Презентація - "Травлення людини". (Біологія 8 клас)

Травна система. Процеси метаболізму. Біологія 8

Будова і функції травної системи. Травлення — сукупність процесів механічної обробки їжі та хімічного розщеплення її компонентів на сполуки, які організм здатний засвоювати та включати в процеси обміну речовин. Всмоктування — фізіологічний процес транспортування поживних речовин з порожнини шлунково-кишкового тракту в кров та лімфу, з якими вони транспортуються до різних частин організму. У травному тракті відбувається:поступове розщеплення білків, жирів і вуглеводів, що містяться у харчових продуктах;всмоктування протуктів, що утворилися у кров;видалення залишків, що не перетравилися з організму.

Функції системи органів травлення:рухова: забезпечує захоплення їжі, її подрібнення (жування), змішування з травними соками, ковтання, переміщення їжі вздовж травного каналу та виділення неперетравлених решток назовні;секреторна: виділення ферментів та інших речовин у складі травних соків, слизу, а також гормонів, які регулюють діяльність травної системи. Є три основні групи ферментів : протеази — розщеплюють білки до амінокислот, ліпази — розщеплюють жири до жирних кислот і гліцеролу, амілази — розщеплюють складні вуглеводи до простих. Активність травних ферментів залежить від ряду чинників, серед яких температура, кислотність середовища;травлення: забезпечує розщеплення складних молекул на їхні складові під дією травних ферментів;всмоктування: забезпечує перехід води, мінеральних речовин, вітамінів і продуктів розщеплення молекул білків, жирів, вуглеводів, нуклеїнових кислот у кров або лімфу;видільна: полягає у виведенні з організму продуктів травлення, здебільшого не потрібних організму;регуляторна: виділення гормонів;захисна: знешкодження печінкою отруйних речовин.

Ротова порожнина. Будова зубів. Будова ротової порожнини. Ротова порожнина — початок травної системи, якою починається травний канал. Ротова порожнина обмежена:спереду — губами;з боків — щоками;зверху — піднебінням, яке переходить у м'яке піднебіння;дно утворене діафрагмою, яка побудована м'язами.

Ротова порожнина, глотка, стравохід. Ротова порожнина — початок травної травної системи. Її утворюють зуби, язик, внутрішні поверхні щік, тверде і м'яке піднебіння. У ротову порожнину відкриваються протоки трьох пар великих (привушних, під'язикових і підщелепних) і великої кількості дрібних слинних залоз. Залози виділяють у ротову порожнину слину. Слина — секрет слинних залоз у вигляді безбарвного розчину неорганічних та органічних сполук. До складу слини входять вода (близько 99 %), йони солей, ферменти амілази, захисні білки, складні вуглеводи (муцин) тощо.

У ротовій порожнині містяться зуби. У дорослої людини в нормі 32 зуба: 8 різців, 4 ікла, 8 малих кутніх і 12 великих кутніх. У дітей спочатку з'являються 20 молочних зубів, які поступово замінюються постійними. Зуби подрібнюють і перетирають їжу та беруть участь у формуванні мови. Зуб складається з кореня, шийки і коронки. Зовні коронка покрита міцною емаллю. Під нею міститься дентин — особливий вид кісткової тканини. Внутрішня частина зуба заповнена пульпою — пухкою сполучною тканиною, у якій розташовані кровоносні судини і нерви. Шийка і корінь зуба покриті цементом (різновид кісткової тканини).

Типи зубів людини. У людини поступово розвиваються два типи зубів:молочні — 20 зубів;постійні — 32 зуби. Типи зубів людини: Різці — мають один корінь, ними відкушують їжу.Ікла — мають один корінь, ними відкушують їжу. Малі кутні — мають декілька коренів, ними роздрібнюють їжу. Великі кутні — мають декілька коренів, ними роздрібнюють їжу. Молочні зуби представлені тільки різцями, іклами і малими кутніми зубами.

Найпоширенішим захворюванням зубів є карієс. Заходи профілактики карієсу:прополіскуйте ротову порожнину після їжі теплою водою;не вживайте види їжі з контрастними температурами один за одним;не розкушуйте дуже тверду їжу (горіхи, кістки, тощо);двічі на день (уранці й увечері) чистіть зуби;щорічно проходьте обстеження у стоматолога;своєчасно лікуйте хворі зуби.

Процес травлення у шлунку. Будова шлунку. Шлунок — розширена частина травного тракту. Він розташований у лівій частині черевної порожнини під діафрагмою. У шлунку їжа затримується 2 - 8 годин, а потім з вихідної частини шлунка харчова маса окремими порціями проштовхується в початковий відділ тонкої кишки — дванадцятипалу кишку. Швидкість переходу їжі залежить від її об’єму, складу і регулюється почерговим розмиканням та замиканням кільцевого м’яза-стискача (сфінктера).

Шлунок — розширена частина травного тракту. Він розташований у лівій частині черевної порожнини під діафрагмою: вхідна частина шлунку, що розташована біля стравоходу, називається кардією або кардіальною частиною. Через неї стравоід з'єднується зі шлунком через отвір, який називається кардіальним отвором. Ця частина шлунку отримала свою назву через близкість до серця, яке розташоване над нею;основна середня частина шлунка — тіло. Це найбільш містка частина шлунка, вона відповідає за перетравлення їжі завдяки скороченням м'язів та виділенням шлункового соку, а його слизова оболонка утворює складки;задня частина шлунка має звужену ділянку, яку називають воротар шлунка. Там розташований коловий м’яз (сфінктер), який регулює перехід вмісту шлунка до дванадцятипалої кишки. Його основна функція — регулювати перехід харчової кашки (хімусу) зі шлунка в кишечник, запобігаючи при цьому зворотному закиданню їжі. Воротар відкриваєтьс, щоб пропустити невеликі порції вмісту в дванадцятипалу кишку, забезпечуючи адекватне травлення.

Підслизова оболонка дає можливість слизовій оболонці збиратися в складки і розширювати об'єм шлунку. Середня м'язова оболонка виконує функцію перемішування та пересування їжі. Зовнішня сполучнотканинна (серозна) оболонка містить судини і нервові волокна.

Процес травлення у шлунку. Травлення в шлунку може відбуватися лише за температури тіла 36 – 37 °С і за наявності хлоридної кислоти. Тривалість перебування частково перетравленої їжі (хімусу) в шлунку залежить від її складу. Жирна їжа затримується до 6 – 8 годин, вуглеводна — до 4 годин. Основними особливостями процесів травлення у шлунку є:хімічна обробка їжі;фізична обробка їжі;переміщення їжі;знезаражування їжі;всмоктування компонентів їжі. Будова шлунку: 1 - вхідна частина; 2 - склепіння; 3 - тіло; 4 - зовнішня оболонка; 5 - слизова оболонка; 6 - вихідний сфінктер; 7 - вихідна частина; 8 - м’язова оболонка

Шлунковий сік — прозора рідина, яку виробляють залози слизової оболонки шлунка. Цей травний секрет має кислу реакцію (р. Н = 1 – 2,5), але на цей показник впливають їжа, переживання людини, нервові потрясіння, деякі захворювання. Ознакою підвищеної кислотності шлункового соку є печія. За добу в людини виділяється від 0,5 до 2 літрів шлункового соку. Його виробляють травні залози трьох типів:залози першого типу виділяють слиз;залози другого типу виділяють хлоридну кислоту (HCl);залози третього типу виділяють ферменти шлункового соку (пепсин);Умовно-рефлекторне соковиділення розпочинається на вигляд і запах їжі. При цьому виділяється апетитний сік, який готує шлунок до сприйняття їжі. Несмачна їжа викликає мало апетитного соку або не викликає його зовсім. Негативно впливають на його утворення і гра з телефонами чи робота з ноутбуками перед чи під час їжі, страх, біль, уживання перед сніданком, обідом чи вечерею чипсів, сухариків тощо.

Травні залози Процес травлення у кишечнику. Печінка — найбільша залоза в організмі людини, маса якої становить 1,5 - 2 кг. Її функція пов'язана не лише з травленням, а й із процесами регуляції обміну речовин. Печінка розташована у черевній порожнині праворуч під діафрагмою. Складається з двох доль. На нижній поверхні печінки є так звані ворота, через які до неї входять і виходять кровоносні судини, нерви, тут розташований і жовчний міхур. Цей порожнистий орган загальною жовчною протокою сполучений з дванадцятипалою кишкою.

Печінка не утворює травних ферментів, але виконує ряд важливих функцій:виділяє в порожнину кишечника жовч;створює в кишечнику лужне середовище;відіграє важливу захисну (бар'єрну) функцію;шкідливі речовини й мікроорганізми знезаражуються;печінка бере участь в обміні вуглеводів, білків, жирів і вітамінів.

Підшлункова залоза розташована зліва під шлунком, між селезінкою та дванадцятипалою кишкою. Вона має довжину 12 - 15 см. На перерізі в залозі добре помітні численні часточки, які мають однакову будову. Це залоза змішаної секреції. Анатомічно й функціонально виділяють внутрішньосекреторну (ендокринну) і зовнішньосекреторну (екзокринну) частини. Внутрішньосекреторна частина представлена острівцями Лангерганса, клітини яких синтезують гормони інсулін і глюкагон. Зовнішньосекреторна частина представлена системою канальців, у які виділяється підшлунковий (панкреатичний) сік, багатий на травні ферменти. Цей сік має лужну реакцію і виділяється тільки під час травлення. До його складу входять ферменти, які сприяють розщепленню всіх поживних речовин: трипсин та хімотрипсин забезпечують розщеплення білків до їхніх складових — амінокислот, ліпаза — жирів до гліцеролу та жирних кислот, амілаза розщеплює крохмаль до глюкози, нуклеази — нуклеїнових кислот до нуклеотидів. Упродовж доби в людини утворюється до 2 л підшлункового соку.

Травлення у кишечнику. Кишка — наступна за шлунком ділянка травного каналу. Вона складається з двох відділів: тонкої і товстої кишки. Частково перетравлена в шлунку їжа, яку називають хімусом, порціями надходить до тонкої кишки. Саме там поживні речовини їжі розщеплюються остаточно і всмоктуються в кров і лімфу. У дорослої людини довжина тонкої кишки становить 5 – 6 м. Тонку кишку поділяють на три послідовні відділи — дванадцятипалу, порожню та клубову. Дванадцятипалу кишку названо так тому, що її довжина дорівнює приблизно товщині 12 складених разом пальців (25 – 30 см). Це найкоротша ділянка тонкої кишки, до якої відкриваються протока підшлункової залози та загальна жовчна протока. І хоча харчові маси затримуються в дванадцятипалій кишці недовго, саме тут на них діє найбільше травних ферментів. Їхня кількість залежить від складу їжі. Основною функцією дванадцятипалої кишки є перетравлювання їжі, тут відбуваються і процеси всмоктування.

Процеси травлення у тонкій кишці здійснюється внаслідок дії кишкового соку, соку підшлункової залози, а також жовчі. У слизовій оболонці є численні секреторні клітини, які виділяють на добу близько 2 л кишкового соку. Це в’язка рідина зі слабколужною реакцією, в якій містяться ферменти (понад 20). Вони беруть участь у процесі перетравлення білкових молекул та їхніх складових, жирів і вуглеводів. Крім того, деякі секреторні клітини продукують слиз, який зменшує тертя харчових мас по стінках кишки та захищає самі стінки від дії травних ферментів і механічних подразнень. У тонкій кишці здійснюється як порожнинне (в порожнині кишки), так і пристінкове (мембранне) й внутрішньоклітинне травлення.

Основними особливостями процесів травлення в тонкій кишці є:хімічна обробка їжі;фізична обробка їжі;переміщення їжі;знезаражування їжі;всмоктування.

Товста кишка завдовжки 1,0 – 1,5 м, її діаметр більший, ніж тонкої (звідки й походить назва). Початкова ділянка товстої кишки — сліпа кишка. Від задньої її частини відходить тонкий червоподібний відросток — апендикс, який безпосередньої участі у процесах травлення не бере. Сліпа кишка переходить в ободову, яка з трьох боків охоплює черевну порожнину. Завершується ободова кишка прикінцевою ділянкою — сигмоподібною. Вона продовжується прямою кишкою, що закінчується анальним отвором. Стінки товстої кишки не мають ворсинок. Клітини слизової оболонки виробляють сік, у якому мало ферментів, але багато слизу. Він полегшує просування і видалення неперетравлених решток їжі. У товстій кишці переважно всмоктуються вода (приблизно 4 л за добу), вітаміни, деякі лікарські препарати та мінеральні речовини.

Хвороби системи травлення та їх попередження. Науки, що вивчають організацію харчування людини. Фізіологія харчування вивчає закономірності перетворення в організмі людини складників їжі на енергію та структурні елементи тіла, вплив харчування на здоров’я, оптимальні норми харчування за конкретних умов існування. Гігієна харчування — наука, що вивчає вплив їжі на організм людини, шляхи зміцнення здоров’я та збільшення тривалості життя, впровадження принципів раціонального харчування та безпеки споживання харчових продуктів. Вітамінологія — наука, що вивчає механізми дії вітамінів, розробляє методи їх застосування з лікувальною і профілактичною метою. Нутриціологія — це наука про їжу та харчування людини. Предметом досліджень цієї важливої в сучасних умовах науки є встановлення характеру взаємозв’язків між харчуванням, здоров’ям і захворюваннями. Ось кілька перспективних технологій, які формують майбутнє науки про харчування: персоналізоване харчування, функціональне харчування та суперїжа, стале виробництво харчових продуктів, технології 3 D-друку харчових продуктів, альтернативні джерела їжі (культивоване м’ясо, продукти з комах тощо). Дієтологія — наука про фізіологічні, біохімічні й біофізичні основи харчування здорової людини та під час захворювань. Спеціалісти-дієтологи розробляють технології приготування їжі, лікувальні дієти, беруть участь в дослідженнях правильного харчування.

Методи вивчення травлення. Широко застосовуються в діагностиці захворювань органів травлення ультразвукові дослідження (УЗД), засновані на принципах ехолокації — випромінювання зондуючого імпульсу ультразвуку та прийомі і комп'ютерній обробці отриманих відбитих сигналів. Часто застосовується метод ендоскопії (гастроскопії): введення еластичною трубки — ендоскопа (зонда) у порожнину шлунку і дванадцятипалої кишки. Цей метод дозволяє оглядати порожнину травного каналу, протоки залоз і навіть робити невеликі операції завдяки введеню у зонд інструментів.

Часто застосовується також рентгенографічний метод. Пацієнту дають випити речовину, непроникну для рентгенівських променів. Потім при просвічуванні на рентген-апараті визначають контури різних відділів травного тракту. Нові можливості для вивчення органів травлення з'явилися з розвитком радіоелектроніки. Пацієнт ковтає спеціальну капсулу, оснащену мініатюрною камерою, яка вільно проходить по травному тракту і робить знімки в різних його відділах. За допомогою цих методів лікарі можуть своєчасно виявляти різні захворювання шлунково-кишкового тракту.

Захворювання органів травлення та їх профілактикаІнфекційні захворювання травної системи. Дизентерія — інфекційне захворювання, яке викликається одноклітинними паразитами (амебами) або бактеріями (дизентерійна паличка). Дизентерійна амеба, потрапивши в організм з водою або їжею, вражає слизові оболонки товстого кишечника. Дизентерійна паличка часто переноситься мухами. Захворювання протікає з явищами загальної інтоксикації (отруєння). При дизентерії різко підвищується температура тіла, з'являються болі у лівій половині живота. Спостерігається діарея, можливо з кров'ю.

Ще одним небезпечним захворюванням є сальмонельоз (викликає його бактерія — сальмонела). Зараження на сальмонельоз відбувається через продукти — яйця, молоко, м'ясо. При цьому захворюванні спостерігається частий стілець (діарея), хворий швидко слабшає і може померти. Хвороба починається з високої температури, блювоти, болю в животі. Дуже небезпечним є ще одне інфекційне захворювання — холера, викликається бактерією — холерним вібріоном. Зараження холерою відбувається при питті або ковтанні води під час купання у забруднених водоймах, а також при митті посуду зараженою водою. Зараження може відбуватися при вживанні їжі, інфікованої під час її зберігання або миття, а також через забруднені руки. Крім того, холерні вібріони можуть переноситися мухами.

Глистові захворювання (гельмінтози). Причинами глистових захворювань є недотримання правил гігієни і вживання їжі, зараженої яйцями глистів. Глисти, або гельмінти — паразитичні черви (що належать до Типу Плоских або Круглих червів), що мешкають у шлунково-кишковому тракті людини і тварин. Глисти можуть пошкоджувати кишечник і виділяти речовини, отруйні для організму хазяїна. Найбільш поширеними видами є аскарида і солітери (бичачий і свинячий ціп'яки).

Захворювання шлунку і дванадцятипалої кишки. Гастрит — запалення слизової оболонки шлунку, яка в силу різних причин (бактерії, психічна травма, неправильний прийом ліків, тощо) не справляється з впливом хлоридної кислоти і пепсину, що містяться у шлунку. Якщо гастрит не почати вчасно лікувати, то може виникнути виразка шлунку (пошкодження слизової оболонки, яке у найважчих випадках може привести до прориву — наскрізного отвору в стінці шлунку). Часто зустрічається також виразка дванадцятипалої кишки (причому у тій її частині, яка прилягає до шлунку).

Захворювання печінки та жовчного міхура. Від недотримання гігієни харчування часто страждає печінка. Однією з причин загибелі її клітин може бути запалення печінки — гепатит (це загальна назва запальних захворювань печінки, що виникають від різних причин і вимагають різного лікування). Однією з ознак гепатиту є жовтяниця — пожовтіння шкірних покривів хворого, викликане порушенням бар'єрної функції печінки. Часто гепатит має вірусну природу. Збудником захворювання є стійкий в умовах зовнішнього середовища вірус, патогенний лише для людини. Якщо вчасно усунути причину руйнування печінки, то частина органу, що залишилася неушкодженою, може регенерувати.

При певних умовах з речовин, що складають жовч, у жовчному міхурі утворюються жовчні камені. Камені дратують стінки жовчного міхура, приводячи до їх запалення — гострого холециститу. Якщо камені перекривають вивідний проток підшлункової залози, то в ній розвивається запалення — панкреатит. Якщо камені у жовчному міхурі викликають систематичні больові напади, то їх видаляють (іноді видаляють весь жовчний міхур).

Дякую за увагу !!!