Презентація до виховної години

Вечір пам'яті присвячений 29-річниці виводу військ з Афганістану

У пам’яті і доблесть, і трагедія

15 лютого- День пам’яті воїнів-інтернаціоналістів

Ти – вічний біль, Афганістан, Ти – наш неспокій.

Афганістан - це держава, що знаходиться в південно-східній Азії, де проживає 17 млн. чоловік, з яких 8 млн. афганці, а решта таджики, туркмени, узбеки, хазарейці

До середини 70-х це була одна з найвідсталіших країн світу. Афганістан - це 70% гірської місцевості з бідною рослинністю, з висотою гір 7-8 тис. метрів., 86 тис. населення проживають в аулах, у злиднях. 3 млн. чоловік ведуть кочівний спосіб життя.

Ти - вічний біль, Афганістан

Летіли в Україну «чорні тюльпани» з цинковими гробами. Україна втратила близько 4000 молодих хлопців, 6000 стали інвалідами, ще 72 чоловіка залишились в полоні або пропали безвісти.

З Первомайщини в Афганістані воювали - 246 чоловік. Під час війни загинуло – 6. На сьогоднішній день відійшло вічність – 12 чоловік. СТАТИСТИКА ВІЙНИ

Але є воїни, які повернулися додому рейсом – «200»

Народився в м. Первомайську 18 квітня 1947 р. Навчався у Первомайській середній школі №17. У 1979 р. був призваний на військову службу до Афганістану, яку проходив у найпекельніший час з грудня 1979 по листопад 1980 р. Взяв участь в організації та проведенні 31 бойової операції, проявив сміливість та рішучість. Наприкінці січня 1984 р., атакуючи противника, Андрій загинув у бою за населений пункт Славушан… Указом Президії Верховної Ради СРСР нагороджений орденом Червоної Зірки, посмертно. Похований в м. Первомаську.

Народивсі в селі Новоолексіївка, Хобдінського району, Актюбинської області, Казахстан 17 червня 1959р. Після переїзду на Україну, в Миколаївську обл. навчався в Первомайській середній школі №17. В березні 1982 р. лейтенант Зінов’єв вже командує взводом військової частини № 44585 в Афганістані. Прослужив юнак тут лише близько 2 місяців і вже встиг взяти участь в 20 бойових операціях. На другий день останнього місяця Олексія не стало. Зінов’єв нагороджений орденом Червоної Зірки, посмертно. Похований в м. Первомайську.

Народився 28 жовтня 1961 р. в м. Хабаровському. За словами Ніни Іванівни, матері Костянтина, їх сім’я переїхала в м. Первомайськ у 1970 р. Тут Костянтин пішов у середню школу №5. Після закінчення школи вступив у Кишинівський автодорожній технікум, а в травні 1982 р. був призваний у армію. Загинув молодий юнак в 23 роки, 8 квітня 1984 року, похований в нашому рідному місті Первомайську

Народився 16 жовтня 1954 р. в м. Первомайську, Миколаївської обл. На військову службу був призваний 30 жовтня 1974 р. Первомайським військкоматом. До військової служби закінчив Первомайське медичне училище. У Афганістані служив з вересня 1983 року. Обставини загибелі у зведеннях не викладені. В архівних матеріалах зберігається повідомлення, направлене Балтському військкомату: «Прошу повідомити громадянку Бурнучан А.Л. про те , що її чоловік, прапорщик Бурнучан Л.О. загинув 26 травня 1985 р. під час виконання службових обов’язків. Тіло для поховання передати дружині Анжелі Леванівні за адресою: Одеська обл., м. Балта, вул.. Уварова, 102-А, кв.8». Поховано Леоніда в м. Первомайську. Так як батьки його померли ще до його призову у армію , а дружина вдруге вийшла заміж і виїхала з сім’єю у Молдавію.  

Народився 27 грудня 1961 р. в селі Зелений Яр, Доманівського району, Миколаївської області. В школу пішов в селі Маринівці, куди сім’я згодом переїхала. Продовжив навчання в середній школі №5 м. Первомайська, де родина стала жити з 1974 року. Працював в шахті до тих пір, поки не наблизився термін служби в армії і він чесно пішов виконувати свій військовий обов’язок в Афганістані 20 травня 1980 року. Служив Сергій командиром танкового екіпажу, до демобілізації залишилось 3 місяці. Танк, яким командував старший лейтенант Білоус, обстріляли душмани. … Не втішив убиту горем матір орден Червоної Зірки, яким її син нагороджений посмертно. Вона чекає його й досі… «А, може, Бог дасть, таки діждусь свого синочка. Не можу повірити в його смерть. Він же ще зовсім хлопчик…». Похований Сергій Анатолійович в м.Первомайську.

Народився 24 червня 1963 р. в смт Кудрявцівка, Васелинівського району, Миколаївської області. Загальну освіту Тарас отримав в середній школі №17 м. Первомайська. Потім – профтехучилище м. Мелітополя Запорізької обл. Згодом – робота у локомотивному депо Дніпропетровського залізничного вузла… 1 жовтня 1983 р. призваний до лав Радянської Армії Самарським РВК Дніпропетровської обл. А далі – Афганістан. Вже в грудні 1983 р. Тарас снайпер воєнної частини 51884. 2 лютого 1985 р. «виконуючи бойове завдання, вірний військовій присязі, Тарас Андрійович загинув у бою». Похований в м. Первомайську.

Їх завжди пам’ятатимуть батьки, родичі, друзі, однокласники.

Свечи, как могилы, как кресты, Это - наши памятники павшым. Cвечи, как тропинки, как мосты, Что ведут к сердцам, навек угасшим. К колоскам, сгоревшим, не доспев, не наполнив жизнь зерном, корнями, вызвавшим проклятье, слезы, гнев к тем, кто свою ложь прикрыл сынами.

Слава, воїнам-афганцям! Низький уклін від усіх земляків.

Здоров’я, щастя, миру, душевного спокою, злагоди, добробуту у великому домі, названому Україна.

Ніхто не забутий - ніщо не забуте. Але щоб не забути - треба пам'ятати. А щоб пам'ятати - треба знати.

Дорога додому

Міст повернення на Батьківщину

Тату, ти повернувся!

А десь там далеко УкраЇна…

Лише вперед!

О, Україно! Ніжно пригорни Усіх живих синів своїх, як мати, Щоб ми уже не бачили війни, Не чули щоб ніколи звук гармати

Війна тривала дев'ять років, один місяць і дев'ятнадцять днів

25 грудня 1979 року радянські війська були введені в Афганістан для виконання інтернаціонального обов’язку. 25 грудня 1979 року радянські війська були введені в Афганістан для виконання інтернаціонального обов’язку.

З України до Афганістану було направлено понад 160 тисяч вояків (тобто кожен четвертий із загальної кількості радянського контингенту), з них загинуло –15000 воїнів, стали інвалідами – 6 000, залишилися в полоні – 72.

Війна тривала 9 років 1 місяць 19 днів