Предмет і завдання дидактики. Історія становлення і розвитку дидактики, як науки.

Практичне заняття №1

Тема. Предмет і завдання дидактики. Історія становлення і розвитку дидактики, як науки.

Мета: сформувати знання про предмет і завдання дидактики. Ознайомити студентів з історією становлення і розвитку дидактики як науки. Сформувати вміння пояснювати взаємовплив компонентів теорії навчання, аналізувати дидактичні ідеї різних часів та наводити конкретні приклади про зв'язки дидактики з іншими науками.

Завдання 1. Доведіть, що предмет і завдання дидактики є історичними категоріями.

Дидактика- галузь педагогіки, яка вивчає теорію освіти і навчання, виховання у процесі навчання.

Термін запровадив німецький педагог Вольфган Ратке (1577-1635) «Короткий звіт з дидактики, або мистецтво навчання Ратихія».

Я.-А. Коменський «Велика дидактика» (1657) в якій розробив зміст освіти, дидактичні принципи, методи навчання, вперше обґрунтував класно-урочну систему навчання.

Предмет дидактики – вивчає сутність процесу навчання, зміст освіти, закономірності і принципи, методи і засоби, функції процесу навчання, правила і прийоми, організація навчання, уроки як форму навчання, контроль і оцінювання знань.

Завдання дидактики – полягає в забезпеченні ефективного виховання, духовного збагачення, розвитку дитини, її активності, таланту, творчого потенціалу, здібності до самостійного надбання певних знань, у створенні умов для її самореалізації.

Дидактика має свій категоріальний апарат. Дидактичні категорії є найзагальніші і головними поняттями, які відображають суттєві властивості та відношення навчального процесу. На кожному етапі дидактика вирішує завдання вдосконалення освіти і навчання відповідно до потреб суспільства в суспільно – економічних умовах. Це відбувається з інтенсифікацією процесу навчання.

Варто відзначити, що будь-яка наука має основні поняття, на яких базується вся дослідницька діяльність. . Лише невелика частина того, що пізнає людина, може бути охоплена чуттєвим спогляданням. В основному пізнання здійснюється мисленням за допомогою понять, суджень, умовиводів. Кожна наука володіє своїм специфічним арсеналом логічних засобів мислення, за допомогою яких вона осмислює властивості і суть своїх об’єктів вивчення, і тому кожна з них оперує своїми поняттями. Поняття – це форма думки, яка відображає певний об’єкт або клас об’єктів у їх істотних властивостях. Вони виникають на основі чуттєвого пізнання явищ і предметів об’єктивного світу. Кожна наука оперує поняттями різного ступеня узагальнення і значущості, але фундамент кожної з наук складають головні поняття – категорії. Категорія – це гранично загальне поняття у рамках даної предметної галузі. Категорії – це результат абстрагуючої діяльності мислення. Навколо категорій, а точніше, навколо системи категорій даної науки будується вся її понятійна система. Категорії пов’язані між собою так, що кожна з них може бути осмислена лише як елемент усієї системи категорій. Так, категоріями дидактики є наступні:

• Освіта - процес і результат засвоєння учнями систематизованих знань, умінь, навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших якостей особистості, розвиток їх творчих сил та здібностей.
• Навчання -  цілеспрямована взаємодія вчителя й учнів, у процесі якої відбувається засвоєння знань, формування умінь та навичок.

Працювали: Й. Ф. Гербарт , Д. Дьюї

• Викладання – діяльність учителя в процесі навчання, що полягає в постановці перед учнями пізнавального завдання, повідомлення нових знань, організації спостережень, лабораторних і практичних занять, керівництв роботою учнів із самостійного засвоєння знань, у перевірці якості ЗУН.
• Учіння –  цілеспрямований процес засвоєння учнями знань, оволодіння вміннями і навичками .
• Закономірності –  упорядкованість подій, відносна постійність детермінованих чинників, регулярність зв’язку між певними речами.
• Принципи –  основні, керівні положення, які визначають зміст, форми , методи навчання, дотримання яких забезпечує ефективність навчального процесу.

Принципи навчання пов’язанні зі закономірностями навчання, вони відображають закономірності.

Працювали : Я. – А. Коменський, Ж.-Ж. Руссо,  К. Д Ушинський, В. О. Сухомлинський

• Форма організації  навчання  –   зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.
• Методи навчання – спосіб упорядкованої, взаємопов’язаної діяльності вчителів та учнів, спрямованої на вирішення завдань освіти, виховання і розвитку в процесі навчання
• Засоби навчання – допоміжні матеріальні засоби школи з їх специфічними дидактичними функціями
• Урок – форма організації навчання, за якої заняття проводить учитель з групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу й відповідно до розкладу.
• Учень – особа, яка навчається в загальноосвітній або спеціалізованій школі, що дає початкову й середню освіту.
• Учитель – спеціаліст, що веде навчально – виховну роботу з учнями в ЗОШ різного типу.
• Самоосвіта – це освіта, яка відбувається в процесі самостійної роботи без проходження систематичного курсу навчання в стаціонарному навчальному закладі.
• Знання – це узагальнений досвід людства, у вигляді фактів, правил, законів, закономірностей, ідей, теорій, висновків, якими володіє наука, терміни, поняття.
• Уміння – здатність виконувати певні дії на основі засвоєних знань.
• Навички – автоматизовані уміння.

Отже, дидактика як система будується на основі категорій і понять, які не лише мають свою структуру, а й взаємодіють між собою за принципами теорії систем. Різні за сутністю, вони утворюють цілісну систему теорії освіти і навчання.

Дослідження в дидактиці, як і в інших  науках, є процесом і результатом діяльності дослідника.  За час наукової діяльності в розвиток дидактики , як науки з її категоріями  працювали : В. Онищук, А. Алексюк, В. Паламарчук, Л. Тимчишин, В. Бондар, С. Бондар, В. Лозова, О. Савченко та інші.

На будь-якому етапі історичного розвитку суспільства завжди виступають два процеси: з одного боку – пізнання навколишнього світу, а з другого – озброєння людей тими знаннями і досвідом, яких досягло пізнання. Виникають проблеми, які необхідно розв’язати, а саме: що вивчати, як і за допомогою яких засобів вивчати. Ці проблеми і вирішує дидактика. Фундамент кожної науки складають її категорії. Головними дидактичними категоріями є: освіта, навчання, викладання (научування), принципи, методи, засоби навчання тощо.

Завдання 2. Складіть структурно-логічну схему зв'язків взаємовпливу дидактики та інших наук.

Зв'язок дидактики з іншими науками та конкретними методиками.

Оскільки дидактика належить до системи гуманітарних наук, то вона має зв'язки з багатьма науками, що випливає з її характеру як науки. Наприклад, у якості дидактичного принципу сьогодні виступає вимога дотримування в ході проведення навчальних занять єдності навчання, виховання й розвитку учнів. У той же час ці компоненти розглядаються окремо: процес навчання - у дидактиці, процес виховання - у педагогіці, зокрема, у теорії виховання, процес розумового розвитку - в психології.

Міцні зв'язки дидактики з філософією та соціологією. Філософська теорія пізнання поряд з іншими теоріями різних філософських систем складає методологічний фундамент дидактики. Соціологія створює можливість для врахування впливу соціальних умов на процес навчання.

Педагогічна психологія допомагає досліджувати проблеми розвитку особистості в процесі навчання, визначати психологічні особливості різновікових груп учнів, психологічні основи навчання й виховання їх, особливості розвитку сприйняття, мислення, пам'яті, волі, емоцій, шляхи формування інтересів і мотивів.

Анатомія та фізіологія людини збагачує педагога відомостями про особливості розвитку організму школяра та про характер його вищої нервової діяльності.

Шкільна гігієна допомагає обґрунтовувати методи і засоби раціональної організації праці як учня, так і вчителя, уникати фізичного і психологічного перевантаження школярів. Визначає та обґрунтовує умови навчальної праці, які сприяють збереженню здоров'я учасників навчального процесу.

Кібернетика допомагає дидактиці визначатися в теорії управління навчальними процесами, розкрити закономірності цих процесів, знайти шляхи передачі та аналізу інформації. Використання досліджень цієї галузі знань дозволяє конструювати й застосовувати в педагогічному процесі навчальні та контрольні машини і здійснювати не тільки прямий, а й зворотний зв'язок учителя з учнями, що допомагає визначити рівень їх знань.

Зв'язок дидактики із психотерапевтикою дає можливість вчителю ефективно використовувати засоби навчального впливу на учня у звичайному стані свідомості не лише з доцільною виховною метою, а й із метою розширення мнестичних можливостей школяра.

Акмеологія як галузь знань про шляхи найповнішої самореалізації особистості на етапі її зрілості допомагає визначати та вимірювати вершинні досягнення учня на різних вікових етапах його розвитку.

Складні та різноманітні зв'язки дидактики з методиками конкретних навчальних предметів, які використовують загальні наукові основи єдності навчання, виховання та розвитку, що розробляє дидактика, у специфічних умовах кожного навчального предмета. У свою чергу дидактика використовує наукові факти та закономірності, які, хоч і досліджені методиками окремих предметів, але мають загальний дидактичний характер. В основному ж прийнято вважати, що дидактика співвідноситься з конкретними методиками, як теорія із практикою, теорія з теорією – як дві взаємодіючі системи теоретичних знань у галузі педагогіки.

Дидактика вивчає проблеми навчання, абстрагуючись від особливостей методики викладання навчальних предметів. Особливості викладання окремих дисциплін є предметом її методики. Методика і дидактика мають спільний об’єкт наукового дослідження – процес навчання. Дидактика досліджує закономірності навчання з різних предметів, методика – виокремлює в ньому специфічні для навчання, з конкретного предмета

У залежності від ступеня зв'язків із певною базовою наукою з метою використання її в якості основи для побудови педагогічної теорії в 60-70-і рр. XX ст. визначилася певна спрямованість у роботі не лише окремих учених, а й цілих колективів, яка виливалася в спроби вивести всі закономірності педагогічної науки, насамперед, дидактики як її важливої складової, і пояснити всі факти педагогічної діяльності, виходячи переважно із цієї базової науки.

Таким чином, уже тоді досить чітко виділилися основні педагогічні напрями, у яких усі побудови замикаються на якійсь базовій науці. Серед них найважливіші: 1) філософський, 2) психологічний, 3) соціологічний, 4) дидактичний, 5) кібернетичний, 6) математичний, 7) психотерапевтичний, 8) системного підходу, 9) акмеологічний.

Медіадидактику також визначають через зв'язок з полем, що називається медіапедагогікою . Вона є найбільш розвиненою в Німеччині і складається з трьох основних напрямків: медіаосвіта (у широкому сенсі медіасоціалізації), медіа або медіапедагогічні дослідження та медіадидактика.

У світі медіапедагогіки існує багато напрямків, які відрізняються за системою соціальних цінностей та освітніми цілями, які часто даються контекстом, а також різними соціально-культурними та географічними умовами. Див., наприклад,^[23]. Дуже добре відома складна концепція медіапедагогіки (Medienpädagogik) у Німеччині, яка складається з чотирьох основних субдисциплін, які доповнюють та підтримують одна одну. Це дослідження ЗМІ, медіаосвіта, медіаосвіта як офіційна тема в шкільних програмах та медіадидактиці.

Зі зростанням повсюдності медіатехнологій у нашому повсякденному житті, медіадидактика і ширше — медіапедагогіка — стають все більш важливими. Дидактика медіа — системний компонент медіадосліджень у педагогіці. Наразі можна вважати, що медіапедагогіка та дидактика сильно втручаються в природу педагогіки та всіх інших педагогічних областей і піддисциплін.

Попри те, що медіаосвіта є ключовим „продуктом“, метою і наслідком медіаграмотності, медіавикладання є і має бути побічним продуктом (якщо не йдеться про підготовку фахівців у сфері медіа).

Політологія розкриває для дидактики проблеми, пов’язані із впливом політичних явищ та процесів на навчання людей.

Висновок:  отже, після виконання практичної роботи у мене сформувалися знання про предмет і завдання дидактики, ознайомилась з історією становлення і розвитку дидактики як науки. На даній практичній роботі я пояснювала взаємовплив компонентів теорії навчання, аналізувала дидактичні ідеї різних часів та підбирала приклади щодо зв'язківи дидактики з іншими науками.