Презентація до теми "Народні казки"

Українська народна казка5 клас. Рубанова Л. М.

Народна казка — один із найдавніших жанрів усної народної творчості.

В англійській мові слово казка звучить як folktale, тобто воно споріднене зі словом фольклор.

Народна казка – усне оповідання про вигадані події, що сприймаються як реальні. Вигадка в ній пов’язана із життям людини , з її мріями про кращу долю.

Казки за змістом поділяють на такі групи. Про звірів Побутові Фантастичні

Характерні ознаки казки•    походження та поширення в усній формі;•    розповідна форма (з відповідними зворотами, зверненнями тощо);•    вигаданість (фантастичність того, про що йдеться в казці);•    умовність зображуваних подій і героїв (відсутність конкретики, лише загальне уявлення про персонажів, про час і місце, де відбувається дія);•    боротьба добра і зла з обов’язковою перемогою добра;

•    чітка побудова (зачин, основна частина, кінцівка);•    послідовність розвитку подій;•    утілення народних уявлень та ідеалів;•    традиційні художні засоби (утілення рис людей в образах тварин або рослин, випробування героїв, повтори (у мові та в подіях), перебільшення, порівняння, діалоги тощо).

Казки про тварин. Це один із найдавніших видів народної казки, який виник тоді, коли основним способом існування первісних людей були звіроловство й полювання. Давні люди найбільше цікавилися тваринами, бо саме від них залежало виживання племені або народу. Люди наділяли тварин людськими якостями, вірили в те, що є такі, які мають особливу магічну силу, а тому знають більше, ніж люди, можуть скеровувати людське життя. У давнину тваринам поклонялися (як і богам), до них дослухалися, як до голосу самої природи. У народних казках тваринний і людський світ становлять неподільну єдність, де всі (і люди, і тварини) розуміють одне одного.

Чарівні казки. Чарівні казки ще називають фантастичними або героїко-фантастичними. Ці назви пов’язані з тим, що характерною особливістю цього різновиду казок є перевага чарівного (фантастичного) над реальним. Чарівність проявляється в усьому: у зустрічі героїв із фантастичними істотами або силами (Дракон, Змій, Баба Яга, тощо); у використанні чудодійних предметів (яблуко, жива і мертва вода, чоботи-скороходи); у незвичайності часу та простору, де відбувасться дія ;у наділенні героїв здатністю творити дива, розуміти мову природи, перемагати чудовиськ; у випробуванні героїв різними фантастичними засобами; наділенні чисел особливою магічністю (три, сім, дев’ять, дванадцять, тридцять, сорок та ін.).

Соціально-побутові казки. Порівняно з іншими цей різновид народних казок з’явився набагато пізніше — приблизно в ЇХ-Х ст. У соціально-побутових казках значно меншу роль відіграють елементи чарівного. Тут, навпаки, більше значення припадає на зображення реальності, сімейних стосунків, суспільних відносин, повсякденного життя людей. Героями соціально-побутових казок виступають кмітливий солдат (наймит, бурлака, селянин, мандрівник або ін.), бідна дівчина (що є мудрою й працьовитою), дурень (що виявився найрозумнішим), падчерка (яку гноблять мачуха та її донька), сварлива жінка, багатий пан (але дурний), чоловік і жінка та ін. Нерідко в цих творах зустрічаються персонажі, що є узагальненнями понять: Правда, Кривда, Доля, Лихо, Щастя тощо.

!!! До речі, у казках назви тварин сприймаються як їх імена, тому пишемо їх з ВЕЛИКОЇ літери: Вовк, Лисичка, Ведмідь.

Алегорія – це наділення тварин і рослин рисами людського характеру.