Презентація до відзначення Дня прийняття Декларації про державний суверенітет України

Міністерство освіти і науки України. Скадовський аграрний фаховий коледж ХДАЕУ “Поезія дня поезії Презентація голови циклової комісії гуманітарних та соціально-економічних дисциплін, викладача історії Чорної Ірини Вікторівни

Вступне слово Щороку 16 липня українці відзначають День ухвалення Декларації про державний суверенітет. Вона є одним із найважливіших документів за всю історію державності України. 16 липня 1990 року вважається “передднем” української незалежності. Декларація про державний суверенітет була підготовчим актом до проголошення незалежності. Саме в цей період на теренах Радянського Союзу відбувався Парад суверенітетів, коли республіки одна за одною заявляли про вихід із СРСР. Цьогоріч дата знову припала на повномаштабну війну, коли українці на ділі змушені захищати власний суверенітет та територіальну цілісність, боротися за свободу та незалежність.

Хвилинка історії Україна однією з перших оголосила про намір вийти з СРСР. 16 липня 1990 року Верховна рада УРСР ухвалила “Декларацію про державний суверенітет УРСР”. За документ проголосували 357 депутатів, проти було тільки четверо. Того ж дня, коли депутати проголосували за Декларацію, було ухвалено постанову “Про день проголошення незалежності України”. “Верховна Рада УРСР постановляє: вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України”. 16 липня стало святковим та вихідним днем на території України. Відзначалося це свято всього один рік – у 1991. 2 лютого 1992 року постановою Верховної Ради дата Дня незалежності була перенесена з 16 липня на 24 серпня.

Леонід Кравчук, який згодом стане першим президентом незалежної України, назвав декларацію доленосним документом в історії держави. “Це справді історичний документ. Ми ще не можемо сказати остаточно, які наслідки він справить на наше життя, але, прогнозуючи, можна сказати, що доля радянської України і всіх її громадян буде визначатися саме цим документом. Важким був шлях до цього дня, але він настав.”

Словникова робота Суверенітет держави – політико – юридична властивість державної влади, яка означає її верховенство і повноту всередині країни, незалежність і рівноправність у зовнішньополітичній сфері. Правовою основою державного суверенітету є конституції країн, декларації, загальновизнані принципи міжнародного права, які фіксують суверенну рівність держав, їхню територіальну цілісність, невтручання у внутрішні та зовнішні справи, право націй на самовизначення. Державний суверенітет є невід’ємною ознакою держави. Повага до нього є одним із основних принципів сучасного міжнародного права, він закріплений у Статуті Організації Об’єднаний Націй.

Як готувався документ Із 28 червня до 11 липня 1990 року у Верховній Раді УРСР тривало обговорення проєктів Декларації. Всього їх було 12. Підготовку офіційного проєкту Декларації виконували дві групи – Тимчасова комісія, створена Президією Верховної Ради (керівник – С. Дорогунцов) і Комісія Верховної Ради з питань державного суверенітету (керівник – М. Шульга). Зрештою за основу Декларації взяли проєкти депутата-народорадівця С. Головатого і Президії Верховної Ради України. 16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР, “виконуючи волю українського народу до побудови вільної незалежної держави”, схвалила Декларацію про державний суверенітет України. Із 385 депутатів, зареєстрованих у залі, “за” проголосували 355 осіб, проти – 4, утримались – 0, решта – не брали участь у голосуванні.

Основні положення У преамбулі та десяти розділах Декларації підкреслювалося, що Верховна Рада УРСР проголошує суверенітет України як “ верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах”. Одне з головних – положення про громадянство: всі громадяни рівні перед законом. Територія УРСР – в існуючих кордонах недоторкана. Національним багатством може володіти виключно Український народ. Проголошувалося також право на власні Збройні сили, внутрішні війська, органи державної безпеки. Державні органи влади мали забезпечувати національно – культурне відродження Українського народу, запровадження української мови у всіх сферах суспільного життя.

Учасники ухвалення Декларації про її значення “Ця Декларація – це програма виходу України з-під влади Москви. Від нас із вами залежить, чи Декларація стане практичною програмою будівництва незалежної України, чи промосковським комуністам вдасться перетворити її в черговий порожній папірець.” Левко Лук’яненко, 16 липня 1990 року “Для цього Документа ми повинні ставитися із належною поштивістю і пошаною, але і з розумінням того, що це лише початок тої величезної і грандіозної роботи, яка називається творенням Української держави.” Іван Драч, 30 серпня 1990 року

“Переломним моментом стало ухвалення декларації 16 липня 1990 року. Ідея незалежності Української держави оселилася у владних коридорах. Незалежність стала питанням часу. …Горбачов хотів ще зберегти Радянський Союз. Україна і тут показала небажання грати за московським сценарієм. Верховна Рада паралельно оголосила всеукраїнське опитування, результат якого обнулив горбачовський референдум. ГКЧП – це була реакція на самостійницьку ходу України, … Тому державність нам не впала з неба, … потрібна була повна мобілізація сил, усього українського суспільства, щоб здобувати державу.” Іван Заєць

Заключне слово Історичне значення Декларації про державний суверенітет України полягає в тім, що вона визначила основні напрямки внутрішньої й зовнішньої політики, економічного розвитку й державного будівництва. Цей документ являє собою правовий фундамент для Конституції, законів України, визначення позиції республіки при укладенні міжнародних угод. В Основі Декларації лежать демократичні традиції українського народу, які розвивалися протягом століть.

Дякую за увагу