Презентація до уроку української літератури, 7 клас. Література рідного краю

Література рідного краю. Народно-пісенна творчість Дніпропетровщини

Територія нашої області, як ніякої іншої заслуговує на увагу істориків та дослідників, адже, як відомо, ми живемо там, де було розташовано славетну Запорізьку Січ. Характеризуючи народну лірику Подніпров'я та Дніпропетровщини не потрібно нехтувати цим фактом, адже це вирішальний фактор, який відіграв роль в розвитку видів народної лірики. У піснях Дніпропетровщини відбивається історичне минуле та козацька доба.

про відгомін подій княжої доби (здебільшого історичні колядки — «Що князь Володимир коника сідлає», «Ой гордий, пишний, ґречний паничу»);про турецько-татарське лихоліття «Пісня про Байду», «Зажурилась Україна, що нічим прожити…», «Із-за гори, з темненького лісу» тощо;про визвольні козацькі війни XV — поч. XVIII століть проти іноземного поневолення й добу козацько-гетьманської держави («Ой на горі та й женці жнуть»; цикли пісень про гетьманів і полководців — Б. Хмельницького, Д. Нечая, І. Сірка, І. Богуна, С. Морозенка, І. Мазепу та ін.);про ліквідацію Запорозької Січі, гайдамаччину, опришківщину («Ой горе, горе, не біда, не Гетьманщина», «Максим козак Залізняк», «Виїхав Гонта та з Умані», «Про Довбуша»);про нові антикріпацькі й національно-визвольні рухи XIX–XX ст., 1-у і 2-у світові війни («За Сибіром сонце сходить», «Ой летіла панщина», «Ми гайдамаки, ми всі однаки», «Ой там на горі Січ іде», «Ой у лузі червона калина», «За Україну»). Українські історичні пісні за темами :

Козацькі пісні Дніпропетровщини, або «козацькі пісні» — явище виконання степових пісенних творів (українських козацьких пісень) у Дніпропетровській області, внесене до Списку нематеріальної культурної спадщини, що потребує негайної охорони2014 року в Дніпропетровській області за іціативи Дніпропетровської обласної ради робоча група за участю музикознавців, науковців, дослідників, фахівців облради розпочала формування номінаційного досьє для внесення козацьких пісень Дніпропетровщини до списку елементів нематеріальної культурної спадщини, що потребують термінової охорони ЮНЕСКО.

29 листопада 2016 року Комітет з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО включив козацькі пісні Дніпропетровської області до Списку елементів нематеріальної культурної спадщини, які потребують термінової охорони. Як повідомляє Комітет, ці твори «співаються в козацьких громадах регіону та розповідають про трагедію війн й особисті переживання воїнів-козаків. Пісні підтримують духовні зв'язки з минулим, але можуть носити також розважальний характер»

Козацькі пісніКозацькі протяжні пісні виконуються без супроводу музичних інструментів, зазвичай гуртом. Ці пісні належали й до репертуару кобзарів-бандуристів. Однак традиція виконання пісень під супровід бандури, яка побутувала у Нікопольському районі ще у 1980-х роках, остаточно зникла. Для будови козацької пісні властивий сольний заспів («заводити») та сольний верхній голос («виводити» або «тягти»). Степовий спів — розлогий, розкладений на вісім голосів. Але гуртова частина козацької пісні зазвичай має триголосу або чотириголосну будову, коли додається імітація чоловічої партії («басити»).

До «козацьких пісень» відносять:пісні про козацькі походи (наприклад, «Ой, гук, мати, гук» із с. Капулівка Нікопольського району),пісні про козацьких ватажків (пісня про козацького полковника Данила Нечая «Ой з-за гори та ще й з-за лиману» з м. Жовті Води),козацьку лірику («Із-за гір, з-за гір» із м. Підгородне),козацький романс («Ішов козак з Дону» із с. Великомихайлівка Покровського району),пісні про стосунки між козаком і дівчиною («Садом-садом, пшениченька ланом» із смт. Межова Межівського району). Проте не всі пісні, в яких співається про козаків, є козацькими піснями. До козацької тематики зверталися автори пісень, що створені в роки боротьби за незалежність України 1917—1921 років, наприклад, пісні «Їхав козак на війноньку» або «Стоїть козак на чорній кручі».

Музичній мові козацьких пісень властива розлогість мелодії, протяжність кожної музичної фрази (народні виконавці з села Капулівка Нікопольського району називають такого типу пісню «затяжна»), помітне тривання в часі кожного музичного фрагменту, навіть окремих звуків; текст пісні часто «губиться» у мелодійних розспівах окремих складів; зустрічається, як художній прийом, недоспівування окремих слів з одночасним початком іншої музичної фрази. Під час виконання зосереджений пісень виконавцям властивий самозаглиблений, стан, наближений до молитви-медитації. Козацькі пісні виконуються без супроводу музичних інструментів, зазвичай гуртом. Виключення становлять пісні, що належать до репертуару кобзарів-бандуристів, які виконуються соло, найчастіше під супровід бандури. Залишки кобзарської побутової традиції зустрічалися у Нікопольському районі ще на межі 1980-1990-х років, але згодом за відсутності спадкоємності явище майже вичерпано.

Ой гук, мати, гук, де козаки йдуть,Гей, веселая та й доріженька, куди вони йдуть. Куди ж вони йдуть – там бори гудуть,Поперед себе та вражих панів облавою пруть. Зібрались вони під рясні дуби,Дожидаючи та й отамана на раду собі. Отаман іде, як голуб гуде,Ой під білою та й березою він раду веде. Глянь, отамане, вже світ настає,Ой уже ж наше та товариство коней сідлає. «Ой гук, мати, гук…»Інший варіант пісні : Ой гук, мати, гук,Де козаки йдуть. Ой щасливая. Та й доріженька,Де козаки йдуть. А вони ідуть і,Як орли, гудуть,Ой попереду. Та й чумак Грицько. В сопілочку гра(є). А сопілочка,Як барвіночок. Ой, як заграє,Та й серце в’яне,Болить моє серц(е).