Презентація "Агатангелу Кримському - 150"

Унікальна постать, причетна до Черкащини. АГАТАНГЕЛУ КРИМСЬКОМУ – 150

Поліглот, мовознавець, сходознавець (або орієнталіст), поет, прозаїк, перекладач, історик, антрополог… Як би ми не позиціонували Агатангела Кримського, кожне означення буде направду спрощеним та однобоким. Тож невже доречніше постійно вказувати ім'я та прізвище цієї потужної та масштабної особистості?.. Хто він? Митець, якщо розглядати А. Кримського як автора поетичної збірки “Пальмове гілля”, оповідань (“Повістки й ескізи з українського життя”, “Бейрутські оповідання”), роману “Андрій Лаговський”. Але в такому разі губляться, нівелюються інші “я” Агатангела Юхимовича – лінгвістичні та наукові.

ІДЕНТИЧНІСТЬ АГАТАНГЕЛА КРИМСЬКОГОтак само одна з найбільш дискусійних проблем, що стосуються Агатангела Кримського. Особисто він означував свою національну приналежність так: “Мій батько з білоруського міщанського роду, мати – полька литовська, – я значця, ані кровинки вкраїнської не маю, тільки що вродився та виріс на Вкраїні. Хоч я родом не вкраїнець, але цілком проукраїнився” (з листа до Івана Франка). Таким чином, прямо й відверто артикулював своє українство. Разом із тим, особливо виразним є східний “ген”: ідеться про кримськотатарські корені. Не дивно, що про них у вищецитованому фрагменті замовчує А. Кримський: тим самим, либонь, мав на меті вберегти себе від утисків. Однак дослідники назагал стверджують, що батько Агатангела Кримського, Юхим Степанович, за етнічною приналежністю був кримським татарином; навіть знаходимо інформацію, що прадід митця був муллою в Криму, а потім почав сповідувати християнство. Але чи зрадив тим самим питому віру – іслам?

Щодо свого походження Агатангел Юхимович надсилає листовні коментарі до Бориса Грінченка (17.06. 1901 р.): “До речі, питаєтеся, яким робом з мене татарин. Наскільки мені вияснили, перший наш прадід, виходець із ханства, мав охреститися більш-менш 1698 р. у Мстиславці”.

Орієнталізм Агатангела Кримського за своєї суттю є питомим: ідеться не лише про корені, а й перманентний зв'язок долі митця зі Сходом як вектором: навчання в Лазаревському інституті східних мов у Москві (1889 – 1892), наукове відрядження в Сирії та Лівані (1896 – 1898), співпраця з арабськими науковими часописами, зокрема філологічним журналом “Ал-Машрік”, праця в арабських рукописних сховищах і бібліотеках, зокрема в Бейруті (Ліван), викладання арабської, перської та турецької мов у Лазаревському інституті східних мов (1898 –1918), заснування Київського відділення наукової асоціації сходознавства за ініціативою А. Кримського (1925), написання й видання низки наукових розвідок із історії, літератури й культури мусульманських народів, зокрема Ірану, Туреччини та Близького Сходу, студій зі семітології, історії ісламу, оглядів сирійської й абіссинської літератур, статей про роль слов’янського елементу в Османській імперії, робіт з історії Хозарії, Криму та ін.

У літературно-мистецькому сенсі орієнталізм Агатангела Кримськогооприявнився в реалізації перекладів з арабської, перської, турецької мов і фольклору, зосібна творів Антари, аль-Маарі, Джамі, Міхрі-хатун, Омара Хаяма, Сааді, Халіфа Зія, Гафіза, Фірдоусі та ін., перекладів низки творів Тараса Шевченка турецькою мовою, а також у втіленні орієнтальних мотивів у поетичній збірці “Пальмове гілля” (1901, 1908, 1922). У літературно-мистецькому сенсі орієнталізм Агатангела Кримського

Що ж до українства... Воно є вимовним не лише у твердженнях А. Кримського, але і в його книзі поезій “Пальмове гілля”. В останній можемо добачити низку Шевченкових ремінісценцій, настроєвого суголосся. Фольклорна стилізація так само єднає двох велетів української культури.

Цікавий збіг: Агатангел Кримський народився того ж року, що й Леся Українка (1971-го). Можливо, цей факт певною мірою зумовив їхнє активне спілкування, епістолярне зокрема. Мариністика, переклади Г. Гайне єднають дві потужні постаті. У збірці А. Кримського “Пальмове гілля” є окремий цикл – “З Гейневих пісень”.

Свою першу передмову до збірки “Пальмове гілля” Агатангел Кримський пише 1901 року у кримській Алупці і розпочинає її поетичним: Поезіє! Супутнице моя! Ти – теплий, животворний промінь сонця. Ти – тихий місяць, що в тюрмі сія. З закуреного, темного віконця. Добачаємо тут зізнання А. Кримського щодо важливості для нього поетичного слова. Ба більше – поезія – одна з іпостасей автора, його світосприймання й мислення. Саме поезія дарує зцілення душі й тілу.

Поетична збірка “Пальмове гілля” є синтезом східного та українського. Зокрема, ідилія “У горах ліванських” вочевидь писана під час наукового відрядження до Сирії та Лівану (1897, село Шуейр):

Схід... Сірія... Ліван... Тая райська країна,що про неї “Пісня пісень” каже: Всякі пахощі там дишуть,Всякі овощі там спіють,Кардамон зіллявсь із нардом,Нард розлився із шафраном. Касія і цинамони. У саду тім розцвітають,А з Ліван-гори дзюркоче. Прохолодний бистрень чистий...

Квилить горлиця в садочку;Висять фіги в зеленочку;Виноград цвіте-буяє,Любу пахощ розливає...

У поетичному циклі “Самотою на чужині” (авторське означення жанру – уривки зі щоденника) так само прозираємо синтез орієнтального пейзажу (мирти, фіги, платани, мигдаль, маслина, кедрина, базилик, пальми, банани, “непривітний кактус”) та української настроєвості:

Ох, арабські фоліанти!Вже несила вас читати. Бо розкинувсь сад запашний. Під вікном моєї хати. Підведу од книжки очі, – Під вікном ростуть банани,Шелестять високі пальми,Мирти, фіги і платани.Є й мигдаль ясно-зелений,Єсть і сивая маслина,І акація рожева,І смолистая кедрина.

Підійду я до віконця, – Пахнуть рожі й базилики,Туберози, і фіалки,Й наркотичнії гвоздики.І нудьга, немов гадюка,Обгортається круп-серця. Сам не знаю, – звідки смутокІ куди ж то серце рветься.

Якщо в циклі “Самотою на чужині” (Бейрут, Сирія) східна природа є подеколи чужою для ліричного героя, то в писаному на Кавказі 1900-го циклі “Нечестиве кохання” (а саме з його 3-ї книги) прозираємо благоговіння перед східним ареалом: Ліван!.. Щасливий, любий звук! Священнеє ім’я!.. На верхогір’ї, вище хмар, Осівсь на літо я.

Збірка “Пальмове гілля” побачила світ арабською мовою (переклад Імадеддіна Раефа; керівник проєкту Марина Гримич; Київ: Дуліби, 2019). До перекладного видання, здійсненого за підтримки Посла України в Лівані Ігоря Осташа, увійшли вірші, писані А. Кримським під час його перебування в Лівані (1896 – 1898).

Агатангел Кримський має прямий стосунок до Черкащини. Хоча народився А. Кримський на Волині (м. Володимир-Волинський), але направду його “малою” батьківщиною стала Звенигородщина. Адже коли Агатангелу ще не було й року, батьки, Аглаїда Матвіївна та Юхим Степанович, із родиною переїхали до Звенигородки. Там Юхим Степанович відкриває першу приватну публічну бібліотеку. Агатангел Кримський із матір’ю

Вочевидь книголюбство Агатангела Юхимовича можемо вважати генетично вмотивованим. Про його приватну бібліоколекцію ходять легенди

Нині Звенигородська районна центральна бібліотека має ім’я Юхима Степановича Кримського.

У Звенигородці розташований будинок-музей Агатангела Кримського.

Місто народин Агатангела Кримського – Володимир-Волинський – так само плекає пам’ять про свого Героя та Генія. Погруддя А. КримськогоІм’я видатної особистості має найдавніший вищий навчальний заклад на теренах Волині – Володимир-Волинський педагогічний фаховий коледж.

А 12 січня цього року Нацбанк ввів в обіг пам’ятну монету “Агатангел Кримський” – до 150-го ювілею знакової постаті України. У 1996 році підприємство “Укрпошта” випустило марку із зображенням Агатангела Кримського.

При підготовці матеріалу використані: Бабишкін О. Агатангел Кримський : літературний портрет / Олег Бабишкін. – Київ : Дніпро, 1967. – 114с. Кримський Агатангел Юхимович [Електронний ресурс] // Герої України : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://heroes.profi-forex.org/ua/krimskij-agatangel-juhimovich. – Назва з екрана. Кримський А. Пальмове гілля : екзотичні поезії. – Київ : Дніпро, 1971. – 372с. Мельниченко В. Цей день в історії Черкащини : Агатангел Кримський [Електронний ресурс] / Василь Мельниченко // Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://cdu.edu.ua/news/tsei-den-v-istorii-cherkashchyny-ahatanhel-krymskyi.html. – Назва з екрана. – Дата публікації: 15.01.2021. – Дата перегляду: 07.02.2021. Пріцак О. Про Агатангела Кримського у 120-ті роковини народження [Електронний ресурс] / Омелян Пріцак // Східний світ. – 1993. – N° 1. – Режим доступу: https://shron3.chtyvo.org.ua/Pritsak_Omelian/Pro_Ahatanhela_Krymskoho_u_120-i_rokovyny_narodzhennia.pdf? – Назва з екрана. Штогрін І. Агатангелу Кримському – 150. У чому секрет геніальності найвидатнішого сходознавця 20-го століття? [Електронний ресурс] / Ірина Штогрін // Національна спілка письменників України : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://nspu.com.ua/novini/agatangelu-krimskomu-150-u-chomu-sekret-genialnosti-najvidatnishogo-shodoznavcya-20-go-stolittya/. – Назва з екрана. – Дата публікації: 16.01.2021. – Дата перегляду: 20.01.2021.

Ілюстрації та фото взяті з відкритих джерел. Матеріал підготувала кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури та компаративістики Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Ганна Клименко-Синьоок