Чарльз Діккенс – видатний англійський письменник Ч. Діккенс народився в 1812 р. у м. Лендпорті. У дитинстві йому довелося тяжко працювати, бо сім’я бідувала. Творчі здібності він виявляв ще підлітком. У 19 років хлопець став чудовим репортером. А також писав твори, героями яких були прості знедолені люди. З особливою теплотою і співчуттям Діккенс писав про бідних дітей.
Дім-музей Чарльза Діккенса в Лондоні Дім - музей письменника в Лондоні існує вже 87років. Музей знаходиться в єдиному будинку, який зберігся до наших днів, де жив письменник. Чарльз Діккенс і його дружина Катрін переїхали в будинок № 48 в квітні 1837, через рік після весілля і жили тут до листопада 1839. Саме в ці роки Діккенс публікує романи «Записки Піквікського клубу» та «Олівер Твіст».
У 1932 році будинок по вулиці Дауті був під загрозою знесення, але був викуплений товариством Діккенса, яке існувало близько двадцяти років. Будинок був відремонтований і 9 червня 1925 в ньому відкрили дім-музей Чарльза Діккенса. У музеї зібрані як експонати епохи Діккенса в цілому, так і його письменницької кар'єри, про його твори і героїв, про його особисте й сімейне життя.
Історія створення “Різдвяної пісні у прозі” Чарльза Діккенса До створення “Різдвяних повістей” Ч. Діккенс приступив у 40-х роках ХІХ ст. “Різдвяний” цикл Діккенса складається з п’яти повістей: “Різдвяна пісня у прозі” (1843), “Дзвони” (1844), “Цвіркун за вогнищем” (1845), “Битва життя” (1846), “Одержимий” (1848). Діккенс дуже любив Різдво. Особливості його “різдвяних” оповідань – це процес душевного переродження героя. За умовою жанру на таку трансформацію давалася лише одна ніч. Але ця ніч була різдвяна, коли можливі різні дива.
Різдвяне оповідання-літературний жанр, який відноситься до категорії календарної літератури та характеризується певною специфікою у порівнянні з традиційним жанром оповідання. Особливістю різдвяного оповідання є процес душевної трансформації героя, відмова від фальшивих цінностей в ім'я цінностей істинних, гуманістичних, вічних.
Хто такий Ебенезер Скрудж? “О! Скрудж був справжній “жмикрут”… Це був старий грішник – заздрий, жадний, твердий і гострий, як кремінь… Через холод у душі і вся постать його немов заморозилася… Холодний іній лежав у нього на голові, на бровах і на сухім підборідді. Скрудж всюди носив із собою той холод… він морозив ним свою контору і не давав їй нагрітися… навіть на Різдво”.
Це цікаво Скрудж – демон західного походження, що зображується у вигляді класичного худющого “буржуя”. Цей демон дуже злобний. Людина, в яку він вселяється, стає неймовірно скупою і ніколи не допомагає близьким. Боротьбу зі Скруджем треба починати із себе. Виганяти його з інших – марно, бо той, у кому сидить Скрудж – морально глухий, черствий і байдужий.