Презентація - "Нервова система людини"

Біологія 8 Регуляторні системи організму людини

Відділи нервової системи Будова нервової системи людини. За анатомічним принципом нервову систему людини ділять на центральну і периферичну.

Нервова тканина. Нейрон. Синапс. Нерви. Нервова система контролює, координує і регулює узгоджену роботу всіх систем органів, підтримує сталість складу його внутрішнього середовища (завдяки цьому організм людини функціонує як єдине ціле). За участю нервової системи здійснюється зв'язок організму з навколишнім середовищем. Нейрони забезпечують основні функції нервової системи: передачу, переробку і зберігання інформації. Нервові імпульси мають електричну природу і поширюються по відростках нейронів. Клітини-супутники виконують живильну, опорну і захисну функції, сприяючи росту і розвитку нервових клітин.

Нейрон — основна структурна і функціональна одиниця нервової системи. Основними властивостями нейрона є збудливість і провідність. Синапс — простір між сусідніми клітинами, в якому здійснюється хімічна передача нервового імпульсу від одного нейрона до іншого.

Характеристика рефлекторної дуги. Основний принцип роботи нервової системи — рефлекторний. Рефлекс — це відповідна реакція організму на подразнення, яка відбувається за участю нервової системи. Нервовий імпульс, що виникає при подразненні, проходить певний шлях, який називається рефлекторною дугою. Рефлекторна дуга — нейронний шлях, по якому проводяться нервові імпульси при здійсненні рефлексу.

Спинний мозок. Будова спинного мозку. Центральна нервова система (ЦНС) складається зі спинного та головного мозку.

У центрі спинного мозку проходить центральний спинномозковий канал, заповнений спинномозковою рідиною. Навколо нього зосереджена сіра речовина, утворена тілами нейронів. На поперечному зрізі сіра речовина має форму метелика. Сіра речовина спинного мозку складається з 3 % тіл рухових нейронів та 97 % вставних нейронів. Зовнішній шар спинного мозку утворений білою речовиною, що складається з відростків нейронів, які утворюють провідні шляхи. Задні корінці — аксони чутливих нейронів, передні корінці — аксони рухових нейронів. Спинномозкові нерви утворюються внаслідок злиття переднього і заднього корінців спинного мозку. Нерви виходять через міжхребцеві отвори.

Від стінок каналу спинний мозок відділяє епідуральний простір, який містить нерви, кровоносні судини, жирову та сполучну тканини, і який захищає його від пошкоджень, та три мозкові оболонки: внутрішня — м'яка, середня — павутинна і зовнішня — тверда.

Безпосередньо до зовнішньої поверхні мозку прилягає м’яка (судинна) оболонка, яка складається з пухкої сполучної тканини, у якій розгалужуються численні кровоносні судини, що живлять мозок.

Назовні від судинної розташована павутинна оболонка — тонка напівпрозора мембрана, покрита плоскими клітинами, непроникна для рідин. Між павутинною й м'якою оболонками є підпавутинний простір, з'єднаний із центральним каналом. У порожнинах цих утворів циркулює мозкова рідина — ліквор, яка захищає нейрони від механічних впливів, забезпечує живлення клітин усього спинного мозку та позбавляє нейрони від продуктів обміну речовин.

Тверда зовнішня оболонка утворена щільною волокнистою дуже міцною сполучною тканиною, містить нерви й судини. У цій оболонці спостерігається найвища концентрація больових рецепторів в організмі людини, у той час як у самому мозку таких рецепторів немає. Кожна пара спинномозкових нервів іннервує певну ділянку тіла:шийні і перший грудний сегмент чутливими нейронами одержують інформацію від шкіри, м'язів голови, шиї і верхніх кінцівок та контролюють роботу цих органів;грудні сегменти приймають сигнали та регулюють функції м'язів тулуба, внутрішніх органів черевної і грудної порожнини. Нейрони цих сегментів беруть участь у регуляції роботи серця, стану всіх судин, органів дихання, шлунково-кишкового тракту, тощо;поперековий і крижовий сегменти відповідають за чутливі й рухові функції поясу нижніх кінцівок, керують роботою м'язів нижніх кінцівок і органами, розташованими в тазової області, беруть участь у регуляції сечовипускання і дефекації.

Функції спинного мозку. Спинний мозок виконує дві основні функції: рефлекторну і провідникову:рефлекторна — здійснюється соматичною і вегетативною нервовими системами (бере участь у рухових реакціях);провідникова — здійснюється білою речовиною провідних шляхів (проводить нервові імпульси). Біла речовина спинного мозку забезпечує зв'язок і узгоджену роботу всіх відділів центральної нервової системи, здійснюючи провідникову функцію. Усі рефлекси спинного мозку перебувають під контролем головного мозку.

Головний мозок людини: стовбурова частина, мозочок. Головний мозок людини. Головний мозок — вищий відділ нервової системи людини. Він, як і спинний, є частиною центральної нервової системи. Ці дві частини мають тісні просторові та функціональні зв'язки, завдяки чому центральна нервова система функціонує як єдина цілісна система. Головний мозок є головним регулятором усіх функцій організму, забезпечує вищу нервову діяльність людини. Головний мозок складається з п'яти відділів:довгастий мозок;середній мозок;задній мозок (міст і мозочок);проміжний мозок;кінцевий мозок (великі півкулі мозку).

Стовбурова частина головного мозку. У головному мозку розрізняють:стовбурову частину;мозочок;передній (проміжний та кінцевий) мозок. Стовбурова частина включає довгастий мозок, міст і середній мозок. Довгастий мозок межує зі спинним. Його довжина становить близько 3 см. Звідси виходять 12 пар черепно-мозкових нервів, які з'єднують мозок людини з органами чуття, м'язами і залозами, розташованими, в основному, в області голови.

Довгастий мозок є продовженням спинного мозку. Він виконує рефлекторну і провідникову функції. У довгастому мозку знаходяться такі центри:дихальний;травлення і обміну речовин;серцевої діяльності;судиноруховий;безумовних харчових рефлексів;захисних рефлексів (кашлю, чхання, кліпання, сльозовиділення);центри зміни тонусу деяких груп м'язів і положення тіла.

Мозочок та його функціїОсновні функції мозочка:регуляція пози тіла і підтримка м'язового тонусу;координація повільних довільних рухів з позою всього тіла (ходьба, плавання);забезпечення точності швидких довільних рухів (писання). При ураженні мозочка його власник не може стояти з закритими очима, кінцівки тремтять, точність рухів порушена, мова робиться невиразною.

Головний мозок: передній мозок. Будова і функції проміжного мозку. Стовбурова частина головного мозку спереду сполучається з переднім мозком. До його складу входять проміжний і кінцевий мозок. Проміжний мозок включає: зорові горби (таламус), надбугорну ділянку (епіталамус), підбугорну ділянку (гіпоталамус) та колінчасті тіла. Проміжний мозок регулює діяльність залоз внутрішньої секреції, бере участь у процесах сну, пам'яті, інстинктивної поведінки, психічних реакцій.

Великі півкулі головного мозку. Кінцевий, або великий мозок складається з двох півкуль (правої і лівої), розділених поздовжньою щілиною. У глибині цієї щілини півкулі сполучені між собою за допомогою системи поперечних нервових волокон, які утворюють мозолисте тіло.

Периферична нервова система. Периферична нервова система. Периферична нервова система (ПНС) — частина нервової системи, що здійснює зв'язок між ЦНС і органами. Її утворюють нерви, нервові вузли, нервові сплетіння, що розташовані за межами ЦНС.

За кількістю відростків нейрони поділяють на:уніполярні нейрони — мають лише один розгалужений відросток;біполярні нейрони — мають один дендрит та один аксон. У людини вони є в сітківці ока;мультиполярні нейрони — є найпоширенішими, мають один аксон і багато дендритів;псевдоуніполярні нейрони — мають один відросток, який розгалужується на два. Найчастіше представляє сенсорні нейрони

Периферична нервова система поділяється на соматичну та вегетативну частини:соматична (рухова) частина іннервує (підводить нервові імпульси) скелетні м'язи й забезпечує їхню швидку реакцію на подразнення. За участю цього відділу мозок людини отримує інформацію про зовнішнє середовище та його вплив на організм (наприклад, температурні зміни, біль, дотик та ін.). За її допомогою людина довільно (тобто за власним бажанням) виконує різні рухи;вегетативна (автономна) нервова система регулює роботу внутрішніх органів, управляє активністю гладкої і серцевої мускулатури, роботою залоз, реакціями обміну речовин, підтримуючи постійність внутрішнього середовища в організмі людини. Сама людина не може керувати роботою цієї системи (не можна, наприклад, за бажанням зупинити серце, прискорити процес травлення, затримати потовиділення), тобто, вона працює мимоволі.

Соматична нервова система. Соматична нервова система — це частина периферичної нервової системи, утворена руховими волокнами, що забезпечують іннервацію опорно-рухового апарату, шкіри й органів чуття, відповідає за довільний контроль діяльності мускулатури. Соматична нервова система має центральні та периферичні відділи:центральні відділи складаються з нейронів, які розміщені у стовбурі головного та спинного мозку;периферичні відділи утворені нервовими вузлами, які іннервують робочі органи. Особливості соматичної нервової системи:рухові нервові волокна не перериваються нервовими вузлами;рухові нервові волокна мають відносно великий діаметр;швидкість проведення імпульсів по таких волокнах становить 30 - 120 м/с.

Вегетативна нервова система. Вегетативна (автономна) нервова система — це частина периферичної нервової системи, що забезпечує іннервацію внутрішніх органів та ендокринних залоз. Симпатична нервова система. Нервові волокна цієї системи виходять з головного та спинного мозку. Ганглії (нервові вузли) симпатичної системи розташовані поряд зі спинним мозком. Як нейромедіатор клітини використовують норадреналін, який справляє на організм збудливий ефект, підвищує інтенсивність обміну речовин, посилює ритмічні форми активності, знижує пороги чутливості. Симпатична нервова система стимулює діяльність органів — серця, звуження кровоносних судин, працездатність скелетних м'язів та гальмує секреторну і рухову діяльність травного тракту, сприяє затримці сечі.

Парасимпатична нервова система. Нервові волокна цієї системи, як і симпатичної, відходять з головного та спинного мозку. Ганглії розташовані поряд з органом, діяльність якого вони регулюють. Як нейромедіатор клітини використовують ацетилхолін, що справляє на організм гальмувальний ефект, знижує інтенсивність обміну й ритмічні форми активності, відновлює пороги чутливості.

Рефлекторний принцип діяльності нервової системи. Безумовні рефлекси. Безумовні і умовні рефлекси. Вища нервова діяльність (ВНД) — це діяльність вищих центрів центральної нервової системи, що забезпечує максимальну пристосованість людини до умов навколишнього середовища. Особливості вищої нервової діяльності людини:розвинена психічна діяльність;мова;здатність до абстрактно-логічного мислення. Рефлекс — це відповідна реакція організму на подразнення, яка відбувається за участю нервової системи.

Безумовні рефлекси. Безумовні рефлекси — це вроджені сталі реакції організму на дію подразників, що забезпечують пристосовуваність до життєво важливих сталих умов існування. До безумовних рефлексів належать:рухові — колінний, зіничний, хапальний;дихальні — рефлекси вдиху і видиху;вегетативні — забезпечують роботу внутрішніх органів;орієнтувальні — рефлекси «Що це таке?»;захисні — чхання, кашель;харчові — виділення слини чи шлункового соку на їжу;статеві — інстинкти розмноження, тощо

Умовні рефлекси. Утворення та гальмування умовних рефлексів. Для утворення умовного рефлексу необхідно, щоб спочатку діяв умовний (байдужий) подразник, а потім — безумовний. Після кількох повторень такого поєднання подразників у мозку між двома вогнищами збудження встановлюється тимчасовий зв'язок. У результаті дія одного умовного подразника викликає збудження у двох центрах.

Захворювання нервової системи. Ознаки захворюваннь нервової системи. Нервові хвороби — захворювання нервової системи, які виникають унаслідок анатомічних чи функціональних змін нервових структур і нервових процесів. Причинами нервових хвороб можуть бути:вірусні інфекції (віруси кору, кліщового енцефаліту, поліомієліту);бактерії (менінгококи, стрептококи);однотоклітинні твариноподібні організми (токсоплазми);отруєння (отрути, спирти, солі важких металів, пестициди, барбітурати);радіоактивне випромінювання й виникнення пухлин мозку;механічні травми, за яких вражаються нервові центри чи нервові шляхи;паразитичні черви й продукти їхньої життєдіяльності (аскарида людська, ехінокок);спадкові зміни — мутації (зміни генів, хромосом або їх кількості);судинні порушення, які розвиваються внаслідок атеросклерозу та гіпертонії;порушення обміну речовин (особливо негативно позначається нестача кисню, глюкози, вітамінів групи В) та інше.

Нервові хвороби поділяють на:дегенеративні хвороби мозку, пов'язані з утратою нейронів (розсіяний склероз, хвороба Паркінсона, хвороба Альцгеймера);судинні захворювання мозку (мозковий інсульт, мігрень);захворювання периферичної нервової системи (невралгії, неврити);інфекційні захворювання нервової системи (енцефаліт, менінгіт, поліомієліт);захворювання вегетативної нервової системи (вегетативно-судинна дистонія);спадкові захворювання нервової системи (хорея Гантінгтона)

Гуморальна регуляція діяльності організму людини. Нейрогуморальна регуляція процесів життєдіяльностіРегуляторні системи — це сукупність органів, які мають координований вплив на діяльність клітин, органів та фізіологічних систем. Регуляція процесів життєдіяльності організму:імунна регуляція (захист від чужорідних тіл);нервова регуляція (відбувається завдяки нервовим імпульсам, які передаються нервовими шляхами);гуморальна регуляція (відбувається за допомогою хімічних речовин ендокринної системи через рідкі середовища організму).

Гуморальна регуляція організму

Залози внутрішньої секреціїГіпофіз. Гіпофіз — це ендокринна залоза, яка регулює активність багатьох інших залоз внутрішньої секреції (і, відповідно, органів людини).

Епіфіз. Наднирники. Тимус. Епіфіз (шишковидне тіло) — належить до головного мозку і регулює біологічні ритми організму (добові, сезонні та ін.). У ньому виробляється гормон мелатонін, який гальмує передчасне статеве дозрівання. Виділення гормону залежить від освітленості. Наднирники розташовані на верхніх полюсах нирок і мають вигляд сплощених пірамід. Тимус (вилочкова залоза) міститься за грудиною і є добре розвиненим у новонароджених. Його гормони впливають на імунітет, регулюють функцію інших ендокринних залоз: гальмують активність щитовидної залози, затримують статеве дозрівання організму.

Дякую за увагу !!!