Презентація "Чорнобильські дзвони" до 38 -х роковин Чорнобильської трагедії

Чорнобильські дзвони. Роботу виконав. Скуба Максим Учень 5 класу. Сулимівської філії Яготинського ліцею №1 Керівник : вчитель історії Сулимівської філії Скуба і.п.

26 квітня – Міжнародний день пам’яті про Чорнобильську трагедію та Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій та катастроф.  Чорнобильська катастрофа – екологічно-соціальна аварія, спричинена вибухом і подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції в ніч на 26 квітня 1986 р., розташованої на території України. Руйнування мало вибуховий характер, реактор був повністю зруйнований і в довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних речовин.

Жодна подія після Другої світової війни не зачепила за живе стільки людей у Європі, як вибух 4-го реактора Чорнобильської АЕС.“Таймс”, квітень 1987 року

Масова евакуація людей почалося одразу наступного дня 27 квітня після аварії. Тоді евакуація вважалася тимчасовою, , лише на кілька днів. Усі брали із собою мінімальний комплект одягу, документи, бутерброди. Люди сприймали це як додаткові вихідні. Але найстрашніше було попереду…

Ця страшна трагедія частково торкнулася і моєї родини. Саме в той час мої дідусь і бабуся проживали у Бучі і працювали у Бучанському цегляному заводі . В ту ніч вони поверталися з другої зміни і по дорозі додому спостерігали зарево від палаючого реактора ЧАЕС. Прийшовши додому, вони відчували занепокоєння, але ніхто нічого не повідомляв. Відстань від міста Чорнобиль до міста Буча понад 80 км. Але цей шлях для страшної катастрофи – ніщо. «В той час як з міст Прип’ять і Чорнобиль відбувалася масова евакуація людей , ми спокійно ходили на роботу, діти у школи, садки, люди прогулювалися парками… і ніхто уявити не міг під якою страшною загрозою ми знаходимося, і що таке радіація…» – згадує бабуся. Згодом почали евакуйовувати дітей з міста Бучі та відвозили до різних санаторіїв України. Мою тітку маленькою відвезли у санаторій Донецької області . Будувалися так звані «Чорнобильські поселення» куди і переселяли поступово переселенців з Прип’яті, Чорнобиля і ближніх районів. Таке поселення збудували і в нашому селі Сулимівка Яготинської територіальної громади Бориспільського району Київської області. Через деякий час повернулися на батьківщину мого дідуся – у село Сулимівка , і мої бабуся і дідусь, забрали тітку з санаторію і вже будували своє життя тут.

Наший земляк – Бурдак Іван Григорович , уродженець с. Лемешівка Яготинського району, учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, написав та видав, за сприяння депутата Вишгородської районної ради , колеги та друга Приходька Олександра Олексійовича, книги «Сини і дочки Чорнобиля» , «Біль та сльози Чорнобиля».

Іван Григорович Бурдак народився 12 серпня 1938 року в селі Лемешівка Яготинського району в селянській родині. Після закінчення (1960) лісоінженерного факультету Української академії сільськогосподарських наук по спеціальності «інженер-технолог лісової промисловості» працював за фахом в Архангельській області, а із 1965-го — в Україні (в Києво-Святошинському і Вишгородському районах). На посаді першого заступника голови новоутвореного в 1973 році Вишгородського райвиконкому займався організацією і розвитком району та районного центру (м. Вишгород) упродовж семи років. Генеральний директор ВО «Укрорглістехмонтаж», Української асоціації промисловості, будівництва, транспорту і зв’язку «Україна», перший віце-президент і гендиректор Українського Союзу промисловців і підприємців, президент Транснаціональної корпорації «Інтеренергоресурс», гендиректор Центру економічного прогнозування «ЕКС-ЕКО». Був у складі Економічної ради і колегії Мінліспрому СРСР. Обирався у Раду Міжнародного Конгресу промисловців і підприємців. Почесний громадянин  м. Вишгорода, Вишгородського району і села Лемешівка Яготинського району, голова відділення економіки і управління Української академії наук, доктор економічних наук, професор, член Міжрегіональної Спілки письменників України і Міжнародного Співтовариства письменницьких спілок, лауреат літературно-мистецької премії ім. Івана Нечуя-Левицького, автор 60-ти наукових праць (економіка, фінанси та менеджмент, банківська та страхова справи, інвестиції й інновації, місцеве самоврядування), 41-єї художньої книжки (проза й поезія для дорослих і дітей), має численні нагороди СРСР і України (Почесні грамоти Верховної Ради України, Київської облдержадміністрації, Київської обласної ради, Київського міського голови), Національної академії наук України, Української Православної Церкви, Козацтва Запорозького, творчих спілок, Всеукраїнського громадського об’єднання «Союз-Чорнобиль»… і це — ще не всі регалії нашого славного земляка. Учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Бурдак І. Г. «Сини і дочки Чорнобиля» роман 2012 р. У своєму романі автор відображає події 1985 року – початку горбачовської Перебудови, життєдіяльність його героїв в цей важливий для країни історичний період. Змістовно розкриває суть і характер організаційно – технологічних заходів по забезпеченню оптимальної роботи Чорнобильської атомної електростанції, зокрема четвертого енергоблоку, будівництва третьої її черги. Яскраво, на основі достовірних фактів подаються трагічні для народу події 1986 року – катастрофи на ЧАЕС . Різнопланово показана участь в ліквідації її наслідків героїв книги, серед яких перед читачами постають образи головних дійових осіб роману «Діти війни», події якої розгортаються у 1941 – 1960 роках. Це - реквієм жертвам великої техногенної катастрофи на планеті Земля , гімн безсмертному подвигу ліквідаторів , які ціною свого життя й здоров’я врятували людство від неминучого колапсу.

Бурдак І. Г. «Біль та сльози чорнобильців» 2016р.   До книги увійшли два романи: “Сини і дочки Чорнобиля” (2012 р.), “Блуд” (2013р.), які знайомлять читачів з долею учасників ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції, чий життевий шлях наповнений складними людськими випробуваннями та розповідають про життя і діяльність героїв, що охоплює період 27 років (з1985 до 2012 рр.). Історія віддасть належне ліквідаторам наслідків аварії, які ціною власного життя і здоров'я врятували світ від техногенної катастрофи.

Ці книги автор присвятив «Героїчному подвигу ліквідаторів аварії на Чорнобильській атомній електростанції» У 2017 році, при теплій зустрічі Івана Григоровича з моїм дідусем, він подарував на згадку про ті події, які пережили обоє , свої книги . Підписані теплими словами книги , дідусь переглядає час від часу, згадуючи свого друга та пишається ним за правду яку автор не побоявся описати , попри приховування фактів від людей радянською владою.

Наслідки аварії : Місто Прип’ять після аварії перетворилося на місто-привид. Будинки постійно руйнувалися. Ні людей, ні тварин там не залишалося. Ряд учасників ліквідації наслідків аварії отримали надто велику дозу опромінення, не сумісну з життям. Людський організм не був спроможний витримати такого потужного радіаційного удару, якій він прийняв на себе в перші хвилини, години боротьби. Внаслідок аварії постраждало 10 мільйонів людей по всьому світу, було забруднено 150 тисяч квадратних кілометрів цінної землі. Україна відчула вплив радіації у більш ніж 2000 містах та селищах, внаслідок чого постраждало 3 млн. громадян. Чорнобильська аварія в десятки разів збільшила частоту ракових захворінь і хвороб, пов’язаних зі зниженням захисної здатності людського організму. Україна незворотньо втратила майже 50 тисяч гектарів найродючіших чорноземів.

24 лютого 2022 р. російські окупанти захопили Чорнобильську АЕС. Окупанти облаштували на території атомної електростанції командний пункт для угрупувань військ Східного ВО та КП і «перевалочну базу», через яку проходило десятки тонн снарядів. Чорнобиль також був «транзитною зоною» для відходу окупантів.  На ЧАЕС окупанти знищили і розграбували унікальну радіологічну лабораторію світового значення. Ця лабораторія була унікальним комплексом з потужними аналітичними можливостями й могла надавати послуги на будь-якому етапі поводження з радіоактивними відходами. Лабораторія виконувала стратегічні функції під час роботи з пробами радіоактивних відходів, допомагала їх аналізувати й забезпечувати ядерну та радіаційну безпеку.  Мілітаризація в рази підвищувала рівень радіоактивної небезпеки. Було перервано на декілька днів електропостачання об’єкту «Укриття», спровоковані пожежі у лісових масивах. Необхідно зважити на неймовірний героїзм персоналу ЧАЕС, адже лише 20 березня 2022 р. відбулася часткова ротація персоналу і евакуація осіб, які знаходились на станції. Також, у Чорнобилі російські військові викрали з лабораторії АЕС небезпечний радіоактивний пил і речовини. Як відомо, 31 березня 2022 р. близько 20:00 російські окупанти покинули територію промислового майданчику ЧАЕС

Вже 38 років минуло від тієї трагедії, та ми не забуваємо про неї. В Україні, мабуть, немає такого місця, яке б не було пов’язане з горем Чорнобиля. Комусь довелося стати в ряди тих, хто ліквідовував наслідки аварії, комусь рятувати життя і здоров’я потерпілих, а хтось допомагав матеріально і морально. Цей день залишив «чорні» спогади, він досі хвилює багатьох людей: у всіх причетних залишилася рана, яка не загоється. І ми будемо пам’ятати цих людей, адже вони – це наша історія, це наші герої!