Виховний захід "Живе народ, допоки жива мова"

Живе народ, допоки жива мова

Мета. Формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може

існувати ні народ, ні Україна як держава. Розширювати знання про красу і багатство

української мови. Ознайомити дітей з українськими обрядами і звичаями. Пробудити

почуття національної гідності.

Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього

 свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.

Обладнання. Вишивані рушники, хліб, калина, малюнки герба, прапора України, портрет

Т. Г. Шевченка, вислови про мову

Вчитель:Доброго дня, шановна громадо,

Сьогодні вітати ми вас усі раді.

Нехай понад світом летить наше слово,

Нехай як молитва звучить рідна мова!

 21 листопада в Україні  відзначається  День Гідності і Свободи. Три роки

тому українці  вийшли на Майдан Незалежності в Києві. Революція Гідності стала

особистою революцією для кожного із нас і триває дотепер. Адже на Сході України її

соборність і незалежність боронять наші хлопці. Революція Гідності далася українцям

дорогою ціною. Досі сотні людей вважаються такими, що пропали без вісти , а в лікарнях та шпиталях лікують поранених. А після масового розстрілу на Майдані 20 лютого наша

школа, наше місто, ми всі втратили справжнього патріота України, героя Небесної

Сотні Сергія Михайловича Бондарчука.

То ж давайте пом’янемо Сергія Михайловича, усіх Героїв Небесної Сотні, всіх воїнів,

що загинули на Сході хвилиною мовчання.

(Хвилина мовчання)

Я хочу продовжити нашу зустріч словами нашого  президента Петра Порошенка : «Мова

та культура додають сил українцям у подоланні викликів та загроз, утвердженні неза-

лежності, соборності й суверенітету України. Ми українці розмовляємо різними мовами, але тільки одна – українська – має і завжди матиме особливий державний статус. Ми твердо

 знаємо : живе українська мова – живе й Україна

(Виходять ведучі)

Ведуча:

Мово  моя українська,

Батьківська, материнська,

Я знаю тебе не вивчену –

Просту, домашню, звичну,

Не з-за морів покликану

Не з словників насмикану

Ведучий:

Ти у мені із кореня,

Полем мені наговорена,

Дзвоном коси накована,

В чистій воді смакована,

Болем очей  продивлена,

Смутком багать продимлена,

З хлібом у душу всмоктана,

В поті людським намокнута,

З кров’ю моєю змішана,

І аж до скону захищена.

( Звучить у запису пісня «Україна» ,на екран проектується  презентація про Україну.

Виходять учні у вишиванках)

1.Летить планета в космосі жива.

На ній народжене усе, щоб жити.

Людині дані розум і слова,

І почуття найвищі, щоб любити!

2. Все для людини: небо і поля...

І кожен має право розмовляти

Тією мовою, що нам дала Земля,

Співати пісню, що навчила мати.

3.Нам в Україні всім судилось жить,

В краю, де кожна квітка голос має!

То ж українська мова хай звучить,

Над цілим світом хай вона лунає!

4. Не можна небо хусткою закрить,

Не можна океанів осушити...

Так рідну мову не заборонить —

Нам українською судилось говорити!

5.Хай рідна мова сили набира —

Свята і чиста мова материнська.

І ось для свята вже прийшла пора.

Нехай лунає мова українська!

6.Із дерева роду зростає пагіння

І лине до сонця, до світла,

Стрічай ,Україно, нове покоління,

Що ніби веселка розквітло.

7. Стрічай, Україно, чарівне суцвіття

Дітей своїх рідних у школі!

Сміливо веди їх у тисячоліття

У щасті , з любов’ю до волі.

(Учні виконують «Гімн Євромайдану»)

8.Рідна мово моя, поетична, пісенна,

Пелюсткова і ніжна, як спів солов’я!

Як народу душа, щира, ніжна, натхненна,

Ти найкраща у світі, бо рідна, моя!

9. Колискові пісні ніжно мама співала,

Коли ще в сповитку були діти малі.

Українською мовою благословляла,

Як розходились ми на дороги Землі.

10.Скільки в мові тепла і палкого кохання!

Туги й щастя дзвінкого і світла душі,

Та іскристої радості і шанування,

Що лиш просто говориш — виходять вірші!

11. То струмочком біжить, то сміється й співає,

То іскринками гумору враз спалахне.

Скільки слів в тобі є, лиш Господь один знає.

Мово рідна моя, ти як сонце ясне!

12.Бо слова твої серце уміють зігріти,

Приголубити, втішити можеш одна!

Мово рідна, ну як нам тебе не любити,

Ти весела і ніжна, неначе весна!

Ведуча. Мово моя поетична і ніжна, в тобі невичерпна криниця багатства. Скільки б не

звертався до тебе, а кожного разу відкриваєш для себе все нове та нове. Ти духовний скарб

 народу, у тобі культура нашого народу, його душа, поезія, найпотаємніші його мрії, надії,

 думи.

13.Наша мова — наче море:

І багата, й молода.

Бо ж як мало слів, то горе.

Як багато — теж біда!

14. Ну, то що ж його робити?

Як словам тим дати лад?

Ніби вмієм говорити,

Але часом — невпопад!

15.От, наприклад,  до слова ходити

Що синонімів вже є!

Але треба підібрати

Тільки правильне, своє!

Дівчинка.

Всі у русі на Землі:

І великі, і малі.

Всі ідуть, повзуть, літають,

Ходять, лізуть, шкандибають,

Сунуть, дибають, плетуться,

Плентаються і несуться.

То чвалають, то мандрують,

Дріботять і чимчикують,

Чеберяють і снують,

Але всі кудись ідуть.

Слів багато ти вже знаєш,

Тільки їх не забувай.

Як про щось сказати маєш,

Слово правильно вживай!

Ведучий. Надзвичайно цікаво вивчати мову! Українською мовою можна писати вірші не

тільки ліричні і патріотичні, але й такі, всі слова в яких починаються з однієї букви.

Так багато у мові є слів!

Дівчинка. Я вам і прочитаю такий вірш, у якому всі слова починаються з букви «С». А називається вірш «Світанок».

Світанок

Сад спочиває, спить спокійно,

Ставок старечий стуманів.

Стежина-стежка самостійно

Снує собі серед садів.

Світанок синій струменіє,

Сосна світлішою стає.

Серпанок світиться. Світліє.

Сон сновидіннячка снує.

Світ стрепенувся. Скільки спати?

Співають сотні солов’їв!

Скоренько стало скрізь світати..

Стрижі стрілою! Сонце! Спів!

Сміється сонце, світить, сяє!

Стрічає сонечко сосна.

Сопілка, скрипочка співає,

Співає серденька струна!

Ведуча. Що й казати, багата наша мова! Є в ній і слова з протилежним значенням — це

слова-антоніми. Бо у світі є дві протилежні сили: добро і зло, світло і пітьма, сила тяжі

ння і сила відштовхування, любов і ненависть і т. д. Тому все це знайшло місце у мові

Дівчинка.

В нашій мові є слова

Зовсім протилежні.

І частенько так бува:

Ми від них залежні.

Як відійде темна ніч,

Встане день, як квітка.

Є товстий, неначе піч,

Є й тонкий, як нитка.

На тепло є холоди,

А на стужу — спека.

Можна йти туди й сюди,

Близько і далеко.

Є погано й гарно є,

Довго й коротенько.

Словом, кожному своє:

Шорстко чи гладенько.

Ведучий. І чого тільки не можна зробити, якщо знаєш мову, скажіть мені! Можна навіть написати такі вірші, у яких самі лише дієслова, а всім усе буде зрозуміло!

Дівчинка. Ось послухайте про типового школяра.

Засвітліло, задзвеніло,

Просинатися почав.

Полежать, поспать кортіло,

Потягнувсь, подумав, встав.

Встав, умився, одягнувся,

Пожував, перекусив.

Розчесався, сів і взувся,

Не хотів, лінивсь, побрів.

Причвалав, став, привітався,

Перезувсь — пройти не зміг.

Скинув, кинув, усміхнувся,

Поштовхався, перебіг.

Сів, віддихався, послухав,

Вчив — не вчив, відповідай.

Говорив, писав, не дихав,

Задзвеніло — йди гуляй:

Вискочив, кричав, гонився,

Бігав, грався, верещав.

Бився, плакав, помирився,

Засміявсь, крутнувсь, упав.

Вчив, читав, гуляв, приплівся,

Пообідав, пописав.

Ліг, послухав, подивився —

Вискочив — гуляв, гуляв!

Вечоріє, поночіє...

Кличуть, їсти подають.

Потемнішало, зоріє.

Спати, спатоньки кладуть...

Дівчинка. А мені бабуся казала, що в нашій мові відбилася мудрість всього народу, у ній

стільки порівнянь, стільки цікавих висловів, що кількома вдалими порівняннями можна

дати характеристику будь-кому, підкресливши його найхарактерніші риси! Бабуня каза-

ла, що це стійкі народні порівняння, які несуть в собі певні образи.

Хлопчик. Ой, знаю я тих порівнянь! У нас дома тільки ними й говорять. Особливо мама

з бабцею. Хочете розкажу, як бабуся про хорошу дівчинку каже?

Роботяща як мурашка; роботяща як бджілка; ладна як вивірка; весела як ясочка — це

значить, що дівчинка дуже працьовита і весела!

А от про красиву людину кажуть так: гарна як писанка; гарна як у небі зіронька; гарна

як лебідка; гарна як квітка навесні; червона як калина; красна як з каменя збита!

Про лінивого порівнянь багато! Лінивий як колода; лежить як дубова колода; працює як

попівський пес; працює як кіт на печі; робить як мокре горить

Дівчинка. А я про язикатих знаю: меле язиком як лисиця хвостом; язик мов помело;

писок як ворота; говорить як порожній млин торохтить.

А коли ти дотепний, то язик у тебе як бритва; гострий як ніж; сказав як одрубав!

А якщо ти говориш зрозуміло, доступно, то люди це люблять, бо розказує він як у рот

кладе; говорить як казку розказує.

1 Хлопчик. А у нашій мові є і приказки, і прислів’я на всі випадки життя.

Дивиться лисицею, а думає вовком. Щебече соловейком, а кусає, як гадюка, В очі співає, а

поза очі лає.

Моя бабуся каже так: шануй сам себе, щоб тебе люди шанували, бо хто добра людям ба

жає, той і сам добро має.. Хто чисте сумління має, той спокійно спати лягає.

І словом не образь людину, каже бабуня. Бо слово не полова, а язик не помело. І не кидайся

 словом, як пес хвостом. Бо хоч слово не стріла, а глибоко ранить.

2 Хлопчик  А от я вам загадки загадаю, подумаєте?

(Загадує загадки – 10 -15)

Ведуча. Вік живи і вік учись! Щоб збагнути цю мудрість, треба роки, і тоді тобі відкри-

ється чарівність рідної мови, її поетичність, глибина і краса, її мелодійність і велич, її си-

ла і чистота. І ти зрозумієш, що тут, на рідній землі, твоє коріння і сила. А що ти, люди

но, значиш без коріння, без свого роду, без тої чарівної сили, яку тобі може дати тільки

твоя рідна земля, тільки твоя криниця живильної народної мудрості? Рідна мово, хто

цурається тебе, той не може бути по-справжньому щасливий на рідній землі, бо зрадив

цю землю. Чомусь француз у себе вдома говорить по-французьки, а поляк по-польськи,

 а італієць по-італійськи. Чому ж ми зраджуємо собі, люди, розмовляючи іншою, чужою

мовою? Забуваючи, нехтуючи своєю, а зі шкіри пнемося, щоб говорити російською, яку

так і не можемо вивчити, як слід, і тому розмовляємо тим страшним суржиком, не

знаючи ні чужої, ні своєї.

Послухайте і скажіть, а як буде правильно?

Лічить лікар цей людей. (Лікар цей лікує людей. Бо лічити, рахувати можна гроші, якщо

 є, а людей лікар лікує).

Дєвочка ходить в музикальну школу. (Дівчинка відвідує музичну школу. Можна сказати «музикальний твір», якщо він мелодійний).

Мене мучає головна біль. (Мені допікає головний біль. Слово «біль» в українській мові чоло

вічого роду).

Ми купили гарну мебель. (Ми придбали гарні меблі. Мебель — це штамп з російської).

Похлопаєм в ладоні. (Поплещемо в долоні)

Розбалувана дитина. (Розбещена дитина)

Капризна дитина. (Вередлива дитина)

Дєцка площадка. (Дитячий майданчик)

Закрий двері, сквозняк. (Зачини двері, протяг)

Не трогай Оксанку. (Не зачіпай Оксанки)

Нашій вчительці подарували самі кращі квіти. (Нашій вчительці подарували найкращі

квіти)

Ведучий.Мово рідна, ти бездонна криниця мудрості народної, невичерпне джерело багат-

ства. І хто приходить до твого джерела, той стає мудрим і багатим як сама українська

земля. Звучи, моя мово, гордо і чисто! Лети над Землею крилато, милуй душі і звеселяй

наші серця. Ти достойна того, щоб слухав тебе цілий світ; щоб до тебе прислухалась уся

Земля!

(Діти виконують пісню «Рідна мова»)

1.Як хочеш, друже,шану всюди мати,

Навчися рідну мову шанувати.

Вона твоє обличчя, твоя доля.

На це була свята Господня воля.

2. Ще в давнину признав її весь світ,

Та скніла у неволі тьму століть.

Тепер вона розкута і підмоги

Від нас чекає, щоб звестись на ноги.

3.Подаймо руки їй, введімо у господу –

Нащадки українського ми роду.

І будем рівні серед рівних в світі,

Й до нас серця залишаться відкриті.

4. Це мають знати усі,

Про це не потрібно мовчати.

Сам запам’ятай і друзям розкажи

Про ці скорботні дати.

(На сцені двоє дітей по черзі зачитують  дати  в скорботному календарі української мови)

1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою.

1796 рік – видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.

1775 р. – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

1862 р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні

діячі української культури.

1863 р. – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською

мовою.

1876 р. – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських

пісень.

1884 р. – закрито всі українські театри.

1908 р. – вся культура і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії

шкідливою , "могущей визвать последствия, угрожающиє спокойствию и безопасности

Российской империи".

1914 р. – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу газети і журнали.

1938 р. – сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

1983 р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і

поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою

навіть багатьма українцями.

1989 р. – видано постанову яка закріплювала в Україні  російську мову  як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план, що познача-

ється ще й сьогодні.

(Дівчатка виконують пісню «Квітуча Україна»)

(Виходять троє дівчаток із запаленими свічками і читають молитву на фоні музики)

Молитва

1. Гріховний світ вирує неспроста ,

Підступний демон, що керує нами,

Та піднімається нетлінно над віками

Велична постать вічного Христа.

2. О Господи ! Знайди нас всіх, знайди,

Бо ми блукаєм  хащами ще й нині,

Прости гріхи й провини безневинні,

І до спасіння всіх нас поведи.

3.О  Господи ! Зціли нас всіх, зціли,

Всели в серця неопалиму мрію,

Щоб ми, пізнавши віру і надію,

Жорстокий світ добром перемогли.

1.Моя прекрасна українська мово,

Найкраща пісня в стоголоссі трав.

Кохане слово, наше рідне слово,

Яке  колись Шевченко покохав.

2.Ти все знесла насмішки і зневаги,

Бездушну гру ворожих лжеідей,

Та сповнена любові і відваги

З-за грат летіла птахом до людей.

3.Ти наш вогонь на темнім полі битви,

Невинна кров пролита в боротьбі.

Тебе вкладаєм тихо до молитви

І за спасіння дякуєм тобі.

1.Мово, ти даєш поету дужі крила,

Що підносять правду в вишину,

Вченому ти лагідно відкрила

Мудрості людської глибину.

2.І тобі рости й не в’януть зроду,

Квітувать в поемах і віршах,

Бо в тобі великого народу

Ніжна і замріяна душа.

Ведуча: Слово надається нашим потам.

(Діти читають свої власні поезії про мову)

1.Не цурайтесь мови, люди.

Рідного джерельця,

Хай вона струмочком буде.

Хай дійде до серця.

2.Хай вона в піснях лунає

Кожен день і в свято.

Соловейком хай співає

В українській хаті.

(Пісня «Годі, браття сумувати…»)

3.Не цурайтесь  мови - мови тата й мами.

Мови діда й баби, предків наших всіх.

Бо її цуратись – сором непошани,

Бо її цуратись – перед Богом гріх.

3. Не цурайтесь, люди, мови,

Не цурайтесь роду.

Як зачахне рідне слово,

Не буде народу.

4.Не цурайтесь  мови - мови тата й мами.

Мови діда й баби, предків наших всіх.

Бо її цуратись – сором непошани,

Бо її цуратись – перед Богом гріх.

1.Лети наша, мово, прекрасна над світом

У казці,  у пісні, у прозі й віршах!

З любов’ю і теплим весняним привітом

Лишайся у добрих і щирих серцях!

2.Люби свій край, моя дитино,

Бо ти з’явився тут на світ.

Це місце зветься Україна!

І звідси ти почнеш політ.

3.Тут пісня мами колискова,

Чарівна казка перед сном,

І наймиліша рідна мова,

Калина й мальви під вікном.

4.А на високій тополині

Лелеча лагідна сім’я.

І небеса високі, сині,

І ніжна пісня солов’я...

5.Люби свій край, моя дитино,

Тут з-під верби джерельце б’є...

А рідна мова й Україна —

Це найдорожче, що в нас є! (Всі разом)

(Танець «Україна – це ти»)