Презентація "Бій під Крутами: міф чи реальність?"

Година відкритих думок. Вчитель Головенкова В. Ю. 11 клас2018рік. Ямпільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 Презентація на тему:”Бій під Крутами: міф чи реальність”

міф чи реальність ?Бій під Крутами:

Жертовний хрест над Крутами стоїть, Людською пам’яттю приречений стояти. Холодний вітер з верховіть цілує хрест, як сина мати. Це поле обробляв сівач, щоб колосилось буйне жито, Тепер на нім трагедії печать, Це поле рясно кров’ю полите. Тут України юнь свята за Україну полягла в страшну годину, Тут розпинали не Христа, тут вбили юну Україну. Тут юних 300 полягло За честь. за волю, Україну, Щоб вільно, радісно жилось на цій землі онуку й сину. На грані двох тисячоліть Чорніє Хрест у білім полі, Тут вмита кров’ю наша Воля Для нас усіх хрестом стоїть.  ПІ Д КРУТАМИ Жертовний хрест над Крутами стоїть, Людською пам’яттю приречений стояти. Холодний вітер з верховіть Цілує хрест, як сина мати. Це поле обробляв сівач, Щоб колосилось буйне жито, Тепер на нім трагедії печать, Це поле рясно кров’ю полите. Тут України юнь свята За Україну полягла в страшну годину, Тут розпинали не Христа, Тут вбили юну Україну. Тут юних 300 полягло За честь. за волю, Україну, Щоб вільно, радісно жилось На цій землі онуку й сину. На грані двох тисячоліть Чорніє Хрест у білім полі, Тут вмита кров’ю наша Воля Для нас усіх хрестом стоїть. ПІ Д КРУТАМИ Жертовний хрест над Крутами стоїть, Людською пам’яттю приречений стояти. Холодний вітер з верховіть Цілує хрест, як сина мати. Це поле обробляв сівач, Щоб колосилось буйне, Тепер на нім трагедії печать, Це поле рясно кров’ю полите. Тут України юнь свята За Україну полягла в страшну годину, Тут розпинали не Христа, Тут вбили юну Україну. Тут юних 300 полягло За честь. за волю, Україну, Щоб вільно, радісно жилось На цій землі онуку й сину. На грані двох тисячоліть Чорніє Хрест у білім полі, Тут вмита кров’ю наша Воля Для нас усіх хрестом стоїть.

Що я знаю про Крути. Чому відбулися такі подіїЯк відбувався захист української земліЧому загинули молоді українці і в ім'я чого. Чи можна порівняти бій під Крутами з подвигом “кіборгів” ?Година відкритих думок

В Винниченко про ситуацію 1917 року «…Це була війна впливом… Наш вплив був менший. Він був уже настільки малий, що ми з великими труднощами могли складати якісь невеличкі більш-менш дисципліновані частини й висилати їх проти більшовиків. Більшовики, правда, теж не мали великих дисциплінованих частин, але їхня перевага була в тому, що всі наші широкі маси солдатства не ставили їм ніякого опору або навіть переходили на їхній бік, що майже все робітництво кожного міста ставало за ними; що в селах сільська біднота явно була більшовицька; що, словом, величезна більшість самого українського населення була проти нас. Єдиною активною мілітарною нашою силою була наша інтелігентна молодь і частина національно-свідомого робітництва, яке гаряче стояло за українську державність, розуміючи за нами ту державність так само, як і ми її розуміли»

Мета наступу більшовиків на Київ Більшовицьким наступом на Київ командував головком радянських військ, підполковник Міхаїл Муравйов. Так, на ст. Бахмач, якраз напередодні взяття Києва, Муравйов, за свідченнями очевидців, звернувся до своїх військ із такими словами: «Товариші, я знаю, що багато хто з вас втомився, проте не багато вам працювати. Наше завдання – взяти Київ і тоді ви зможете повернутися додому. Багато вам довелося страждати, але вони кров’ю відповідатимуть за ваші страждання. Ми їм покажемо, дайте тільки добратися до Києва. Якщо буде потрібно, не постою ні перед чим: каменя на камені не залишу в Києві. Мешканців не жаліти, вони нас не жаліли, терпіли хазяйнування гайдамаків. Ми їх всіх перестріляємо та переріжемо. Ми їм покажемо, нема чого боятися кровопускання. Хто не з нами – той проти нас. Ви, доблесні товариші, ви мені допоможете взяти Київ, а там ви будете нагороджені…».

Як це починалося……. У Четвертому Універсалі уряд УНР закликав до боротьби з більшовицькими військами — а вже 5 січня 1918року на зборах студентів молодших курсів Київського університету св. Володимира і Українського народного університету було ухвалено створення студентського куреня Січових. Стрільців. Незабаром з'явилося у київських газетах звернення до українського студентства.

 Дмитро Дорошенко про Крути: “Коли з боку Бахмачу і Чернігова рушили на Київ більшовицькі ешелони, уряд не міг послати для відсічі ані єдиної військової частини. Тоді зібрали нашвидкуруч загін зі студентів і гімназистів старших класів і кинули їх - буквально на забій - назустріч прекрасно збройним і численним силам більшовиків. Нещасну молодь довезли до станції Крути і висадили тут на "позиції". В той час, коли хлопці (які у більшості не тримали ніколи в руках рушниці) безстрашно виступили проти більшовицьких загонів, що насувалися, начальство їх, група офіцерів, залишилася в потягу у вагонах; більшовики без зусиль розбили загін молоді і погнали його до станції….»

Хід бою під Крутами. Не наважуючись зустріти ворога у Бахмачі, де перебувало до 2 тис. по-більшовицькому налаштованих робітників, Аверкій Гончаренко наказав відступити до залізничної станції Крути і зайняти оборону. Туди вони дісталися вже 28 січня 1918 року. Наступного ранку 29 січня 1918 року, близько 9 години ранку розпочався наступ. Загін матросів Ремньова потрапив під обстріл захисників Крут

Бій на станції Крути. Бій тривав більше ніж 5 годин, українці відбили кілька атак, під час яких зазнали значних втрат. Приблизно у цей час на допомогу Ремньову почали надходити інші загони Муравйова

Загони більшовиків почали обходити позиції захисників з лівого флангу — настала небезпека оточення і юнкери зі студентами почали відхід у напрямку Києва. Командир студентської сотні сотник Омельченко вирішив спочатку багнетною атакою відбити ворога, а вже потім відступати. Атака виявилася невдалою, адже юнакам протистояли професійні вояки. Сотня зазнала втрат, загинув і сам Омельченко. У сум'ятті бою в полон потрапив розвідувальний звід (близько 30 осіб). Відступаючи у сутінках, студенти втратили орієнтир та вийшли прямо на станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями.

Дата: 29 січня 1918 р. Місце: Поблизу селища Крути Ніжинського району Результат: Перемога Радянської Росії Сторони УНР Радянська Росія КомандувачіАверкій Гончаренко Михайло Муравйов Військові силиблизько 500 близько 4000 Загін Вільного Козацтва армії УНР, Загін петроградських Помічний студентський курінь і московських червоногвардійців та матросів Балтійського флоту Втратиблизько 300 незначна кількість

Уже в березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві. Тіла 28 вояків-студентів було перевезено до Києва, де відбулася громадська жалоба і поховання. На церемонії виступив Михайло Грушевський, який назвав цей учинок київської молоді героїчним. Перепоховання загиблих під Крутами

Учасники бою під Крутами

Учасники бою під Крутами

За свободу України. Сотник Андрій Омельченко Володимир Шульгин. Кольченко Павло Іванович. Лука Дмитренко. Микола Лизогуб. Олександр Попович. Андріїв. Божинський-Божко Микола ВасильовичІзидор Курик. Олександр Шерстюк. Головощук. Чижів. Кирик. Андрій Соколовський. Микола Корпан. Ганкевич Микола ГеоргійовичЄвген Тарнавський. Гнаткевич    

«Пам'яті тридцяти»На Аскольдовій могиліПоховали їх —Тридцять мучнів-українців,Славних молодих... На Аскольдовій могиліУкраїнський цвіт! —По кривавій по дорозіНам іти у світ. На кого посміла знятись. Зрадника рука?Квітне сонце, — грає вітерІ Дніпро-ріка... На кого завзявся Каїн?Боже, покарай!Понад все вони любили. Свій коханий край. Вмерли в Новім ЗаповітіЗ славою святих. На Аскольдовій МогиліПоховали їх. П. Тичина, 1918 рік

Вшанування пам'яті Тривалий час подробиці Крутянського бою залишалися невідомими і скоріше нагадували міф: проти багатотисячного більшовицького війська український уряд безжально кинув необстріляну молодь – студентів та гімназистів. Вони хоробро билися, але всі загинули у нерівному бою. Довгий час історія подій під Крутами залишаласяі поза увагою офіційної історіографії  СРСР і обростала міфами і вигадками з обох боків. В Україні відзначення бою під Крутами розпочалися напередодні проголошення її незалежності. На державному рівні вшановувати пам'ять героїв Крут почали в Україні з 2004-го. У січні 2003-го Леонід Кучма підписав розпорядження «Про вшанування пам'яті героїв Крут». У період президентства Віктора Ющенка відзначення роковин бою під Крутами перетворилося на масштабну подію. Участь у урочистостях брали вищі посадові особи держави, політики, представники громадськості.

29 січня 1991 року з ініціативи Народного руху України, Студентської спілки, інших національно-демократичних організацій в Крутах було встановлено березовий хрест та відбувся перший невеличкий громадський мітинг.

Могила бійців на Лук'янівському цвинтаріМонумент битви під Крутами Пам'ятники

Пам'яті героїв Крут. Молоде обличчя гарне, миле,Веселе, безтурботне і щасливе. Як кажуть, тільки жити і кохати,Та зброю довелося в руки брати. Було їм лиш по вісімнадцять,Коли на бій вони пішли. За кращу долю України. Вони в бою тім полягли. Покрила сніг їх кров юнацька. Червона, наче маків цвіт. Не встануть більше наші хлопці,Вже не подивляться на світ. В серцях людських не вмерли Крути,Вони проклали у майбутнє шлях,Щоб гордо майорів навіки. Жовто-блакитний України стяг. Було їх триста, тільки триста. Героїв — українських соколят. Ми низько кланяємось тим могилам,Де вічним сном герої наші сплять

Ми пам'ятаємо…. Який колись страшний був час,Яка була страшна хвилина,Як мати, плачучи, між трупами. Шукала свого сина. Таких синів було багато,І мати була не одна. Героїв вірних України. Сира сховала всіх земля. Нечиста сила — орда дика. Забрала молоде життя. Навік ми будем пам’ятати. Героїв Крутів, їх буття. Лиш тільки хрест на їх могиліІ синьо-жовтий прапор майорить: Там цвіт прекрасний України. Довічним сном калинно спить.

Президент України « Герої Крут показали українцям взірець патріотизму і жертовності» “ Молоді захисники УНР віддали життя за свободу та незалежність рідної землі. "Нові часи настали, й тисячі нових героїв пожертвували собою заради України! Але ми ніколи не забудемо курсантів Першої української військової юнацької школи та бійців Помічного куреня Січових стрільців; тих студентів та гімназистів",

А що для мене значить ця історична подія ?