містить життєпис письменниці, інтерактивні вправи : створення інтелект карти та діаграми Вена
Оля Русіна “Абрикоси зацвітають уночі” Оля Русіна - талановита українська письменниця, відома своїми проникливими оповіданнями про війну і мир, про життя і смерть. Її новий роман "Абрикоси зацвітають уночі" - це зворушлива історія про життя на окупованій території, про вірність і любов. Роман написаний на тлі війни на Донбасі, яка змінила життя мільйонів людей.
Дитячу книжку «Абрикоси зацвітають уночі» Олі Русіної видали польською мовою у видавництві Dwie Siostry «Чи можна подружитися з… дроном? У світі, де макове поле з кожним днем стає мінним полем, багато що перестає дивувати. Історія про надзвичайні знання, силу уяви та повсякденне життя в реальності, зміненій війною», — ідеться в описі до тексту. Книжка вийшла в перекладі Йоанни Маєвської-Грабовської з редагуванням Анни Мірковської. Дизайн обкладинки — Єва Стясни. Видання польського тексту було частково профінансовано грантом від Українського інституту книги. Робота над текстом тривала від лютого 2023 року, відтинок від жовтня до грудня припав на переклад.
Семикласники! Сьогодні на уроці ви: висловите власні думки та враження з приводу тексту твору та його значення. ознайомитесь із життям і творчістю сучасної української письменниці Олі Русіної, проаналізуєте її повість «Абрикоси зацвітають уночі»; познайомитесь із головними героями твору, розкриєте риси їх характерів та дослідите вчинки; розкриєте роль літературного прийому персоніфікації , який використано у творі; вдосконалите навички виразного читання, вміння опрацьовувати прозові твори;
Народилася в Києві 5 червня 1995 року. Закінчила бакалаврат з полоністики в КНУ імені Тараса Шевченка та бакалаврат із журналістики в Ягеллонському університеті в Кракові. У дитинстві захоплювалася вигадуванням історій і казок, пізніше почала їх записувати. У 16 років видала дебютну книжку для дітей — повість "Сестричка", що вийшла у "Видавництві Старого Лева". 2012 року книжка увійшла до "Довгого списку" премії "Дитяча книга року ВВС-2012" та отримала нагороду "Дитячий вибір" на Міжнародному літературному фестивалі у Львові. 2014 року у тому ж видавництві вийшла друга дитяча повість — "Сімейка Майї". 2018 року вийшла її третя книжка — підліткова повість "34 сонячні дні і один похмурий". Сценічна адаптація повісті "34 сонячні дні і один похмурий" Ірини Шамахіної зайняла 1 місце у конкурсі "Книжка на сцені" (2019). У 2019 році вийшла четверта книжка "Мія і місячне затемнення", що увійшла до короткого списку "Книги року ВВС-2019" та номінувалася на "Топ Барабуки-2019" (короткий список). Також книжка потрапила до короткого списку нагороди "Еспресо-вибір читачів". Кіносценарій за книгою "34 сонячні дні і один похмурий" у співавторстві з Валерієм Пузіком увійшов у фінал премії Коронація слова. У 2022 на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у Видавництві Старого Лева вийшла книжка "Абрикоси зацвітають уночі". Події в історії розгортаються у 2015 неподалік від окупованого Донецька, але після 24 лютого 2022 року почуття, що переживають головні герої, резонують у мільйонів дітей та дорослих по всій країні. Писала для видань "Nowa Europa Wschodnia", "Ha!art", "Політична критика", проекту "Cafebabel", порталів "БараБука" та "ЛітАкцент". Журналістка і ведуча "Громадського радіо", перекладає з польської мови.
Виразне читання Високо у небі над степом десь на Сході України літав безпілотник. Він заледве міг зрозуміти, як тут опинився. Пам'ятав руки чоловіка у військовій формі, що його запускав. Але що то був за чоловік? Якою мовою він говорив? Безпілотник не міг пригадати. Він пам'ятав тонку ниточку радіозв'язку, що якийсь час тримала його поміж небом та землею. У нього, мабуть, було якесь завдання, але коли ця ниточка раптово почала перетиратися і рватися, пам'ять потекла геть із його свідомості, як зіпсуте мастило. Він бачив, як нерівна складка горизонту попереду починає тремтіти, а потім розгладжується – і з тієї миті безпілотник перестав до ладу розуміти, де небо, а де земля. Радіозв'язок стрімко рвався, і коли він зник остаточно, безпілотник відчув, що десь глибоко в електронних нутрощах йому стало водночас трохи боляче й лоскотно. Якби він міг описати це якійсь людині, вона би подумала, що схожі відчуття бувають, коли здираєш кірочку з ранки, яка майже загоїлася.
Але безпілотник не знав жодної людини. Окрім військового, який його запускав, — але від миті, коли зник зв'язок, безпілотник його майже не пам'ятав. Властиво, він пригадував лише руки. Великі долоні з обвітреною шкірою, на правій – каблучка, на лівій – татуювання. Дивне татуювання, тому легко запам'ятати: маленька птаха, набита на зовнішньому боці долоні між великим та вказівним пальцями. Якщо безпілотник і знав колись інших людей – хтось же його мусив зібрати! – то тепер у його спритній електронній пам'яті не залишилося нікого. Він старанно запам'ятовував те, що просто зараз бачив перед собою, а бачив він тільки широкі, нескінченні степи десь на Сході України, і жодної людини серед них.
Словникова робота Повість – це прозовий літературний твір, жанрової особливістю якого вважається зосередженість оповідання на долі або значному епізоді з життя одного героя. Персоніфікація - перенесення людських ознак і властивостей на феномени живої чи неживої природи Безпілотник - літальний апарат, який може злітати, здійснювати політ і сідати без фізичної присутності пілота на його борту. Терикони - відвали, штучний насип з порожніх порід, витягнутих при підземній розробці покладів вугілля й інш ...
Безпілотник над Донбасом – збірний образ військових, які захищають та обороняють спокій країни. Назва твору -символічна. Письменниця говорить, що незважаючи на війну, життя продовжується. Образ Устима – можна порівняти з тим деревом, яке зацвіте уночі. Цвітіння дерева – це уособлення майбутнього плоду, нового життя попри всі перешкоди та негаразди.
