоту з розбігу, а з 1864 — метання молота і штовхання ядра. Новий етап почався з проведення щорічних змагань між університетами Оксфорда і Кембриджу. У 1865 був заснований Лондонський атлетичний клуб, що проводив перші чемпіонати країни з легкої атлетики. У 1880 в Англії була заснована аматорська легкоатлетична асоціація, що одержала права вищого органа з легкої атлетики в межуах Британської імперії, а також у її колоніях. У США перший атлетичний клуб з`явився в 1868 у Нью-Йорку. Але, мабуть, центрами розвитку легкої атлетики в Америці в ті роки стали університети. У 1880-90-і рр. легка атлетика як самостійний вид спорту починає культивуватися майже у всіх країнах Європи. Відродження в 1896 Олімпійських ігор сучасності дуже вплинуло на розвиток легкої атлетики. У програму Ігор I Олімпіади в Афінах (1896) були включені 12 видів легкоатлетичних змагань. Майже всі медалі на цих Іграх завоювали американські легкоатлети. Правда, з появою в 1952 на олімпійських іграх збірної СРСР, в американців з`явилися серйозні конкуренти в легкій атлетиці. На Олімпійських іграх в Атланті (1996) 2000 атлетів розігрували 44 комплекти нагород (більше ніж у будь-якому іншому виді спорту). Змагання для жінок з`явилися на олімпійських іграх у 1928, на Іграх 1996 жінки змагалися у 20 видах легкої атлетики, а вже на літньому чемпіонаті світу (1999) і Олімпіаді в Сіднеї (2000) жінки почали змагатися в стрибках з шестом і метанні молота. Нерідко саме змагання легкоатлетів-олімпійців ставали самими яскравими у житті Олімпіад. Так було, наприклад, у Мехіко (1968), коли американський спортсмен Боб Бімон встановив феноменальний світовий рекорд у стрибках в довжину — 8 м 90 см (одразу на 55 см перевищивши світове досягнення). Цей виступ назвали «стрибком у 21 століття». Практично так воно і трапилося. Тільки через двадцять років цей результат був поліпшений. Фантастичні секунди показала у забігах на 100 і 200 м на Олімпіаді в Сеулі американська бігунка Флоренс Гриффіт- Джойнер. Її рекорд тримається більше 14 років. 3. ЛЕГКОАТЛЕТИЧНІ ВИДИ Біг: 100 м, 200 м, 400 м, 800 м, 1500 м, 3000 м, 5000 м, 10000 м, 42 км 195 м (марафонський біг) Стрибки: у висоту, у довжину, потрійний стрибок, з жердиною Метання: диска, списа, молота, штовхання ядра Біг з/б: 100 м (дів.) 110 м (юн.), 400 м з/б, 3000 м з/п Спортивна ходьба: 5000 м, 10000 м, 20000 м, 50000 м 7- борство (дів.), 10- борство (юн.)