Ознайомити учнів із процесом державотворення у Священній Римській імперії, західних і південних слов´ян; формувати вміння учнів самостійно працювати за поставленими вчителем завданнями, працювати у складі групи на уроці; сприяти виникненню в учнів зацікавленості до історії слов´янських народів. Мета уроку:
Актуалізація. Чому виникли станово-представницькі монархії? Чим вони відрізнялися від форм державності, що існували раніше?Як Столітня війна вплинула на розвиток Франції?Як і коли з´явилася «Велика хартія вольностей»? У чому полягає значення цього документа? Як і чому було засновано англійський парламент?
Мотивація навчальної діяльності Слов´яни, як і германці, відіграли велику роль у формуванні середньовічної європейської цивілізації. На початку нашої ери вони, як вважає більшість дослідників, жили між Віслою і середньою течією Дніпра. Протягом VI-VII століть відбувалося Велике розселення слов´ян, у результаті якого вони заселили значну територію Центральної і Східної Європи. Сьогодні на уроці ми з вами спробуємо розібратись, Які особливості мав процес формування держав у Народів центральної Європи.
Попри намагання Оттона І та його наступників, створити централізовану державу в Німеччині не вдалося. Через недосконалу систему престолонаслідування за якою імператор за життя мав отримати згоду князів на коронацію свого сина. Тому претендент на корону мусив йти на поступки та надавати привілеї князям, такі як:чеканити свої монети;чинити суд над населенням;збирати податки;засновувати нові міста; Все це призводило до політичної роздробленості країни та слабкості господарських зв´язків. Оттон І Великий
Німецькі міста стали центрами торгівлі, виробництва. Проте жодне місто не стало єдиним національним економічним центром. Боротьба з Папою Римським за інвеституру (право призначення єпископів), яка закінчилась укладанням Вормського конкордату у 1122 році, що обмежував вплив імператора на церкву. Міста торгували з іншими країнами а не між собою та не були зацікавлені в об´єднанні країни. Вони утворювали самостійні об´єднання для захисту власних інтересів. Недосконала система престолонаслідування за якою імператор за життя мав отримати згоду князів на коронацію свого сина. Німецькі королі отримували титул тільки після коронації в Римі тому походи за титулом зазвичай перетворювались на затяжні війни. Причини Роздробленості Священної Римської імперії
Роздробленість Священної Римської імперіїостаточно була закріплена імператором Карлом IV Люксембургом у 1356 році, який пішов на великі поступки князям і оголосив «Золоту буллу»:імператора обирала колегія з семи імперських корфюрстів;заборонялось ділити території корфюрстів;усунуло втручання папи при виборах, що викликало розлад з авіньйонським двором. Конфлікт з папою було залагоджено даруванням десятини та виданням так званої каролінзької булли для захисту пільг духовенства. «Золота булла»
В умовах фактичного розпаду імперії кожен регіон був залишений на самого себе і розвивався відповідно до обставин, що виникали. У XIV столітті найсприятливіші умови для розвитку в чеських землях, де швидко зростали міста, розвивалися торгівля, промисли. Чехія стала основним джерелом срібла в Європі. Але за швидким розвитком краю приховувалася безліч проблем. Так, наростав конфлікт між чехами і німцями, які мали різні права; зростало невдоволення католицькою церквою, яка стрімко втрачала авторитет. Усе це стало підґрунтям до появи в Чехії могутнього національно-релігійного народного руху, який отримав назву гуситський рух. Свою назву він отримав від імені чеського проповідника, професора Празького університету Яна Гуса (1371-1415 роки).
Робота з документом ІЗ ПРОПОВІДЕЙ ЯНА ГУСА«Забери у собак кістку - вони перестануть гризтися: забери майно у церкви - не знайдеш для неї попа».«Чехи у Королівстві Чеському по закону... і за вимогою природи повинні бути першими в посадах, так само як французи у Франції і німці у своїх землях...».«З мене (Христа) зірвали одяг, а вони (духівництво) купаються у королівській розкоші на гроші бідних. Я вкриваюся кривавим потом - вони ніжаться у розкішній лазні. Я вночі не сплю, принижений і обпльований,- вони зайняті бенкетами, обжерливістю, пияцтвом. Я несу хрест, йду на смерть - вони, напившись, спочивають. Я прибитий до хреста - вони хропуть на ніжній постелі».«Духівництво не вчить, а псує народ розпустою, пов´язаною з багатством. Так треба відібрати у нього багатство! Наступники Христа повинні бути бідними, як апостоли. А вони, навпаки, тільки про те і думають, як би збільшити багатства. Для чого розсилають продавців індульгенцій і хижих монахів, які влаштовують нікому не відомі свята, вигадують дива і грабують бідний народ...»
Ян Гус Ян Гус критикував обряд причастя, який у католицькій церкві неоднаковий для священиків і мирян. Священики причащаються хлібом і вином, як тілом і кров´ю Христа, а простий люд - лише хлібом. Гус доводив, що спочатку всі християни причащалися однаково. Така позиція неодмінно мала призвести Гуса до зіткнення з вищим духівництвом. Його викликали на церковний собор, який відбувався під головуванням імператора Сигізмунда у місті Констанца. Хоч як умовляли Гуса зректися своїх поглядів і підкоритися, він залишився непохитним. Тоді його оголосили єретиком і 6 липня 1415 року спалили. Останніми словами Гуса були: «Я вірю у всемогутнього Господа Бога, я не можу покаятися у гріхах, яких ніколи не мав». Також було відлучено від церкви весь чеський народ.
Страта Яна Гуса та відлучення стали приводом до повстання. Хоч у кожного прошарку населення була своя мета боротьби, але їх об´єднувало прагнення домогтися реформування церкви і позбутися засилля німців, що панували в країні. Повстання почалося у Празі в 1419 році. Поступово повстанці заволоділи всією Чехією. Гусити позбавили імператора Сигізмунда чеського престолу. Управління країною було зосереджено в руках сейму - зібрання всіх станів. Гусити створили сильну армію на чолі з досвідченими полководцями. Ними було вироблено нову тактику ведення бою з використанням важких возів та легких гармат, що розташовувалися на возах. Найбільшою реформою гуситів стала конфіскація церковних володінь, скасування десятини, реформування церкви та її обряду.
Ян Жижка Рух гуситів викликав занепокоєння як папи римського, так й імператора. Розпочалися гуситські війни, які набули характеру релігійної боротьби католицизму проти гуситського реформаційного руху і боротьби німців проти слов´ян. Для придушення гуситського руху папа та імператор Священної Римської імперії оголошували один хрестовий похід за одним. Але військо хрестоносців постійно зазнавало поразок від блискучих полководців гуситів - сліпого рицаря Яна Жижки, а по його смерті - Прокопа Великого.
Гусити не тільки оборонялися, а й самі здійснювали походи за межі Чехії. Але головною для гуситів була внутрішня небезпека. Будь-який рух повинен мати кінцеву мету, а саме в цьому питанні серед гуситів не було єдності. У гуситському русі брали участь різні соціальні прошарки суспільства: від феодалів до селян, від багатих до найбідніших. Коли, здавалося б, основну мету гуситів було досягнуто, проявилися основні розбіжності серед учасників руху. Гусити розділилися на поміркованих - чашників (послідовники Яна Гуса, які причащали простих віруючих із чаші) і радикальних - таборитів (їхня назва походила від гори Табор у Південній Чехії, де розташувався їхній центр). Останніх очолив Ян Жижка.
Протиріччя між таборитами і чашниками призвели до відкритого зіткнення. У битві біля Ліпан у 1434 році таборитів було розгромлено. Зрештою чашники уклали угоду з католицькою церквою, згідно з якою дозволялися обидва види причастя, а богослужіння велося чеською мовою. Згодом цю поступку було скасовано.
{5940675 A-B579-460 E-94 D1-54222 C63 F5 DA}Результати. Наслідки. Втрата католицькою церквою своїх володінь і впливу в чеському суспільстві;Сприяв створенню більш демократичної і ближчої до народу гуситської церкви;Започаткував народний рух за реформу церкви;Рух сприяв покращенню економічного становища всіх прошарків чеського суспільства, дещо пом´якшив соціально-економічні контрасти; Сприяв національному самоутвердженню чехів, розвитку чеської мови;Суспільство розкололося за релігійним принципом;Чехія надовго була відірвана від загальноєвропейського розвитку; Загинуло багато шедеврів католицького мистецтва. Країна зазнала значних людських втрат і матеріальних збитків;У Чехії утвердилася станова монархія;
Відносно мирний розвиток Угорщини був перерваний у 1241-1242 роках вторгненням монгольської армії Чингісхана. Війна призвела до спустошення Угорщини й загибелі третини її населення. Підняти країну з руїн удалося королю Белі IV, якого вважають «другим засновником угорської держави» після Іштвана I. Угорська держава досягла розквіту за Лайоша (Людовіка) Великого, який був одночасно імператором Німеччини та королем Чехії. Наступний розквіт Угорщини припав на правління Матяша Корвіна. Цей правитель поєднував піклування про освіту і науку з прагненням об´єднати Європу в боротьбі проти османських завойовників. А у 1490 році угорським престолом заволоділи Ягеллони - династія польських королів. Бела IV
У ХІІ столітті південні польські землі спустошили монголи, з півночі нависла загроза Тевтонського ордену. Попри це,більшість польських земель вдалося об´єднати на початку XIV століття князю Владиславу і Локетеку (прізвисько «Лікоть» дістав через невисокий зріст). Його син Казимир ІІІ Великий, останній з династії П´ястів, правив у 1333-1370 роках. Він продовжив справу батька зі зміцнення держави. У зовнішній політиці Казимир ІІІ Великий за допомогою дипломатії вирішив спірні питання з сусідами. Тевтонський орден повернув Польщі Куявію та Добжинську землю, але зберігав Ґданське помор´я. Задля миру з Чехією Казимир ІІІ Великий відмовився від прав на Сілезію. Казимир ІІІ
Після смерті у 1340 році Юрія ІІ Болеслава та тривалої боротьби з Угорщиною Польща приєднала Галичину, Волинь відійшла до Литви. Територія Польської Держави збільшилася майже вдвічі. У польських воєводствах Казимир ІІІ Великий упорядкував систему управління і укріпив свою владу. У 1337-1346 роках Казимир ІІІ здійснив грошову реформу. У XIV столітті понад 30 % всіх доходів державної скарбниці становила сіль. У 1368 році король видав «Статут Казимирський». Цей документ встановлював ціну видобування і продажу солі. Для сприяння економічному й суспільному розвиткукороль надав рівні права вірменам, євреям, русинам і представникам інших народів. У 1364 році Казимир III заснував Краківський університет. Він один з найбільших у Польщі та з найстаріших у Європі. Краківський університет
Балтійські племена, аукштайти, жемайти, ятвяги та інші жили за течією річок Західна Двіна, Німан і на Балтійському узбережжі. Вони займалися землеробством, а також скотарством і рибальством, мисливством і бортництвом. У першій половині ХІІІ століття на північному заході від руських земель утворилася нова держава - Велике князівство Литовське. Засновником держави був Міндовг, який приєднав до Литви Чорну Русь (територія сучасної Білорусі) і коронувався 1253 році. Пізніше, за великого литовського князя Гедиміна (1316-1341 роки), держава зміцніла. Талановитий і успішний політик, Гедимін силою, інтригами, союзами і династичними шлюбами розширив територію Литви. Міндовг
Політику Гедиміна продовжив князь Ольгерд (1345 - 1377 роки). До князівства було приєднано Чернігово-Сіверські землі. У 1362 році литовсько-руському війську на чолі з Ольгердом вдалося здобути перемогу над монголами у битві на річці Сині Води. За Литвою остаточно закріпилися Київська, Волинська землі та Східне Поділля. У цей самий час установилася і нова назва литовсько-руської держави - Велике князівство Литовське. У боротьбі за першість у цьому процесі Ольгерд завдав воєнних ударів по Московському князівству, де правив тоді князь Дмитрій Іванович. Ольгерд
Зовнішня загроза з боку німецьких рицарів Тевтонського ордену підштовхнула Литву з Польщею до об´єднання в боротьбі проти спільного ворога. Так виникла ідея унії двох держав. Спадкоємець Ольгерда, литовський князь Ягайло, у 1385 році взяв шлюб із польською королівною Ядвігою. Ця династична унія поклала початок об´єднанню двох держав і ввійшла в історію як Кревська унія. За умовами унії Ягайло ставав одночасно і польським королем під іменем Владислава ІІ Ягелло, прийняв католицизм і повинен був навернути до нього все населення держави. Ягайло зобов´язувався також «на вічні часи приєднати свої землі, литовські і руські, до Польської Корони». Ягайло
Кревська унія становила загрозу для незалежності Литви. Боротьбу за збереження самостійності Великого князівства Литовського у ході зближення з Польщею очолив Вітовт, онук Гедиміна. У 1413 році Ягайло і Вітовт підписали Городельську унію, яка визнавала незалежність Литви, однак під зверхністю польського короля. Пізніше, з 1487 до 1503 рік, між Великим князівством Московським і Великим князівством Литовським йшли кровопролитні війни за українські землі. Вони завершилися тим, що Чернігово-Сіверська земля відійшла під владу Москви. Вітовт
Велике князівство Литовське відіграло велику роль в історії Європи загалом та України зокрема. У період свого розквіту, наприкінці XV століття, ця держава займала територію близько 850 тисяч км². Ще до цього часу більша частина території сучасної України входила до її складу. Тут мешкало до 40 млн. осіб, які належали до різних етносів і релігій. До XVI століття головною мовою в Литві була руська, панівною релігією - православ´я. Тож історія Великого князівства Литовського є складовою історії українського народу.
