Презентація "Архітектура українського модерну. Харків"

Архітектура українського модерну. МОДЕРН ХАРКОВА

Модерн — стиль в європейському й американському мистецтві кінця XIX — початку XX ст. У різних країнах використовують різні назви стилю модерн: ар нуво у Франції та Бельгії, югендстиль у Німеччині; сецесіон в Австрії; ліберті в Італії. Модерн сформувався в умовах бурхливого розвитку індустріального суспільства. Архітектура модерну вирізнялася:- відмовою від прямих ліній і кутів на користь більш “природних” ліній; - використанням нових технологій (метал, скло); - прагненням до створення одночасно й естетично красивих, і функціональних будівель. Велика увага приділялася не тільки зовнішньому вигляду будівель, а й інтер’єру. Усі конструктивні елементи — сходи, двері, стовпи, балкони — художньо оброблялися. Архітектори зверталися до примхливого декоративізму та символів в орнаментиці декорацій, у розписах, скульптурі інтер’єрів і фасадів.

На початку ХХ ст. модерн виникає і в архітектурі України. Як відомо, на початку ХХ століття частина території України була під впливом Російської і Австро-Угорської імперій, тому на цих територіях модерн, зокрема й український модерн мав характерні особливості. У західному регіоні під впливом Віденського сецесіону модерн дістав назву «українська сецесія» (різновид — «гуцульська сецесія»). На інших територіях сформувався національний різновид модерну, який називають «український модерн». Він виник у Полтаві й мало поширився містами України, бо керівництво імперії протидіяло розвитку української культури і, зокрема, національної архітектури, але у Харкові архітектура українського модерну теж була і навіть деяка збереглася до сьогодні.

МОДЕРН ХАРКОВАВ Харкові архітектура модерну представлена низкою знакових будівель, таких як Будинок Івана Бойка (вул. Мироносицька, 44) та Будинок з химерами (вул. Чернишевська, 79). Також значний внесок у розвиток стилю зробили такі архітектори, як Володимир Покровський та Сергій Тимошенко. Загалом, у місті збереглося близько 83 об'єктів модерну, зокрема на центральних вулицях. Особливості стилю в ХарковіРізноманіття: Архітектура модерну в Харкові представлена різними його течіями, від українського модерну до північного та романтичного. Центральне розташування: Багато зразків модерну розташовані в історичному центрі міста, формуючи його неповторний вигляд. Ансамблевість: Деякі будівлі є частиною ансамблевої забудови центральних вулиць, таких як Сумська, Пушкінська, Полтавський Шлях.

Будинок Івана Бойка розташований на сучасній вулиці Мироносицькій, 44 — унікальна пам’ятка архітектури місцевого значення, зведена у 1912–1914 роках за проєктом Сергія Тимошенка, Павла Ширшова та Павла Соколова. Це один із яскравих зразків українського модерну, який поєднував традиційні риси народного зодчества зі сміливими архітектурними рішеннями. Будинок належав Івану Бойку — поміщику й колекціонеру, який підтримував зв’язки з провідними художниками того часу. Архітектор Сергій Тимошенко мешкав тут до 1919 року. У 2018-му на фасаді встановили меморіальну дошку на його честь. Будинок Івана Бойка — перлина українського модерну в центрі Харкова

Первісно будівля була двоповерховою: трапецієподібні вікна, скатний дах із характерними «заломами» та кутова вежа з куполом, що нагадувала слобожанські храми, надавали їй неповторного образу. Центральний вхід прикрашав портал із півколонами й орнаментами, а вестибюль і сходи оздоблювали розписи Миколи Самокиша та монументальне панно Сергія Васильківського. У 1920–1930-х роках будівлю націоналізували та надбудували ще два поверхи, втративши автентичний дах і вежу. Розписи було знищено, але частина фресок Самокиша збереглася й у 2000-х роках частково реставрована харківськими науковцями. Це єдиний збережений монументальний твір митця. Під час обстрілів Харкова у 2022 році будинок знову зазнав ушкоджень: постраждали фасад і скління. Попри це, він лишається важливою історичною й мистецькою пам’яткою, занесеною до реєстру з охоронним номером 7217-Ха. Адреса: Харків, вул. Мироносицька, 44 Час роботи: огляд зовні — вільний, відвідини інтер’єру можливі лише у супроводі фахівців. Ціна: безкоштовно

Прибутковий будинок Покровського, також прибутковий будинок Пітри — пам'ятка архітектури та містобудування місцевого значення, колишній прибутковий будинок початку XX століття у центрі Харкова, розташований на перетині вулиць Чернишевської та Ярослава Мудрого. Зведений в 1912—1913 роках за проєктом архітектора Володимира Покровського в стилі романтичного модерну. Прибутковий будинок Покровського

Будівництво будинку розпочалося у 1909 році, а завершилося в 1913-му. Архітектор Покровський, який приїхав до Харкова з Польського королівства, придбав три суміжні ділянки у вдови Олександри Попової й задумав звести сучасний прибутковий будинок, що поєднував би комфорт і художню виразність. Покровський спроєктував його сам: чотириповерховий будинок із мезоніном отримав усі найновіші зручності свого часу — центральне водопостачання, каналізацію, парове опалення, електрику і навіть телефони в квартирах. Архітектор планував оселитися в одній із найкращих квартир — просторій восьмикімнатній на другому поверсі, а решту приміщень здавати в оренду. Але проєкт виявився занадто дорогим. Будівництво будинку обійшлося дорожче запланованого, а доходи не покривали витрат.спочатку Покровський заклав будинок у Полтавський земельний банк. Але це не дуже допомогло, і він виставив будинок на продаж. У 1913 році прибутковий будинок придбав відставний генерал-майор і опікун неповнолітнього дворянина Георгія Пітри — Митрофан Верба. Відтоді будівлю почали називати будинком Пітри. Нові власники жили скромніше за Покровського — у великій квартирі на першому поверсі, а решту приміщень здавали в оренду, тож прибутковість будівлі зросла. Варто зазначити, що за проєктами Покровського в Харкові збудовано й інші красиві споруди — Єпархіальний готель, приватну гімназію Покровської ("Будинок із химерами"), музей старожитностей і єпархіальну бібліотеку.

"Будинок з химерами" за адресою вул. Чернишевська, 79 у Харкові — це історична будівля 1912-1914 років, зведений у стилі модерн з елементами англійської готики. У 1900 році головний архітектор Харківської єпархії п’ятдесятирічний Володимир Покровський починає проект будівлі чергової міської жіночої гімназії. Зокрема і заради своїх молодших сестер, які тоді навчалися. Спільно зі своїм учнем Петром Величком архітектори в 1914 році представили увазі харків’ян шестиповерхову будівлю з червоної цегли у стилі модерн з елементами англійської готики. До речі, у 1910 р. на подвір’ї новобудови було проведено перший у Харкові офіційний футбольний матч. Після Жовтневого перевороту харківський будинок з химерами у 1920 році переходить у статус звичайної восьмирічної школи, разом зі своїм футбольним полем. Більше 40 років там навчалися школярі, аж поки у60-х роках минулого століття через близкість до туберкульозного диспансеру, що знаходився на Чернишевській, 81 школу не вирішили закрити. Але не назовсім. До 1973 року, тобто іще десятиліття, тут працювала вечірня школа для робочої молоді. Юнаки та дівчата з робочого класу вочевидь, не настільки боялися подібного сусідства. Будинок з химерами

Тож унікальна споруда демонструвала певну сумну тенденцію: відбудована як приватна гімназія, вже скоро вона стала звичайнісінькою школою молодших і середніх класів, аби після того перейти в статус вечірньої школи і, врешті, бути оголошеною в аварійному стані. Майже 15 років будинок, створений архітектором Покровським, стояв забитим і можна лише здогадуватися, яке диво врятувало його від зносу. А вже наприкінці 80-х років його передали у власність інституту мистецтв. Протягом кількох років студенти та викладачі активно реставрували споруду, намагаючись якнайточніше відновити первозданний вигляд будинку з химерами. І химери та інші романтичні особливості споруди ожили. Нині на фасаді ми бачимо скульптурні елементи, що зображають ще й рицарські герби, саламандр, вовків. А під масивними балконами другого поверху розміщено дві особливі фігури, які вирізняються навіть на тлі різноманітних міфологічних істот – горельєфи творців будинку Покровського та Величка в образах професора і, відповідно, студента зі свитками. Ці самі химери мов би мали вплив на непросту долю будівлі, адже в античній міфології вони – створіння з головою лева, тілом кози й хвостом змії – символізували неприємності, стихійні біди і трагічні події. Химери користувалися популярністю в зодчих, які працювали в стилі готики в ті часи. А що стосується конкретно Харкова, то дані фігури ще й підкреслюють час їхнього створення, тобто порубіжжя імперської та радянської епох – обидві з яких були вкрай тяжкими для народу. До того ж митець таким чином ще й передав конфлікт релігійного життя і нової, антирелігійної влади.

 Цоколь і перший поверх оформлені рустом, другий — оздоблений поясом із черепиці, що стилістично нагадує українську дерев'яну архітектуру. Над центральним входом розташований навіс на колонах, збереглися оригінальні дерев'яні двері. На даху, вкритому черепицею, височіє вежа зі шпилем-шатром, яка додає композиції динаміки Будівля є пам'яткою архітектури та містобудування місцевого значення, занесеною до реєстру з охоронним номером № 7228-Ха. Будівля Харківського художнього училища. Будівля Харківського художнього училища — пам'ятка архітектури початку XX століття, зведена в стилі українського модерну. Розташована у центрі Харкова на вулиці Мистецтв (тоді Каплунівська). Споруда збудована у 1912—1913 році як спеціалізоване приміщення для Харківського художнього училища (зараз Харківська державна академія дизайну та мистецтв) — одного з найстаріших мистецьких навчальних закладів України. Архітектор проєкту — Костянтин Миколайович Жуков. Будівля є характерним прикладом українського модерну. Вона має П-подібне планування та два поверхи з ризалітом. Фасади прикрашено декоративними елементами з майоліки, включаючи герб Харкова. Панорамні вікна забезпечують природне освітлення у приміщеннях.

Будівля Харківського художнього училища (зараз Харківська державна академія дизайну та мистецтв) 

Багатьом харків’янам добре відомий старовинний особняк, розташований за адресою вул. Мироносицька, 58 (на перехресті з вул. Каразіна). Творцем його більшість харків’ян вважає архітектора О. М. Гінзбурга. У 1990-х роках тут був Будинок Чаю “Камелія”, тому мешканцям Харкова споруда відома як “чайний будиночок”. Як усім добре відомо, у період з 1893 по 1917 рік у нашому улюбленому місті існувало 7 іноземних консульств.1909 року в Харкові було відкрито Королівське Шведське консульство. Очолював його консул Адольф-Густав Альбертович Мюнх. Вважається, що “чайний будиночок” був побудований саме на його замовлення і власником був саме він. У всякому разі, це є найпоширенішою інформацією. Але все це виявилося суцільним міфом. Реальна історія цього будинку зовсім інша. Завдяки інформації, люб’язно наданій нам Андрієм Парамоновим, виявилося: Архітектор особняка невідомий, його ім’я не збереглося у проєктній документації;За документами з 1908 року особняк належав професору медицини Міхіну Павлу Васильовичу, який купив його у дочки надвірного радника Катерини Василівни Іванової. Прізвища Мюнх і Міхін дуже співзвучні, тому могла й виникнути плутанина, що стала початком великого міфу про будинок шведського консула. Цілком можливо, що хтось з істориків чи журналістів зробив друкарську помилку в тексті. Надалі її, не перевіряючи, бездумно почали масово тиражувати всі ті, хто пише про особняк на вулиці Мироносицькій, 58. Таким чином маленька помилка чи некомпетентність породила один із найбільших міфів історії та архітектури Харкова.

Майже вся історична забудова в районі вул. Вернадського та початку пр. Гагаріна була зруйнована в ході Другої світової війни та реконструкцій 1960-1970-х років. Один зі старовинних будинків в стилі модерн, що дивом зберігся та знаходиться за адресою вул. Нетеченська, 16 виглядає у цьому районі наче прибульцем. Будинок був збудований у 1910 р. за проектом архітектора Олександра Гінзбурга. Нині у цьому будинку – філія дитячої музичної школи ім. Римського-Корсакова, заснованої 1923 р. Нещодавно фасад будинку було відреставровано. До речі, рід Римських-Корсакових був дуже великий, будинок, який колись належав одній з його представниць у Харкові, Ганні Василівні Римській-Корсаковій, знаходиться на майдані Оборонний Вал, 6.

В умовах сучасної соціокультурної ситуації в Україні погляд на проблему збереження спадщини характеризується зміною акцентів: від пасивної охорони пам’яток до збереження сучасними засобами, що означає формування цілеспрямованої діяльності, орієнтованої на створення соціально обґрунтованих комплексних програм збереження та цільового використання історичних об’єктів. Проблема соціалізації культурної спадщини об’єктів модерну Харкова містить діалектично противопоставлені тенденції збереження та використання пам’яток як об’єктів цінного історичного середовища і вирішується на основі комплексу научно–проєктних досліджень: –багатофакторної оцінки спадщини і її ідентифікації за критеріями суспільної, архітектурної та історико–культурної цінності; – виявлення умов просторової адаптації об’єктів спадщини модерну до конкретної сучасної ситуації на основі врахування факторів ризику (поява нової забудови, зміна масштабів забудови), як щодо окремих пам’яток, так і в цілому до розвитку історичного середовища; – вибір оптимального сучасного використання за умови збереження матеріальної автентичності та історико–культурної цінності об’єктів спадщини модерну.

Список використаних джерел:https://kharkovgo.com/places/arhitektura/budynok-ivana-bojka-perlyna-ukrayinskogo-modernu-v-tsentri-harkova/ https://moniacs.kh.ua/dom-bojko/ https://news.telegraf.com.ua/ukr/obshhestvo/2025-10-08/5922458-arkhitektor-proektiroval-ego-dlya-sebya-no-vynuzhden-byl-prodat-istoriya-doma-pitry-v-kharkove https://moniacs.kh.ua/uk/pributkovij-budinok-pitri/ https://mykharkov.info/news/harkivskij-budinok-z-himerami-gorlum-na-fasadi-ta-sigareta-v-rutsi-zodchogo-61967.htmlhttps://adom.kname.edu.ua/pro-fakultet/istoriya https://moniacs.kh.ua/uk/tayemnitsya-chajnogo-budinku-na-mironositskij-58-5-budinok-mihina/ chrome-extension://efaidnbmnnnibpcajpcglclefindmkaj/https://radaarch.kname.edu.ua/images/sampledata/Korovkina/8.pdf