Презентація до уроку. Література рідного краю

Рідне місто моє (за збіркою «На пагорбах століть»)

Глибинне Що не кажіть, а Ніжин примагнічує Земним теплом, а, може, більш людським. Йду над Остром і спогади відлічую. Тече вода.. Роки, мов з яблунь дим… Магнітом пам’ять Ніжин примагнічує. Сни таємничі снились тут мені. Тоді не знав, не думав я, що інші є За далиною, в іншій далині. Теплом любові Ніжин примагнічує. І альма-матер кличе на поріг. І серце знов, як в юності засвічує, Нагадує, щоб світло те беріг. Чуттям глибинним Ніжин примагнічує, Дум горобині кетяги трима. Десь ритми міста швидші, може, втричі є, Для серця ж ритму кращого нема. В.Струтинський Василь Михайлович Струтинський народився 12 квітня 1946 року в с. Кремне на Волині в сім'ї залізничника. У 1972 році закінчив Ніжинський педінститут ім. М. Гоголя. Служив в армії. З 1966 року жив на Чернігівщині, був членом літературної спілки "Чернігів".

Анатолій Шкуліпа Шкуліпа Анатолій Григорович  народився 2 вересня 1950 року у селі Калюжинці Срібнянського району, а виріс і закінчив восьмирічку в сусідньому селі Охіньки на Прилуччині. Закінчив Козелецький зооветтехнікум і Ніжинський педінститут. Працював у Ніжинській міськрайонній газеті. Нині мешкає у місті Ніжині.  Друкувався у багатьох газетах і журналах України. Автор поетичних збірок “Звернення до радості” (1983), “Право на взаємність” (1990)

Понад Остром, де верби в синій млі І тишина промінить береги, Як діамант вкраїнської землі, Іскриться рідний Ніжин навкруги А.Шкуліпа

Василь Щербонос Василь Пилипович народився в селі Криски Коропського району. Тут він закінчив середню школу і поїхав на будівництво Камської гідроелектростанції. Потім – служба в армії, навчання в Ніжинському педінституті. Друкувався в журналах “Зміна”, “Дніпро”, “Літературній Україні”. Працював у редакціях ніжинської та чернігівської молодіжної газет.

Як свідок билинних століть, Як справ невмирущих учасник, Одягнене в славу стоїть Оновлене місто прекрасне. Люблю його, вмите дощем, Люблю його, снігом засніжене… Солодкої радості щем Ти в серці пробуджуєш, Ніжине. Василь Щербонос

Олекса Ющенко Оле́кса Я́кович Ю́щенко ( народився 2 серпня 1917 року, Хоружівка, Сумської області).  Закінчив Ніжинський педагогічний інститут і працював у чернігівській газеті «Молодий комунар», керував літературним об'єднанням Чернігівщини. За війни був редактором радіостанції ім. Т.Шевченка в Саратові. Автор поетичних збірок “До рідної землі”, “Моя весна”, “Сонячна дорога”, “Над широким Дніпром”

Ніжин Я знову тут! Привіт, дуби та клени! Ідуть студенти. Їх пісні звучать… І Ніжин радісно вітається до мене,- Як з ним розмову стрічну розпочать. О.Ющенко

Євген Гуцало Євге́н Пили́пович Гу́цало 14 січня 1937 р, с. Старий Животів, тепер Новоживотів  Вінницької області .Закінчив Ніжинський педінститут в 1959 році.  Український письменник, журналіст, поет і кіносценарист. Працював у редакціях газет на Вінниччині, Львівщині, Чернігівщині, в «Літературній Україні», редактором у видавництві «Радянський письменник» . Лауреат Державної премії України ім. Т.Шевченка. Член Спілки письменників з 1962 року.

Цвітуть навесні у садах молодих Світанки блакитним барвінком, Я йду мимо стін інститутських старих, Де Глібов учився й Гребінка… Є.Гуцало

М.Москаленко Михайло Андрійович народився 1957 року на Борзнянщині. Закінчив Ніжинський педінститут. Білий лебедю мій… Білий лебедю мій…Вже буланий копитами дзвонить. Я від тебе у вирій беру і науку, й тепло. Перед світлим обличчям твоїм посхилялися крони І дванадцять колон твоє мудре леліють чоло. Котрий раз у думках поспішатиму знову і знову – Чи скрипучий мороз, чи весни голубінь запашна – В альма-матер свою на відверту і щиру розмову, Де господарем стала вчорашня (ой, час!) дітлашня.

В.Мордань Володимир Григорович  народився 15 січня 1937 року в родині хліборобів с.Новосельське Лебединського району Сумської області. Закінчив 7 класів Василівської середньої школи (1952), Лебединське педагогічне училище (1955) та Ніжинський педагогічний інститут (1961). Член Національної спілки письменників України (з1966). Поет, гуморист.

Ніжинське Тут мій початок. А чи будуть звершення? Остер – не річка, а струмок. Летять лісів зелені вершники За виднокрай, що стишився, примовк, Поклав на сонні релі сонце. А іволги тривожний крик Колише роси. І дозорцем Пливе над сонцем молодик. Остаток дня, початок ночі, О, де між нами тиха грань? Ви незбагненні, ви пророчі, Як радість стріч, як сум прощань. В. Мордань

Віктор Попок Віктор Володимирович народився 1953 р. в древньому Любечі на Чернігівщині. Вчився у місцевій школі, працював у рай сільгосптехніці. Закінчив Ніжинський педінститут філологічний факультет. Вчителював у школах Львівської та Чернігівської областей. Друкувався в районних та обласних газетах.

Я хочу в Ніжин, їду в Ніжин Я хочу в Ніжин, їду в Ніжин. Туди, де срібний ритм дощів Мені навіював ті рими, Якими я колись грішив. Я хочу в Ніжин, їду в Ніжин, Любові місто, місто град, Де я колись так нагло вижив, Закоханий у древній сад. Я хочу в Ніжин, їду в Ніжин, Тягар на серці. А проте, Ви чуєте: я їду в Ніжин. А інше, знаєте, пусте. В. Попок