Презентація "Чорнобиль: чи можливо було уникнути катастрофи?"

Чорнобиль: чи можливо було уникнути катастрофи?

Вибух у 4-му енергоблоці ЧАЕС стався вночі 26 квітня 1986 року. В атмосферу було викинуто тони радіоактивних речовин. За даними експертів, сумарний викид становив 50 млн кюрі, що рівнозначно наслідкам вибухів 500 атомних бомб, скинутих в 1945 році на Хіросіму. Вибух пару, супроводжуваний графітовим вогнем, зруйнував реактивний реактор, розсіюючи величезну кількість радіоактивних речовин по всій Україні і більшій частині Європи. Пожежники і аварійні працівники, що працювали на ліквідації, гинули від радіаційного отруєння. Потужний викид радіації забрав життя тисяч людей, став причиною багатьох захворювань і завдав величезної шкоди екології. Місто стало привидом. Але що ж послужило причиною катастрофи? Чи можливо було уникнути таких жертв?

З чого почалася чорнобильська катастрофа?26 квітня 1986 року о 1:24 ночі, в ході проведення проектного випробування турбогенератора № 8, на енергоблоці № 4 стався вибух, який повністю зруйнував реактор. Будівля енергоблока і покрівля машинного залу частково обвалилися. Це сталося через те, що один з охолоджуючих насосів занадто швидко відключився, викликавши перегрів реактора, і вибухнув. Це спричинило викид маси радіоактивних матеріалів, які пішли в атмосферу.

Будівництво блоку 4 в Чорнобилі було завершено у грудні 1983 року. 21 грудня був опублікований прес-реліз, в якому говорилося, що атомна електростанція вже почала функціонувати. Те, що виробництво електроенергії почалося 20 грудня –характерно, адже зазвичай між часом завершення будівництва і експлуатацією заводу проходить певний проміжок часу, близько шести місяців. За свідченнями Юрія Андрєєва, президента Союзу Чорнобилю України, всі компоненти повинні бути протестовані до початку фактичного виробничого процесу. Але цього не було зроблено!Незабаром після аварії операторів було звинувачено в тому, що вони провели тест з грубими порушеннями правил роботи, технології та безпеки при роботі реактора . Влада не хотіла мати з цим нічого спільного. Однак вочевидь вони знали про існуючі проблеми, які могло спричинити проведення тесту. Ядерна енергія знаходилася під безпосереднім контролем Міністерства енергетики та електрики в Радянському Союзі. Малоймовірно, щоб влада не знала про планований тест. Ще раз. Атомна електростанція почала працювати у грудні, а тест, який повинні були провести перед стартом роботи, провели у квітні.

Хронологія трагедії26 квітня о 1:24 за київським часом відбулися два потужні вибухи. В їхньому наслідку четвертий енергоблок було повністю знищено. Виникла масштабна пожежа. Всі співробітники АЕС почали масово покидати територію. Першою жертвою катастрофи став оператор насосів ГЦН (Головний циркуляційний насос) Валерій Ходемчук. Рятувальники так і не змогли знайти його тіло під завалами. В результаті вибуху стався викид великої кількості радіоактивних речовин. Вже через декілька хвилин після аварії на пульт пожежної частини надійшов сигнал. На місце виїхали рятувальники. Але через те, що у пожежників із захисних засобів були тільки брезентові роби, каска і рукавички, багато хто з них отримав величезну дозу радіації. Внаслідок цього вже через 20 хвилин у них почали проявлятися серйозні симптоми опромінення – слабкість, втрата свідомості, блювота, «ядерна засмага». О 4 годині ранку вдалося обмежити пожежу на даху машинного залу, щоб він не перекинувся на сусідні будівлі. О 6 годині пожежу на 4-му енергоблоці повністю загасили. У той же момент в госпіталі померла друга жертва аварії – співробітник пуско-налагоджувального підприємства Володимир Шашенок. Причиною став перелом хребта. З 9 до 12 години рятувальники вели активні роботи, допомагали переправляти постраждалих в лікарні. Близько третьої години дня стало зрозуміло, що 4 блок повністю знищений, отже, в атмосферу виходять радіоактивні речовини.

Інформацію про катастрофу замовчували. Чорнобильська катастрофа запам’яталася тим, що про реальний масштаб трагедії люди дізнались не одразу через повільність і недбалість влади. Спочатку радянська влада замовчувала факт аварії в Чорнобилі. Люди, які жили в сусідніх містах, нічого не знали про те, що трапилося. Більш того, їх не забезпечили достатньою кількістю йоду, щоб захиститися від радіаційних опромінень. Їм взагалі не розповідали, як поводитися в такій ситуації.

Влада наказала евакуювати населення тільки опівдні 27 квітня. Але багато жителів на той час вже отримали величезні дози радіації. В результаті аварії радіаційний рівень перевищив нормальні показники в тисячу разів. Перші повідомлення про те, що в Чорнобилі сталася аварія, в радянських ЗМІ з’явилися лише 27 квітня, коли з моменту аварії минуло 36 годин. Про евакуацію жителів повідомили по радіотрансляційній мережі Прип’яті, державні ж ЗМІ мовчали. Тим часом, інформація про наслідки вибуху з’явилася в шведських ЗМІ після того, як над країною з’явилося радіоактивна хмара. Про небезпеку за кордоном повідомили раніше, ніж у зоні лиха.

І лише ввечері 28 квітня ТАСС (Телеграфне агентство Радянського Союзу) передало на весь світ повідомлення: «На Чорнобильській атомній електростанції стався нещасний випадок. Один з реакторів отримав пошкодження. Вживаються заходи з метою усунення наслідків інциденту. Постраждалим надана необхідна допомога. Створено урядову комісію для розслідування». Ніякої додаткової інформації, зокрема про те, як поводити себе людям в зоні ураження, в радянських ЗМІ не з’явилося. Більш того, евакуйованим говорили, що вони повернуться до своїх домівок через пару днів. В той час, як багато іноземних ЗМІ говорили про загрозу для життя людей, а на екранах телевізорів демонструвалася карта повітряних потоків в Центральній і Східній Європі – в Києві та інших містах України і Білорусії проводилися святкові демонстрації і гуляння, присвячені 1 травня. На першій шпальті «Правди» – інформація про суботник до дня народження Леніна. Аварія сталася 26 квітня. «Правда» мовчала про неї до 30-го квітня.

Особи, відповідальні за приховування інформації, згодом пояснювали своє рішення необхідністю запобігти паніці серед населення. Діти спокійно гралися на вулиці, ніяких попереджень про те, що треба зачинити вікна і сидіти вдома, не надходило. Видання Times писало про «гігантський ядерний виток» і «найгіршу з ядерних катастроф в історії». Журналісти Times також повідомляли про перевищення рівня радіації в інших європейських країнах, не тільки в Швеції, але і в Фінляндії, Данії і Норвегії. Вони задавались питанням, які наслідки катастрофа матиме для всього світу. Журналісти стверджували, що коли посольство Швеції звернулося до керівництва СРСР з прямим запитанням, радянські чиновники повідомили, що все гаразд, і не визнавали аварії аж до появи повідомлення ТАСС.«Пошкодження є набагато серйознішими, ніж повідомляє СРСР», – писала 30 квітня британська The Guardian. І виявилася права.

Офіційна версія«Вибух стався внаслідок ряду грубих порушень правил роботи, технології та недотримання режиму безпеки при роботі реактора 4-го блоку АЕС», – документ КДБ УРСР, № 31 від 11 травня 1986 р. Все намагалися списати на людський фактор. Ці помилкові висновки комісії були зроблені під тиском авторитету великих вчених та адміністративних працівників науки і інших відомств, задля захисту Радянської науки і честі свого мундира. При цьому вони не думали, що, звинувачуючи оперативний персонал, мимоволі ставлять хрест на всій атомній енергетиці.

У разі Чорнобиля оператор натиснув ту кнопку, яку було потрібно натиснути при необхідності заглушити реактор при плановому або аварійному його зупинці. Це передбачено проектом і інструкціями. Але сталося те, що не повинно було. Натискання кнопки аварійного захисту викликало не зупинку реактора, а його розгін. Помилка в конструкції системи захисту. Офіційна версія радянського уряду свідчила, що в аварії винні працівники. При цьому персонал багато років наполягав на тому, що про небезпечний режим реактора їх не повідомляли. У 1991 році провели ще одну експертизу. У висновку було сказано, що система захисту реактора була спроектована невдало, і про це розробники мовчали. Пізніше Міжнародне агентство з атомної енергії, яке раніше зробило ідентичний радянському висновок, звинуватило владу СРСР в дезінформації.

Що з’ясувалося?Директор галузевого державного архіву СБУ, історик Андрій Когут в інтерв’ю для Радіо:«Розсекречені документи СБУ щодо аварії на Чорнобильській станції теж свідчать про те, що подія не була випадковою. Перший документ у нас датований 1973 роком. Це доповідна записка про порушення норм при будівництві ЧАЕС. Наступні документи також стосуються порушень і проблем, які виникали тут під час будівництва», – повідомив він.

«Документи показують, що Чорнобильська катастрофа не була випадковою. Можна говорити про те, що ця аварія була, на жаль, запрограмована ще задовго до 1986-го, тому що ставлення комуністичного режиму, який приймав рішення про будівництво ЧАЕС, її спорудження і те, яким чином відбувалося будівництво, призвели до того, що цієї аварії фактично неможливо було уникнути», – підкреслив він. Директор архіву розповів, що до 1986 року на ЧАЕС вже було зафіксовано цілу низку несправностей і порушень, про що свідчать доповідні записки.

Отже, як ми бачимо, аварію на ЧАЕС викликали не просто помилки працівників. Халатність при конструюванні, робота на швидкість, а не на якість, замовчування інформації… Намагаючись захистити власну репутацію, влада загубила багато життів. Катастрофи неможливо було уникнути, адже вона була уособленням тоталітарного режиму колишнього СССР.