Презентація "День вишиванки. Наші традиції"

2026 ТРАДИЦІЇ2026 ЗВИЧАЇДень української вишиванки. Це свято традиційно припадає на третій четвер травня, об'єднуючи українців по всьому світу задля збереження культурних традицій, демонстрації національної єдності. Співзасновники свята Всесвітній День Вишиванки Леся Воронюк та Олександр Ткачук

Кожна вишиванка – це мелодія ниток, що розповідає історію нашого народу2026 ЗВИЧАЇ2026 ТРАДИЦІЇДень вишиванки – всеукраїнське свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу. Нехай серця у цей день наповнюються гордістю за свій народ, а душі - красою талантів. Нехай барвистий орнамент твоєї сорочки оберігає і додає яскравих моментів, вражень...

Оригінальні техніки. Техніки вишивки. Чим вишиваютьвиколюванняхрестикомниткимережкоюлічильна гладьбісерланцюжкомдвостороння гладьстеклярусплетінка (козлик)низинкоюпаєтки. Чи знаєте ви, що в Україні існує понад 100 технік вишивання, крім популярного хрестика???ЗВИЧАЇ2026 ТРАДИЦІЇ

Хрестик - найпопулярніша техніка вишивання. Техніка вишивки хрестиком дуже проста. Зараз хрестиком прикрашають текстиль для дому (рушники, скатертини, серветки), верхній одяг (пальта, шалі, светри), весільне вбрання та обрядові речі (рушники для вінчання, крижмо). Серед усіх відомих на теренах України оздоблювальних технік хрестик — наймолодший. Лише в останній половині XIX ст. цей вид декоративного шва завоював популярність. ЗВИЧАЇ2026 ТРАДИЦІЇ

Окрім вовняних, бавовняних, шовкових та синтетичних ниток різні техніки вишивання використовують:бісер, дрібні скляні намистини пришивають у техніці “напівхрестик”. Вишиванка із бісером — річ важка. Іноді вага вишитої бісерної сукні може сягати 5 кг. Якщо техніка передбачає оздоблення бісером, то це має бути або легкий візерунок, який не деформує тканину, або міцний матеріал (льон, бавовна, оксамит, шкіра);стеклярус, цими видовженими бісеринами часто прикрашають край рукава та низ сукні, туніки. паєтки, ці блискучі пластинки створюють яскравий, неповторний образ. Техніка вишивання паєтками підійде для оздоблення сукні на випускний, весілля. А от в діловому образі ці блискітки будуть недоречними. А ще в Україні вишивають … соломою. Такою технікою вишивки володіють лише троє людей у світі. Скатертини, картини, верхній одяг, оздоблений соломою, виглядають так, ніби прикрашені золотом. Такою технікою вишивання оздоблювали навіть ризи священників. Чим можна вишивати, крім ниток?

У кожній ниточці вишиванки живе частинка нашої України. День вишиванки – свято, присвячене збереженню традицій українського національного одягу. У кожному регіоні України є свої традиційні візерунки вишиванки. На Харківщині були популярні червоні та чорні вишиванки, зроблені грубою об’ємною ниткою. На харківських вишиванках часто можна побачити особливе зображення – дерево життя. Херсонські вишиванки славляться зображеннями вишитих тварин: півнів, зозуль, коней, оленів. Також на них часто вишивали дерево життя, як у харківських вишиванках. На Полтавщині вишивали гладдю. Полтавська вишивка вважається однією з найдавніших. Відома вона традицією вишивки «білим по білому». На Полтавщині прийнято прикрашати рукави сорочки витонченим та кропітким дрібним візерунком, а в орнаменті використати геометричні фігури. На Сумщині були популярні полтавські вишиванки, а також рослинно-геометричні візерунки дрібним хрестиком. Вишванка – справжня національна святиня, що символізує красу, силу, щасливу долю та родинну пам’ять. ТРАДИЦІЇ2026 ЗВИЧАЇ

У кожній вишитій сорочці заховано тисячолітню мудрість нашого народу. ВишивальниціВигаптуй на небо райдугу-доріжку,Простели до сонця вишивку-маніжку,Щоб по тій доріжці з лебедями-снами. Плавати по щастя білими човнами. В. Симоненко. ТРАДИЦІЇЗВИЧАЇПопуляризацією вишиванки серед української інтелігенції займався Іван Франко. Саме він був першим, хто сміливо поєднував вишиту сорочку з діловим піджаком. Орнаменти вишивок діляться на три основні групи: абстрактна, рослинна і тваринна. Візерунки різної тематики зображають на традиційному українському одязі – сорочках, спідницях, сукнях, а також на рушниках, постільній білизні, скатертинах і т. п.

Як я малим збирався навеснi. Пiти у свiт незнаними шляхами,-Сорочку мати вишила менi червоними i чорними,Червоними i чорними нитками. Два кольори мої, два кольори,Оба на полотнi, в душi моїй оба,Два кольори мої, два кольори: Червоне - то любов, а чорне - то журба. Мене водило в безвiстi життя,Та я вертався на свої пороги. Переплелись, як мамине шиття,Щасливi i сумнi мої, щасливi i сумнi мої дороги. Менi вiйнула в очi сивина,Та я нiчого не везу додому,Лиш згорточок старого полотна. I вишите моє життя, і вишите моє життя на ньому. Дмитро Павличко. Бережи українське – носи вишиванку. Ліна Костенко. ТРАДИЦІЇЗВИЧАЇПершим модником у вишиванці був видатний український письменник Іван Франко, який поєднав вишиванку з буденним одягом – піджаком. Нині вишиванка переживає піднесення і відродження, бо українці згуртувалися у підтримці власних традицій

Пісня про рушник. Андрій Малишко. ТРАДИЦІЇЗВИЧАЇРідна мати моя, ти ночей не доспалаІ водила мене у поля край села,І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,І рушник вишиваний на щастя дала,І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,І рушник вишиваний на щастя, на долю дала. Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,І зелені луги, й солов’їні гаї,І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,І засмучені очі хороші твої.І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,І засмучені очі хороші блакитні твої. Я візьму той рушник, простелю, наче долю,В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю –І дитинство, й розлука, і вірна любов.І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю –І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Вишиванка – це символ краси, що йде від серця і торкається душіКожен візерунок на вишиванці – це окрема історія, що розповідає про любов, силу, єдність нашого народу. Одягаючи вишиванку, ми поєднуємо минуле, теперішнє і майбутнє в одному моменті... Zippers (skirts, bags, jackets)ЗВИЧАЇ2026 ТРАДИЦІЇМЕРЕЖИВНА ВИШИВКА (РІШЕЛЬЄ)РІШЕЛЬЄ - ЦЕ ТЕХНІКА ВИШИВАННЯ, ПРИ ЯКІЙ ЧАСТИНА ТКАНИНИ ВИРІЗУЄТЬСЯ, А КРАЇ ОБРОБЛЯЮТЬСЯ СТІБКАМИ. Мені сорочку мама вишивала,Неначе долю хрестиком вела,Щоб лихих стежинок не шукалаІ до людей привітною була. Виконуй доню – мама говорила. Життя закони, істини прості,Не зраджуй землю, що тебе зростила,Не залишай нікого у біді. А сорочка мамина біла-біла. А сорочка мамина серцю мила. А сорочка мамина зігріваєЯ її до серденька пригортаю. Літа неначе птахи пролітали. Матусі коси дивом зацвілиІ я сорочку білу вишиваю. Як вишивала матінка меніВиконуй доню – мама говорила. Життя закони, істини простіНе зраджуй землю, що тебе зростила. Не залишай нікого у бідіН. Май

У кожному хрестикові на вишиванці захована частинка серця майстриніІ мамин рушничок, немов дорога,До світла знань й до щастя нас веде. А вишивка, як радість і тривога,Що завжди поруч по життю іде. Ту сорочину мама вишивала,Вплітала думи й мрії непрості. Любов свою і серденько вкладала,Щоб оберегом стала у житті.І ти вдягни сорочку-вишиванку,Щоб захистить себе від горя і біди.І зустрічай в ній ранок у серпанку,І гордо в ній по білім світу йди. Бо вишиванка – це традиція народу,Його культура, потяг до краси. Вона тепер диктує в світі модуІ ти її із гордістю носи. Автор: Надія Красоткіна...як заповідь... ТРАДИЦІЇ2026 ЗВИЧАЇВишиванка — це не лише про етнічну приналежність. Це також про стиль, креативність, здатність нашої культури адаптуватися до сучасності, не втрачаючи своєї унікальності.

У кожному стібку — мамина ласка, бабусина мудрість, батьківська сила. ТРАДИЦІЇ2026 ЗВИЧАЇРозквітла вишиванка кольорами,Орнаментами душу зігріва. У цій сорочці все – і погляд мами,І батькові наставницькі слова,І пісня українська колискова,Й світанки фантастичні на полях... Я вишиванку одягаю знову,І серце в грудях – наче вільний птах!Авторка: Вікторія Чорній. Вишиванка – це візерунок нашої душі, втілений у тканині

Вишиванка - це мова предків, що лунає для нас крізь століття. ТРАДИЦІЇЗВИЧАЇВишиття барвисте мама чаклувала... Квіти і пташини -- давній оберіг. Я була малою. Все нитки мотала... Мама усміхалась : " В світі сто доріг."... Вишию тобі я , донечко, сукенку,щоб дороги долю до добра вели. Щоб ти пам'ятала завше рідну неньку,щоби дні, як квіти, в сонечку цвіли... Вишию тобі я, донечко, сорочку.. Полотно біленьке, кольори яснІ'... Мальви з полинами, маки і волошки...І овес, і жито, трави запашні... Вишию тобі я в рушниках калину,щоби цвіт любові у душі не згас... Вишию тобі я пісню журавлину --на роки квітучі і на добрий час..

ТРАДИЦІЇ2026 ЗВИЧАЇВ світі сто доріг є... Нене, золотенька... Маки з колосками в серці зберегла. Як рушник та доля... Не завжди біленька... Чорне між червоним... Все пережила. В світі сто доріг є... Вишиваю сину... Квіти і пташини. Скарб минулих літ. Щоби знали всюди -- ми є з України,з краю вишиванок. То наш оберіг... Людмила Галінська

День вишиванки - родинне свято. Нехай це свято зітре кордони й об’єднує українців по всьому світу. День вишиванки. Це великий день,Бо люди згадують сім’ю, родину. Як шила мати і вела пісень,Сорочку гарну вишивала сину. Лягав собі узор на полотні,А мати шила і думки вплітала. Так долю вишивала день при дні,Щоб добра доля сина не минала. А як же вишивала рушникиІ дарувала дітям на дорогу…Щоб діти подолали всі шляхи. Й верталися до рідного порогу. В тих вишиванках думи і пісні,Про щастя мрії, туга за синами,Тривога вічна, гарні дні ясні,До Бога звернення — молитва мами. ТРАДИЦІЇ2026 ЗВИЧАЇ

Юлія Хандожинська. ВИШИВАНКАТРАДИЦІЇ2026 ЗВИЧАЇВишиванко, моя вишиванко,Скільки в тобі любові й тепла,Темні ночі і сонячні ранки,І калиновий обрій села. Барвінкова стежина від хати,Синя ниточка — джерело. Вишиванко, моя вишиванко,Вишивалася ти на добро. Вишиванко, моя вишиванко,В нас з тобою ще безліч доріг,Та куди б не водили дороги,Повернемся на рідний поріг. Одягну я тебе, вишиванко,І на свято, і на щодень,Заспіваю усім — хай почують. Українських найкращих пісень.

МЕНЕ МАТУСЯ ВЧИЛА ВИШИВАТИТРАДИЦІЇЗВИЧАЇЗдавна для українців вишиванки відігравали не стільки функцію одягу, як, за повір’ями, були оберегом від усілякого зла. Мене матуся вчила вишивати. Узори й квіточки на полотні. Традиції навчала пам’ятати. Й пісні народні — світлі і ясні.І рідну мову ніжну, солов’їну,І жарти, й думи, чарівні казки. Любити вчила рідну Україну,Її ліси, поля, красу, стежки. Любов до всього дітям закладала,В красу довкілля змалечку вела. Й мені рушник на щастя вишивала,Й на добру долю у житті дала. Подарувала ще сорочку-вишиванку,Щоб оберегом стала на путі.І це зі мною буде до останку,Це найдорожче у моїм житті.

Рушники. ТРАДИЦІЇ2026 ЗВИЧАЇНе забуду, матусю, ніколи. Я ті ночі і ті рушники. Вишивала мені ти в них долю,Не на день, не на два — на роки. Рушники, рушники, рушники —Це дороги, які нас єднають,Це прожиті з тобою роки, Які в спогади нас повертають. Рушники, рушники, рушники — Це родини життя оберіг,Це птахи, в яких виросли крила,Повертають завжди на поріг. Ти всю душу і серце вкладала,І всміхались веселі рядки,Ти всі ночі у них проживала,Всю любов віддала для доньки. І куди б не пішла я в дорогу,Зігрівають мене відчуття — Я у мріях повернусь додому,Де висять рушники на життя. Юлія Хандожинська

Оберіг ... Сорочку вишила для сина... ТРАДИЦІЇЗВИЧАЇСорочка-оберіг. Вишивала мама синіми нитками, —зацвіли волошки буйно між житами. Узяла матуся червоненьку нитку, —запалали маки у пшениці влітку. Оберіг-сорочку вишила для сина. Візерунком стали квіти України:маки та волошки, мальви біля хати. Долю для дитини вишивала мати. Шила-вишивали хрестики зелені, —зашуміло листя на вербі й калині. Золотилось сонце у розлогій кроні. Вишивала долю, наче по долоні.

Оберіг-сорочку вишила для сина. Візерунком стали символи Вкраїни:і верба, й калина, сонях біля хати. Щастя для дитини вишивала мати. Білими по білім вишивала ненька,до ниток вплітала всю любов серденька. Дрібно гаптувала росяні мережки,щоб не заростали у дитинство стежки. Оберіг-сорочку вишила для сина. Візерунком стала рідна Україна. Мамину турботу збереже сорочка,захистять від лиха хрестиків рядочки. Леся Вознюк. Сорочку вишила для сина... ТРАДИЦІЇ2026 ЗВИЧАЇКолись вишита українська сорочка з льону вважалася символом здоров’я та краси, щасливої долі й родової пам’яті, любові та святковості, оберегом і захистом від злих очей й поганого слова. Це свого роду святиня і місточок між поколіннями.

Синові в дорогу. Сльоза бринить…З батьківського порогу. У вирій відлітає пташеня. Лети, дитино, хай земні тривоги. Тебе в дорозі обминуть щодня. Лети скоріш, вже виріс, мій синочку,Дорослим став, із сильними крильми. Прийми в дарунок вишиту сорочку. Й не забувай, що на землі є ми: Твої батьки, твій дім, твоя родина,Найкращі друзі – мудрі вчителі.І збережи у памяті, дитино,Що на вкраїнській виріс ти землі. Тобі співала у вишневому садочку. Маленька пташка про найперші почуття…Лети, моя кровинко, мій синочку,Щодня молитимусь я за твоє життя… Лариса Заміхора. Синові в дорогу... ТРАДИЦІЇЗВИЧАЇ

ВИШИВАНКА — ЦЕ НЕ ПРОСТО ОДЯГ. ЦЕ МОВА БЕЗ СЛІВ, В ЯКІЙ ЗАШИФРОВАНІ ЧИЇСЬ ДОЛІ, МОЛИТВИ, МРІЇ. У КОЖНОМУ СТІБКУ — ЧИЄСЬ ТЕПЛО РУК, В КОЖНОМУ ОРНАМЕНТІ — ЧИЯСЬ ІСТОРІЯ, А У КОЖНІЙ НИТЦІ — ЛЮБОВ, МРІЯ, НАДІЯ, ВІРА... ТРАДИЦІЇ2026 ЗВИЧАЇТвою я долю вишию, мій краю,Візьму веселки гаму кольорів. Хай барвами яскравими заграє,А чорному не буде місця в ній. Калини грона вишию червоним,Хай пломеніє символ у віках.І прапор України – синьо-жовтим,Щоб славив рідну Неньку у світах!Вкладу тепла шматочок в кожен хрестикІ замережу золотом поля. Хай в нашій Україні мир воскресне. Й достатком щедрим повниться земля!