Презентація "Бернард Шоу – творець соціально-аналітичної “драми-дискусії”. Комедія “Пігмаліон” – яскравий зразок “драми ідей”.

Тема: Бернард Шоу – творець соціально-аналітичної “драми-дискусії”. Комедія “Пігмаліон” – яскравий зразок “драми ідей”.

Джордж Бернард Шоу – видатний англійський драматург, театральний критик, громадський діяч. Його драматургія стала одним з найпоміт-ніших явищ літератури кінця ХIХ – першої половини ХХ ст. Шоу народився 26 липня 1856р. в Ірландії, у Дубліні, в родині дрібного службовця. У 1871 році п'ятнадцяти-річний Шоу починає працювати клерком. У 1876 році він переїздить до Англії.       Наприкінці 70-х років Б. Шоу остаточно обирає шлях професійного літератора. У 1885 році Шоу створює свою першу п'єсу "Дома удівця", з якої почалася "нова драма" в Англії і яка ввійшла до циклу “Неприємних п'єс”. Серед творів, написаних Б. Шоу до Першої світової війни, найширшої популярності набула комедія "Пігмаліон" (1912) і п'єса "Дім, де розбиваються серця" (1913-1917). Вони відкрили новий період творчості Шоу.

Вихідною точкою написання твору для драматурга був античний міф про Пігмаліона, скульптора, який зневажливо ставився до кохання, надаючи перевагу мистецтву. За це богиня Афродіта покарала його: вона наслала на Пігмаліона кохання до найпрекраснішого його витвору – статуї богині Галатеї. Вражений коханням, Пігмаліон змушений страждати, бо його кохана залишалася лише витвором із холодного каменю. Пігмаліон вблагав Афродіту оживити Галатею. Статуя ожила і, перетворившись на жінку, стала дружиною Пігмаліона.

Б.Шоу задумав п'єсу "Пігмаліон", розраховуючи на відповідну виконавицю ролі Елізи – відому блискучу англійську актрису Стеллу Патрік Кемпбелл. Саме вона й зіграла цю роль у спектаклі, який поставив сам драматург на сцені Театру його величності 1914 року. Пізніше ця п'єса лягла в основу прекрасного бродвейського мюзиклу, а потім і фільму «Моя прекрасна леді». Після Першої світової війни це був один із найпопулярніших творів Б. Шоу (саме через нього у Англії почалася “ШОУманія”), який став називати свій твір "романом у п'яти актах". Стелла Патрік Кемпбелл

Дійові особи: Хіггінс – вчитель фонетики Пікерінг – полковник, друг Хіггінса Еліза Дулітл – вулична квіткарка Альфред Дулітл – батько Елізи місіс Пірс – служниця в домі Хіггінса місіс Хіггінс – мати Хіггінса

Головна пролема твору: Б.Шоу ставить у своєму творі важливу проблему: чи дозволяється людині втручатися в долю іншої людини, чи має вона моральне право змінювати її, навіть тоді, коли все це робиться з кращими намірами.

“Пігмаліон” - це драма-дискусія, у якій головну увагу автор приділяє не зіткненню характерів, а протиборству точок зору, суперечці персонажів, яка стосується моральних чи філософських проблем.

Екранізації комедії «Пігмаліон» В 1938 році вийшла чорно-біла кіноверсія з Леслі Говардом в ролі професора Хіггінса и Венді Хіллер в ролі Елізи. Сценарій до фільму написав сам Шоу, за що був нагороджений кінопремією Оскар. У 1956 році американський композитор Фредерік Лоу написав за мотивами п'єси мюзикл «Моя прекрасна леді», який також мав великий успіх. Як фільм, так і мюзикл, на відміну від п'єси, закінчуються щасливим любовним фіналом. У 1958 році за мотивами п’єси було знято фільм в СРСРрежисером Сергієм Алєксєєвим.