Презентація до уроку на тему: " Голонасінні"

ГОЛОНАСІННІДружбівська філія Дружбівського НВК: ЗОШ І-ІІІ ст.-ДНЗДружбівської міської ради. Шосткинського району. Сумської області Оформила: вчитель біології,Стибленко Оксана Миколаївна

ЗАВДАННЯвивчити загальні ознаки відділу Голонасіннірозглянути життєвий цикл голонасінних рослин на прикладі сосни звичайноїнавчитися розрізняти представників відділу Голонасіннінавчитися характеризувати роль голонасінних рослин в екосистемах та значення в житті людини

Кожен з нас , напевно, хоча б один раз у житті прикрашав на Новий рік ялинку. А чи впевнені ви, що це була саме ялина? А може то була сосна? Чим відрізняються ці рослини і що в них спільного? А чи знаєте ви, що ці рослини називаються голонасінними? Як ви гадаєте, чому?

Вправа “Асоціативний кущ”Голонасінні

Дивовижний світ рослин, що ростуть на планеті, не втомлюється дивувати нас своїми особливостями. Голонасінні – це величезний відділ в царстві рослин, який включає в себе безліч різних класів, сімейств і видів. Його представники мешкають по всій земній кулі, а багато хто з них мають властивості, які приносять людині користь. Але у людей завжди виникають питання: чому ці рослини називаються голонасінними, в чому їх користь для нас.

Голонасі́нні (Gymnospermae) — група насінних рослин, що характеризуються наявністю насіння і насінного зачатка, які лежать відкрито на лусочках шишок (звідки й назва групи). Етимологія: грец. γυμνόσπερμος — «голе насіння». Поширені голонасінні по всьому світу (за винятком Антарктиди), причому більшість, — особливо хвойних порід, — у помірному й субарктичному регіонах.

 В основному голонасінні — це дерева і кущі, рідко, лози, трав'янистих рослин серед них немає.

Поява насіння, яке має запас поживних речовин і захищене шкіркою, — значний ароморфоз, що зумовив широке і швидке розповсюдження голонасінних рослин суходолом. Важливим пристосуванням для життя на суходолі є змога внутрішнього запліднення (без води). Пилок голонасінних рослин переноситься повітряними течіями. Потрапляючи на розташований відкрито насіннєвий зачаток, він утворює пилкову трубку, яка досягає яйцеклітини і забезпечує злиття гамет. Після запліднення з насінних зачатків формується насіння, але не одразу, а тільки через 12—15 місяців. Насіння має зародок з корінцем, бруньками і сім'ядолями, запас поживних речовин, та вкрите насіннєвою шкіркою.

Провідні і покривні тканини порівняно досконаліші. Добре розвинений камбій сприяє росту стебла в товщину. Стовбур міцний, бо потовщується внаслідок розростання деревини, основна маса клітин якої мертва. Корінь закладається ще в зародку, з нього розвивається головний корінь: він формує стрижневу кореневу систему, що може проникати глибоко в ґрунт, добре закріплюючи в ньому рослину. Це допомагає рослинам краще протистояти вітрам.

Це переважно вічнозелені рослини. Їхні листки живуть тривалий час й опадають поодинці, а не одночасно. В одних видів листки великі, розсічені, в інших — дрібні, найчастіше мають вигляд голок чи лусок.

Життєвий цикл сосни звичайної

Цікаві факти про голонасінніНа Землі голонасінні рослини з’явилися раніше більшості інших. Перші їх представники виникли ще близько 370 млн років тому. Вважається, що всі голонасінні – вічнозелені рослини, але це не так. У природі існують і листопадні види. До таких належить наприклад модрина, тис і болотний кипарис. Листя (або голки, які також є листям, просто особливої форми) голонасінних завжди покриті тонким нальотом, схожим на восковий.

Ці рослини виділяють фітонциди, що очищають їх від бактерій та захищають від грибків та шкідливих комах. Саме до них відноситься унікальна рослина – дволопатеве гінкго, яке походить від найдавніших папоротей, що з’явилися на Землі ще до динозаврів. У Північній Америці, на території США і Канади, зустрічається цукрова сосна, смолу якої корінне населення використовувало в їжу в якості ласощів задовго до приходу європейців.

Насіння з шишок деяких видів голонасінних рослин придатні в їжу. Деякі народи, наприклад, призвичаїлися сушити їх, перемелювати в борошно і пекти з нього щось на зразок коржів. До голонасінних відносяться і тисові дерева, які славляться своєю гнучкою деревиною. Вони цікаві тим, що у них зазвичай не одна верхівка, а дві. Хвойні, цикадові, гінкгові і Гнетоподібні – ось чотири класи, що входять до складу голонасінних. Найчисленніший з них – хвойні (більше 50% всіх видів), самий нечисленний – гінкгові (один-єдиний вид, згаданий вище)

Дерева секвої – найвищі на Землі. Це справжні живі велетні, що збереглися з давніх часів, і вони також відносяться до голонасінних.

Всі рослини цієї групи – гермафродити, так що для розмноження їх не потрібні комахи. Хоча з їхньою допомогою вони розмножуються ефективніше, ніж без них. Тис ягідний. Гінкго дволопатеве. Сосна звичайна

Незвичайним є і голонасінне дерево кипарис, деревина якого не піддається гниттю, а в області зростання кипарисів знищуються всі шкідливі мікроорганізми. Лікувальні властивості кипарисів відомі людству з давніх-давен. Кімнатний кипарис. Кипарис

Дякую за увагу!Гарного дня!