Термін “біосфера” запропонував у 1875 році австрійський геолог Едуард Зюсс, називаючи ним окрему оболонку, заселену життям. Перші уявлення про біосферу як “область життя” належать французькому біологу Жану Батисту Ламарку. Український науковець Володимир Вернадський сформулював вчення про біосферу як особливу оболонку Землі, населену живими організмами. У його працях термін з'явився у 1911 році, а в 1926 році була видана книга “Біосфера”.
Категорії охоронних територій. I. Заповідник суворого режиму (Ia — біосферний заповідник, Ib — дика територія) - територія з найвищим рівнем захисту, що охороняється для збереження екосистеми та наукових досліджень. II. Національний парк - охоронна територія, призначена переважно для захисту екосистеми і екологічного туризму. III. Пам'ятка природи - охоронна територія, призначена переважно для збереження специфічних особливостей природи. IV. Заказник - територія для охорони окремих видів: охоронна територія, призначена переважно для охорони окремих видів, часто з навмисним втручанням в екосистему. V. Охоронний рельєф - охоронна територія, призначена переважно для захисту рельєфу/ландшафту та туризму. VI. Територія контрольованого природовикористання - охоронна територія, призначена переважно для довготермінового економічного використання природної екосистеми.
Заповідник суворого режиму. Заповíдник — територія або акваторія, на якій зберігається в природному стані весь її природний комплекс. Заповідники виділяються як унікальні пам'ятки історії і культури, живої і неживої природи, з науковою метою. В Україні перебувають під охороною держави. Головні функції українських заповідників- збереження генофонду флори і фауни, охорона непорушених чи малопорушених природних ділянок (еталонів природи), вивчення екології тварин і рослин, порівняння біогеоценозів заповідника з природними комплексами суміжних територій, на яких дозволена господарська діяльність (для прогнозування можливих змін у природних екосистемах під впливом діяльності людини). Заповідники використовуються і як бази наукової пропаганди охорони природи.
Біосферні заповідники України{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Назва Рік створення. Площа Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник2016226 964,7«Асканія-Нова»189833 307,6 Дунайський біосферний заповідник199850 252,9 Карпатський біосферний заповідник196857 880 Чорноморський біосферний заповідник1983109 254,8
Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник Природоохоронна територія в Україні, біосферний заповідник. Розташований у межах Іванківського та Поліського районів Київської області у Зоні відчуження Чорнобильської АЕС. Утворений Указом Президента України від 26 квітня 2016 року[1] на території Іванківського та Поліського районів Київської області в межах зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення (ЗВіЗБ(О)В). Площа Заповідника становить 226 964,7 га — це найбільший об'єкт ПЗФ на території України [джерело?]. Офіційний слоган: «Місце, де природа може бути собою».
Заказники. Заказники— природоохоронні об'єкти. На відміну від заповідників можуть бути постійними або тимчасовими; у заказниках можливе часткове використання тварин, рослин та інших природних ресурсів. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказниками, зобов'язуються забезпечити режим їх охорони та збереження.