Презентація: "Болгарія. 1918 - 1939 роки."

Д/ЗОпрацювати § 19 ст. 87-92

Болгарія в 1918 – 1939 рр. Перша світова війна спричинила в країні кризу. Під час війни загинуло 1/5 чоловічого населеннявіком від 20 до 50 років. Загальні втрати складали: понад 300 тис. осіб загиблими, 400 тис. пораненими.1918.ІХ - війська Антанти прорвали фронт болгарської армії. В її частинах почалися стихійні виступи проти армійського командування та уряду. Солдати захопили генеральний штаб болгарської армії і рушили на Софію. Уряд розпочав переговори з повстанцями, включивши до складу делегації популярних діячів Болгарського землеробського народного союзу (БЗНС) Александра Стамболійського і Райко Даскалова. Владайськеповстання1918.27.ІХ - Р. Даскалов у місті Радомир оголосив про повалення монархії та створення Болгарської республіки на чолі з А. Стамболійським.1918.27.ІХ

1918.29.ІХ - уряд уклав перемир'я з Антантою і за підтримки німецьких військ завдав поразки повсталим у битві під Владайськом. За конституцією законодавчі функції були зосереджені в рука парламенту, Народних Зборів, король виконував функцію глави держави та очолював їм призначений уряд. В країні була реставрована монархія. Цар Фердінанд зрікся престолу на користь свого сина Бориса III. Було запроваджено 8-годинний робочий день, оплачувану відпустку, скасовано податок на прибутки.

В етнічному, мовному та релігійному відношенні Болгарія була найбільш однорідною серед країн Східної Європи. Селяни й частина жителів міст були забезпечені землею, яка перебувала в їхній власності.1919. VІІІ - перші післявоєнні вибори в Народні збори. 1920 - в Болгарії запроваджено загальну трудову повинність: кожен чоловік віком від 20 до 40 років мусив протягом восьми місяців працювати на користь держави і ще 21 день на рік — у своєму окрузі. Для жінок від 16 до 30 років строк служби складав чотири місяці.  Для будівництва загальнонаціональних об'єктів (Доріг, залізниць, мостів, каналів тощо) залучалася додаткова робоча сила. Молоді чоловіки під час трудової повинності проходили и початкову військову підготовку.  1921 - прийнято закон про максимум землеволодіння (його встановили в розмірі 30 га та по 4 га на кожного члена сім'ї, у якій було понад чотири особи). Також на користь селян було переглянуто податкове законодавство. Уряд сприяв розвитку кооперативного руху. Банківська кредитна система орієнтувалася на потреби села. Запроваджувалися прогресивно-прибутковий податок і податок на прибутки банків, промислових і торговельних підприємств. Проте це спричинило невдоволення промисловців і підприємців. Більшість голосів набрали представники лівих сил БЗНС, Болгарської комуністичної партії («тісних» соціалістів, або «тесняків») (БКП), соціал-демократи («помірні»). Праві партії отримали лише 66 мандатів із 236. Коаліційний уряд очолив лідер БЗНС А. Стамболійський.

1919. ХІ - Болгарія підписала Нейїський мирний договір, згідно з яким вона втрачала 1/10 території на користь Румунії (Південна Добруджа), КСХС (майбутньої Югославії) (райони Тімок, Цариброд, Босилеград, Струмиця), Греції (Західна Фракія). Найжахливим було те, що країна втратила вихід до Середземного моря! Було скорочено кількісний склад збройних сил, ліквідовано загальну військову повинність. Болгарія мала сплачувати репарації, передавала країнам-переможницям велику кількість худоби, а також мусила утримувати окупаційні війська.1921 - засновано партію «Народна змова».1922 - праві та центристські партії утворили «Демократичну злагоду (згоду)», яка об'єднана свої зусилля з Військовою ЛІГОЮ (організація звільнених з армії за Нейїським договором офіцерів). До них також приєдналася таємна організація македонських болгар ВМРО (Внутрішня македонська революційна організація), яка мата досвід проведення терористичних актів. Як, й в інших країнах в Болгарії під впливом поразки у війні, економічних негараздів посилюється рух правих сил, які виступали за встановлення жорсткого порядку.

1923 – державний переворот1923 - «Вересневе повстання». БКП та БЗНС, розпочата підготовку до збройного повстання. Уряд заарештував близько 2 тис. осіб. Збройний виступ з 13 до 27 вересня 1923 р. урядові війська придушили. Під час повстання загинуло 20 тис. осіб.  Уряд А. Цанкова домігся відносної стабілізації режиму, цьому сприяло й економічне зміцнення. Було підвищено заробітну плату військовим і службовцям, надано податкові пільги ремісникам, введено соціальне страхування тощо. У ніч із 8 на 9 червня 1923 р. «Народна змова» і Військова ліга здійснили переворот. А. Стамболійського було вбито, а його уряд заарештовано. Владу захопила «Народна змова» на чолі з Александром Цанковим. До уряду А. Цанкова увійшли представники майже всіх правих і центристських партій, основні посади в державних органах отримали військові. Таким чином, режим «Цанкістів» намагався врятувати країну від популістської політики лівих та краху економіки.

1926.І - уряд очолив Андрій Ляпчев, представник партії «Демократична злагода». Новий уряд пом'якшив репресії, оголосив амністію. Було дозволено діяльність політичних партій та організацій. Цим скористалися комуністи, що заснували легальну Трудову партію, яка щороку набирала популярності. А. Цанков пішов в опозицію до нового уряду.1928 – 1934 - Болгарію охопила економічна криза. Кількість безробітних сягнула 200 тис. осіб.1934 - національний дохід країни складав 61,4% проти 1929 р. Після виборів 1931 р. урядову коаліцію утворили демократичні партії та БЗНС. А. Цанков утворив праворадикальну партію Народний соціальний рух (НСР), яка орієнтувалася на Італію та Німеччину. Їй протистояла група «Звено», яка покладала надії на Англію та Францію. У травні 1934 р. виникла урядова криза, якою вирішили скористатися НСР і «Звено». А. Цанков планував розпочати похід на Софію, подібний до «походу на Рим» Б. Муссоліні.

1934.19. V - група «Звено» здійснила державний переворот. Цар Борис III скасував конституцію, розпустив Народні збори, заборонив діяльність партій (особливо ВМРО) та профспілок. Було встановлено державний контроль над банками. Вводилася державна монополія на спирт, сіль, тютюн, нафтопродукти, чим врятував країну від краху. У зовнішній політиці К. Георгієв пішов на зближення з Англією та Францією, нормалізував відносини з Югославією і в 1934 р. встановив дипломатичні відносини із СРСР. На чолі уряду став Кімон Георгієв.1935 - К. Георгієва усунуто від влади та встановлено особисту королівську диктатуру.

1938 р. цар дозволив провести вибори до Національних зборів на безпартійній основі. Зі 158 обраних депутатів 56 осіб мали опозиційні погляди (11 були комуністами).1934—1939 - піднесення економіки Болгарії. У зовнішній політиці цар пішов на зближення з Німеччиною. За її підтримки Болгарія домоглася скасування статей Нейїського договору (Солонінська угода 1938 р.).1940 - Румунія повернула Болгарії Південну Добруджу.