Презентація до теми уроку " Палеоліт"

Тема уроку: Палеоліт

План1. Пристосування перших людей до природних умов. Привласнювальні форми господарської діяльності.2. Освоєння вогню. Перші житла.

Палеоліт — давній кам’яний вік, що тривав від 2,5 млн років до н. е. до 10 тис. років до н. е. (на теренах Європи).

Палеоліт — настільки тривалий підперіод кам’яного віку, що в його структурі виділяють три менші частини. Це ранній палеоліт (найдалі від нашого часу, його артефакти лежать найглибше в землі), середній палеоліт та пізній палеоліт (умовно «прив’яжемо» його до часу появи кроманьйонця). Від уміння адаптуватися (пристосуватися) до суворих умов палеолітичної доби залежало виживання первісної людини як виду. Льодовики періодично вкривали територію Північної півкулі, зумовлюючи складні природно-кліматичні умови.

Первісні люди використовували (привласнювали, «брали» і споживали) ті ресурси, які давала природа, оскільки повністю залежали від неї. Таке господарювання називають привласнювальним, а основними його формами є полювання, збиральництво, рибальство. Потреби в їжі невеликі людські колективи забезпечували за рахунок тварин, рослин та мешканців водойм.

Створення перших знарядь принципово й остаточно відрізнило предків сучасної людини від інших біологічних видів, які населяли і населяють нашу планету. Кам’яне рубило первісної людини було доволі ефективним для багатьох занять: від оббілування туші тварини до обробки інших природних матеріалів, як-от кістки. Полювання на великих тварин давало більше м’яса, але вимагало кмітливості. Колективний досвід та вміння, що передавалися з покоління в покоління, зумовили виживання людини. Кам’яні знаряддя праці періоду палеоліту. Рубило

Поступово увага окремих мисливських колективів зосередилася на 1-2 видах великих стадних тварин, на яких полювали гуртом. У Східній Європі це були мамонт та дикий кінь, південніше — бізон, у районах Сибіру — кінь та північний олень. Обираючи спосіб полювання, людина мусила проявляти креативність. Приміром, мисливці могли скеровувати стада тварин до гірських ущелин; при «загінному полюванні» здобич заганяли в природні або штучні пастки

 На території України одним із відомих місць полювання первісних мисливців є Амвросіївка на Донеччині. Наприкінці пізнього палеоліту в мисливському озброєнні почали застосовувати списометалки, згодом — лук.

Найдавніші луки й стріли, знайдені науковцями поза межами Африки, на острові Шрі-Ланка, ймовірно мають вік близько 48 тисяч років. Лук і стріли також відомі з Свідерської культури (територія сучасних Польщі та Угорщини, 10 тисяч років тому).

2. Освоєння вогню. Перші житла. Перші житла й укриття почали використовувати ще в ранньому та середньому палеоліті. Спільноти, які полювали на тварин цілий рік, жили у відносно постійних стійбищах. Діяльність інших спільнот була пов’язана із сезонними міграціями (переміщеннями), коли люди переходили за стадами диких тварин, оселяючись у сезонних (літніх та зимових) таборах.

Ранні поселення — місця, де виявляють кілька «жител», називають стоянками. Вони прив’язані до ресурсів (тварин, води, рослин), які використовувала людина. Саме на таких стоянках людина вперше почала використовувати вогонь. Вочевидь, перші вогнища були природного походження, тобто виникли внаслідок природних пожеж або з якихось інших причин. Лише згодом людина навчилася видобувати, підтримувати та свідомо використовувати вогонь.

Пізньопалеолітичні житла відрізнялися від тимчасових хиж та печерних укриттів середнього палеоліту. Не були вони схожими й на сучасні помешкання. Їх облаштовували з великих кісток мамонта, носорога чи рогів оленя, з великого каміння. Пізньопалеолітичне житло з поселення Межиріч, реконструкція

На території України досліджено пізньопалеолітичні штучні житла, одні з найдавніших у світі. У таких оселях люди могли тривалий час жити на одному місці, полюючи на мамонтів, шерстистих носорогів, північних та благородних оленів, вепрів. Тому стоянки Мізин на Чернігівщині, Межиріч на Черкащині, Добраничівка на Київщині багаті на унікальні артефакти. Реконструкція Мізинської стоянки

Не менш відомою стоянкою людей в епоху пізнього палеоліту є Кирилівська стоянка в м. Києві на Подолі, відкрита відомим археологом Вікентієм Хвойкою. Археологи знайшли кістки мамонта, носорога, печерного ведмедя та лева. Виявлено доволі багато вугілля і попелу, подекуди цей шар сягав 50 см. Серед знахідок були й знаряддя праці — крем’яні ножі та скребла. Проте найцінніша знахідка — ікла мамонта, укриті карбованим орнаментом. Макет Кирилівської стоянки (місто Київ).

Цікаво знати. Браслет із меандровим орнаментом із кістки мамонта було знайдено під час розкопок у с. Мізин на Чернігівщині. Цьому прадавньому браслету з бивня мамонта приблизно 20 тисяч років і особливо він цікавий своїм орнаментом.