Дану презентацію доцільно використовувати у рамках вивчення курсу "Харківщинознавство", під час вивчення розділу "Історія рідного краю". Метою презентації є ознайомити учнів з розвитком релігії на Харківщині та її основними архітектурними памятками 19-20 ст.
Мета: сформувати уявлення учнів про конфесійну різноманітність релігійного життя на Харківщині у ХХ – ХХІ столітті; розвивати увагу, пам’ять, мислення, вміння аналізувати історичний матеріал; виховувати толерантне ставлення до віруючих різних конфесій; розуміння права і свободи совісті людини.
Декрет від 23 січня 1918 року про відокремлення церкви від держави. З релігійними організаціями та віруючими боролися у трьох напрямках: Вилучення церковних цінностей та релігійних споруд;Переслідування священства та мирян;Розколи та загострення внутрішніх протиріч у релігійних організаціях.
З протоколу засідання міськради від 17.02.1930 р.:“Слухали: про закриття та руйнацію церков. Вирішили: закрити і зруйнувати: Мироносицьку церкву, Миколаївський собор. Закрити та передати приміщення Старообрядчеської церкви, Кафедральний собор, Вознесенську, Пантелеймонівську, Миколаївську (на Павлівці), церкву в липовій рощі. Про закриття церков Благовіщенської та Різдва Христова вирішити після ходатайства спілки безбожників”.
У 80-ті з'являються нові релігійні течії: П'ятдеся́тництво, іноді п'ятидеся́тництво (назва походить від старозавітного свята П'ятдесятниці, відомого під новозавітними назвами як Зелені свята, Трійця) — одна з найчисельніших на цей день протестантських церков у світі, вчення якої, на відміну від адвентизму, що був однією з гілок англікантства, наслідуючи висхідні віросповідні та культові принципи пізнього протестантизму. Адвенти́сти сьо́мого дня — один із напрямків протестантизму, що виник в США. Найхарактерніші відмінні риси віровчення — переконання про необхідність додержання усіх Десяти заповідей (в тому числі буквального додержання заповіді про суботу) й віра у близьке Друге пришестя Ісуса Христа.
Стаття 35 Конституції України. Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова.