Презентація "Деколонізація Африки"

Деколонізація Африки

Деколонізація — позбавлення колоніальної залежності; історичний процес надання незалежності та повного суверенітету домініонам, підмандатним територіям, колоніям, що відбувалося, передусім, в Азії та Африці, за допомогою як мирних, так і військових засобів. Процес деколонізації мав кілька етапів: Середина 1940-х — середина 1950-х років. У цей період деколонізація відбувалася на Близькому Сході, у Південній Азії, Індокитаї. У 1956 р. цей процес захопив країни Магрибу (незалежність від Франції отримали Туніс і Марокко), Судан (від Великої Британії). Кінець 1950-х — 1960-ті роки. Цей період відзначається найбурхливішим характером деколонізації. 1960-й — «Рік Африки», коли незалежність отримали відразу 17 африканських країн.1970-ті роки. Припинила своє існування остання найдавніша колоніальна імперія — португальська.1980–1990-ті роки. Незалежність здобули останні уламки колоніальних імперій у Африці й Азії.

«Рік Африки» У 1957 р. Велика Британія надала незалежність своїй колонії Золотий Берег (сучасна Гана), а в 1958 р. — Гвінеї. Кульмінацією процесу деколонізації був 1960 р. — «Рік Африки», коли незалежність здобули відразу 17 країн африканського континенту. Серед них: колишні французькі колонії: Камерун, Сенегал, Малагасійська Республіка (нині Демократична Республіка Мадагаскар), Нігер, Чад, Дагомея (сучасний Бенін), Верхня Вольта (сучасна Буркіна. Фасо), Габон, Берег Слонової Кістки (сучасний Кот-д’Івуар), Центрально-Африканська Республіка, Малі, Мавританія, Того (до 1956 р. була під англо-французьким управлінням), Республіка Конго (зі столицею Браззавіль); колишнє Бельгійське Конго (серед пізніших назв Конго-Кіншаса, Заїр, нині — Демократична Республіка Конго). колишня англійська колонія — Нігерія; Сомалі (утворилася з італійської та британської колоній).

Причини деколонізації:демократизація світового співтовариства після Другої світової війни;створення національних політичних партій та організацій;посилення національно-визвольного руху;прагнення національної буржуазії посісти панівне становище усвоїх країнах;розуміння європейськими державами переваг виведення свого капіталу до країн Азії та Африки для будівництва там підприємств через наявність дешевої робочої сили, джерел сировини та енергоносіїв.

Що таке апартеїд?Апартеїд (мовою африканс — роздільне проживання) — крайня форма расової дискримінації. Означає позбавлення певних груп населення залежно від расової приналежності політичних, соціально-економічних і громадянських прав аж до територіальної ізоляції.1система расової сегрегаціїАпартеїд - це офіційна політика примусової расової сегрегації та дискримінації, що існувала в Південно-Африканській Республіці з 1948 по 1994 роки.2позбавлення прав чорношкірих. Апартеїд позбавляв чорношкірих громадян ПАР політичних, економічних та соціальних прав, обмежуючи їхній доступ до освіти, роботи та державних послуг.3боротьба за свободу. Протягом десятиліть чорношкіре населення та міжнародна спільнота вели рішучу боротьбу за скасування цієї жорстокої системи расової сегрегації.

Апартеїд в ПАР: виникнення, розвиток, падіння1виникнення апартеїду. Політика апартеїду була офіційно запроваджена білим урядом Національної партії ПАР у 1948 році, поглибивши расову сегрегацію, що існувала в країні раніше.2ера пригнічення. Протягом наступних десятиліть апартеїд посилювався, позбавляючи чорношкірих громадян основних прав та свобод, що спричинило масові протести та збройний опір.3падіння апартеїду. Після тривалої боротьби, міжнародного тиску та переговорів, у 1994 році в ПАР пройшли перші вільні вибори, що ознаменували кінець ганебної системи апартеїду.

Особливості розвитку деколонізованих країн:деколонізація Африки призвела до появи понад 50 нових незалежних держав, що обрали різні політичні системи - від демократій до авторитарних режимів;регулярні військові перевороти і мієетнічні чистки (Руанда, Сомалі, Ліберія);корупція;відставання більшості країн регіону від країн Заходу, проблеми з інтегруванням у сучасний високотехнологічний світ;трайбалізм - залишки родоплемінного ладу, схильність до культурної, суспільно-політичної відокремленості племен і міжплемінної ворожнечі;періодичний голод, що долається тільки за сприяння ООН;базування економіки більшості країн на сільськогосподарському виробництві або видобутку корисних копалин;деколонізація принесла значні зміни в соціальній сфері - розвиток освіти, охорони здоров'я, покращення життя населення, але також поглиблення нерівності.

Африка у першій чверті ХХІ століттяекономічне зростання. Ряд африканських країн демонструють високі темпи економічного розвитку. Низка країн Африки активно розвивають сучасну промисловість, залучаючи іноземні інвестиції та технології. Аграрний сектор залишається важливим напрямком економіки, хоча й потребує модернізації та покращення продуктивності.демократичні процеси. Багато держав Африки зміцнюють демократичні інститути, проводячи вільні вибори та забезпечуючи права громадян.соціальні виклики. Континент все ще стикається з проблемами бідності, нерівності, охорони здоров'я та освіти, що потребують подальших перетворень. Але африканські держави значно розширили доступ до освіти, особливо для жінок, що сприяє розвитку людського капіталу. Попри успіхи, система охорони здоров'я більшості країн Африки залишається слабкою і потребує подальших інвестицій.геополітичні впливи. Африка стає ареною зростаючої геополітичної конкуренції між провідними світовими гравцями, що впливає на її розвиток. Це найбільш швидкозростаючий регіон світу, що впливає на глобальні демографічні тенденції. Нерівномірний розвиток спричиняє масові міграційні потоки, як всередині континенту, так і за його межі. Африка володіє значними природними ресурсами, але й потерпає від екологічних криз, таких як опустелювання.