Презентація до заходу з літератури "Як стати письменником?" для учнівства 7-9 класів

Кожен письменник спочатку є читачем, який просто не знайшов на полиці ту книгу, яку хотів прочитати. Як стати письменником?

Хто вважається першим письменником на землі?ього ви н читали романів цих авторів, буде складно сприймати наведені

Первісне письмо: піктографічне письмо в печерах

Вузликове письмо інків (Південна Америка)

Ієрогліфічне (ідіоматичне) письмо (Древній Єгипет, Китай тощо)

Першим, чиє ім'я зафіксувала світова історія, автором вважається жінка — месопотамська принцеса та верховна жриця Енхедуанна (жив. прибл. 2300 р. до н. е.). Вона жила в стародавньому Шумері (на території сучасного Іраку) понад 4200 років тому і була донькою царя Саргона Аккадського, який створив першу в історії імперію. Чому саме вона? Вона стала першою людиною, яка підписала свої твори власним ім'ям, залишивши в історії чіткий індивідуальний авторський слід. Енхедуанна писала клинописом на глиняних табличках. Її спадщина включає релігійні та поетичні твори, присвячені святиням Шумеру та Аккаду. Сучасні дослідники часом називають Енхедуанну «Шекспіром стародавнього світу», адже її метафорична, чуттєва та глибоко особиста мова заклала фундамент для розвитку світової релігійної поезії та гімнографії.

Шумерські клинописи на камені (фактично таким були перші сторінки книжок 4-5 тисяч років тому!)

Його ім'я легендарне: спростувати існування автора неможливо, як і довести, що він був!Першим європейським письменником вважають Гомера (давньогрецького поета). У перекладі його імення – Сліпий.

Перші книги – найдавніші книги

Бібліотека в Стародвньому Єгипті (малюнок із книги)

Із чого виготовляли перші книги?

Пергамент був винайдений в античні часи: оброблена шкіра молодих тварин (ягнята та теляти)

Папірус виготовляли з очерету

Папір винайшли китайці. Технологія його виготовлення довго трималася як найбільша таємниця.

Перші паперові книги Стародавнього Китаю

Перший український письменник: Нестор Літописець. «Повість минулих літ» була написана 1113 року, глаголицею, на пергаменті.

Коли письменництво почало приносити гроші?

У Стародавньому Римі чи середньовічній Європі авторам платили не читачі, а багаті покровителі. Наприклад: Знаменитий поет Вергілій не продавав «Енеїду» в книгарнях. Його підтримував Гай Цільній Меценат, близький друг імператора Августа. За свої патріотичні поеми Вергілій отримав розкішний маєток та повне фінансове забезпечення. Середньовіччя та Ренесанс: Письменники зазвичай служили при дворах королів чи герцогів, виконуючи ролі секретарів, дипломатів або придворних хроністів. Без багатого покровителя писати книги було практично неможливо.

Переломний момент: Статут королеви Анни (1710 рік). Справжня революція відбулася в Англії у 1710 році, коли було ухвалено Статут королеви Анни — перший у світі закон про авторське право. Він уперше визнав, що право на текст належить самому автору, а не друкареві. Закон захищав права письменника на 14 років з моменту публікації (з можливістю продовження). Саме цей документ заклав юридичний фундамент для того, щоб письменництво стало професією. Перші комерційні письменники (XVIII століття)Завдяки новому закону та появі великого середнього класу, який хотів читати, з'явилися перші автори, що жили з літературної праці. Александр Поуп (англійський поет) на початку XVIII століття переклав «Іліаду» та «Одіссею» Гомера. Він організував продаж книги за передплатою безпосередньо читачам і заробив величезні гроші, що дозволило йому купити віллу і жити в розкошах. Семюел Джонсон став першим класичним професійним літератором англійського світу, який заробляв статтями, есеями та створенням знаменитого Словника англійської мови

«Золота доба» письменництва настала у ХІХ столітті, коли автори заробляли чималі статки на літературі та на тиражуванні своїх творів. Яскравий приклад – Александр Дюма або Оноре де Бальзак (відомі письменники Франції, про матеріальні доходи яких ходили легенди!)

Марка Твена можна назвати одним із перших авторів, який зрозумів, що література — це великий бізнес. Він не хотів віддавати левову частку прибутків стороннім видавцям, тому заснував власну видавничу фірму — Charles L. Webster & Company. Великий тріумф: автор підписав контракт на видання мемуарів колишнього президента США та героя Громадянської війни генерала Улісса Гранта. Твен організував шалену передплатну кампанію, відправивши тисячі агентів продавати книгу «від дверей до дверей». Результат: Мемуари стали шаленим бестселером. Удова Гранта отримала рекордні на той час роялті (близько 450 тисяч доларів), а сам Твен заробив величезні статки. Наступним суперприбутковим проєктом видавництва стали його власні «Пригоди Гекльберрі Фінна» та «Пригоди Тома Соєра». Проте, практично всі кошти були втрачені через невдалу інвестицію!

Псевдонім-несправжнє ім'я, яке обирають для приховування справжнього

Чому письменники обирали псевдоніми?У XIX — на початку XX століття українське слово перебувало під суворими заборонами. Валуєвський циркуляр та Емський указ обмежували видання літератури українською мовою. За публікації автори ризикували арештом або засланням. Багато письменників працювали на державній службі, тому псевдонім допомагав зберегти кар’єру та безпеку. Для декого це був і символічний крок: наприклад, Лариса Косач узяла ім’я Леся Українка в час, коли саму назву «Україна» намагалися витіснити з ужитку!

Гендер та письменництво: кого ж більше серед письменників – жіноцтва чи чоловіцтва?

Гендерна історія літератури — це захоплива динаміка від абсолютного замовчування жіночих голосів до їхнього повного тріумфу на сучасних книжкових полицях. Попри те, що першим автором в історії людства була саме жінка (Енхедуанна), протягом тисячоліть літературний канон залишався патріархальним. Простежимо, як змінювалися ролі, можливості та сприйняття авторів залежно від гендеру. Наприклад: Крістіна Пізанська (1364–1430): Перша професійна письменниця Європи. Овдовівши у 25 років із трьома дітьми, вона стала заробляти на життя створенням поезій та трактатів для французького королівського двору. У своїй «Книзі про град жіночий» вона прямо виступила проти середньовічного мізогінного (антижіночого) дискурсу.

Сучасний баланс і комерційні реалії. У XX та XXI століттях ситуація змінилася кардинально. Сьогодні жінки — це не просто вагома частина літератури, вони є її головним комерційним двигуном. Наприклад: Джоанн К. Ролінґ стала першим у світі письменником-мільярдером. До речі, у 1997 році видавці попросили її залишити на обкладинці лише ініціали «J. K.», побоюючись,що хлопчики не захочуть читати фентезі про чарівника, написане жінкою.

Два найвідоміші імені письменників – чоловіків СВІТУ! Це Чарлз Дікенс та Вільям Шекспір

Із чого почати літературну справу?

Шлях у літературу в кожного свій, але є базові правила, які трансформують аматора у професіонала. Ось 10 практичних і відвертих порад, як стати письменником:1. Пишіть щодня (або майже щодня)Письменництво — це не очікування музи, а навичка, яка тренується як м'язи. Поставте собі мінімальну щоденну норму: наприклад, 300 або 500 слів. Навіть якщо текст здається вам жахливим, пишіть. Редагувати можна лише те, що вже написане.2. Читайте багато і «з олівцем». Щоб добре писати, треба колосально багато читати. Але читайте не просто як читач, а як ремісник: розбирайте, як автор будує діалоги, як тримає інтригу, як описує персонажів. Вчіться у класиків і сучасників, аналізуйте їхні помилки та знахідки.3. Найбільший ворог початківця — внутрішній критик, який вмикається на першому ж реченні. Забудьте про це! Просто пишіть! Ваше завдання — просто вилити історію на папір від початку до кінця. Шліфувати та «причісувати» текст ви будете - після написання!

4. Створюйте живих персонажів, а не картонні фігури. Основне в книзі — це людина (або істота), за якою цікаво спостерігати. Дайте своїм героям не лише привабливі риси, а й слабкості, таємниці, внутрішні суперечності та чітку мету. Читач має вірити, що цей персонаж міг бы жити у сусідньому під'їзді.5. Показуйте, а не розказуйте . Це золоте правило літератури. Замість того, щоб просто написати: «Іван був дуже злий» (розповідь), покажіть це через дію: «Іван так стиснув кулаки, що побіліли кісточки пальців, а порцелянова чашка в його руці тріснула» (показ). Дозвольте читачеві самому зробити висновки.6. Вивчайте структуру та архітектуру тексту. Навіть найгеніальніша ідея розвалиться без композиції. Опануйте класичну триактну структуру (зав'язка, розвиток дії з кульмінацією, розв'язка).

7. Справжня майстерність — це вміння сказати багато за допомогою малої кількості слів. Безжально викреслюйте зайві прикметники, канцеляризми, штампи та повтори. Текст має бути динамічним і чистим.8. Шукайте свій унікальний голос. Не намагайтеся бути «другим Стівеном Кінгом» чи «новою Джоан Ролінґ». Світ уже має їх. Пишіть про те, що болить саме вам, використовуйте ту мову та метафори, які близькі вашому світовідчуттю. Ваша автентичність — це ваш головний козир на ринку.9. Будьте готові до критики та відмов. Письменство вимагає «товстої шкіри». Перші відмови від видавництв чи прохолодні відгуки бета-читачів — це не кінець кар'єри, а частина процесу. Навчіться відрізняти конструктивну критику (яка допомагає рости) від токсичного хейту (який треба ігнорувати).10. Доводьте справу до кінця. Світ повний людей, які почали писати «геніальний роман» і кинули його на третьому розділі. Письменником вас робить не задум, а завершена книга. Маленький лайфхак наостанок: Не чекайте, поки вас помітить велике видавництво. Починайте публікувати оповідання у соцмережах, беріть участь у літературних конкурсах, пишіть на платформах самвидаву. Створюйте своє коло читачів уже зараз!

Цікаві долі письменників

Джеку Лондону (американському письменникові) було 17 років, коли він влаштувався матросом на шхуну «Софі Сазерленд» і вирушив на полювання за котиками до берегів Японії та в Берингове море. Повернувшись додому, він знову пішов працювати на джутову фабрику за копійки. У 1893 році в Сан-Франциско лютував ураган, і місцева газета «The San Francisco Call» оголосила конкурс на найкраще оповідання серед читачів. Мати Джека, знаючи, як захопливо син розповідає про свої морські пригоди, буквально змусила його сісти за стіл. Після виснажливої 13-годинної зміни на фабриці, засинаючи на ходу, 17-річний Джек сів і написав нарис «Тайфун біля берегів Японії». Він писав його всю ніч, а вранці відправив на конкурс. Джек Лондон отримав першу премію — 20 доларів (величезні гроші, які дорівнювали його місячній зарплаті на фабриці!

Проте, хист у Джека Лондона «прокинувся» під час Золотої лихоманки. У 1897 році, піддавшись загальному безумству, 21-річний Джек вирушив на Аляску шукати золото. Золота він там так і не знайшов. Замість цього він підірвав здоров'я, захворів на цингу (через яку втратив чотири передні зуби) і ледь вижив у люті морози північної зими. Наступного року він повернувся додому в Сан-Франциско абсолютно бідним, але з багатством іншого роду — його блокноти були забиті записами, а голова — неймовірними історіями. Він зимував в одній хатині з колоритними золотошукачами, індіанцями, мандрівниками та авантюристами. В умовах полярної ночі єдиною розвагою були розповіді біля багаття. Джек заворожено слухав історії про боротьбу людини за виживання, про дику природу та вовчі зграї. Опинившись удома без роботи, Джек Лондон зрозумів: золото, яке він шукав на Клондайку, було не в землі. Воно було в його пам'яті. Джек встановив собі залізне правило, якого дотримувався до кінця життя: писати не менше 1000 слів щодня. Видавництва спочатку повертали його рукописи сотнями. Він голодував, закладав у ломбард свій єдиний пристойний костюм і велосипед, щоб купити поштові марки для відправки нових оповідань. Але досвід Півночі навчив його не здаватися. Наприкінці 1899 року журнал «The Overland Monthly» опублікував його перше «північне» оповідання «За тих, хто в дорозі!» (To the Man on Trail). Читачі були в захваті від реалізму, суворої романтики та сильних характерів.

Незвичайні професії письменників

Світова література знає чимало авторів, які перш ніж взятися за перо (або навіть паралельно з цим), опанували професії, які зовсім не асоціюються з кабінетною тишею та філологією. Антуан де Сент-Екзюпері — Пілот військової та цивільної авіації. Автор «Маленького принца» не просто любив небо — він був професійним льотчиком. Екзюпері відкривав нові поштові авіалінії над пустелею Сахара та Південною Америкою, пережив кілька важких авіакатастроф (одна з яких у лівійській пустелі й надихнула його на сюжет про Маленького принца) та брав участь у Другій світовій війні як пілот-розвідник. Кен Кізі — Санітар у психіатричній лікарні. Перш ніж написати культовий роман «Пролітаючи над гніздом зозулі», Кізі працював нічним санітаром у госпіталі ветеранів Menlo Park. Саме там, спілкуючись із пацієнтами та спостерігаючи за методами тогочасної психіатрії, він створив образи вождя Бромдена та Макмерфі. Ба більше, він брав офіційну участь у секретних урядових дослідженнях впливу психоделіків на психіку. Франц Кафка — Страховий агент (експерт із виробничого травматизму). Один із найвпливовіших авторів XX століття майже все доросле життя працював юристом у «Агентстві зequivalent страхування робітників від нещасних випадків» у Празі.

4. Артур Конан Дойл — Корабельний лікар-хірург та офтальмолог. Творець Шерлока Голмса мав медичну освіту, але його практика була вельми екзотичною. Він наймався хірургом на китобійне судно, що курсувало в Арктиці, а пізніше — на суховантаж до берегів Західної Африки. Згодом Дойл відкрив власну практику офтальмолога в Лондоні, але пацієнтів майже не було, і саме від нудьги в очікуванні клієнтів він почав писати свої перші детективні оповідання.5. Агата Крісті — Фармацевт та асистентка на розкопках. Під час Першої та Другої світових воєн майбутня «королева детективу» працювала медсестрою та фармацевтом в аптеці. Вона досконало вивчила види, дію та дозування різних отрут (саме тому більшість убивств у її книгах скоєні за допомогою токсичних речовин). Крім того, вийшовши заміж за археолога Макса Маллоуена, вона роками працювала на розкопках у Сирії та Іраку, де власноруч очищала стародавні артефакти за допомогою косметичного крему.6. Брем Стокер — Керуючий театром та особистий секретар. Автор безсмертного «Дракули» не їздив до Трансильванії, натомість 27 років свого життя віддав лондонському театру «Ліцеум» (Lyceum Theatre). Він був бізнес-менеджером театру та особистим секретарем великого актора Генрі Ірвінга. Стокер займався контрактами, фінансами, організацією гастролей і світських раутів, пишучи свої готичні оповідання

7. Роальд Дал — Розвідник (шпигун) авіації та військовий ас. Автор «Чарлі і шоколадної фабрики» та «Матильди» під час Другої світової війни служив пілотом-винищувачем у Королівських ВПС Великої Британії, збивши кілька ворожих літаків. Після важкого поранення його перевели до Вашингтона на дипломатичну роботу, де він де-факто став шпигуном: збирав розвіддані для британського уряду.8. Курт Воннеґут — Учитель у школі для дітей із ментальними порушеннями, але найкумедніша з них — дилер шведських автомобілів Saab у штаті Массачусетс. Воннеґут жартував, що його письменницька кар'єра склалася так успішно лише тому, що він виявився абсолютно нікчемним продавцем машин і з тріском збанкрутував.9. Володимир Винниченко — Політичний діяч, революціонер та Прем'єр-міністр України.

Престижні літературні премії

Рей Бредбері — один із найяскравіших титанів світової фантастики та магічного реалізму. Проте його стосунки з літературними преміями мають унікальну особливість: попри колосальний культовий статус, Бредбері протягом життя майже не отримував суто «жанрових» нагород від колег-фантастів. Ось найголовніші та найцікавіші премії Рей Бредбері: Пулітцерівська премія (2007) — Особлива відзнака. Найвищою крапкою його офіційного визнання став 2007 рік. Бредбері отримав Особливу згадку Пулітцерівської премії (Pulitzer Prize Special Citations and Awards) — нагороду, яку дають за видатний внесок у культуру, який виходить за межі стандартних Національна книжкова медаль (2000)За сім років до Пулітцера Бредбері отримав Медаль Національного книжкового фонду за видатний внесок в американську літературу. Це одна з найшанованіших нагород США. Національна медаль в галузі мистецтв (2004). У 2004 році в Білому домі президент США вручив Бредбері цю державну нагороду. Вона є найвищою відзнакою, яку уряд США може присудити митцеві за внесок у культурну спадщину країни. Запізніле визнання від фантастів: Премія «Гросмейстер» імені Демона Найта (1989).

4. Премія Еммі (1994) за «Хелловінське дерево»Бредбері був не лише письменником, а й блискучим сценаристом. Він обожнював кіно та телебачення. У 1994 році він отримав головну телевізійну премію США — «Еммі» — за сценарій до анімаційного фільму «Хелловінське дерево» (The Halloween Tree), знятого за його однойменною повістю. 5. У 2012 році, за кілька місяців після смерті письменника, космічна агенція NASA назвала місце посадки марсохода Curiosity на Червоній планеті «Посадковою зоною імені Рея Бредбері» (Bradbury Landing) — найкраща можлива премія для автора «Марсіанських хронік».

Література та гроші

Грошові винагороди літературних премій варіюються від символічних сум до мільйонних статків, які дозволяють авторам повністю зосередитися на творчості, не турбуючись про побут. Що цікаво, гроші отримують не лише переможці — деякі премії фінансово підтримують усіх авторів, які потрапили до короткого списку (шорт-листа). Нобелівська премія з літератури (Швеція)Це найпрестижніша і одна з найбагатших премій світу. Грошовий фонд коливається залежно від прибутків Нобелівського фонду, але останніми роками становить 11 мільйонів шведських крон (приблизно 1,05 мільйона доларів США). Букерівська премія (The Booker Prize, Велика Британія)Головна нагорода для англомовних письменників має чітку формулу розподілу коштів: Переможець отримує 50 000 фунтів стерлінгів (близько 63 000 доларів). Кожен із 6 номінантів, які потрапили до шорт-листа, отримує по 2 500 фунтів стерлінгів та спеціальне розкішно зліплене видання своєї книги. Пулітцерівська премія (Pulitzer Prize, США)Попри свій колосальний авторитет, «Пулітцер» у номінації «Художня література» має відносно скромну грошову винагороду. Переможець отримує 15 000 доларів США. Номінанти-фіналісти (зазвичай двоє авторів, які склали компанію переможцю у фіналі) грошових виплат не отримують, але статус «фіналіста Пулітцера» автоматично піднімає продажі їхніх книг у.

4. Дублінська літературна премія (Dublin Literary Award, Ірландія). Це одна з найприбутковіших премій за один художній твір, оскільки її фонд становить 100 000 євро. Особливість премії в тому, що книги номінують публічні бібліотеки з усього світу. Якщо перемагає перекладна книга, то розподіл грошей наступний: 75 000 євро йде автору, а 25 000 євро — перекладачу.5. Премія Астурійської принцеси (Princess of Asturias Awards, Іспанія)Іспанський аналог Нобелівської премії, що вручається в кількох категоріях, зокрема «Література». Лауреат отримує 50 000 євро, скульптуру Жоана Міро, диплом та значок премії. Номінанти короткого списку грошових винагород не мають.6. Літературна премія та премія за переклад Саудівської Аравії (Sheikh Zayed Book Award). Одна з найбагатших літературних премій у світі, заснована в ОАЕ. Переможець у кожній із 9 категорій (включаючи «Літературу» та «Дитячу літературу») отримує 750 000 дирхамів (приблизно 204 000 доларів США).7. Національна книжкова премія (National Book Award, США). Головна внутрішня премія США. Фінансові правила дуже чіткі: Переможець у кожній номінації (проза, поезія, нон-фікшн тощо) отримує 10 000 доларів США та бронзову статуетку. Кожен фіналіст (номінант короткого списку), який не переміг, усе одно отримує 1 000 доларів США та медаль.

Усе у твоїх силах! Твори!Творчої наснаги!Дякуємо за увагу!