Презентація "Буковинський парижанин-Аркадій Жуковський"

Буковинський парижанин-Аркадій Жуковський

Народився Аркадій Жуковський 12 січня 1922 року в самому історичному середмісті Чернівців – в районі нинішньої вулиці Шолом-Алейхема в родині православного священика. Хрестили його поруч в церкві Святої Параскеви Сербської. Початкову освіту отримав в народній школі, а потім навчався у державному ліцеї імені Арона Пумнула. Захоплення географією та картографією в нього проявилося ще з дитячих років, а утвердили та підтримали це його захоплення вже вчителі. Вже пізніше він у своїх спогадах напише: « Клонюся перед світлою пам’яттю усіх тих, які спричинилися до виховання тисяч буковинської молоді, даючи їм солідну основу для дальшого життєвого змагу». Тому зрозуміло, що він поступає в чернівецький університет на філософський факультет, де починає студії з географії та історії. Проте історичні події перервали його науку і він продовжив навчання вже на факультеті будівництва Високої технічної школи у польському місті Бреслау (Вроцлав). Саме там він студіював такі важливі фахові дисципліни, як мінералогія та геологія, геодезія, фотограмметрія, топографія, теорія та практика зображень, технічне та графічне креслення, які стали міцним фундаментом для нього як знаного в майбутньому картографа. Як було на той час прийнято, він продовжив ще навчання у Високій технічній школі австрійського міста Грац, де склав ще один екзамен на спеціальність інженера-містобудівника.

Буковинський парижанин

В 1949 році він поселяється в Парижі і прожив там до останнього подиху. І так структуровано організував свій час, аби мати можливість працювати за фахом на прожиття і одночасно займатися громадсько-суспільними справами задля України. За ініціативою Аркадія Жуковського в 1949 році було створено групу науковців, переважно його земляків, що взялися до написання великої праці по історії нашого краю, – Т. Бриндзан, Денис Квітковський, І. Новосвіський, Володимир Кубійович. Наслідком їхньої співпраці стало видання у 1956 році книги “Буковина. Її минуле і сучасне”, в якій Аркадій Жуковський написав “Історію Буковини”.

Аркадій Іларіонович, отримавши першу інженерну освіту, довгий час вважав себе більше географом, аніж істориком, чому сприяла довголітня співпраця з найвизначнішим українським географом Володимиром Кубійовичем. Будучи фаховим картографом, Аркадій Жуковський не лише створив більшість карт в ряді енциклопедичних видань, але й став автором першої української етнографічної карти Буковини.

У 1960—1988 роках був професором Інституту східних мов і цивілізацій Паризького університету. В 1969 році в Українському Вільному Університеті (Мюнхен) він захистив наукову працю « Петро Могила і питання єдності церков», а в 1976 році захистив ще одну докторську роботу «Історія Київської (Могилянської) академії 1615-1817рр., культурного й освітнього осередку Східної Європи».
Від 1969 року він професор Українського Вільного Університету, продекан філософського факультету. В 1968 році його обрано науковим секретарем НТШ в Європі (Сарсель, Франція), а з 1987 року – його головою.

«З Сарселем, де розміщувався осідок Наукового товариства імені Шевченка в Європі, пов’язано більше 60 років активного наукового та громадського життя А.Жуковського. Спочатку як науковий секретар, а потім як голова НТШЄ він практично щодня їхав до Сарселя – офісу товариства, розташованого за 25 км на північ від Парижа. Уставав о 6 годині ранку і рухався за таким географічним маршрутом: від станції метро Maraichers добирався до вокзалу – la gare du Nord, а далі автобусом до цього містечка, до свого робочого кабінету».
Працездатність Аркадія Жуковського вражає. Одночасно він стає активним діячем організації Українська Національна Єдність у Франції. Одна за одною з’являються його праці: “Шевченкіана в бібліотеках Парижа” (Париж, 1961), “Шевченко у Франції” (у збірнику “Т. Шевченко, його життя і творчість”, Париж, 1964), “Сучасний стан релігії й церкви під совєтами, зокрема в УРСР” (Записки НТШ, т. 181, 1966) та багато інших фундаментальних досліджень.
В 1989—1995 роках він працює на посаді президента Бібліотеки імені Симона Петлюри в Парижі. Член Митрополичої ради УАПЦ в Європі.

Чи не найважливішою та відповідальною діяльністю Аркадія Жуковського стає робота над українськими енциклопедіями. Багаторічний співредактор багатотомної Енциклопедії Українознавства, від 1985 року — головний редактор, працює одночасно над висвітленням на європейському ґрунті вагомих постатей української історії та культури, найбільше цікавиться постаттю Петра Могили. Результатом якої стала книга про цю неординарну особистість «Петро Могила й питання єдності церков», яка вийшла друком 1969 року в Парижі, а в 1997 році перевидана в Києві. Вже на схилі літ він працює над написанням наукової біографії визначного політичного діяча Буковини і України Миколи Василька. Аркадій Жуковський продовжує введення українського феномена до картини світу Європи: працює як член редколегії та редактор відділу релігії та історії англомовної Енциклопедії Українознавства, співголовує Головною редакційною колегією Енциклопедії сучасної України.

Він працював над «Енциклопедією українознавства», а потім стояв біля витоків створення такого потужного видання, яке продовжує видаватися «Енциклопедія сучасної України».

Багато перекладає французькою мовою: від Т. Шевченка до письменства ХІ – ХХ століття. Чи не найвизначнішою працею з історії української культури у Франції залишається франкомовна «Антологія української літератури ХІ – ХХ століття».

Заради справедливості варто відмітити, що і Україна, і мала батьківщина ще за життя поцінували його науковий вклад.
В 1992 році Національна академія наук України обрала Аркадія Жуковського до свого складу як іноземного члена. В 1995 році його відзначено премією Фонду Тараса Шевченка за вагомий внесок у національне відродження України. В наступному, 1996 році – вручено почесний диплом доктора богослов’я Київської духовної академії. За вагомий внесок у розвиток наукових досліджень в галузі українознавства і налагодження українсько-французьких взаємин йог було нагороджено орденами «За заслуги» ІІІ ступеня і «За заслуги» ІІ ступеня. А в 2009 році його обрано почесним головою Наукового товариства імені Шевченка в Європі.

Не оминули пошанувати свого видатного чернівчанина і в рідному місті. В 1997 році він став почесним доктором Чернівецького Національного університету ім. Ю.Федьковича і почесним громадянином Чернівців. Аркадій Іларіонович був дуже зворушений такою відзнакою його наукової праці: « Для мене, блудного сина, який покинув свою Батьківщину і повернувся сюди, це радість і велика честь. Я ніколи не сподівався, що мені, малій людині, яка була тут народжена і охрещена в церкві святої Параскеви, недалеко від будинку, де я жив зі своїми батьками, буде присвоєне звання почесний доктор Чернівецького університету, яке важить мені набагато більше, аніж відзнаки Сорбонського чи Мюнхенського університетів. Через важкі обставини я покинув рідну землю і пішов на вигнання, яке було нелегким. Але я завжди міцно тримав ниточку, яка єднала мене з моєю Буковиною. Мені було дуже прикро чути злі слова про буковинців, тому. Опинившись у Парижі, я поставив собі за мету довідатися все про минуле Буковини. Закінчивши роботу над історією Буковини, я продовжив свою працю над історією України. Працюючи для України, я працюю і для Буковини. Бо хоча я й жив на чужині. Все одно я завжди працював для України.

Тому я вам надзвичайно вдячний за таку високу для мене нагороду, і якщо Бог мені допоможе, то буду й далі працювати для нашої держави і на благо Буковини, України і всього українського народу!».

І як справжній чернівчанин, він цілковито повернувся в рідне місто. 2 жовтня 2014 року Аркадій Жуковський відійшов у вічність у Парижі, а вже 14 жовтня він знайшов спочинок на Руському цвинтарі в Чернівцях. А вже наприкінці 2014 року дочка Ірина Жуковська, за заповітом батька, передала всю його книжкову і рукописну спадщину на зберігання в наукову бібліотеку ЧНУ ім.Ю.Федьковича.
І ось цим поважним виданням «Руденко В.П., Пирогівська А.М. Академік Аркадій Жуковський: український географ, картограф, енциклопедист: монографія» про його наукову спадщину він знову повернувся в Чернівці як вчений європейської школи.