Презентація "Цікаві факти про життєвий і творчий шлях Чарльза Діккенса".

Дивовижні факти з життя Чарльза Діккенса Маленький хлопчик, якому ледь виповнилося 12 років, сидить у повному щурів лондонському складі, наклеюючи етикетки на банки з ваксою. Він ішов п'ять миль, щоб дістатися до місця роботи. Провівши на складі 10 годин, він піде в орендовану кімнату. Він бачить свою сім'ю лише по неділях, відвідуючи в'язницю Маршалсі, куди його батька уклали за борг булочнику. Вся його родина, за винятком однієї сестри, опинилася в цьому сумному місці (за англійськими законами це дозволялося). Пройде чимало років, перш ніж цей хлопчик стане найпопулярнішим романістом своєї епохи і заселить свої романи неприкаяними дітьми-сиротами, які будуть хвилювати серця читачів і 200 років тому.

Його ім'я – Чарльз Діккенс, ісучасники не були такупевнені в тривалій славіписьменника. Оскар Уайльд ізовсім посміювався над йоготворами. Найвідомішим з нихзалишається «Різдвяна пісня впрозі», ставши в ряднайпопулярніших книг усіх часів інародів. Опублікована в 1843 році,вона з'явилася на світ майжеодночасно з набираючою у. Великобританії популярністюялинок, як різдвяного символу, іпершою в світі різдвяноюлистівкою.

Своєю першою любов'ю Діккенс називав Червону Шапочку, уявляючи, що міг би одружитися на ній. Освіта Діккенса була неповною і поганою. Коли батько отримав невелику спадщину (після смерті бабусі Ч. Діккенса за лінією батька), Чарльз покинув склад і відновив навчання, але у віці 15-ти років був змушений перервати навчання і відправитися на роботу в якості молодшого клерка в юридичній фірмі, щоб допомагати родині. Він не любив юриспруденцію, але робота тут допомогла Чарльзу освоїти стенографію, що дозволило йому працювати жахливо плідно в подальшому житті. Пізніше він став репортером «Morning Chronicle», найближчого конкурента «London Times».

Незабаром, Діккенс закохався в. Кетрін Хогарт, дочка редакторагазети. Коли пара одружилася, в їхродині деякий час жила сестра Кетрін - Мері. Дівчина померла раптово, відсерцевої недостатності. Смерть. Безневинної і доброї істоти вразила. Діккенса в саме серце. З тих пір вінзавжди тримав при собі пасмо волосся. Мері, годинами міг дивитися на одягсвоячки, і навіть зробив розпорядження,щоб його поховали поруч з нею. Образ. Мері надихнув Діккенса на створенняряду найбільш пам'ятних жіночихперсонажів: Роза Мейлі у романі «Пригоди. Олівера Твіста», який побачив світ черезрік після смерті Мері; Нелл Трент з «Лавкистарожитностей»; сестра головного героя. Ніколаса Нікельби, 17-річна Кейт, воднойменному романі; Агнес у романі«Девід Коперфілд»; Рут Пінчиз «Мартіна. Чезелвита» і ряд інших персонажів.(Кетрін Хогарт)

З перших днів шлюбу, Діккенс вимагав відсвоєї дружини тільки двох речей:народжувати дітей і підкорятися йому увсьому. Дотримання Кетрін побажаннямчоловіка призвело до того, що Діккенсповністю розчарувався в ній і, незважаючина 10 дітей, покинув нещасну жінку і переїхав уновий будинок разом з дітьми і ще одною сестрою. Кетрін, Джорджиною, яка відмовилася відособистого життя і стала економкою в будинку. Діккенсів незабаром після смерті Мері. Йогоостанньою любов'ю і супутницею життя сталамолода актриса Неллі Тернан. Заплутане особистежиття письменника породило інші жіночі образи:навіжені і віроломні, як, наприклад, Естеллаз «Великих надій».9 липня 1865 року Діккенс потрапив узалізничну катастрофу, що сталася неподалік відміста Степлхерст. По шляху проходження поїздавелися роботи на віадуці, який височів на висотітрьох метрів над руслом пересохлої річки. Машиністпочав гальмування, але пізно. Сім вагонів зійшли зрейок і впали з мосту. Вагон, в якому знаходилися. Діккенс і Неллі, був першим із зупинених надбезоднею.(Мери Хогарт)

Письменник не відрізнявсяміцним здоров'ям, страждав відепілептичних припадків і легковпадав у транс. Уява його булатакою, що він бачив і чув своїхперсонажів. Деякі з них буквальнопереслідували письменника,базікаючи без угаву. До такихнадоїдів відносилася маленька Неллз «Лавки старожитностей», вонабуквально плуталася у Діккенса підногами, не даючи й кроку ступити. Неприємна, вічно п'янадоглядальниця місіс Гамп з «Мартіна. Чезелвита» з'являлася поруч всамих невідповідних місцях,наприклад, у церкві, гугнявимголосом нашіптуючи мерзоти,дошкуляючи так, що він змушенийбув боротися з нею силою.

У розквіті слави, Діккенс став неперевершеним публічним читцем власних творів. Він розважав слухачів, нагороджуючи неповторними голосами кожного з персонажів. Письменник наповнював сцену натовпом персонажів. Коли мова заходила про Скруджа, наприклад, Діккенс перетворювався в старого з пронизливим скрипучим голосом, чиє обличчя визирало з коміра, немов черепаха з панцира. Свій перший публічний виступ письменник почав з «Різдвяної пісні» з нею ж він виступав останній раз 15 березня 1870 року.(Ілюстрація до роману «Лавка старожитностей»)Скрудж з “Рідзвяної пісні”

У 1846 році Діккенс став співзасновникомпритулку для перевиховання занепалихжінок з метою їх подальшої інтеграції всуспільство. Письменник жваво цікавивсяпаранормальними явищами, один часзахоплювався гіпнозом, намагаючись лікуватиз його допомогою дружину і дітей. В будинку Діккенса завжди жили тварини. Більшості шанувальників його творчостівідомий ворон Грип, після смерті якого Діккенсзамовив його опудало. Птах теж потрапив на сторінкийого книги, став вірним супутником Барнебі Раджа воднойменному романі. Під час подорожей, у кожному новому готелі Діккенспересував меблі, слідуючи заведеним порядкам. Спавтільки головою на північ. Через кожні 50 рядків, робивковток гарячої води. Кімната, в якій він працював,містила декілька дзеркал. Періодично письменникпідходив до одного з них і починав корчити пики. Незабаром після цього потрібний персонаж виходив насцену і Діккенс продовжував роботу. Відрізнявсянадмірною педантичністю і ретельністю в підборі одягу.(Місіс Гамп. Ілюстрація до роману «Мартін Чезелвіт»)

В 1857 році до Діккенсу в гості приїхавйого давній друг Ганс Христіан. Андерсен. Захват, випробуваний. Діккенсом при знайомстві з великимказкарем в 1847 році, змінився повнимнеприйняттям. «Він не володіє ніякимимовами, крім своєї датської, хоча єпідозри, що він її теж не знає», - так. Діккенс розповідав про своє гостя друзям. Після від'їзду Андерсена, Діккенс написав надзеркалі його кімнати: «Ганс Андерсенночував у цій кімнаті п'ять тижнів, які здалисянам вічністю»Ч. Діккенс хотів бути похованим без зайвогогаласу, на маленькому кладовищі в Рочестері,але британський народ розсудив інакше,поховавши свого генія в Куточку Поетів у. Вестмінстерському абатстві.