Презентація "Бернард Шоу"

Бернард Шоу«Пігмаліон»

Мета уроку. Ознайомитися з біографією ірландського драматурга Бернарда Шоу; визначити особливості стилю драматурга.

Джордж Бернард Шоу-ірландський драматург, письменник, романіст, лауреат Нобелівської премії в галузі літератури і один з найбільш відомих ірландських літературних діячів. Громадський діяч, один із засновників Лондонської школи економіки і політичних наук. Другий (після Шекспіра) за популярністю драматург в англійському театрі.

Джордж Бернард ШоуЄдина людина, удостоєна Нобелівської премії в галузі літератури («За творчість, відзначену ідеалізмом і гуманізмом, за іскрометну сатиру, яка часто поєднується з винятковою поетичною красою») та премії «Оскар» (за сценарій фільму «Пігмаліон»).

Я став літератором тому, що автор рідко зустрічається зі своїми клієнтами і не повинен пристойно одягатися. Дж. Б. Шоуstyle.colorfillcolorfill.type

Народження. Народився Бернард Шоу 26 липня 1856 р. в Дубліні (столиця Ірландії). Батько майбутнього письменника — торговець збіжжям — був людиною доброю, наділеною почуттям гумору і водночас безхарактерною, зовсім нехазяйновитою. Та найголовнішою його вадою було те, що він зловживав спиртним і як наслідок — зовсім не дбав про добробут сім’ї. Мати, яка була професійною співачкою, від такої поведінки свого чоловіка постійно впадала у відчай і фактично збайдужіла до власних дітей. Усе це не могло не позначитися на житті Бернарда та його двох сестер.

Дитячі роки. Усі дітлахи жили на першому поверсі разом зі слугами й по суті були покинуті напризволяще. Ніхто належним чином не піклувався ані про їхнє харчування, ані про здоров’я й освіту. Уже в дорослому віці письменник з гіркотою згадував про ті роки: «Я не був щасливим у дитинстві, і коли з минулого постають привиди, мені хочеться загнати їх назад».

Дитячі роки. Ще одним яскравим промінчиком радості в захмареному дитинстві Шоу було читання. Незважаючи на зовсім несприятливі умови для розвитку, малий Бернард рано навчився читати. У 5-6 років він уже читав «Тисячу й одну ніч», до 10 років перечитав Біблію та Шекспіра, а до 12-13 — великі романи Чарлза Дікенса.

Юнацькі роки. Бунтівний характер юнака повставав проти мертвої і сухої системи шкільного навчання. За його словами, він "утік із класичної школи" саме тоді, коли йому "загрожували заняття Гомером". У 1871 році п'ятнадцятирічний Шоу починає працювати клерком. Коли Шоу було 16 років, його мати втекла з дому з коханцем і дочками. Бернард вирішив залишитися з батьком в Дубліні. Він отримав освіту і вступив службовцем у контору нерухомості. Цією роботою він займався кілька років, хоча вона йому не подобалася.

Юнацькі роки. Зрештою, у 20 років, Бернард вирішив втекти від вічно п'ючого батька і виїхати в Лондон до матері, присвятити своє життя літературі. Перші роки життя тут він перебував фактично в злиднях. Але це не завадило йому тривалий час проводити в читальному залі Британського музею, займаючись самоосвітою.

Фабіанське товариство. У 1884 році Шоу став членом Фабіанського товариства,метою якого було сприяння нереволюційному перетворенню капіталістичного суспільства на соціалістичне. Вступивши до Фабіанського товариства, Шоу виявив непересічні здібності мітингового оратора і пропагандиста. У словесних баталіях із опонентами він вигострював свою грізну зброю – в’їдливі жарти.

Особисте життя. У Фабіанському товаристві Шоу зустрів свою майбутню дружину Шарлотту Пейн-Таунсхенд, з якою одружився в 1898 році. Шлюб обом дав необхідне: Шарлотті – чоловіка який розділяв її погляди, Бернардові – тиху дружину і гроші.

Творчість. Його ранні романи не мали успіху до 1885 року, коли він став відомий як творчий критик. Його рецензії були прямолінійні, дотепні і критичні. Не втрачав можливості Бернард писати і про свої особисті пристрасті - композитора Вагнера, драматурга Генріка Ібсена і художника Вістлера. У першій половині 1890-х років працював критиком в журналі «London World».

Творчість. У 1885 році Шоу створює свою першу п'єсу "Дома удівця", з якої почалася "нова драма" в Англії. Потім з'явилися "Волокита" (1893) і "Професія місіс Воррен" (1893-1894),- всі вони увійшли до циклу "Неприємних п'єс". У передмові до збірки "Неприємних п'єс" Шоу писав, що глядач "стикається в них із жахливими і потворними виявами суспільного устрою Англії". Такими ж гостросатиричними були й п'єси наступного циклу - "П'єс приємних": "Зброя і людина" (1894), "Кандида" (1894), "Обранець долі" (1895), "Поживемо - побачимо" (1895- 1896).

П’єса «Пігмаліон»У 1914 році в Лондонському Королівському театрі поставили «Пігмаліон». Шоу писав «Пігмаліон» для конкретної актриси. Квіткарку Елізу Дуліттл повинна була зіграти Стелла Патрік Кемпбелл, у яку Шоу був давно закоханий! Ці почуття вщухали в ньому майже сорок років.

Творчість. З 1910 року Шоу почали переслідувати невдачі. Йому було 54 роки, коли, як усім здавалося, його талант став хилитися до заходу. Але «Пігмаліон» дав можливість зрозуміти театральній публіці, що талант драматурга тільки розкрився на повну силу. У 1914 році в повітрі тривожно запахло війною. За неактуальні висловлювання про війну ім'я Бернарда Шоу надовго прибрали з театральних афіш. Його перестали публікувати. Але він продовжував працювати - цього разу над п'єсою «Дім, де розбиваються серця», яка стала вершиною його драматургічної творчості.

Моя слава зростала з кожною моєю невдачею. Дж. Б. Шоуstyle.colorfillcolorfill.type

Нобелівський лавреат. У 1925 році він отримав Нобелівську премію. Ексцентричний Шоу заявив, що від грошей, належних за премію, він відмовляється, а саму премію оголосив «знаком подяки за те полегшення, яке він доставив світу, нічого не надрукувавши в поточному році». І додав ще: «Я готовий пробачити Альфреду Нобелю винахід динаміту, але тільки диявол в людському обличчі міг вигадати Нобелівську премію». Він відмовився навіть бути присутнім на церемонії вручення премії, і її довелося отримувати англійському послу в Швеції Артуру Даффу. Зрештою гроші були витрачені на створення літературного фонду для перекладачів.

ПодорожіЖиття Шоу продовжувало бити ключем. Весною 1931 року дружина вмовила його здійснити кругосвітню подорож. Вони побували в Індії, Новій Зеландії, США, а потім і в СРСР.

Робота в «Лондоні»У письменницькій хатині (її площа всього 5,9 м2), де Шоу написав велику частину своїх творів, у тому числі і «Пігмаліон», могла обертатися навколо своєї осі, так що сонячні промені весь час світили в віконце. Шоу називав свою хатину «Лондон». Коли приходили незвані відвідувачі, їм чесно говорили: «Письменника немає, він працює в Лондоні».

Перехід у вічність. Шоу продовжував працювати, але сили вже були не ті. До того ж ішли друзі. У 1940 році померла Стелла, яка все життя палко кохала Шоу. Через три роки не стало Шарлотти. У 1950 році Шоу сам опинився прикутим до ліжка. Помер Шоу 2 листопада 1950 року у віці 94 років, у своєму будинку в Ейот-Сент-Лоренсі, де він жив ​​з 1906 року. За його бажанням тіло його було спалено без всяких обрядів, а прах змішаний з прахом дружини і розсипаний в його улюбленому саду.

Хвилинка відпочинку

Цікаві факти Шоу єдина людина, удостоєна одночасно і Нобелівської премії з літератури і премії "Оскара". Письменник відмовився від грошової частини Нобелівської премії з літератури, проте прийняв медаль лавреата. Драматург захоплювався боксом і навіть виступав на змаганнях. Шоу виступав в середній вазі. Саме заняття боксом дали починаючому тоді письменнику багатий матеріал для написання роману про боксерів "Професія Кешел Байрона".

Цікаві факти Шоу часто любив сам вести машину, забираючи кермо у особистого шофера. Одного разу, коли він вів машину по дуже нерівній і звивистій дорозі з багатьма поворотами, у нього несподівано виникла тема для нової п'єси. "Що ви думаєте про мою ідею?" - запитав збуджений Шоу шофера, який сидів поруч, і з юнацьким азартом став розвивати перед ним сюжетні хитросплетіння задуманого ним твору. Несподівано водій вирвав у захопленого Шоу кермо."Що ви робите?" - вигукнув від несподіванки письменник."Вибачте, сер, - відповів шофер, - але у вас виходить такий прекрасне твір, що я не хочу дозволити вам померти раніше, ніж ви його напишете".

Цікаві факти Письменник був вегетаріанцем і дожив до 94 років. У 70 років на питання "як ви себе почуваєте?" він відповів: "Прекрасно, тільки мені докучають лікарі, стверджуючи, що я помру, якщо не буду їсти м'ясо". У 90 років на те ж питання він відповідав: "Прекрасно, більше мене ніхто не турбує: ті лікарі, які мене лякали, що я не зможу прожити без м'яса, вже померли".

Асоціативне гроно

Драма-дискусія Б. Шоу

Особливості творчості

Афоризми Б. Шоу. У вас ніколи не буде другої можливості справити перше враження. Нас особливо турбують і мучать дрібниці, нам легше врятуватися від слона, ніж від мухи. Про розум людини точніше судити по її питанням, ніж по її відповідям.

Тепер, коли ми навчилися літати по повітрю, як птахи, плавати під водою, як риби, нам не вистачає тільки одного: навчитися жити на землі, як люди. Дж. Б. Шоу style.colorfillcolorfill.type

Тестові запитання. У якому місті народився Бернард Шоу? Лондон Дублін Единбург. Бернард Шоу - … італійський письменник  ірландський письменник  французький письменник   іспанський письменник. З якого віку Б. Шоу почав працювати? 10  15  20   6

Тестові запитання. На думку Б. Шоу, головне призначення мистецтва полягає в тому, щоб:служити матеріальному збагаченню людини сприяти моральному й інтелектуальному зростанню людинирозвивати естетичні смаки. Шоу у царині драми продовжував традиції: О. Уайльда  В. Шекспіра  Г.  Ібсена. Бернард Шоу є родоначальником «драми ідей" лірико-психологічної драми символістської драми  «драми-дискусії"

Перегляд буктрейлеру

Підсумок уроку. Ознайомитися з біографією ірландського драматурга Бернарда Шоу; визначити особливості стилю драматурга.

Домашнє завдання. Читати п’єсу Б. Шоу «Пігмаліон».

Джерелаhttps://dovidka.biz.ua/bernard-shou-biografiya-skorocheno/https://uahistory.co/pidruchniki/isaeva-world-literature-9-class-2017/17.phphttps://znaj.ua/history/mudrec-yakyj-zahoplyuvavsya-boksom-cikavi-fakty-z-zhyttya-bernarda-shou