Презентація до річниці повномасштабного вторгнення

Лютий, який і не минав…Як війна змінила українців. До річниці початку війни

24 лютого 2022 року. Наш дім, нашу пристань, наш раймосковська орда потоптала…Вставай, Україно, вставай –фальшиві зривай запинала!Рятуй і себе, і весь світвід злої, страшної потвори!.. Бог благословляє твій міт – для світлих доріг та орбіт –і меч твій, що зло упокорить…

Всі на захист Батьківщини! Над землею з'явився «Привид» —Не містичний його літак... Гул ракет, як криваві зливи —Наш Герой у бою мастак!Серце в нього, мов жар, гаряче,Мужній «Привид» — Вкраїни Син!Україна від ран не плаче,Україна гордиться ним!Як пірнає в ворожу зграю,Влучний постріл, коротка мить... Білим Янголом називаю. Знову хижий літак горить!Розсікає журливе небо,«Привид» крилами лине ввись. ЩИРО МОЛИМОСЬ МИ ЗА ТЕБЕ. ЗА ВКРАЇНУ ТИ ЗНОВУ БИВСЬ!

Біль та страждання, мужність і звитяга. Горить Ірпінь... Завали скрізь й руїни;Купка людей сховались під мосто́м -Це біль та відчай для всієї України. Від нелюда з рогами і хвостом. Тут туляться дорослі і малеча,Шукають захисту й читають молитви́... Мале дівча - замурзане й в сльозах... Воно так тулиться до нього від розлуки,І лялечку затискує в руках.- Я не боялась, чесно, не боялась!..(І пальчики стискає в кулачок). А потім із солдатом обійнялась. Й вдягла на плечики маленький рюкзачок. Вони ішли удвох серед завалів -Мале дівча і молодий солдат...

Ми не брати….... День десятий... Ось уже й світанок... Не таким чекаю кожен ранок,Бо ти знов стріляєш, вражий брате!А я хочу жити, не вмирати!Хочу бачить як сміються діти,Чути як шепоче в полі жито. Хочу знову мріяти, співати. Й вірші лише радісні писати!Ти не брат! Ніколи ним не станеш!І в капкан свій підлий не заманеш!Ми стояли і стояти будем,Перемогу з гордістю здобудем!Бо країна рідна нам, як мати,Захищали й будем захищати!Мусиш ти це добре пам'ятати,Мій ворожий, юродивий брате!

Ми переможемо!!!!Тривожні й радісні ідуть новини,Лунають безперервно із екрана,З надією слідкує Україна. За тим, що діється, із вечора до рана. Жовто-блакитний український стяг. Крилом укрив від ворога країну,А той лютує! Села і міста. Перетворити хоче на руїну. Не вдався план бліц-кріговський йому: Не ждав такого спротиву народу!Хай буде світло! Знищимо пітьму –Ми  захищаєм  волю і свободу!Як гордо майорить вкраїнський стяг. Над Києвом справіку і донині!Звитяга наша житиме в віках!Ми переможем! Слава Україні!

Мені наснився рідний дім. Мені із дому передали дім,Котячі вуса, квіти з підвіконня. Дім плакав, що в розлуці ми із ним. Не плач, мій доме. Стрінемось в Херсоні. Він плакав, що довкола бур‘яни,Паркан упав, орнамент вицвів грецький,Що все мене чекає він з війни. Не плач, мій доме, стрінемось в Донецьку. Він згадував дитячі голоси,Він мовчки плакав і мовчанням мучив,Не дорікав, нічого не просив. Не плач, мій доме, стрінемось у Бучі. Він плакав, що його уже нема,Що тільки злива на фундамент хлюпа,Що день і ніч навколо лиш пітьма. Не плач, я повернуся в Маріуполь. Не плач, цей наш багряний листопад. Не буду дарувати я нікому. Не плач, я поверну тебе назад,Мій доме. Поверну тебе додому.

Незламні Я неба боюсяІ кожного ранку, Як крила зламали, То стала подранком,Не можу злетіти, Не можу вдихнути…Тривога і горе. Так стиснули груди, Що вже неможливо. Вдих-видих, вдих-видих…Я чую це небо. СиренаІ вибух. 

Коли закінчиться війна…"Коли закінчиться війна,Я хочу тата обійняти,Сказати сонячні словаІ повести його до хати,Ти – наш Герой! Тепер щодня. Я буду дякувати Богу За мирне небо, за життя,Всім, хто здобув нам ПЕРЕМОГУ!" 

Ми змінились самі - ми змінімо світ. Ти думав що я вмиюся слізьми?Впаду перед тобою на коліна?Нащадку сумнозвісної орди. Не по зубах тобі я – Україна!!!Я – нація, я – сила, я – народ,Я – світло, що ніколи не згасає,Я – правда, без прогнилих нагород,Я – істинна любов, що не вмирає!!!Ти думав я струмочок без води?А я ріка стрімка, глибоководна,Я з кожним днем міцнішаю, а ти?Все нижче й нижче падаєш, – в безодню…(Г. Я. Британ)