Презентація знайомить з особливими організмами - лишайниками. Увага приділена особливій властивості лишайників - високій стійкості проти впливу несприятливих факторів.
Вдалині від забруднених міст на стовбурах дерев, камінні тощо можна побачити невеликі різноманітні забарвлені пластини або невеличкі «кущики», які мають назву лишайники. Відомо понад 20 000 видів лишайників. Ростуть лишайники на найрізноманітніших субстратах: кам’янистих породах, ґрунті, корі дерев, хвої, листках вічнозелених рослин, мохах, гниючій деревині та інших рослинних рештках. Вони можуть поселятися на склі, шкірі, залізі, ганчірках та інших предметах. Лишайник невибагливі до умов середовища і характеризуються високою стійкістю проти впливу несприятливих факторів.
Номер слайду 3
Лишайники руйнують гірські масиви. Своїми ферментами й кислотами лишайник потроху розчиняє мінерали: під ними збирається пил, перегній. Так руйнуються найміцніші скелі, перетворюючись на родючий ґрунт. У результаті останніх досліджень встановлено, що деякі лишайники здатні вводити азот атмосфери до складу певних сполук та збагачувати ними ґрунт. Характерна біохімічна особливість лишайників – утворення так званих лишайникових кислот, які відкладаються на поверхні гіф у вигляді кристалів, паличок, зерняток і т.д. Відомо до 150 лишайникових кислот, які крім лишайників, ніде не зустрічаються. Біологічне значення їх ще не вивчено. Деякі з них мають антибіотичні або токсичні властивості, і, очевидно, виконують захисну функцію.
Номер слайду 4
Вони легко переносять люті морози (до -50С), нестерпну спеку (+60). Поширені скрізь – біля берегів Північного Льодовитого океану, в пустелях Африки. Лишайники можуть довгий час жити без води, проте найкращого розвитку досягають в областях з високою вологістю. А ще можуть рости на безплідних місцях, готуючи грунт для інших рослин. Ось чому їх називають «піонерами рослинності».
Номер слайду 5
Лишайники чутливі до чистоти повітря. Чим чистіше повітря, тим різноманітніші лишайники тут зростають. Сірі й рожеві кущики ісландського моху, помаранчева ксанторія, сірувато – зелені слані пармелії, довгі зеленувато-сірі патли бородача при наявності чистого повітря ростуть дуже інтенсивно. Це – справжні індикатори чистого повітря. Якщо у повітря багато отруйного пилу, шкідливих солей і частинок, лишайники не ростуть, гинуть і зникають. Особливо шкідливі для лишайників двооксид сірки, оксиди азоту та вуглецю, сполуки фтору. Там, де концентрація двооксиду сірки становить понад 0,3мг/м3 лишайники не ростуть взагалі. Ось чому їх немає у великих промислових містах. При наявності двооксиду сірки менше 0,05 мг/м3 на стовбурах дерев з’являються різноманітні види лишайників. Помаранчева ксанторія слань пармелії
Номер слайду 6
Отже, можна досить чітко оцінювати ступінь забруднення повітря шкідливими мікродомішками за появою та зникненням лишайників. Лишайники – індикатори стану навколишнього середовища. Вони дуже чутливі до забруднення повітря. Найбільш стійкі – накипні, а кущисті та листуваті не витримують найменшого забруднення, тому вони не ростуть біля доріг. Лишайники нагромаджують радіоактивні елементи – уран, радій, торій. Враховуючи повільний ріст лишайників, їх використання у господарській діяльності має бути планомірним, щоб не завдати непоправної шкоди природі. Бо саме завдяки цим симбіотичним організмам ми можемо оцінювати екологічний стан повітря і з впевненістю говорити – лишайники – біоіндикатори оцінки чистоти повітря.