Презентація до уроків ЯДС "Походження назв місяців. Народні прислів'я на кожен місяць"

ПОХОДЖЕННЯ НАЗВ МІСЯЦІВ Народні прислів’я на кожен місяць

СІЧЕНЬ СІЧЕ ЗИМУ НАВПІЛ Це один з варіантів походження імені одного з 12 –и братів-місяців: адже він саме поперек зими проліг, поділивши її на два відрізки. Інші дослідники вважають, що назву цей місяць взяв ще у стародавніх слов’ян від природніх явищ, бо і снігом січе, і морозяним вогнем пече і повітря вихолоджує. Існує і таке припущення : охрестили його так у зв’язку з рубкою – січенням лісу. Й досі серед мешканців Карпат побутує прислів’я: « Січе січень та морозить, а газда з лісу дрова возить».

ВЛУЧНИМ СЛОВОМ* Січень - до всього року заспів.* Січень з груднем прощається , а на лютий очі косує.* Хвали січень сніговий, травень – дощовий, а серпень – за хліб рясний.* Січень був із снігом – будемо з хлібом.* Як у січні тріщать морози, влітку від хліба тріщатимуть вози.* На Опанаса – ломиноса бережи носа.

ЛЮТИЙ НА ПОГОДУ - БРЕХУНЕЦЬ Така думка дуже поширена в народі, що засвідчуують і старовинні прислів’я. Бо лютий надто дволикий: саме в ньому відчутніші зтеплілі поцілунки сонця, але й « заметілі під лютий налетіли». Тому другий місяць – теж і сніжень ( як попередній ), і крутень ( за віхоли ), і межень з січнем ( тоді , коли наші пращури ще святкували Новий рік у березні, лютий ішов останнім у попередньому, і відсікав. Відмежовував старий і новий роки) , і бокогрій, особливо з другої половини, коли вдень припікає, а вночі морозяними голками дошкуляє, і криводоріг, і зимобор. Найвірогідніше, що назва « лютий» походить від лютень – так ще в давнину охрестили його люди за суворий, неласкавий норов. На Закарпатті і досі старі люди кажуть : казибрід ( від казитися -псувати погоду, дерева, дороги).

ВЛУЧНИМ СЛОВОМ* У лютому зима з весною зустрічаються вперше.* Спитає лютий, чи добре одягнений і взутий.* Ти, лютий, дми не дми, а стають довшими дні.* Лютуй не лютуй , а на весну брів не хмур.* Лютий сильний віхолами, а березень – капанням.* Лютий зиму видуває, а березень ламає.* Лютневий сніг за золото дорожчий.* У лютому сонце на літо повертає, а зима - на мороз.* У лютого два друга –заметіль та хуга.* Місяць лютий – гостро кутий. Зима втікає темними ночами.* Коли лютий не студений, то березень про це погано думаєДми не дми - не до Різдва йде, а до Великодня.

БЕРЕЗЕНЬ ГОТУЙ У ПОЛЕ ЯРЕЦЬ Наші пращури називали цей місяць : сухий. Мабуть, це можна пояснити невеликою кількістю опадів на той час. В українських і чеських календарях був березнем = починається сокорух у берези. Мав назву березоль ( березол) – від береза і зола. У середині 19 ст. латинський за походженням «март» зникає з української мови, остаточно поступається місцем нинішній назві, але в деяких говірках збереглося слово «марець», про що свідчать вживані і тепер прислів’я; « Прийшов марець- готуй у поле ярець» або « Марець - відморозив палець»

ВЛУЧНИМ СЛОВОМ* Березень у зими шубу купив , а через три дні продав.* У березні і курка повинна напитися з калюжі.* Зима березень лякає, а сама вже зникає.* У березні мороз скрипучий та вже не пекучий.* Березень невірний: то сміється, то плаче.* Уночі марець тріщить, а вдень плющить.* Як прийшов марець, то покинь сани, візьми віз, викинь шубу. З печі злізь. Сонце гріє, сонце сяє - вся природа оживає.

КВІТЕНЬ СНІГОГОН ТА ВОДОЛІЙ Назва «квітень» з’явилася в українській літературі у 16 столітті, а у просторіччі побутувала значно раніше. Проте у письменників кінця 19- початку 20 ст. більш широко вживалося слово «апріль». У багатьох говірках, зокрема карпатських, і досі існує «цвітень», а на Поліссі – квітень: чи від квітнути, цвісти, чи від квитатися, зводити рахунки із зимою. Але посуті обидва тлумачення вірні в своїй основі. У народі охрестили місяць ще снігогоном, водолієм, дзюрчальником.

ВЛУЧНИМ СЛОВОМ * Була б водиця, а зелень народиться.* Хто у квітні не сіє, той у серпні й вересні не віє.* Не ламай печі, ще квітень надворі.* Осінь славиться плодами, квітень - квітами.* Де лелека водиться, там щастя родиться.* Квітень дощами рясний і квітами красний.* Квітень з водою – травень з травою.* Квітневої роботи на травень не відкладай.

ТРАВЕНЬ ЗЕЛЕНОШУМНИЙ І П’ЯНКИЙ У римлян п’ятий місяць одержав ім’я « май» від богині природи Майї ( по-латинському – «майус»). Цікаво, що в Україні він мав обидві назви, та тільки трохи більше 100 років тому сучасна закріпилася і в мові, і в літературі на постійно. Дослідники вважають: термін « май» взяв у нас родовід від такого народного звичаю , як клечання, тобто прикрашання квітами, гілками, гірляндами, зеленню. В народі побутують такі назви: соловейків, росяник, грозовик, дощовник, зеленошумний, п’янкий.

ВЛУЧНИМ СЛОВОМ* Травень ліси прибирає, літа в гості чекає.* Травнева роса коням - краще вівса.* Травень холодний – рік хлібородний.* У травня роси, а в червня – сіна укоси.* У травні дуб одягається – худоба наїдається.* Хлюпоче в травні дощ сердито – вродить добряче жито.* Ластівка день починає, а соловейко вечір вінчає.* Квітучий май - то справжній рай.* Два добрих дощі на май , то і без агронома рай

ЧЕРВЕНЬ ХЛІБОРОСТ І СВІТОЗАР Походження назви шостоо місяця року пов’язують із сокоживною лісовою комашкою, яку в народі називають «червець». Личинки червеця розмножуються лише в червні. З них виготовляли червлену, тобто яскраво- червону фарбу. Водилися ці комашки лише на Поліссі та в Карпата. У Київській Русі навіть існував спеціальний промисел по їх заготівлі. Він відомий ще з 10 століття. Існує думка, що червень пов’язаний з червою. Під цю пору починає червити бджолина матка, тобто відкладати личинки. Здавна пасівництво в Україні було у великій пошані. А ще кажуть, начебто червень іменують від того, що починають червоніти суниці та черешні. Він і хліборост, і світозар, і сінокосень, і бджоляр, і світогрій, і щедрій.

ВЛУЧНИМ СЛОВОМ* Червень веселий, радіють міста і села.* У червні цеберко води – ложка болота, восени ложка води – цеберко болота.* Хто у червні байдикує, той у січні голодує.* Каже червень: коси коса, поки роса.* У червні люди раді літу, як бджоли цвіту. * Червень липню серпа готує.* У червні кожен кущик ночувати пустить.* Червень веселить: квіти цвітуть, солов’ї співають.* В червні на полі густо, а в коморах пусто.

Липень ВІН І «КОСЕНЬ», І «ЖАРНИК» У слов’ян побутували назви цього місяця , пов’язані з різними видами трудової діяльності людей в цій порі: білень ( полотно відбілювати настав час), пасень ( найкращий період для вігодівлі худоби), косень ( у розпалі заготівля сіна) , суничник і чорничник. Відомий і як жарник, грозовик, росяні зорі, маківка літа, жнивар, сінозарник, громотворець. Видатний філолог В, Даль підкреслював, що « липцем» ( завдяки смачному і запашному липовому меду) ще за глибокої старовини величали саме сьомий місяць року. Лише у першому десятиріччі 20 ст. в українській мові з’явилося дуже подібне за значенням і звучанням слово «липень».

ВЛУЧНИМ СЛОВОМ* Квітне трава – косити пора.* У липні за бджілкою підеш , до меду дійдеш* Літо на зиму працює : липень збирає, а січень з’їдає.* Маківка літа втоми не знає – все підбирає.* Травень випускає росток, а липень робить золотим колосок.* Липень – не тільки полудень літа, але й року.* Розумний неба не лає, коли в липні сонце припікає чи дощ не вщухає. Липневий день – крок. Зимовий – п’ядь. У липні дні біжать , підстрибуючи, зимою – бредуть похнюпившись..

СЕРПЕНЬ ПИРОГІВ ПОВНА ДІЖКА Живо, женчики, живо Дожинайте ниву, Будемо плести віночки З золотої пшенички... (Українська народна зажинкова пісня) Віднайти джерела походження назви місяця зовсім неважко. Колись основним знаряддям праці на збиранні трав, хліба були коса та серп. А восьмим колесом у возі року був саме серпень, в якому це в основному і відбувалося. Величали місяць заревом- від частих зорепадів, кивнем ( коні головами кивають, відганяючи кровососів), густирем ( по вінця ж всяких наїдків) грибнем ( через велику кількість грибів).

ВЛУЧНИМ СЛОВОМ* Що в серпні збереш, з тим і зиму проведеш.* Місяць серпень яблуками пахне.* У серпні до обіду – літо, а після обіду – осінь.* Той, хто шукає в серпні холоду, натерпиться взимку голоду.* У серпні хліборобам три роботи: косити, орати і сіяти.* Серпень приносить стільки кіпок, скільки на небі зірок.* У серпні серпи гріють, а вода студить.* Однією рукою жни, а другою – сій.* Прийшов Спас= тримай рукавиці про запас.

ВЕРЕСЕНЬВІН І «ХМАРЕНЬ» і «РЕВУН» Носить дев’ятий син року ім’я вересень : від врасенець ( іній), бо він є місяцем перших мінусових температур. Проте найбільш вірогідним видається тлумачення про зв’язок слова із масовим буянням вересу, однієї з найулюбленіших в Україні рослин. У західноукраїнських календарях 19 століття зустрічається назва маїк – від май, бо саме тепер ( тай завжди о цій порі ) озимина ніжним смарагдом вкриває ниви, відбувається повторне цвітіння ряду рослин. Відомі давньоруські назви - ревун (рюїн) , хмарень ( хмурень).

ВЛУЧНИМ СЛОВОМ * Вересень – пора мокропогодна і плодородна. * Не жаркий вересень та щедро годує. * Літні деньки і у вересні проглядають. * Вересень каптана з плечей знімає, кожуха надягає. * У вересні дозріває одна ягода, та й та – гірка горобина. * Вересень ясніший за червень. * У вересні ліс рідший і пташиний голос тихіший. * Вересень студений, але ситий. * Як завересніє, так і дощик засіє. * Вересень каже: « Посієш жито поспіх – воно вродить на посміх.

ЖОВТЕНЬ БО ЛИСТЯ ПЕРЕМАЛЬОВУЄ У староукраїнських рукописах і книгах 16 ст. зустрічається назва паздерник, утворена від старослов’янського паздер, тобто костриця, що лишається від переробки конопель чи льону. Назва жовтень закріпилася в літературній мові у 19 ст. : у цьому місяці жовкне листя. У народі його охрестили рум’янцем осені, корінником (середній кінь у трійці), місяцем голої землі, крижаних дощів, мокрого снігу.

ВЛУЧНИМ СЛОВОМ* У жовтні кожен знає, що з великої хмари малий дощ буває.* Літо дає коріння , а жовтень – насіння.* У жовтні тільки руки мерзнуть, а в листопаді й ноги дубіють.* У жовтні ранній дощ – то вдовиний плач: довго не триває.* Піде жовтень з двору – залишить капусти гору.* Не встиг у жовтні роздивитися. Як сонце зійшло, а воно вже на заході.* Жовтень як не з дощем, то зі снігом.* Жовтень ходить по краю та виганяє птахів із гаю.* У жовтні вечір з самого ранку в вікно заглядає.

ЛИСТОПАД ТАК ПРИЙШОВ КУЦЕНЬ Слово листопад ( листя опадає) має спільнослов’янську основу і вживається у шести споріднених мовах. Колись та подекуди й нині за короткі дні і холоди називали його падолист, братчин, куцень, напівзимник, безлиста зима, листогній, напівзимник, зніми одяг, роздягальник, присмерки року. Листки пожовклі шелестіли І падали, прощаючись з гіллям. А зараз все од снігу біле-біле, Й весна заснулим сниться деревам. Володимир Сосюра

ВЛУЧНИМ СЛОВОМ* Листопад – вересневі онук, жовтневі - рідний брат, а зимі - батько рідний.* Листопад стелить землю листом, а грудень - снігом.* У листопаді сонця. Як у старої баби краси.* Листопадовий день – що заячий хвіст.* Хто в листопаді не тремтить, той і в січні не замерзне.* Листя з дерева впало – літо пропало.* Листопад завжди хитрує: і осені служить , і зимі шлях торує.* У листопаді світанок із присмерками серед дня зустрічається.

ГРУДЕНЬ БО НЕПРИВІТНЕ НЕБО А місяць грудень на радість людям Сніжком присипле замерзле груддя. Марійка Підгірянка Слово грудень зустрічається вже на початку 15 ст. в Іпатіївському літописі. Воно свідчило про стан доріг, вказувало , що шляхи й путівці затверділи після листопадових дощів і відлиг, вкрилися грудками мерзлого грунту. Пізніше ця назва закріпилася і в українській мові. Наші прапрадіди охрестили дванадцяте колесо возу року ще студень, студенець, підбериха, молода зима, санна колія.

ВЛУЧНИМ СЛОВОМ* Грудень рік кінчає. Зиму починає.* Грудень спитає. Що літо припасло.* Грудень – стужайло, на всю зиму землю остудить.* Груднева днина куца: сюди тинь, туди тень – та й минув день.* У грудні без кожуха – що влітку без корови.* Грудень снігом тішить очі, а морозом пече вуха.* Грудень – ніч року.* Прийшов грудень – приніс студень.* Смутний грудень і в свята, і в будень.* Грудень снігом замете – буде літо золоте.