Презентація для учнів 9 класу з правознавства "Правопорушення: поняття, склад, види."

7 Правопорушення: поняття, склад, види.

Які ознаки правопорушення. Задовольняючи власні потреби та інтереси, людина вчиняє конкретні дії або утримується від них, тобто певним чином поводиться. Більшість із нас свідомо й без примусу дотримується приписів закону. Однак почасти люди порушують норми права та діють протиправно. Наприклад, водій перевищує швидкість або зловмисник викрадає чужу річ. Інколи протиправною стає мова людини, коли вона ображає когось, зводить наклепи чи погрожує іншим. Навіть пасивну поведінку (бездіяльність) можна визнати протиправною, якщо особа не чинить дій, яких вимагають від неї норми права. Наприклад, батьки не виконують своїх обов’язків з утримання дитини, платник податків не сплачує їх, рятувальник не надає допомогу тим, хто опинився в зоні стихійного лиха. В біду потрапляють, неначе в прірву, а до злочину сходять по щаблях…

Правопорушення – це діяння особи (фізичної чи юридичної), що проявляється в її поведінці й сприймається оточенням як дія чи бездіяльність. Перша ознака правопорушення – протиправність такого діяння. Інша ознака правопорушення – спричинення шкоди особистим чи суспільним інтересам і благам, що захищають норми права. Вона може бути фізичною, майновою або моральною. А чи може статися так, що шкоди завдано, а правопорушення немає? Уявімо, що у водія автобуса стався серцевий напад і він знепритомнів під час керування. Пасажири зазнали травм. Шкоди завдано. А чи є в цьому вина водія? Звісно, немає. Отже, ознакою правопорушення буде вина того, хто його вчинив. Правопорушення – це протиправне суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність) особи, що спричиняє юридичну відповідальність.

Зрештою, правопорушення – це діяння особи, здатної нести юридичну відповідальність. Наприклад, притягнути людину до кримінальної відповідальності за вчинений злочин можна, коли вона досягне певного віку на момент вчинення злочину (зазвичай 16 років). Крім того, вона має бути осудною, тобто за своїм психічним станом під час вчинення злочину здатною усвідомлювати свої дії чи бездіяльність і керувати ними. А. Павло перейшов дорогу в невстановленому місці. Б. Раїса не поступилася бабусі місцем в автобусі. В. Двоє підлітків, запускаючи феєрверк на околиці села, випадково спалили стіг сіна. Г. Єва не прийшла на урок хімії з поважних причин. Д. Любомир на роликових ковзанах причепився до вантажівки, щоб покататися. Визначте, чи можна вважати правопорушеннями описані вчинки. Поясніть свою думку однокласникам і однокласницям, аргументуючи її за методом «Прес».

Залежно від ступеня суспільної шкідливості правопорушення можуть бути проступками або злочинами. Наприклад, водій керував автомобілем у стані сп’яніння – це адміністративний проступок; а якщо він перевищив швидкість, що призвело до загибелі людини, то йдеться про злочин. Правопорушення поділяють на окремі види за сферами суспільних відносин, що регулюються відповідними галузями права. З-поміж правопорушень розрізняють: — цивільні (у цивільному праві) – невиконання або неналежне виконання зобов’язань, пошкодження майна, заподіяння моральної шкоди; — адміністративні (в адміністративному праві) – посягання на порядок управління, публічний порядок, порушення природоохоронних норм, правил дорожнього руху тощо; — дисциплінарні (у трудовому праві)– порушення трудової, службової, військової дисципліни; — матеріальні (у трудовому праві) – пошкодження майна роботодавця; — кримінальні – злочини і правопорушення, передбачені Кримінальним кодексом України. Які є види правопорушень

А. 17-річний Василь передав Вірі значну суму грошей і попросив придбати йому спортивний велосипед відомої фірми. Однак ані грошей, ані велосипеда Василь так і не дочекався. Б. 16-річний Микола, не маючи посвідчення водія, роз’їжджав на автівці свого батька вулицями міста. В. 14-річний Іван вихопив із рук перехожого мобільний телефон і кинувся навтьоки. Г. Ольга, сортувальниця товарів на складі, не виконала доручену їй роботу вчасно. Д. Степан, кур’єр з доставки піци, не впорався з керуванням моторолером, унаслідок чого пошкодив транспортний засіб і зіпсував піцу. У групах проаналізуйте наведені ситуації і поясніть, які діяння – проступки, а які – злочини. Спробуйте визначити, до якого виду належать зазначені проступки.

Щоб з’ясувати, чи вчинено протиправне діяння, існує юридична модель складу правопорушення. Це сукупність обов’язкових елементів, що визначають діяння як правопорушення. Склад правопорушення містить такі елементи: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Усе, що є об’єктами правовідносин (особисті, соціальні, матеріальні й нематеріальні блага), може стати об’єктами правопорушень. Об’єкт правопорушення – це захищені правом суспільні відносини, блага, яким завдано шкоду. Наприклад, порушене право власника на володіння майном або право позичальника на одержання грошей. Зовнішній прояв протиправного діяння – це об’єктивна сторона правопорушення. Вона визначає, якою була діяльність/бездіяльність суб’єкта правопорушення і як саме він вчиняв це діяння. До об’єктивної сторони правопорушення належать безпосередньо протиправне діяння, шкідливий чи небезпечний його результат і, як правило, причиновий зв’язок між діянням і результатом. Що утворює склад правопорушення

Суб’єкт правопорушення – це особа, яка його вчинила. Суб’єктами кримінального, дисциплінарного, матеріального правопорушення можуть бути лише фізичні особи, цивільного – фізичні та юридичні, адміністративного – переважно фізичні особи, а в окремих ситуаціях, передбачених законодавством, і юридичні особи (скажімо, порушення правил пожежної безпеки, невиконання вимог щодо охорони праці, порушення законодавства про захист прав споживачів). Як ви вже знаєте, важливий фактор, що визначає здатність фізичної особи відповідати за вчинене правопорушення, – досягнення певного віку (приміром, в адміністративному праві – 16 років). Окрім цього, вона має перебувати в стані осудності, тобто усвідомлювати свої діяння і керувати ними. Натомість у разі певного хворобливого стану, що зачіпає психіку, за умови, що суд визнає таку особу неосудною, її не притягують до юридичної відповідальності.

До суб’єктивної сторони правопорушення належить особисте ставлення суб’єкта до своєї протиправної поведінки та її наслідків. Це вина (внутрішнє психічне ставлення особи до вчиненого нею правопорушення та його наслідків), мотив (внутрішні спонукання, якими суб’єкт керувався під час правопорушення, наприклад, убивство з корисливих мотивів) і мета (результат, якого він прагнув, наприклад, убивство задля приховання іншого злочину). Основна ознака суб’єктивної сторони правопорушення – вина. Якщо людина усвідомлює протиправність свого діяння та його шкідливі наслідки, але бажає чи свідомо допускає настання таких наслідків, – це умисне правопорушення (як-от крадіжка). А якщо вона легковажно сподівалася уникнути шкідливих наслідків свого діяння або навіть не передбачала їх, хоча й мала б передбачити, – тоді йдеться про вчинення правопорушення з необережності (пожежа в лісі, яка виникла через розведене туристом багаття). З’ясування складу правопорушення як підстави юридичної відповідальності має важливе значення. Адже якщо немає принаймні одного з обов’язкових елементів складу правопорушення, юридична відповідальність зазвичай не настає.

У групах проаналізуйте правову ситуацію, скориставшись поданими нижче порадами. Уявіть себе суддею, якому доручено розглянути цю справу. Складіть список основних запитань, які ви як суддя ставитимете під час судового засідання. На основі відповідей на них визначте склад правопорушення. Представте результати своєї роботи іншим групам. «ЛЕГКІ» ГРОШІ 15-річна Люся, яка живе з бабусею, потребувала кишенькових грошей. Щоб роздобути їх, Люся під час уроку фізкультури поцупила із заплічника свого однокласника Кузьми флешку, щоб згодом продати її сусідському хлопцеві. Аналізуйте правову ситуацію в такій послідовності Добрі поради Факти: Що відбулося? Хто учасники ситуації? Що про них відомо? Які факти важливі, а які – другорядні? Проблеми: Які інтереси сторін (фігурантів)? У чому полягає конфлікт? Яке питання необхідно вирішити для врегулювання ситуації? Які положення закону(ів) потрібно застосувати? Аргументи: Які ваші аргументи (зокрема, положення законодавства) на захист інтересів кожної зі сторін (фігурантів) ситуації? Рішення: Хто має врегулювати ситуацію? Яким може бути рішення? Чому ви так думаєте? Які наслідки матиме це рішення? Які ще способи врегулювання ситуації ви можете запропонувати?

Список використаної літератури та джерел. Основи правознавства : підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів / Т. О. Ремех, О. І. Пометун. – Київ : Літера ЛТД, 2017. Матеріали з загальнодоступної вільної багатомовної онлайн-енциклопедії-Вікіпедії. Фото з всесвітної системи сполучених комп'ютерних мереж інтернет, що заходяться у вільному доступіПідготувала Гірна У.Є.