Зміст освіти. Теоретичний, емпіричний та практичний компоненти змісту навчального матеріалу, Їх співвідношення та зв’язок з метою.

Практичне заняття №4

Тема. Зміст освіти. Теоретичний, емпіричний та практичний компоненти змісту навчального матеріалу, Їх співвідношення та зв’язок з метою.

Мета: сформувати знання про зміст освіти та навчити структурувати зміст навчального матеріалу уроку за компонентами ( теоретичний, емпіричний, практичний).

Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

Тема. Зміст освіти у зарубіжних початкових школах

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2021

 

План

Вступ

1. Система освіти у США.

2. Характеристика змісту освіти у Німеччині.

3. Особливості змісту освіти у Франції.

4. Система освіти у Англії.

5. Особливості змісту освіти в Японії.

Вступ

Особливості змісту освіти в сучасній школі за кордоном

Проблема змісту навчання — одне з головних питань теорії та практики навчання в зарубіжній педагогіці. Уяв­лення про зміст освіти в зарубіжних школах дає середньостатистичне співвідношення предметів у навчальному пла­ні. В розвинутих країнах (США, Англія, Франція та ін.) на гуманітарний цикл припадає 46%, природничо-матема­тичний — 21,5, художньо-естетичний — 10, оздоровчо-трудовий — 21%.

Системи освіти в розвинених індустріальних країнах наділені спільними рисами, що випливають із соціально-економічної природи індустріального суспільства з орієнтованою на ринок економікою. Одночасно шкільна система в кожній конкретній країні має специфічні особливості, що визначаються історією країни та її національними традиціями.

1. Система освіти у США.

Історично в США склалась система, при якій основні функції щодо управління освітою виконують штати. У 70-ті роки Хх століття створені Федеральне міністерство освіти (раніше існувало Відомство освіти у складі Міністерства охорони здоров’я, соццального забезпечення і освіти), Національний науково-дослідний інститт освіти і Комітет керівників освіти штатів для координації їх дій. Втручання федерального уряду в справи школи за останні роки посилюється. Кожний штат поділений на шкільні округи; на чолі кожного стоїть шкільний комітет, у функції якого входить розгляд всіх питань, що визначають роботу шкіл і розмір шкільного бюджету, прийом і звільнення вчителів, їх зарплата, відбір і рекомендації підручників тощо. В країні немає єдиних навчальних планів і програм. Вони розробляються відповідно до специфічних умов кожного шкільного округу, затверджуються комітетом. Децентралізований характер управління освітою визначає систему її фінансування. Децентрлізація в управлінні і пов’язана з цим широка різноплановість в постановці навчальної роботи випливають з тих основних принципів, на яких побудована модель багатопрофільної школи США. Це, по-перше, її підкреслено-демократична зовнішня організація і, по-друге, - відсутність обовязкових програм і єдиних вимог до знань учнів. Через децентралізацію управління освітою в країні немає єдиної її системи.

Обов'язкове навчання в школі дитина починає у віці 6 років. Повний курс шкільного навчання становить 12 років. В різних шкільних округах прийнята різна структура школи. Приблизно в 25% округів, головним чином в сільських, зберігається стара структура: 8+4 {восьмирічна початкова школа + чотирирічна середня школа). Для великих міст характерна структура 6+3+3 або 6+6, при якій навчання в початковій школі скорочується до 6 років, а в середній школі виділяється 2-етапна - молодша і старша середня школа. В останні десятиріччя виникла тенденція до скорочення термінів навчання в початковій школі і більш раннього переходу до предметної системи викладання. Так з'явились нові структури; 4+4+4 і 5+3+4.

В систему загальноосвітніх учбових закладів входить невелике число спеціальних шкіл для аномальних дітей (сліпих, глухих, розумово відсталих). Діти із слабо вираженими вадами і емоційно неврівноважені навчаються в нормальних школах, але в спеціально організованих для них класах.

Мережа шкіл складається з державних (суспільних) і приватних навчальних закладів (навчання тут платне). Близько 10% школярів навчається в недержавних школах, більшість з яких належить різним релігійним організаціям. Незначна категорія дітей із заможних верств відвідує так звані незалежні школи. Це елітарні учбові заклади з досить високою платою за навчання. Саме ці школи, нечисленні, давали найбільший процент абітурієнтів у відомі університети — Гарвардський, Прінстонський, Стенфордський, Ієльський та інші.

Елементарні школи, як правило, розміщаються в окремих приміщеннях і їх не змішують із старшими класами, В сільських і малодоступних районах збереглась невелика кількість однокомплектних шкіл, але домінують так звані консолідовані школи, куди учнів привозять на автобусах з найближчих поселень. Учбовий план елементарної школи США включає рідну мову, математику, природознавство, суспільствознавство, працю, малювання, ліплення, музику, співи і фізкультуру. В початкових класах широко застосовується комплексне і супутнє навчання, коли навчальна робота концентрується навколо якогось проекту {відголоски прагматичної педагогіки Д.Дьюї) і учні набувають навички читання, письма і лічби в ході його виконання. Працює в початкових класах один вчитель, який веде основні предмети, але кожного року він змінюється.

Сьогодні в більшості елементарних шкіл можна зустріти три основних типи програм.

1. Предметна програма. Ця програма складається з предметів, кожний з яких охоплює певний обсяг змісту і навичок, що дають учневі можливість набути знання про оточуючий світ (письмо, читання, арифметика тощо), Основною її метою є навчання грамоті. Сильною стороною цієї програми є чітко визначена мета навчання. До недоліків слід віднести те, що кожний окремий предмет мало пов'язаний з іншими предметами і життям. Предметна програма має глибокі корені (вона є частиною європейської спадщини) і чинить великий вплив на інші програми.

2. Педоцентрична програма. Ця програма виникла під впливом Джона Дьюї і його послідовників. Шкіл, що використо­вують цю програму, не так багато. В основу навчання в школі беруться безпосередні, «спонтанні» інтереси дітей. Систематичне навчання тут підміняється іграми, бесідами та іншими заняттями за інтересами дітей.

З, Проблемна програма. Вважається, що протягом життя дитина стикається з різними проблемами. Автори програми вважають, що в процесі розв'язання проблем діти розвиваються більш активно. В цій програмі позитивне те, що акцент робиться на розвитку самостійного мислення дітей. Недоліком є те, що часто беруться надумані проблеми, відірвані від життя. Надмірна увага до розв'язання проблем не залишає часу для систематичного навчання.

В молодшій середній школі поглиблюється диференціація навчання. Викладання на різних рівнях (для «здібних» і «нездібних») доповнюється системою елективних предметів (до 35% учбового часу). До них належать алгебра, біологія, іноземні мови, образотворче мистецтво, музика. Учні цієї школи піддаються посиленому тестуванню. На основі результатів тестів психологи-консультанти, що входять в штат школи, ведуть профорієнтаційну роботу. Вона має на увазі як вибір подальшого шляху навчання, так і галузь професійної діяльності, Навчальна і професійна орієнтація готує підлітків до навчання в старшій середній школі, що має яскраво виражену диференціацію навчання.

Внутрішня структура американських шкілвідрізняється багатьма специфічними особливостями. Крім поділу на потоки за тестовим відбором, учні класу часто розбиваються на різні групи в залежності від рівня знань з того чи іншого предмету. Справа в тому, що в американських школах не існує перевідних іспитів і всі учні переходять з класу в клас незалежно від своїх успіхів. Коли виясняється, що деякі учні класуне можуть засвоювати новий учбовий матеріал, їх об'єднують в окремі групи. При організації учбової роботи віддається перевага індивідуальним формам над колективними. Все менше значення в школах США надається класно-урочній системі, що замінюється індивідуальною роботою і навчанням в малих групах, з тим, щоб кожний учень просувався своїм темпом. «Учіння, — говориться в одному офіційному документі, — це індивідуальний процес, і кожна дитина повинна робити своє власне учіння».

2. Характеристика змісту освіти у Німеччині.

В середині 60-70-х років у ФРН відбулося реформування школи. Результатом реформи змісту освіти стали: посилення наукового характеру учбового матеріалу; орієнтація на розвиток мислення і пізнавальних здібностей учнів у ході модернізації навчальних планів, програм і підручників всіх типів шкіл; розширення мереж факультативних і обов’язкових учбових дисциплін, запровадження інтегрованих курсів, включення сучасної проблематики в учбовий матеріал традиційних предметів. В результаті всіх перетворень значно розширились освітні можливості учнів.

Початкова школа. Діти, що досягни шестирічноговіку, вступають до 1 класу початкової школи, яка служить фундаментом німецької системи освіти.Основний акцент в цей період робиться на всебічний розвиток дитячої індивідуальності, пізнавального інтересу і таких здібностей, як фантазія, ініціатива, самостійність і спілкування в колективі. Початкове навчання включає чотири (чи шість) класів загальноосвітньої школи і поділяється на два (чи три) 2-річних ступеня: вступний ступінь, початковий ступінь (і, відповідно, ступінь орієнтації). Кожний з них має своє певне педагогічне завдання і одночасно об'єднані єдиним неперервним процесом навчання.

На початках тривалість занять становить 18-20 годин на тиждень, а уроку — 45 хв. Поступово кількість годин збільшується до 25-30. В 1 і 2 класах всі уроки веде один вчитель, з 3 класу до роботи поступово підключаються учителі-предметники з тим, щоб полегшити дітям перехід на наступний ступінь навчання.

В Баварії, наприклад, у перші два роки викладаються такі предмети, як німецька мова (літературу розглядають як продукт мови і не виділяють в окремий предмет), математика, країнознавство; музичне, естетичне виховання і ритміка. У вчителя немає строго визначеного учбового плану, який вказує, що і як слід викладати з кожного з предметів, і він діє на свій розсуд. Для розвитку індивідуальних здібностей кожної дитини поряд з класною роботою існують форми індивідуального, парного і групового навчання. Результати навчання починають оцінювати в балах лише на третьому році навчання. Основним принципом всього навчання і виховання в початковій школі і основою комплексного навчання є принцип батьківщинознавства. З 2 класу комплексне викладання іноді охоплює не всі предмети, а лише рідну мову і батьківщинознавство. В деяких землях в нього включаються також малювання і співи. Поза комплексом вивчається релігія, арифметика, письмо, фізкультура.

В учбових планах знаходять відображення різні форми організації учбових занять, зокрема: поділ класу на групи, диференційоване навчання, заняття, що сприяють подоланню труднощів у засвоєнні учбового матеріалу.

Існуючий в початковій школі зміст навчання сьогодні переживає серйозні зміни в техніці культури читання і письма, в батьківщинознавчому комплексному навчанні, у вивченні математики. Учбові програми розширюються за рахунок нового матеріалу: вивчення правил дорожного руху, статеве виховання, а іноді й іноземна мова. За основну форму навчання рекомендується розвивати внутрішню диференціацію, яка враховує швидше потребу знань в учнів і менше їх успішність. Великий обсяг змісту навчання, застосування нових і вдосконалення традиційних методів навчання, спрямованих на виховання самостійності учнів, на індивідуалізацію навчання вимагають кращого оснащення шкіл технічними засобами навчання і підвищеної рухливості в організаційних формах.

Завдання додому даються з таким розрахунком, щоб діти не перевтомлювались і не втрачали інтерес до навчання. Так, в школах землі Північний Рейн-Вестфалія учні 1-2 класів затрачають на виконання домашнього завдання не більше ЗО хвилин, 3-4 класів — 1 години.

По закінченні початкової школи учні отримують рекомендацію про те, в якій з трьох видів шкіл продовжити освіту: в основній школі, у реальній школі або в гімназії. Головна відмінність двох перших шкіл від гімназії в тому, що програма в них легша, а довідка про відвідування школи не дає права на вступ до вишу. Як правило, початкові класи існують у межах однієї середньої школи (Allgemeineschule), де учні, які одержали початкову освіту, продовжують навчальний курс у середній школі (з 10-12 до 16 років) і середній профільній школі (з 16 до 19 років).

З 5 класу починається другий ступінь навчання і учні розподіляються за здібностями і успішністю в школи різних типів. До другого ступеня навчання першого порядку у всіх федеральних землях належать:

—основна школа (Grundschule) — з 5 чи 7 по 9 чи 10 клас;

— реальна школа (Realschule) — з 5 чи 7 по 10 клас;

— гімназія (Gimnasium) — з 5 чи 7 по 10 клас (молодший і середній ступені навчання);

— інтегрована чи кооперативна загальноосвітня школи — з 5 чи 7 по 10 клас. В Баварії є також баварська промислова школа (з 7 чи 8 по 10 клас).

Навчання протягом всіх тринадцяти років ведеться без підручників — учителі читають лекції, а учні записують отриману інформацію в зошити. Порівняно з державними, організація навчального процесу у вальдорфській школі відрізняється насамперед тим, що в ній відсутня установка на розклад уроків, у якому переважно через кожні 45 хв. відбувається перехід до вивчення іншого предмету. Тут, починаючи з 1 -го класу, запроваджено навчання за «методом епох» у поєднанні з уроками, які продовжуються 45 хв. Сутність «методу епох» полягає в тому, що викладання предмету ведеться протягом 3-4 тижнів, з 7 год. 45 хв. до 9 год. 40 хв. ранку. За цим методом вивчаються предмети головного циклу: рідна мова, математика, історія, праця, географія, історія мистецтва.

3. Особливості змісту освіти у Франції.

Для системи освіти Франції характерна строга централізація. Всією системою освіти тут керує Міністерство освіти. Франція розділена на 23 учбових округів, які називаються академіями, на чолі академії стоїть призначений Міністерством ректор, при ректорові, який одночасно є головою ради місцевого університету, функціонує рада академії та інспектура середніх і вищих навчальних закладів. Безпосереднє керівництво школами покладається на префектури департаментів, при яких утворені департаментські ради освіти і шкільна інспектура. Вся система управління школами побудована на основі строгого ієрархічного підпорядкування всіх її окремих ланок від місцевих органів до міністра освіти.

У Франції встановлений єдиний розпорядок шкільного життя. Розклад уроків в середніх учбових закладах не так строго регламентований по годинах, як у початковій. На всіх ступенях навчання державна школа є безплатною. Учбовий тиждень – п’ятиденний. Неділя – день загального відпочинку, четвер – день для культурного дозвілля, використовується також для релігійного виховання.

Міністерством освіти Франції встановлені єдині учбові плани для кожного типу загальноосвітньої школи і єдині учбові програми з усіх предметів. Винятком з цієї уніфікації є лише підручники: з кожного предмету вчитель може вибрати один з багатьох існуючих підручників, але всі вони написання за державною затвердженою програмою і відрізняються один від одного лише стилем викладу і підбором ілюстративного матеріалу.

Початкова школа. Весь п'ятирічний термін навчання в початковій школі розпадається на курси; однорічний підготовчий курс (для дітей 6-7 років), дворічний елементарний курс (7-9 р.), дворічний середній курс {9-11 р.). Учбові плани початкових шкіл включають рідну мову, уроки моралі і громадянознавства, читання, письмо, рахунок і поняття про систему мір, історію і географію Франції, краєзнавство, природознавство, вправи в спостереженні, малювання, співи, ручну працю, рукоділля (для дівчат), фізичне виховання.

Найважливішим предметом в початковій школі є французька мова. На підготовчому курсі основні зусилля учителя спрямовані на те, щоб навчити дитину читати. На елементарному курсі виступає нове завдання — розширення словникового запасу. Головна ж мета навчання мові в початковій школі — досягти того, щоб учень міг написати грамотний і зрозумілий твір.

Предмету «арифметика» у французькій школі немає, тут вивчають «рахунок». Елементи теорії тут зведені до мінімуму, а все зводиться до того, щоб учень оволодів технікою виконання чотирьох арифметичних дій.

На елементарному і середньому курсах даються деякі початки знань з історії і географії Франції,

В учбовому плані класів елементарного циклу значиться дисципліна -«вправи в спостереженні».Ці заняття часто називають «предметними уроками». Програма цієї дисципліни містить досить великий перелік тем, але вона не зобов'язує учителя неодмінно пройти весь вказаний матеріал. Об'єктами спостереження виступають явища і факти, з якими діти стикаються щодня {мінерали, рослини, тварини, продукти людської діяльності і знаряддя праці). Завдання учнів — дати, за допомогою учителя, морфологічний опис того, що вони бачать, і спробувати встановити найпростіші зв'язки між об'єктами, що спостерігаються. На середньому курсі зміст занять ускладнюється, вводяться теми, пов'язані з елементами фізики, хімії, біології.

Початкова освіта у Франції є переважно інтуїтивною і практичною. Інтуїтивною в тому розумінні, що вона ґрунтується, перш за все, на здоровому глузді, на силі очевидності, на вродженій здібності людського розуму схоплювати з першого погляду і без будь-яких доведень якщо і не всі істини, то, принаймні, найпростіші і найістотніші з них. Навчання в початковій школі є практичним; ніколи не можна ігнорувати те, що учні початкової школи не можуть витрачати час на непотрібні дискусії, на наукові теорії, на схоластичні речі.

В початковій школі учнів, що погано вчаться, за згодою батьків (а це обов'язково!) можуть залишити на другий рік. Оскільки в кожному класі завжди одна і та ж вчителька (одна завжди в першому, друга — завжди в другому і т.д.), то вона залишає дитину на другій рік не колезі, а собі, на свою шию. Так вона буде займатись з дитиною, доки не передасть її в наступний клас підготовленою.

В початковій школі діти повинні отримати міцні знання з основ наук, через це акцент робиться на засвоєння досить вузького кола конкретно емпіричних знань, багатократне повторення матеріалу, заучування напам'ять. Велике значення приділяється практичному застосуванню елементарних знань з арифметики, природознавства, ручної праці

В багатьох початкових школах використовується і розроблений відомим педагогом Роже Кумине (1881-1973) «метод групової роботи».Працюючи за цим методом, учителі об'єднували дітей, починаючи з молодших класів, в групи по 5-6 чоловік. Групи формувались за бажанням дітей. Вони отримували перелік завдань (на тиждень-два), з яких самі вибирали види учбової роботи, Всередині групи відбувався розподіл обов'язків для виконання завдання.

За рекомендаціями психологів і педагогів після експериментальної перевірки, в початковій школі (за винятком останнього курсу) були відмінені домашні завдання. Справа в тому, що, на їх думку, домашні завдання лише на перший погляд інтенсифікують навчання. Насправді ж вони звільняють вчителя від інтенсивної роботи в класі. Та й учень початкової школи не витримує додаткових навантажень, пов'язаних з домашніми завданнями. Правда, учні продовжують отримувати завдання для самостійної роботи з французької мови і арифметики, але виконують їх вони в класі, в навчальний час і в присутності вчителя. На цю роботу виділяється щоденно одна година, що входить в розклад занять.

Протягом учбового дня вчитель не має права займатись ніякою роботою, що не має відношення безпосередньо до шкільних занять, а батьки — відлучати дітей на допомогу по дому чи по господарству. В школу не можна приносити літературу, що не має освітнього характеру, категоричні забороняється збирання підписів під якимись петиціями, розповсюдження лотерейних квитків. Строга дисципліна в класі підтримується цілим комплексом покарань. До них належать; погана оцінка, догана, залишення в школі після занять, тимчасове виключення (на термін до 3 днів) з повідомленням батькам, мерії і академічній інспекції. В окремих випадках учень може бути виключений зі школи і на більший термін; робиться це за рішенням інспектора академії.

Середня школа. Другий ступінь освіти у Франції, як вже зазначалось, складається сьогодні з першого циклу (колеж) і другого циклу (ліцей).

На відміну від шкіл США і Англії у Франції є другорічництво. В початковій школі процент другорічників становить в середньому 12%. Сьогодні другорічництво є розповсюдженою формою «досиджування» в школі. Часто ліцеїсти готові краще зайвий рік-другий посидіти за шкільною партою, ніж, провалившись на випускних іспитах, залишитись без диплому і перспектив на продовження навчання чи отримання

Сьогодні школа Франції живе під знаком запровадження принципово нових дидактичних засобів. Справжній переворот в учбовій роботі зробили комп'ютери. В 1986 р. був прийнятий національний план комп'ютеризації «Інформатика для всіх». Цим планом передбачено забезпечення всіх учбових закладів мікрокомп'ютерами, додаткову установку 120 тисяч шкільних мікро ЕОМ, організацію комп'ютерних курсів для викладачів, обов'язкове комп'ютерне навчання ліцеїстів тощо. В результаті засоби інформатики з'явились у всіх учбових закладах Франції.

Нові технології допомагають розв'язувати ряд проблем, що виникають в масовій середній освіті, багатократно збільшивши продуктивність праці учителя і учня. Навчання стає ефективнішим, що дозволяє, наприклад, частково відмовитися від домашніх завдань, а час, що вивільняється, використати для різноманітної творчої діяльності учнів. Завдяки перевороту в технічних засобах зростає інтерес дітей до навчання, по-іншому індивідуалізуються заняття, реалізуються нові можливості ефективного управління учбовим процесом.

4. Система освіти у Англії.

В 1988 р. в Англії був прийнятий Закон про реформу освіти. Сучасна шкільна реформа проводиться в таких основних напрямках: перегляд змісту, запровадження національної оцінки знань учнів, зміни в управлінні. До цього часу система освіти в країні була настільки децентралізованою, що учбові плани складались на рівні шкіл, а учителі самі розробляли учбові програми, користуючись рекомендаціями міністерства, екзаменаційними вимогами, методичними матеріалами, підготовленими урядовими і незалежними педагогічними організаціями. В Законі виділено положення про тестування в національному масштабі всіх учнів 7, 11, 14 і 16 років. Ці вікові межі відповідають основним стадіям навчання — в 7 років діти закінчують перший ступінь початкової школи, в 11 — початкову школу, в 14 — починається диференціація навчання, в 16 — молоді люди закінчують обов'язкову неповну середню школу. Одночасна розробка змісту освіти і способів оцінки знань сприяла їх взаємному збагаченню, давала уявлення про ефективність навчальних програм.

Щодо змісту освіти, то в результаті реформи 1988 р. його розділили на 10 рівнів для учнів у віці від 7 до 16 років.

Тестування проводиться в 7, 11, 14 і 16 років. Просування на один рівень відбувається через кожні два роки. До 7 років тестування і формальна оцінка успішності не проводиться. Більшість 7-річних дітей повинна перебувати на 2-му рівні, частина з них — на 1-му чи 3-му рівнях. В 11-річному віці в середньому повинен бути досягнутий 4-й рівень, але можливі і 5-й чи 3-й. Для 14 років пропонується 5-6-й, але допускається 4-й чи 7-й рівні. Якщо учень в цьому віці досяг 6-го рівня, то він може готуватися до складання випускних іспитів в 16 років. 16-річний вік охоплює шість рівнів (від 4 до 9-го). Рівні з 7-го по 10-й відповідають вищим оцінкам на випускних екзаменах, 10-го рівня можуть досягти лише найздібніші. Зміст освіти за десятьма рівнями розробляється для кожного предмету.

Система шкільної освіти.  Початкова освіта. З1973 р. в Англії запроваджене одинадцятирічне обов'язкове навчання дітей з 5 до 16 років. П'ятирічні діти вступають в школи для малюків (Infant schools). В школу для малюків приймають протягом всього навчального року, коли дитині виповниться 5 років. Після того, як діти пробудуть у школі декілька місяців, їх поділяють на групи: більш розвинутих дітей поміщають в одну групу, менш розвинутих —в іншу. Тут їх протягом двох років вчать читанню, усному рахунку і елементам письма, а також прищеплюють гігієнічні звички і навички самообслуговування. Стабільного учбового плану в школах для малюків не існує, а в навчальні заняття широко включаються елементи гри. Значне місце займають фізичні вправи, конструювання, ритміка, співи; організація діяльності дітей в школі наближена до тих умов, до яких вони звикли вдома. Таке неформалізоване навчання приносить в цілому непогані результати. Число учнів в класах в середньому становить 40 чол., а то й більше. Учбовий тиждень має 35 годин (по 7 уроків на день).

Всі заняття ведуться одним вчителем, Навчання читанню і письму учителі починають лише тоді, коли у дітей з'являється до цього інтерес (як правило, до 6 років). Навчання проходить у формі гри. Наприклад, слова, надруковані на карточках, вчитель показує дітям. Гра полягає у тому, щоб діти їх впізнавали якомога швидше. Потім діти переписують ці слова у свої картонні словнички. Заняття з арифметики теж проходять у формі гри. За допомогою гри в кубики діти отримують уявлення про довжину і ширину. Для ознайомлення з мірами ваги і часу використовується гра в «магазин». Учні роблять іграшкові гроші, підписують цінники на товари.

При навчанні дітей читанню, письму і рахунку вчитель поділяє клас на три групи: на групу здібних учнів, менш здібних і тих, хто не вміє читати, писати і рахувати. З кожною групою учитель займається окремо.

У віці 7 років діти переходять у чотирирічну власне початковушколу(Iunior Schools). Тут учні розбиваються на три потоки: встигаючі йдуть в потік „А", середні за успішністю - в потік „В", а слабше підготовлені — в потік „С". Навчання в школі буває як спільне, так і роздільне, але в більшості випадків — спільне. В кожному з трьох потоків (А-В-С) учні займаються за окремими програмами, що відповідають даному рівню розвитку дітей. Неминучим результатом 4-річного навчання за такою системою є значна розбіжність в рівні знань учнів з основних предметів шкільного курсу.

Як і в інших типах шкіл, в англійських початкових школах немає єдиних учбових планів і програм. Але на їх складання значний вплив чинить Міністерство освіти за допомогою всіляких «рекомендацій» та інструкцій, в яких міститься орієнтовний перелік предметів учбового плану, рекомендований обсяг змісту предметів тощо.

В учбовий план початкової школи входять такі предмети: релігія, читання, письмо, арифметика, історія, географія, природознавство, мистецтво і ручна праця, фізкультура і музика. За кількістю годин перше місце в типовому учбовому плані початкової школи займає англійська мова (37% учбового плану), арифметика займає від 14,3% і більше, фізичне виховання — 14,3%, мистецтво і ручна праця — 11,4%. Порівняно велике місце відводиться релігійному вихованню (5,7%) і музиці (5,7%). На історію, географію і природознавство відводиться 11,4% всього учбового часу.

Закінчуючи початкову школу, учні повинні вміти правильно висловлювати свої думки як усно, такі письмово, у визначених межах практично володіти граматикою, переказувати прочитане, давати відповіді на поставлені питання і самі ставити їх, уміти Інсценувати і драматизувати уривки з творів, писати перекази і невеликі твори, складати плани.

Англійська школа спокійна. Чого-чого, а перевантаження тут не знають. Англійські діти отримують на уроці разів у п'ять менше матеріалу, ніж діти в українських школах. Дітки в молодших класах не сидять за партами, вишикованими в ряди, їм не пояснюють новий матеріал, їм майже не задають домашніх завдань, їх не опитують, їх не викликають до дошки, не питають з місця, а замість оцінок вчителька пише різні веселі чи іронічні слова. Якщо вчителька хоче щось запитати, вона підходить до учня й тихо запитує, учень відповідає так само тихо, залишаючись на своєму місці. В англійськійшколі невважають, що всі діти повинні навчитись однаково. Всі повинні однаково працювати на уроці, у всіх повинен бути однаковий інтерес до навчання, всі повинні ознайомитись з темою — і цього достатньо. Відповідальність за знання конкретногоучня, за результати навчання лежить не на вчителеві, а на дитині та її батьках. Цедокоріннозмінює  характер навчання.

Середняосвіта. Після закінчення початкової школи діти у віці 11 років продовжують навчання в системі середньої осві­ти, яка представлена трьома типами загальноосвітніх шкіл:

— середняграматичнашкола(з 11 до 16 чи 18 років);

— середнясучаснашкола(з 11 до 16 років);

- середня технічна школа (з 11 до 16 чи 18 років).

5. Особливості змісту освіти в Японії.

Бурхливий розвиток повоєнної Японії, її досягнення в галузі науки, техніки і технології становлять величезний інтерес для вивчення не лише її економіки і політики, але й різних галузей культури, зокрема, системи освіти країни. Після закінчення обов’язкової школи підлітки мають можливість або безпосередньо включитись у трудову діяльність, або вступити у професійне чи технічне училище, або продовжити навчання в 3-річній повній середній школі, яка є необов’язковим і платним ступенем освіти. Однак феномен японської освіти полягає в тому, що абсолютна кількість молоді продовжує свою освіту в повній середній школі (понад 90 %). Японія найосвіченіша країна світу. Вже зараз 95% японців мають середню освіту. Першими в світі вони досягли «всезагальної середньої грамотності». До 25 років більше 40% японських юнаків і дівчат отримують вищу освіту. Рівень освіти винятково високий у всіх прошарках суспільствах. Сьогодні Японія вийшла на провідні позиції в сфері освіти у світі.

Загальна освіта в Японії має свою дуже чітку структуру: початкова школа з початковим навчанням, трирічна середня школа першого ступеня і трирічна середня школа другого ступеня. У структурному плані система загальної освіти в Японії значною мірою нагадує американську. Однак це стосується в основному формальної побудови школи. За своїм змістом, а особливо за духом, японська школа унікальна. Японці наполегливо йшли до створення своєї власної системи освіти. І хоч в ході цього процесу були зроблені способи запозичення спочатку французьких і пруських, а в повоєнні роки американських зразків, соціальна історія японців і японські соціальні цінності заважали засвоєнню зарубіжних стандартів. В результаті поступово склалася справді японська шкільна система.

Початкова школа— масовий навчальний заклад, що знаходиться у віданні муніципалітетів. Приватні початкові школи зустрічаються дуже рідко. Згідно з офіційними документами, початкова школа зобов'язана розвивати дітей розумово, фізично, естетично і морально. Зміст освіти в цих школах досить обширний.

Значне місце в учбовому плані початкових шкіл займає навчання японській мові. Засвоєння ієрогліфіки становить значні труднощі для дітей, і тому вироблення навичок письма і читання вимагає багато часу і зусиль. На японську мову в початковій школі відводиться 7-9 годин на тиждень, що становить 35-36% всього учбового часу. Учні повинні засвоїти 1850 ієрогліфів — мінімум, встановлений Міністерством освіти (але навіть для читання книг і газет їх слід знати значно більше — до трьох тисяч). Половиною цього ієрогліфічного мінімуму треба оволодіти вже в молодших класах. До того ж кожний з ієрогліфів має декілька варіантів читання і вимови.Арифметиці належить друге місце за питомогою вагою в учбовому плані початкової школи. 8 1-2 класах на арифметику відводиться 3-5 годин на тиждень, а в 4-6 класах — 6 годин.

Молодші школярі вивчають також курс природознавства, який об'єднує елементарні знання з біології, хімії, геології і фізики.

Суспільствознавство, що дає в комплексі знання з географії, історії, етнографії, знайомить дітей з краєзнавчим матеріалом, в поєднанні з уроками моралі, має на увазі політичне виховання дітей.

Серйозна увага в початковій школі приділяється фізичному вихованню (фізкультурі відводиться 3 години на тиждень) та розвиткові естетичних умінь і навичок. Музичні заняття, малювання, ліплення, художня і ручна майстерність обов'язкові для всіх учнів. Заняття будуються із врахуванням культурних і естетичних традицій японського народу і формують художній смак, яким так відрізняються японці. Японських школярів вчать грати на 2-3 музичних інструментах, дають початкові навички образотворчого мистецтва.

«Спеціальна діяльність» включає формування поведінки під час обіду, учнівські ради, гурткову діяльність, спортивні змагання, екскурсії, громадську роботу тощо.

Тривалість навчання в початковій школі — 45 хв. В приватних школах частина годин чи всі години на «виховання моралі» можуть бути замінені релігійним вихованням.

Знання учнів оцінюються за п'ятибальною системою: відмінно, добре, задовільно, незадовільно, погано.

Якщо в США і Європі завдання освіти дітей покладене головним чином на працівників освіти, то в Японії першими учителями і головною опорою японської дитини є батьки, перш за все, мати. Вона показує своїй трирічній дитині, як малювати і робити паперові іграшки. Коли дитина йде в підготовчий клас, як це роблять 90% чотирирічних японців, учитель не вчить її буквам і цифрам: це, як правило, робить вдома мати. Вона щоденно обмінюється записками з вчителем про те, як поводить себе дитина вдома і в школі. Успіхи і невдачі дітей гостро переживаються всіма членами сімей, особливо матерями. На матір сьогодні лягають турботи по влаштуванню дітей у престижні школи, спостереження за їх просуванням в навчанні. Матері настільки входять у свою роль, що забувають про все і нерідко замість дитини, яка через хворобу не може відвідувати школу, на уроках сидить її мати. Вона скрупульозно записує все, що повідомляє дітям вчитель.

 

Отже, проблема змісту навчання є однією зі стрижневих у теорії та практиці навчання в зарубіжній педагогіці. Уявлення про зміст освіти в зарубіжних школах дає середньостатистичне співвідношення предметів у навчальному плані. В розвинутих країнах (СІЛА, Англія, Франція та ін.) на гуманітарний цикл припадає 46%, природничо-математичний - 21,5, художньо-естетичний - 10, оздоровчо-трудовий 21%.

Література

1. Джуринський О.М. Розвиток освіти в сучасному світі. - М., 1999.

2. Парамонова Л.А. Дошкільна і початкова освіта за кордоном. - М., 2001.

3. Вейзер В.А. Дошкільна освіта і виховання в Британії / / Освіта в сучасній школі, 2005, № 4.

4. Матюша І. К. гуманізація навчання і виховання в загальноосвітній школі. - К., 1995.

Конспект

Тема. Державний стандарт початкової освіти , його призначення, структура та зміст.

Державний стандарт початкової освіти — нормативний документ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 87 Державний стандарт визначає вимоги до обов’язкових результатів навчання та компетентностей здобувачів освіти, загальний обсяг їх навчального навантаження у базовому навчальному плані початкової освіти.

У загальній частині документу написано, що він “є першою частиною Державних стандартів повної загальної середньої освіти, які охоплюють усі три її рівні”

Складові Державного стандарту:

Базовий навчальний план початкової загальної освіти;

Загальні характеристики інваріантної та варіативної складових змісту початкової загальної освіти;

Державні вимоги до рівня підготовки учнів.

Освітні галузі:

Мовно-літературна освітня галузь;

Математична освітня галузь;

Природнича освітня галузь;

Технологіча освітня галузь;

Інформатична освітня галузь;

Соціальна і здоров’язбережувальна освітня галузь;

Громадянська та історична освітня галузь;

Мистецька освітня галузь;

Фізкультурна освітня галузь.

Стандарт освіти визначає: вимоги до обов’язкових компетентностей та результатів навчання здобувача освіти відповідного рівня; загальний обсяг навчального навантаження здобувачів освіти; інші складники, передбачені спеціальними законами.

Державні стандарти розробляються і затверджуються за відповідними рівнями освіти: для початкової, базової середньої і профільної середньої освіти.

 Державні стандарти містять опис вимог до результатів навчання учнів за освітніми галузями та загальний обсяг навчального навантаження учнів на відповідному рівні повної загальної середньої освіти.

 Загальний обсяг навчального навантаження учнів розподіляється між роками навчання, освітніми галузями, обов’язковими та вибірковими освітніми компонентами.

 Державні стандарти передбачають вільне володіння державною мовою всіма учнями закладів освіти, які завершують здобуття повної загальної середньої освіти. У державних стандартах можуть бути окремо визначені обов’язкові результати навчання з української мови як державної для осіб, які належать до національних меншин чи корінних народів України, рідна мова яких не належить до однієї з українською мовою мовної групи.

 Виконання державних стандартів початкової, базової і профільної загальної середньої освіти є обов’язковим для закладів освіти, що забезпечують здобуття освіти на відповідному рівні освіти.

 Державні стандарти розробляються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки та затверджуються Кабінетом Міністрів України і переглядаються не менше одного разу на 12 років( стаття 44 Закону України «Про повну загальну середню освіту»).

 Державний стандарт початкової освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 87  (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 2019 р. № 688),  визначає вимоги до обов’язкових результатів навчання та компетентностей здобувачів освіти, загальний обсяг їх навчального навантаження у базовому навчальному плані початкової освіти.

 Державний стандарт базової середньої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 р. № 898 «Про деякі питання державних стандартів повної загальної середньої освіти» , визначає вимоги до обов’язкових результатів навчання учнів на рівні базової середньої освіти, загальний обсяг їх навчального навантаження, розподілений за освітніми галузями, структуру та зміст базової середньої освіти.

 Державний стандарт базової середньої освіти застосовується з 1 вересня 2022 року для учнів, які навчаються за програмами дванадцятирічної повної загальної середньої освіти (5 клас).

 До 1 вересня 2026 року для учнів, які навчаються за програмами одинадцятирічної повної загальної середньої освіти, застосовується Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти, затверджений постановою  Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392(в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.2020 № 143)«Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти».

Навіщо він взагалі потрібен?

Державний стандарт початкової загальної освіти визначає, що саме мають знати й уміти учні по закінченню певного циклу навчання, окреслює ідейні засади та принципи навчально-виховного процесу, логіку його організації тощо.

Користуючись Стандартом, вчителі зможуть розробляти свої навчальні програми та курси на основі інтеграції предметів.

Адже Стандарт визначає спільні очікувані результати, які учень має досягнути за певний період. А шляхи досягнення цих результатів – тобто навчальні програми – можуть бути різними.

На основі Стандарту, МОН має розробити і затвердити Типові навчальні плани і Модельні навчальні програми предметів або курсів (про них – далі), а також організувати забезпечення загальноосвітніх начальних закладів навчально-методичними комплектами.

Що передбачає цей проект Стандарту?

Стандарт проголошує презумпцію талановитості дитини, рівний доступ до освіти і відсутність будь-яких форм дискримінації.

Серед принципів цього стандарту:

– цінність дитинства – тобто відповідність вимог віковим особливостям дитини;

– радість пізнання та розвиток особистості – тобто плекання самостійності та незалежного мислення замість “навченої безпорадності”;

– принципи здоров’я та безпеки – формування здорового способу життя та створення безпечних умов для фізичного та психоемоційного розвитку дітей.

Це особливо важливо для дітей молодшого шкільного віку – вони мають навчатися в атмосфері взаємної довіри та поваги, без цькувань та насильства.

У Стандарті вказано, що між 2 і 3-ою академічними годинами варто проводити рухливі ігри, зазвичай на вулиці.

У навчальних програмах з усіх предметів і курсів передбачено 20% резервного часу, який вчитель може використовувати на свій розсуд (на засвоєння навчального матеріалу, піти з учнями в музей тощо).

Наприкінці кожної чверті – корекційно-рефлексійний тиждень для подолання розбіжностей учнів, адже всі вони навчаються згідно зі своїми темпом та особливостями.

Стандарт передбачає інтегроване навчання в початковій школі. Зміст початкової освіти розроблено на основі компетентнісного підходу.

Як читати і розуміти Стандарт?

Він містить ряд скорочень і термінів, які необхідні для розуміння.

У Стандарті для кожної освітньої галузі спершу вказується загальна ціль, на реалізацію якої спрямовані “загальні очікувані результати” (ЗОР) та “конкретні очікувані результати” (КОР). Ці загальні цілі виписані одразу після назви освітньої галузі.

Загальні очікувані результати (ЗОРи) вказують на рівень розвитку кожного вміння на завершення циклу навчання (1-2 клас і 3-4 відповідно).

ЗОРи є життєво важливими вміннями та навичками, які вчитель розвиває інструментами своєї галузі. Вони є орієнтирами для вчителя у навчальному процесі.

Конкретні очікувані результати (КОРи) описують ядро знань учня.

Саме по КОРах буде проводитись підсумкове оцінювання учнів після закінчення 4 класу.

 

Завдання 1. Структурно-логічна схема навчальної програми для 1-4 класів

О. Савченко                                                                              Р. Шиян 1-2 клас 3-4клас
Мета :   О. Савченко - розвитку дитини; освітня програма спрямована на формування у дітей ціностей, та їх всебічний розвиток. А Р. Шиян - формуванню у дітей здатностей використовувати рідну мову в особистому та суспільному житті; формування ставлення дітей до культурної спадщини, своєї мови.
Завдання :  Р. Шиян :створити мотивацію в учнів до читання наголошує на діалогічному мовленні та театралізації, наголошує на сприйманню учнями медіа продуктів, ефективність у застосуванні мовних ігор, експериментів зі звуками, словами для засвоєння лінгводидактичних норм. Савченко зосереджена на розвитку у молодших школярів мисленнєвих операцій та творчих здібностей, говорить тільки конкретно  про медіа тексти, про самостійну роботу дітей з книжками,дослідження мовних одиниць і явищ, але не вказує якими засобами на відміну від Шияна.
Змістові лінії		«Взаємодіємо усно», «Читаємо», «Взаємодіємо письмово», «Досліджуємо медіа», «Досліджуємо мовні явища».				«Взаємодіємо усно», «Читаємо», «Взаємодіємо письмово», «Досліджуємо медіа», «Досліджуємо мовлення», «Театралізуємо».
У Савченко нема змістової лінії «Театралізуємо», а змістова лінія «Досліджуємо мовлення» (Шияна) у Савченко називається «Досліджуємо мовні явища»
«Взаємодіємо усно»: Шиян передбачає обов’язковим коли учень перепитує, виявляючи увагу, доречно реагує, висловлює думки, власні погляди, створює прості медіатексти (а у Савченко це тільки у 2кл.), а Савченко акцентує увагу на практичному застосуванні діалогічного мовлення, створенні усних монологічних висловлювань. Також Шиян подає пропонований зміст.
зіставляє тему й головну думку усного повідомлення з власними спостереженнями, поведінкою, досвідом; передає зміст почутого творчо				- визначає позицію мовця, дотримання етикету,наводить аргументи на захист власної думки та ілюструє її прикладами; вик. засоби художньої виразності для досягнення комунікативної мети, доречно вик. у власному мовленні формули мовленнєвого етикету, зважає на різні види тональності
«Читаємо»: За Шияном дитина самостійно обирає книжку, пояснює власний вибір, розрізняє головне і другорядне в тексті, висловлює власні дуски від прочитаного, творчо працює над прочитаним Він подає пропонований зміст. Перевіряє написане, виявляє і виправляє недоліки письма самостійно чи за допомогою вчителя; обговорює. За Савченко дитина  пояснює, якими словами в тексті автор описує характер героя; читає в ролях діалоги з казок, оповідань, віршів; знаходить за завданням учителя потрібну візуальну інформацію; дотримується правил збереження книжки та гігієни читання.
«Взаємодіємо письмово»:  За Шияном дитина пише рукописними буквами, злито, розбірливо; створює невеликі та нескладні за змістом висловлювання, записує їх; перевіряє написане, виявляє і виправляє недоліки письма самостійно чи за допомогою вчителя; обговорює текст. Автор подає пропонований зміст. За Савченко учень розрізняє друковане і рукописне письмо; пише під диктування слова, речення з 3-4 слів; дотримується культури оформлення письмових робіт.
обговорює письмові роботи у парі, невеликій групі, визначає позитивні характеристики; -  пише переказ (докладний, вибірковий) тексту розповідного змісту з елементами опису або міркування; -  робить охайні виправлення;					створює повідомлення для Інтернет-спілкування, дотримуючися норм етикету онлайнового спілкування; -  використовує відповідні емотикони для вираження особистих емоцій; -  створює документи для спілкування та поширення результатів діяльності, індивідуальної або групової роботи за допомогою цифрових пристроїв та програм.
«Досліджуємо медіа»: За Савченко учень сприймає зміст і форму простих медіапродуктів; бере участь в обговоренні змісту і форми медіапродуктів; розповідає про свої враження від прослуханих чи переглянутих медіапродуктів. За Шияном  спостерігає за використанням кольору, музики, анімації в медіатексті; визначає, кому і для чого призначений медіатекст; висловлює власні думки і почуття з приводу прослуханих чи переглянутих простих медіатекстів; - створює прості аудіальні та візуальні медіапродукти. Автор подає пропонований зміст.
- намагається виявити приховану інформацію в медіапродуктах; -  пояснює свою реакцію на медіаповідомлення;-  декодує повідомлення у простих медіатекстах, виявляє очевидні ідеї;							-визначає правдоподібність описаних подій і тверджень з медіатексту, виходячи з власного досвіду;
«Досліджуємо мовні явища»: За Савченко має уявлення про мовні звуки; розрізняє голосні і приголосні звуки; правильно вимовляє тверді й м’які, дзвінкі й глухі приголосні звуки відтворює ланцюжок звуків у почутому слові (без явищ асиміляції) має уявлення про букви, розрізняє звуки і букви; має уявлення про склад, вимовляє слова по складах; розпізнає речення за графічними орієнтирами (велика буква на початку, розділовий знак у кінці); складає речення за малюнком, з поданих слів, на задану тему; визначає кількість речень у тексті (з 2-4 речень).
«Досліджуємо мовлення»: Р. Шиян наголошує, що дитина спостерігає за мовними одиницями та явищами, відкриває деякі закономірності співвідношення звуків і букв, значення слів, їх граматичної форми та ролі в реченні; спостерігає за власним мовленням та мовленням інших осіб, удосконалює власне мовлення за допомогою інших осіб.
- складання плану тексту; - застосування алфавіту; -  користування навчальними словниками.			-доречно використовує у власних висловленнях слова з переносним значенням, синоніми, антоніми, багатозначні слова й пояснює таке слововживання; - створює ігри зі словами на основі запропонованих; - поширює речення різними членами відповідно до комунікативної стратегії
«Театралізуємо»: Дитина інсценізує – використовує голос і мову тіла (міміку, жести, рухи) для відтворення емоцій персонажів казок, байок; імпровізує з інтонацією, тембром та силою голосу, відтворюючи репліки персонажів казок; передає своє враження від побаченого в малюнках; обговорює враження від драматизації з позиції глядача, зосереджуючи увагу на тому, наскільки обрані інтонації відповідають ролі; ділиться театральним досвідом та описує власні почуття, використовуючи доречно тематичну групу слів «театр». Автор подає пропонований зміст.
	-описує емоційний стан персонажів, співпереживає; створює, працюючи в групі, п’єсу на основі відомого твору; імпровізує,використовуючи голос і мову тіла для виконання запропонованої/ обраної ролі;  передає своє враження від побаченої вистави у письмових відгуках;створює, працюючи в групі, фотозвіт для шкільної газети чи сайту про підготовку вистави або про виставу;  створює в групі театральну програмку, запрошення; описує та установлює зв’язок між характерними рисами мовлення персонажа п’єси та реакцією його співрозмовника.

 

Завдання 2.

Шкільні підручники складаються з таких текстів:

•          Емпіричні: відображають описи, факти, явища, події, класифікації, характеристики, властивості;
•          Теоретичні: містять правила, закони, поняття, теореми, закономірності, методологічні знання;
•          Практичні: виконання вправ, задач, завдань і т. д.

Приклади компонентів змісту навчального матеріалу	Цільові завдання	Проміжні результати
Теоретичний: Запам’ятай! Вода може розчиняти різноманітні речовини. Тоді утворюються розчини.	Ц.З. 1: актуалізувати опорні знання про речовину, рідини та розчини	П.Р.1:  опорні знання учнів про речовину, рідини та розчини
Емпіричний: Властивості води: -перебуває в трьох станах: твердому, рідкому, газоподібному; -t плавлення льоду – 0 градусів, кипіння води- +100 градусів. Лід легший за воду. -вода розчиняє різні речовини	Ц.З.2: сформувати уявлення учнів про основні властивості води	П.Р.2: уявлення учнів про основні властивості води
Практичний: Дослідницька лабораторія Спробуй розчинити у воді різні речовини та зроби висновки, які з них розчиняються, а які – ні. 1.цукор,сіль,вода 2.пісок,глина,борошно 3.соняшникова олія, вершкове масло	Ц.З.3: ознайомитися з основними способами утворення розчинів.   Ц.З.4: сформувати знання про застосування розчинів	П.Р.3: уявлення учнів про утворення розчинів     П.Р.4: уявлення учнів щодо  практичного застосування розчинів

 

 

 

Висновок: на даній практичній роботі я вивчала  про зміст освіти та навчилася структурувати зміст навчального матеріалу уроку за компонентами ( теоретичний, емпіричний, практичний).