Преентація "Основні види інженерних загороджень"

Розділ V. Тактична підготовка 1 Відкритий урок предмету “Захист Вітчизни” Тема 3. Дії солдата в бою у складі бойових груп Заняття 3. Основні види інженерних загороджень

1. Загальне поняття інженерних загороджень. 2 Навчальні питання 2. Основні види протитанкових інженерних загороджень. 3. Основні види протипіхотних інженерних загороджень. 4.Основні види мінно-вибухових інженерних загороджень, способи їх застосування (встановлення), демаскуючи ознаки та порядок подолання.

3 1 питання: Загальне поняття інженерних загороджень. Інженерними загородженнями називаються мінно-вибухові засоби, які встановлюються на місцевості, штучно створені перешкоди, зруйновані споруди та об’єкти для нанесення втрат противнику і затримки його просування, створення умов для ураження його вогнем з усіх видів зброї, перешкоджання маневру або змусити рухатися у вигідному для наших військ напрямі. Інженерні загородження застосовують в усіх видах бою. Ними прикривають рубежі та позиції, фланги та проміжки між ними, пункти управління та інші об’єкти артилерійських підрозділів. Вони можуть встановлюватися також на території, зайнятій противником, у районах розташування наших військ, на шляхах руху та рубежах розгортання.

4 За характером дії на противника інженерні загородження розподіляються на: мінно-вибухові; невибухові; електризовані; водні; комбіновані. Основу інженерних загороджень становлять мінно-вибухові загородження. Їх встановлюють за допомогою загороджувачів, дистанційних систем мінувань, вручну. Вони призначаються для ураження живої сили, техніки, руйнування об’єктів противника.

5 2 питання: Основні види протитанкових інженерних загороджень. Протитанкові надовби — пірамідальні бетоні конструкції фортифікаційного типу чи вриті в землю рядами гранітні глиби. Призначені для ускладнення роботи танкових підрозділів ворога. Більш малі протитанкові надовби повинні пошкоджувати днище танка и можуть бути замасковані. Крупні протитанкові надовби повинні своїми розмірами ускладнювати розчистку проходів. Часто використовуються спільно з мінними полями і дротяними загородженнями. В довгочасній фортифікації Другої Світової війни використовувалось до 10-20 рядів надовбів, оточених 20-30 рядами колючого дроту.

6

7 3 питання: Основні види протипіхотних інженерних загороджень. Колючий дріт - тип загородження у вигляді дроту з розташованими на ній гострими шипами. Використовується для будівництва недорогих загороджень, а також для покращення якостей тих, що вже існують. Людина чи тварина, яка спробує пройти крізь колючий дріт, буде відчувати не самі приємні відчуття, навіть може отримати рану. Загородження з колючого дроту потребують тільки опори і сам дріт. Його може швидко встановити навіть робітник з низькою кваліфікацією.

8

9 Спіраль Бруно являє собою протипіхотне загородження у вигляді циліндричної спіралі діаметром 70-130 см і довжиною до 25 м, сплетеної з декількох ниток колючого дроту, які перетинаються. Спирали Бруно з’явились під час Першої світової війни і застосовується по сьогодні.

10 Засіка - оборонне загородження у лісовій місцевості. Одне з самих серйозних і найбільш трудно знешкоджуємих перешкод. Будується з дерев діаметром не менше 15 см, повалених рядами чи хрест-навхрест вершинами в сторону противника. Робиться дуже скоро. Заважає переміщення піхоти і виключає маневр кавалерії. Засіки відомі з стародавніх часів, застосовувались вони і у війнах початку ХХ ст.

11 Часник  - військове загородження. Складається з декількох гострих штирів, спрямованих у різні боки. Якщо його кинути на землю, то один шип буде направлений догори, а решта становитимуть опору. Загородження з великої кількості розкиданого часнику було ефективно проти кінноти, застосовувалось також проти піхоти, слонів і верблюдів. Довжина кожного стрижня біля 5 сантиметрів, товщина 0,8-1 см. Стрижні можуть закінчуватись зазубринами, як риболовні крючки. Сучасні аналоги часнику (які називають «їжаки») використовуються у якості протиавтомобільного загородження - для проколу шин.

12

13 С-185, "Гобі" – Електросигналізаційний комплекс для охорони державного кордону, прийнятий на озброєння у 1988 році на заміну С-175. Лінійна частина комплексу зроблена на металевих (а не дерев’яних) опорах без козирків. Вперше комплекс працює безконтактно, показуючи спрацювання при наближенні порушника ближче 1-2 метрів до лінійної частини.

14 4 питання: Основні види мінно-вибухових інженерних загороджень, способи їх застосування (встановлення), демаскуючи ознаки та порядок подолання. Мінно-вибухові загородження становлять основу інженерних перешкод і влаштовуються у вигляді мінних полів, мін та окремих мін. Для обладнання мінно-вибухових загороджень застосовуються протипіхотні та протитанкові міни. Протитанкові міни бувають : проти гусеничні; протиднищеві; проти бортові.

15 За вражаючою дією: фугасні; осколкові; кумулятивні; По направленості дії: направленої дії ненаправленої дії По виду матеріалу виготовлення корпусу: металеві дерев’яні; пластмасові; комбіновані.

16 Тип Протигусеничні фугасні Протиднищеві кумулятивні Найменування ТМ-62М ТМ-62П ТМ-62Д ТМ-57 ТМК-2 ТМ-72 1 2 3 4 5 6 7 Матеріал корпусу метал пластм. дерево метал метал метал Вага міни, кг 9,5–10 9–11 11–13 9 12 6 Вага ВР, кг 7 6,6–8 6,5–11 6,5 6–6,7 2,5 Підривник МВЧ-62 МВП-62 МВП-62 МВЗ-57, МВШ МВК-2 МВН-80 Сила спрацювання, кГс 150–500 175–650 175–650 200–500 8–12 128 Спосіб установки Вручну, механізований. Дозволяється знімати з місця установки викручуванням підривника Вручну з лотків автомобіля

17 Протипіхотні міни фугасного типу: “Монета”, “Пелюсток”, та ін. мають крихітні розміри 4 – 6 см. при товщині 1 см. та вагою 8 - 11 г. Корпус такої міни виготовлено з м’якого пластику або синтетичної тканини, вибуховий заряд – желеподібна вибухівка малої ваги – до 9 г. Міни цього класу не мають вибухового пристрою. Їх розкидають на місцевості за допомогою засобів дистанційної установки. У вхідному положенні вони просякнуті флегматизованими речовинами (фреоном) при падінні на землю не вибухають. Через кілька хвилин після падіння на землю вони стають вибухонебезпечними: при незначному натисканні або переміщенні вони вибухають. Колір міни – такий як і місцевість . Вони можуть тривалий час перебувати у бойовому стані.

18 Показник ПМД-6 ПМН ПМН-2 ПФМ-1 Тип Фугасні Касетна 1 2 3 Матеріал корпусу дерево пластмаса поліетилен Вага міни, кг 0,49 0,55 0,4 0,08 Вага ВР, кг 0,2 0,2 0,1 0,04 Сила спрацювання, кГс 6 8–25 8–25 5–25 Підривник МУВ, МУВ-2, МУВ-3 вбудований гідромеханічний

19 ПМФ-1С

20 Протипіхотні осколкові міни - можуть вбити або поранити кілька десятків чоловік. Це – найефективніші міни, які при спрацюванні підскакують на висоту до 0,8-1,5 м. І при вибуху вражають у радіусі до 20 м. Міни встановлюються вручну або дистанційно. Найбільш сучасними є протипіхотні міни типу МОН (МОН –50, МОН –100, МОН –200). Це міни направленої дії. Цифра вказує відстань ураження. Протипіхотні міни М14 (США), Valmara 69 (Италия), VS50 (Италия)

21 Показник ПОМЗ-2М ОЗМ-4 ОЗМ-72 МОН-50 МОН-90 МОН-100 МОН-200 Тип Вистрибні колового ураження Кругового спрямованого ураження Матеріал корпусу чавун чавун чавун пластмаса сталь Вага міни, кг 1,2 5 5 2 12,1 5 25 Вага ВР, кг 0,075 0,17 0,66 0,7 6,2 2 12 Радіус суцільного ураження, м 4 13 25 Дал.-50 шир.-45 Дал.-90 шир.-60 Дал.-160 шир.-100 Дал.-290 шир.-200

22 МОН-50 МОН-500 МОН-90 МОН-200