Презентація до теми "Діяльність П. Г. Житецького"

НАУКОВЕ ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ П. Г. ЖИТЕЦЬКИЙЛЕУСЕНКО ЮЛІЇ

ГРОСМЕЙТЕР ФІЛОЛОГІЇГромадянська позиція й потужна наукова діяльність великого мовознавця й педагога П. Г. Житецького, котрий став фундатором окремих аспектів лінгвістики: історії української літературної мови, теорії і практики українського перекладу тощо, – викликає неабиякий інтерес не лише в Україні, а й далеко за її межами.

П. Г. Житецький – автор численних праць з українського мовознавства, літератури та фольклору, в яких висвітлено лінгвостилістичні особливості багатьох жанрів української літератури: ГРОСМЕЙТЕР ФІЛОЛОГІЇ

Окремі його твердження зберігають теоретичне і практичне значення для сучасного мовознавства. ГРОСМЕЙТЕР ФІЛОЛОГІЇ

Наукові здобутки

Наукові здобутки. Особливої уваги заслуговує засноване на фактах живого мовлення та інтерпретації матеріалу давніх пам’яток українського письма твердження вченого про самобутність української мови та її діалектних проявів.

Наукові здобутки

Наукові здобутки

На особливу увагу заслуговують такі наукові праці П. Г. Житецького: Наукові здобутки

На особливу увагу заслуговують такі наукові праці П. Г. Житецького: Наукові здобутки

Серед них заслуговує на особливу увагу лінгвістичне дослідження «Очерк звуковой истории малорусского наречия», що становить собою першу потужну працю з історії становлення української фонетики. Наукові здобутки. На це звернув увагу С. П. Бевзенко в навчальному посібнику «Історія українського мовознавства. Історія вивчення української мови», зазначаючи, що його друга частина, де описано процеси становлення системи голосних української мови, і третя частина, присвячена аналізу еволюції приголосних, презентують вдалий системний опис української історичної фонетики.

Наукові здобутки

Наукові здобутки

Наукові здобутки

Наукові здобутки. Учений аналізує два типи мови, зокрема слов’яноукраїнський (книжно-слов’янський) і книжний український (народнолітературний) та їх взаємодію у процесі формування функціональних стилів. Він уперше звернув увагу на вагомість «Енеїди» І. Котляревського в історії української мови.